banner-mia2.gif

УДК: 336.115

П.В. ШВАБ, к. е. н., асистент,

 кафедра фінансів і аудиту,

Житомирського національного агроекологічного університету

  

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Среди примененных методов экономических исследований основное внимание уделено абстрактно-логическому методу, основным заданием которого является поиск логических взаимосвязей между элементами системы и построение теории ее функционирования;

·         Основной причиной  экономического кризиса признаны структурные диспропорции в экономике Украины.

 

Key issues that are examined:

·          Among the applied methods of economic researches basic attention is spared an abstractly-logical method the basic task of which is a search of logical intercommunications between the elements of the system and construction of theory of its functioning;

·         Principal reason of economic crisis is a structural disproportions in the economy of Ukraine.

 

Постановка проблеми. В науковому пошуку методології надається виключно важливе значення. Саме поняття «метод» в перекладі з грецької мови означає «шлях», і при проведенні дослідження в першу чергу від обрання правильного методу, тобто шляху і способу визначення істини, залежить результат та його практична цінність, під якою ми розуміємо здатність теоретичних узагальнень наукового дослідження висвітлювати об’єктивні економічні процеси та слугувати основою для створення прогнозів. На нашу думку, абстрактно-логічний метод посідає особливе місце у методології економічних досліджень. На нього покладається основне завдання у виявленні логічних взаємозв’язків між елементами досліджуваної системи і, відповідно, побудові теорії її функціонування. Тому, при дослідженні причин економічної кризи, що спостерігається в даний час в Україні, з’ясуванні ролі та значення у її виникненні як глобального, у вигляді світової фінансової кризи, так і місцевого, притаманного лише нашій державі, факторів в першу чергу повинен використовуватися абстрактно-логічний метод. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Видатним дослідником методології економічної науки професором  І.В. Поповичем дано наступне визначення сутності абстрактно-логічного методу: «Суть абстрактно-логічного методу полягає в розчленуванні досліджуваного явища на складові частини, їх виділенні для виявлення якісних особливостей, в розумовому знаходженні першоджерела сутності і розкритті закономірностей його розвитку, а потім в синтетичному переході від відстороненого першоджерела сутності до складної і багатосторонньої конкретної форми явища» [1]. Таким чином, вказується на безперечну важливість прийомів аналізу і синтезу у процесі логічного дослідження економічних процесів. Не менш важливими є прийоми індукції і дедукції, особливо останній, коли на основі знань про певну сукупність подібних один до одного явищ чи процесів робляться висновки про об’єкт поточного дослідження, якщо його обґрунтовано можна віднести до такої сукупності. Наприклад, досліджуючи процеси виникнення і розвитку економічної кризи в Україні, що має місце в наш час, на нашу думку, слід використовувати інформацію по подібним кризам, що мали місце в Мексиці в 1994 році, в Аргентині в 2001 році, а також у Росії та Україні в 1998 році. При цьому абсолютно необхідним є застосування логічних прийомів порівняння і співставлення.

У сучасній науково-практичній літературі в галузі економіки можна відмітити достатню кількість вказівок на можливість розвитку кризових явищ в Україні. Так, В.Г. Бурлака [2] вказує на низький рівень конкурентоспроможності економіки нашої держави у порівнянні з іншими країнами, що, на нашу думку, містить значні ризики у випадку погіршення кон’юнктури світового ринку відносно обмеженої кількості українських експортних товарів, основними з яких є продукція металургії та хімічної промисловості. П.В. Мельник та О.І. Береславська [3] ще в 2007 р. звертали увагу наукової громадськості на можливу переоціненість національної грошової одиниці України, що, як відомо, пригнічує виробничо-експортний потенціал та сприяє швидкому зростанню імпорту споживчих товарів, що, в свою чергу, негативно позначається на конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Окремі вітчизняні фінансові аналітики в середині 2008 р. попереджали про високу ймовірність реалізації кризових сценаріїв, першопричиною яких є структурні диспропорції в економіці України [7].

