banner-mia2.gif

УДК – 658-15

Н.М. ТКАЧЕНКО, д.е.н.,

Національний університет харчових технологій

 

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК: МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Исследовано вопрос теории бухгалтерского учета, начало появления бухгалтерии, существования бухгалтерского учета в мире, начало развития управленческого учета, гармонизация стандартов бухгалтерского учета.

 

 Key issues that are examined:

·        It was inquired into the question of accounting theory, accounting appearing, accounting existence in the world, start of the management accounts development, harmonization of accounting standards.

 

Вступ. Вченими доведено, що нашій планеті приблизно 4,5 міліардів років, життя на ній існує більше одного міліарда років, а поява лю­дини на землі значно пізніше, початок бухгалтерії чітко і глибоко розкрито у книзі Т.Н. Малькова «Древняя бухгалтерия: какой она была?» Зерна посіяні на полі бухгалтерського обліку, дали перші ростки у Стародавньому Єгипті та Шумері. Разом з тим методології збору, об­робки і аналізу інформації ще не було. Документи писались на папіру­сі (papyrus – багатолітня трав’яниста рослина сімейства осокових), глиняних черепках, дереві. Стародавні документи тяжко, а підчас навіть неможливо класифікувати за характером і призначенням. Стародавньоєгипетська звітність складалася на даних обліку за широким колом показників. Її основне призначення – визначити державні ресур­си і розподілити їх.  У  зв’язку  з  відсутністю    вартісного   узагальнення  її  дані  наводились  у

натуральних вимірниках. Методи складання звітнос­ті були різнорідні, але трудомісткі.

Виходячи із відомостей, що дійшли до нас, можна зробити висновок, що функції стародавніх та сучасних бухгалтерів не повністю ідентичні.

Стародавні документи тяжко, а підчас навіть неможливо класифіку­вати за характером і призначенням.

Об’єктом обліку перш за все була земля та її використання. Голов­ним багатством Єгипту було зерно і воно оберталося як гроші, грошима також обертався метал у злитках та різні предмети – раковини, шкури тварин (або їх самих), сіль тощо. У стародавньому Єгипті монет не існувало, але тільки монети стали універсальним еквівалентом обміну та вартісним вимірником у бухгалтерії. Монетні гроші були видатним ви­находом стародавньої Греції. За своїм значенням цей винахід прирівню­ється до винаходу письменності. Для бухгалтерії винахід грошей з «твердим курсом» означав поворот від натурального обліку до узагаль­нюючого вартісного. Таким чином сучасним аналітичним та синтетичним обліком бухгалтер зобов’язаний Стародавній Греції та її банкірам. Напрошується висновок, що нікому невідомо, хто був винахідником бух­галтерського обліку. Можна тільки стверджувати, що система подвійного запису почала з’являтися у 13-14 століттях у деяких торгових центрах Північної Італії.

Постановка завдання. Бухгалтерський облік у світі існує багато століть. Особливо престижним він був у Греції. Приблизно у 200-му році до нашої ери квестори Римської імперії здійснювали контроль за держав­ними бухгалтерами на місцях, а звіти інвесторів направлялись до Риму і вислуховувалися екзаменатором-слухачем. Ця практика і дала нам тер­мін «аудитор» (від латинського audire  —слухач).

Проте, у середні століття у бухгалтерському обліку настає застій, а у часи хрестових походів у Італії він був знову введений у дію.

Протягом багатьох століть бухгалтерський облік був переважно пов’язаний   із   державною діяльністю, тобто збиранням податків. Основна мета – забез­печення казни і господарства постійними джерелами надходжень. Згодом, внаслідок промислової революції з’являються вкладники та керуючі і відповідно висуваються нові вимоги до бухгалтерського обліку. Величез­ні суми грошей необхідні були великим підприємствам для власного фінансу­вання і збільшення їх управлінського апарату. Було зрозуміло, що інформація була також необхідна для управління ре­сурсами фірми. Це і був початок розвитку управлінського обліку, а бух­галтерський облік стає якби «мовою бізнесу».

У джерела італійської бухгалтерії з’являються облікові регістри Ста­родавнього Риму. Коли Codex rationum domesticorum стали вести у грошовому вимірнику, тоді він перетворився у Головну книгу, коли у неї невідомі бухгалтери внесли рахунок «Капіталу», – з’явився подвійний запис.