Об’єкти та методологія дослідження. Об’єктами дослідження, результати якого містяться в даній статті, виступають фінансово-економічні процеси, що відбуваються в народному господарстві країн із недостатньо розвиненою ринковою економікою, в межах макроекономічного циклу і в умовах сучасної глобалізації. Основою проведеного дослідження виступає абстрактно-логічний метод у тісному поєднанні з методами, спрямованими на отримання інформації для подальшого аналізу.

Мета статті. Метою статті є виявлення причин сучасної економічної кризи в Україні, факторів, що спричинили її виникнення та визначення напрямів мінімізації впливу макроекономічних циклів на економіку нашої країни.

Основні результати дослідження. Основною гіпотезою даного дослідження виступає логічне твердження, що будь-який процес має під собою об’єктивне підґрунтя. Таким чином, базові передумови кризи в економіці України, що розпочалася восени 2008 р., були закладені задовго до її початку. Другою гіпотезою є відмова від визнання унікальності сучасних негативних процесів в економіці нашої держави, і відповідно врахування їх подібності до аналогічних подій, що відбувалися наприкінці 20 – початку 21 століть в Мексиці, Аргентині, Росії.

На нашу думку, причиною будь-якої економічної кризи є викривлення макроекономічних процесів і викликані ним диспропорції у розвитку народного господарства. В свою чергу, відновлення макроекономічної рівноваги супроводжується негативними явищами, що зазвичай і характеризуються як кризові. Аналіз розвитку процесів, що відбувалися в Аргентині у 2001 р. та в Росії в 1998 р. вказує, що основною причиною кризи є недостатня диверсифікація економіки, її спрямованість на експорт сировини або іншої низькотехнологічної продукції, в той час як імпортується високотехнологічна продукція і значна частина товарів широкого вжитку. Ситуація ускладнюється у випадку, коли утворюється негативне сальдо торгівельного балансу, яке компенсується за рахунок зовнішніх запозичень та притоку в країну спекулятивних капіталів, причому останній процес часто стимулюється Центральним банком країни шляхом підняття базової відсоткової ставки. Найчастіше початок кризи ініціюється двома процесами, які звичайно мають синхронний перебіг:

1. Падіння на світових товарних ринках цін на товари, найчастіше сировину, що є основною статтею експорту конкретної країни і, відповідно, різке скорочення надходжень валюти від експортних операцій;

2. Виведення спекулятивних капіталів, що спричиняє швидке збільшення попиту на вільно конвертовану валюту на внутрішньому валютному ринку.

Слід відмітити, що процес (2) супроводжує процес (1) внаслідок значної чутливості власників спекулятивних капіталів до погіршення економічної ситуації в тій чи іншій країні. Наслідком сукупної дії вказаних процесів є прискорена девальвація національної грошової одиниці, що вимірюється сотнями відсотків. Так, в 1998 р. російський рубль зазнав швидкої девальвації: якщо в липні цього року за 1 долар США давали 6,20 рублів, то наприкінці грудня – вже 20,65 рублів [5], тобто обсяги падіння становили 233%.

Протягом періоду з 2001 р. по 2008 р. на валютному ринку України панувала стабільність. Загальновідомо, що з 2001 р. по 2004 р. вартість 1 долара США коливалась в межах 5,5-5,3 гривні, в травні 2005 р. було проведено ревальвацію, і курс цієї валюти було знижено до 5,05 гривень. На цьому рівні курс вільно конвертованої валюти, до якої жорстко прив’язувався курс гривні, протримався 3 роки. В цей час в макроекономічному житті держави відбувалися процеси, що, безумовно, заслуговують на прискіпливе дослідження. В першу чергу це стосується динаміки сукупного, тобто державного і корпоративного, боргу України (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка валового зовнішнього боргу України, млн. доларів США*

Показники

На

1 січня 2004 р.

На

1 січня 2005 р.

На

1 січня 2006 р.

На

1 січня 2007 р.

На

1 січня 2008 р.

На

1 січня 2009 р.

Зміна показника за весь період

Державний борг

10848

12894

13468

13774

15135

19315

+78%

Корпоративний борг

12963

17753

26151

40738

67054

83921

+547%

Валовий зовнішній борг

23811

30647

39619

54512

82189

103236

+334%

Зміна сукупного зовнішнього боргу, до попереднього року, ±

-

+6836

+8972

+14893

+27677

+21047

-

*Таблиця розрахована за даними офіційного сайту Національного банку України [6]

З даних таблиці 1 можна бачити, що протягом досліджуваного періоду валовий зовнішній борг України зріс на 334%. Особливо активним процес зовнішніх запозичень був у 2006, 2007, 2008 роках. Так, у 2007 р. сукупний зовнішній борг зріс відносно його розміру на 31 грудня 2006 р. на 27,7 млрд. доларів США, або на 50,7%. В 2008 р. зростання досліджуваного показника сповільнилось, але, на нашу думку, основну роль в цьому відіграла світова фінансова криза, що розпочалася у вересні 2008 р. і значно обмежила міжнародне комерційне кредитування.

Крім того, серед причин сучасної економічної кризи слід виділити фактори фінансового характеру. При взаємодії фінансових систем різних держав особливе значення набувають курси обміну валют. В умовах глобалізації від цього показника багато в чому залежить вигідність експортних та імпортних операцій, а відповідно – і структура народного господарства країни в рамках світової економічної системи. Загальновизнаним є твердження, що низький курс національної валюти до вільно конвертованих валют, в першу чергу до долара США як валюти, що має статус світової, сприяє розвитку експортного потенціалу країни. В цьому контексті особливої уваги потребують дослідження взаємозв’язків обмінного курсу та інфляції. Оскільки темпи інфляції, яка фактично є зниженням товарного наповнення грошової одиниці, в різних країнах достатньо сильно відрізняються, логічною є поступова девальвація валюти країни з високою інфляцією відповідно до валюти країни, де темпи інфляції нижчі. Такий процес відбувається за наявності розвиненого валютного ринку, на якому відсутні значні обмеження діяльності професійних валютних дилерів-спекулянтів. В свою чергу, намагання утримувати фіксовані обмінні курси призводить до порушення логічного зв’язку показників інфляції і валютних курсів, що може призвести до переоціненості національної валюти країни з високою інфляцією та усіх пов’язаних з цим наслідків (таблиця 2).

Таблиця 2

Інфляція та обмінні курси в Україні та США за період з 2000 по 2008 рр.

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Кумулятивне зростання показника

за

2000-2008 рр., до рівня на початок

2000 р., %

Інфляція в Україні, %

25,8

6,1

-0,6

8,2

12,3

10,3

11,6

16,6

22,3

+ 170,98%

Інфляція в США, %

3,4

2,8

1,6

2,3

2,7

3,4

3,2

2,8

3,8

+ 29,19%

Обмінний курс гривні до долара США (на кінець року)

5,43

5,30

5,33

5,33

5,30

5,05

5,05

5,05

7,70

-

Гіпотетичний курс обміну гривні до долара США з урахуванням різниці у рівнях інфляції

6,35

6,55

6,41

6,78

7,41

7,91

8,56

9,70

11,43

-

 

В таблиці 2 при розрахунку гіпотетичного курсу долара США в 2000 р. в якості базового показника взятий курс цієї валюти на 31.12.1999 р. – 5,22 грн за 1 USD. Незважаючи на певні недоліки розрахунку гіпотетичного обмінного курсу національної валюти України до долара Сполучених Штатів Америки, що в основному полягають у деякому ігноруванні тенденцій світового валютного ринку, на якому в досліджуваний період часу долар США дещо подешевшав відносно інших конвертованих валют (євро, фунт стерлінгів), а також певної заниженості курсу національної валюти України в короткостроковому періоді після трикратної девальвації в 1998-1999 рр., на нашу думку, логічним є висновок про значну переоціненість гривні щодо долара США у період з 2005 р. по 2008 р.  