Спочатку бухгалтерія розвивалась майже самостійно у кожній фірмі. Потім з’явилися типографські книги, виникла «друкована бухгал­терія». Її поява пов’язана із двома іменами: Б. Котрульі та Л.Пачолі. Котрульі – купець із Рагузи (Дубровник), автор книги «О торговле и со­вершенном купце». Рукопис написаний у 1458 р., друге перевидання ( автор Патрізі) – через 115 років з часу написання, третє видання – у 1990 р. видане істориком Уго Туккі у зв’язку з пропущенням, допущеним Патрізі рахунку «Збитки і прибутки».

Вперше суть подвійного запису було розкрито і логічно обґрунтовано у праці італійського математика людини унікальних знань  зі світовим іменем Луки Пачеоло (1445-1517 рр..), надрукованої у 1494 р. під назвою «Трактат о счетах и записях». Звідси поняття «подвійна іта­лійська бухгалтерія». Бухгалтерський облік стає предметом наукових досліджень. У цей період з історії розвитку були закладені підвалини для зародження науки – бухгалтерії.

У Німеччині до 1498 р. особи, які займалися веденням облікових книг називались писцями. З цього часу терміни «бухгалтер» і «бухгалтерія» почали витісняти старі назви. У епоху середньовіччя облік активно роз­вивався у країнах Західної Європи - Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії та ін. З початком епохи Ренесансу у розвитку обліку відбувся суттєвий стрибок.

Середина 19-го сторіччя – це рубіж, котрий характеризувався знач­ним розвитком наукової думки у різних країнах світу. Поступово вчені прийшли до висновку, що рахівництво є також наукою. Воно має предмет і досліджує його так, як не вивчає ні одна наука.

Значний вклад у розвиток теорії бухгалтерського обліку зробила американська школа рахівництва.

У першій половині 19-го сторіччя формується російська бухгалтерська школа, засновником якої вважається Карл Арнольд, німець за походжен­ням. Фундаторами вітчизняної школи бухгалтерського обліку Росії є док­тори економічних наук, професори В.Ф.Палій, Я.В.Соколов та ін.; Укра­їни - П.П.Немчинов, М.Г.Чумаченко, Ф.Ф.Бутинець, М.В.Кужельний, В.В.Сопко та ін.

Про значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений-економіст, професор Л.Ф.Шарр ще в кінці XIX сторіччя писав, що «Бухгалтерський облік – непогрішимий суддя ми­нулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбут­нього кожного підприємства».

Результати. Із середини 50-х років механізація обліку набула потужного поштовху. Голов­ним ідеологом машинної бухгалтерії став Василь Іванович Ісаков (1913-1986). Він формує таблично-перфокарточну форму рахівництва, створює вчення про комплексну механізацію і автомеханізацію обліку, видає велику кількість монографій, статей, підручників, підготовлює велику кількість учнів і послідовників.

Розповсюдження електронної обчислювальної техніки привело до виникнення нових понять: автоматизована система управління (АСУ) і автоматизоване робоче місце (АРМ). АСУ стимулювало з тенденцією до центра­лізації обліку, АРМ – до децентралізації.

Клавішні машини використовуються як бухгалтерами так і в спеціально організованому бюро МСБ (машино-счетное бюро) у МСС (машино-счетных станциях).

З’являється можливість експлуатувати ЕОМ (електронно-обчислювальні машини) як у режимі персонального комп’ютера, так і в операторному ва­ріанті, тобто постановка завдання і програмне забезпечення, яке пе­редбачає роботу у обох режимах. У першому випадку з цілому зберіга­ється порядок обробки даних, який склався до механізації і автомати­зації, у другому - облікова робота може бути розподілена між бухгалтерами-операторами , які вводять дані у машину та виконують усю підготовчу рахункову роботу, і бухгалтерами-контролерами, які реалі­зують логічні облікові функції.

Використання ЕОМ перетворювало бухгалтерію у «математичну систему».

Для країн-членів СЕВ була характерна, тенденція до різних форм централізації обліку. Різниця в обліку соціалістичних країн породжувала бажання добитися великого єднання у методології.

У 1955 р. на засіданні замісників представників країн Ради економіч­ної взаємодопомоги вперше було поставлено питання про необхідність інтеграції бухгалтерського обліку.

В умовах переходу до ринкової економіки держави, становлення ринкової економіки, появи нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків обумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю, як складових частин економічної ін­формації, необхідної для управління на усіх рівнях.

Впровадження ринкових механізмів, різноманітність форм власності, реформування економічних відносин вимагають внесення змін у систему бухгалтерського обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття економічних рішень попередження ризику у фінансовій діяльності підприємства.

Методично бухгалтерський облік поділений на фінансовий та управ­лінський, але не на три види: фінансовий, управлінський і податковий. Податковий облік – це проблема окремої теорії.