Таким чином, внаслідок недостатньо продуманої і науково-обгрунтованої регуляторної політики фінансового керівництва нашої держави, що співпало в часі із міжнародним кредитним бумом 2003-2008 років, відбулося поєднання двох достатньо негативних факторів:

1. внаслідок завищеного курсу національної валюти відбулося пригнічення національного товаровиробника, в першу чергу в високотехнологічних галузях, і експортний потенціал країни зосередився в декількох галузях, які випускають низькотехнологічну  та сировинну продукцію, на міжнародному ринку якої протягом 2005 – 2008 рр. існувала надзвичайно сприятлива кон’юнктура ;

2. в Україну в значних обсягах зайшов міжнародний кредитний та спекулятивний капітал (останній іноді хибно називають інвестиціями), що помітно при аналізі даних таблиці 1.

Найбільш неприємним наслідком поєднаної дії вказаних факторів є трансформація економіки держави в напрямку споживчого освоєння іноземних кредитних коштів. Результати цієї трансформації достатньо добре помітні в повсякденному житті. Серед них слід відмітити виникнення великої кількості торгівельних установ різноманітного профілю, що продають переважно імпортні споживчі товари, непропорційно потужний розвиток банківської системи, яка залучала іноземні кошти з метою видачі різноманітних кредитів населенню (від власне споживчих кредитів до іпотеки) та підприємствам, пов’язаним із забезпеченням процесу споживання – в першу чергу торгівельним, ажіотаж на ринку нерухомості, що призвів до десятикратного подорожчання цього виду активів протягом періоду з 1998 р. по 2008 р. Ціни на більшість товарів широкого вжитку на внутрішньому ринку зрівнялися із такими у економічно розвинених країнах Заходу і навіть перевищили їх, при цьому значного підвищення рівня життя населення не відбулося через набагато нижчий рівень доходів. Бурхливий розвиток відбувся у сфері підприємництва, пов’язаного із наданням посередницьких послуг. Виникла значна диспропорція в рівнях життя у столиці та в провінції, збільшилося розшарування населення за рівнями доходів. В той же час місцевий бізнес, орієнтований на виробництво, знаходився на кустарному рівні, зникла більша частина галузей важкої промисловості, продовжувався занепад аграрного сектору.

З точки зору абстрактної логіки, основним недоліком описаної вище економічної системи є залежність від надходження в країну іноземних кредитних капіталів, причому їх обсяги повинні прогресивно збільшуватись. Необхідність у постійному збільшенні потреби в кредитних коштах, що надходять у країну, пояснюється такою сукупністю факторів:

1. необхідність повертати кредити, отримані в попередньому періоді, а також сплачувати відсотки по ним;

2. на підтримання стабільного функціонування орієнтованої на споживання економіки необхідне надходження іноземних капіталів для обслуговування вхідних товарних потоків, тобто імпорту, причому воно не повинно бути меншим, ніж в попередньому періоді.

Із вказаних міркувань можна зробити висновок, що системні проблеми в імпортоорієнтованій економіці, залежній від залучення іноземних кредитів, починаються в момент обмеження доступу до цих фондів. Так, економічна криза в Аргентині у 2001 р. розпочалася із відмовою МВФ надати черговий транш кредиту. В Україні в 2008 р. початок аналогічних процесів співпав із світовою фінансовою кризою, яка призвела до зменшення міжнародного кредитування і стала поштовхом для виведення спекулятивних капіталів із ризикованих активів, що в основному розміщувалися в країнах із слаборозвиненою або структурно деформованою економікою.

Слід враховувати, що основною причиною негативних явищ є не зовнішня заборгованість, яка може бути порівняно невеликою (наприклад, в Україні на кінець 2008 р. державний борг становив 19,315 млрд. доларів США, а в Сполучених Штатах Америки – більше 11 трлн. доларів США на цю ж дату [8]), а нераціональна структура економіки, значна частка ВВП в якій створюється шляхом освоєння і споживання кредитних фондів іноземного походження. Іншими словами, системоутворюючим макроекономічним фактором стало споживання за рахунок незароблених грошових ресурсів. Тому навіть дефолт по всій наявній корпоративній та національній кредитній заборгованості не усуне економічних проблем і не сприятиме швидкому виходу з кризи. Подолання негативних явищ можливе лише шляхом кардинальної зміни структури економіки в напрямку самозабезпечення, а потім і нарощування експортного потенціалу. Реалізація цієї задачі потребує цілеспрямованої державної політики, основним орієнтиром якої повинна стати повноцінна підтримка національного товаровиробника, поліпшення інвестиційного клімату, створення умов для розвитку дрібного та середнього бізнесу, причому перевага, на нашу думку, повинна надаватися саме виробничій сфері. Істотним недоліком вказаної концепції є той факт, що навіть за умови оптимального державного регулювання реалізація структурних перетворень потребує певного часу і звичайно здійснюється протягом середньострокового періоду.

Висновки. В поєднанні з непродуманою фінансовою та макроекономічною політикою надходження значних обсягів кредитних ресурсів та спекулятивного капіталу може деформувати економіку країни, орієнтувавши її на життя в борг та поставивши народне господарство в умови, коли його розвиток напряму залежить від витрачання іноземних кредитів. Економічна криза, в якій опинилася Україна в 2008 р., не може бути охарактеризована як унікальне явище. В аналогічній ситуації в різні часи опинялося багато країн, які можна віднести до “економік, що розвиваються”. Така точка зору дає значні можливості для прогнозування перебігу кризових явищ та визначення напрямів їх подолання на основі застосування дедуктивного методу.

Певну увагу слід приділити заходам, спрямованим на виведення народного господарства з кризового стану. Значний досвід у спостереженні за процессами, аналогічними тим, що відбуваються в наш час в економіці України, має МВФ. Ця міжнародна фінансова установа при видачі стабілізаційних кредитів висуває додаткові вимоги до регулятивної політики держави, основними серед яких є:

1. лібералізація валютного ринку;

2. обмеження розміру бюджетного дефіциту;

3. обмеження обсягів емісії національної валюти.

На нашу думку, вимоги фінансової установи є абсолютно логічними. Кризові явища в економіці країни звичайно супроводжуються зменшенням обсягів ВВП і відповідно надходжень до державного бюджету. При відмові від скорочення видаткової частини цього фінансового плану збільшується дефіцит державного бюджету, покриття якого за рахунок емісії грошових коштів може призвести до гіперінфляції і руйнування фінансової системи країни. Саме на недопущення такого розвитку подій і спрямовані вимоги щодо обмеження розміру бюджетного дефіциту та обмеження обсягів емісії національної валюти. В свою чергу, лібералізація валютного ринку сприятиме встановленню економічно-обгрунтованого курсу національної валюти.

Перспективи подальших досліджень. Взаємодія фінансової системи країни та її реальної економіки, з урахуванням впливу міжнародних фінансових ринків, є надзвичайно цікавою та продуктивною темою досліджень. Подальші дослідження будуть присвячені прогнозуванню перебігу економічної кризи в Україні та розробці заходів щодо виходу з неї.

 

Список використаних джерел

1. Попович И. В. Методика экономических исследований в сельском хозяйстве – 3 изд., перераб. – М: «Экономика», 1977. – 224 с.

2. Бурлака В.Г. Проблемы и пути повышения конкурентоспособности экономики Украины / В.Г. Бурлака // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №12. – С. 5-11.

3. Мельник П.В.  Міжнародні резерви України: обсяги і структура / П.В. Мельник, О.І. Береславська // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №12. – С. 108-116.

5. Курсы валют 1998 // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kurs-dollara.ru/kurs-valut-1998.html

6. Зовнішній борг України // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Balance/debt/01012009.pdf

7. Негативні сценарії розвитку економіки України  // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forum.finance.ua/viewtopic.php?t=16948

8. Інформаційне агентство Фінмаркет // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finmarket.ru