Об’єктами бухгалтерського обліку, що належать обов’язковому ві­дображенню є:

а)     активи підприємства;

б)     джерела господарських об’єктів;

в)     обов'язки підприємства;

г)      доходи підприємства за їх видами і витрати підприємства за їх економічними елементами;

д)     фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл.

Фінансовий облік і фінансова звітність регулюються державою, стандартами різних рівнів. Інформація фінансового обліку використовується внутрішніми і зовнішніми (постачальниками, податковою інспек­цією, банками, інвесторами та ін.) споживачами.

Управлінський облік – це внутрішньогосподарський облік, це система обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внут­рішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Міжнародного бухгалтерського обліку не існує, тому з метою уза­гальнення практики ведення бухгалтерського обліку різних країн світу необхідно удосконалювати та розвивати національні системи бухгалтерсько­го обліку з обліком міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки і надання інформації у фінансових звітах, їх концептуальна основа утримує викладення концепцій, на яких ґрунтується фінансова звітність загального призначення.

Типові стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності, ви­користання єдиної системи стандартів бухгалтерського обліку підвищу­ють кредитоспроможність підприємства.

Стандартизація спонукає гармонізацію облікової політики: системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Здійснюється стандар­тизація у рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку прово­дить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, ство­рений 29 червня 1973 р. організаціями бухгалтерів Австралії, Велико­британії, Ірландії, Канади, Німеччини, Мексики, США, Франції і Японії з метою досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, вико­ристовуваних підприємствами та іншими організаціями для складання фінансової звітності у різних країнах світу.

Гармонізація бухгалтерського обліку і фінансової звітності різних країн передбачає погодження ведення бухгалтерського обліку та скла­дання фінансової звітності, тобто процес руху у напрямок використання Міжнародних стандартів фінансової звітності, погодження різних систем обліку і звітності шляхом введення до їх процесу стандартизацію із зберіганням національних розбіжностей. Гармонізація стандартів бухгалтерського обліку необхідна для користувачів фінансової звітності.

Найбільша вигода, що витікає із процесів гармонізації – це складан­ня міжнародної фінансової інформації по усуненню спротиву вільному потоку інвестицій.

Міністерством фінансів України схвалено стратегію застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності протоколом методичної ради з бухгалтерського обліку №133 від 22.08.2007 p. Розробка стра­тегії є логічним кроком у реалізації загальнодержавної програми адап­тації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженому Законом від 13.03.2004 р. №1629-ІV.

Висновки. Теорія бухгалтерського обліку – це стержень науки про завдання, предмет, метод, форми і організацію бухгалтерського обліку. Методично бухгалтерський облік розподілено на фінансовий та управ­лінський. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку використову­ються як міжнародний базовий підхід країнами, які розробляють власні вимоги де бухгалтерського обліку. Способи стандартизації і гармоні­зації обліку відрізняються у кожній державі. Необхідний мінімальний перелік умов ідентичних для аналогічних ситуацій з метою удоскона­лення процесу стандартизації і гармонізації бухгалтерського обліку.

 

Список використаних джерел

1.       Арнольд К. Опыт гражданской бухгалтерии, СПб, 1814.

2.       Т.Н.Малькова «Древняя бухгалтерия: какой она была?», Москва «Финансы и статистика», 1995, 302 с.

3.       Пачиеоло Лука. Трактат о счетах и записях. Пер. Э.Г. Вальденберг Спб    2-е.изд. 1990 (год 1990).

4.       Стучевский И.А. О некоторых особенностях структуры хозяйства номов в Египте эпохи Среднего царства (Краткие сообщения Института народов Азии, № 46. Древний Восток.- Москва: Изд-во восточной литера­туры, 1962.

5.       Энтони.Дж.Рис. Учет: ситуации и примеры. Москва «Финансы и статистика», 1993, 558 с.

6.       Я.В. Соколов. Бухгалтерский учет От истоков до наших дней. Москва «Аудит». Издательское объединение "ЮНИТИ", 1996, 638 с.

7.       В.Ф.Палий. Теория бухгалтерского учета: современные проблемы. Москва. Бухгалтерский учет, 2007.

8.       П.П.Немчинов. Практическое руководство по счетам, арифмометру и логарифмической линейке. Харьковский институт советской торговли, 1937, объем 3,5 п.л. (стеклограф).

9.       Глен А. Вели, Деніел Г. Шорт, Основи фінансового обліку. Пе­реклад з англійської. Олександр Мінін та Ольга Ткач. Київ. Основи -1997.