banner-mia2.gif

УДК 336.226

П.М. БОРОВИК, к.е.н., доцент,

кафедра фінансів і кредиту

Уманський національний університет садівництва

 

О.С. ТРИГУБЕНКО, ст. викладач,

кафедра фінансів і кредиту

Уманський національний університет садівництва

 

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ОСВІТИ

 

Питання, які розглядаються:

·      Аналізуються проблеми бюджетного фінансування розвитку освітніх закладів, що функціонують в сільській місцевості.

·      Пропонуються напрями вдосконалення бюджетного фінансування витрат на розвиток сільської освіти.

Ключові слова: сільські освітні заклади, фінансування розвитку сільської освіти, бюджетне фінансування.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Анализируются проблемы бюджетного финансирования развития образовательных заведений, которые функционируют в сельской местности.

·       Предлагаются направления совершенствования бюджетного финансирования расходов на развитие сельского образования.

Ключевые слова: сельские образовательные заведения, финансирования развития сельского образования, бюджетное финансирование.

 

Issues that are examined:

·      The problems of financing of the development of educational establishments that function in the rural area are analyzed.

·       The directions of perfection of the budgetary financing of rural education development are offered.

Keywords: rural educational establishments, financings of development of rural education, budgetary financing.

 

Постановка проблеми. Сучасний стан вітчизняних закладів освіти, що функціонують на сільських територіях, потребує посиленої уваги з боку держави, оскільки сільські освітні заклади внаслідок недостатнього рівня їх фінансування позбавлені можливості належного розвитку, що, в свою чергу, часто зумовлює невідповідний рівень якості освітніх послуг, які отримує сільська молодь.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З цієї причини, проблематика функціонування освітніх закладів в сільській місцевості ретельно досліджувалась в наукових працях О. Булавки, П. Гайдуцького, З. Герасимчук, В. Горкавого, Б. Данилишина, М. Кропивка, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, П. Саблука, В. Трегобчука, В. Юрчишина та багатьох інших вчених. Крім того, заслуговують на увагу дослідження проблем фінансування освітніх закладів А. Величко, М. Дем’яненка, Ю. Лузана, П. Макаренка, О. Непочатенко, А. Стельмащука.

Результати досліджень як перелічених, так і багатьох інших науковців засвідчили наявність суттєвих диспропорцій розвитку освіти в Україні, які проявляються, насамперед, у скороченні мережі сільських освітніх закладів та контингенту учнів, що навчаються в них [4; 11; 12; 13; 14; 15]. Поряд з цим, не зважаючи на численні публікації, присвячені як розвитку сільських освітніх закладів так і фінансуванню їх витрат, нині проблеми сільської освіти та її бюджетного фінансування особливо загострились, адже відсутність належного фінансового забезпечення сільських освітніх закладів, що спостерігається в Україні останнім часом зумовлює зниження ефективності сільської освіти загалом та, поряд з іншими факторами, призводить до нерівномірності рівня знань, навичок та освітніх характеристик випускників сільських шкіл порівняно з міськими учнями.

Зважаючи на викладене, проблема фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів сьогодні є гостроактуальною для держави, а тому потребує подальших наукових напрацювань.

Завданням даної публікації є дослідження проблем бюджетного фінансування розвитку освітніх закладів, що функціонують в сільській місцевості та обґрунтування шляхів їх вирішення. Для виконання поставленого завдання в ході дослідження були використані економіко-статистичні методи досліджень, зокрема монографічний метод, метод порівняння, табличний та графічний методи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як свідчать дані Рахункової палати, на території України функціонує понад 20 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, в яких навчається понад 4,4 мільйонів учнів. Із загальної кількості загальноосвітніх шкіл 13,6 тисяч або 70 % розміщені в сільській місцевості. В той же час, в сільських школах навчається лише близько 1/3 українських учнів [1].

Нині демографічні, економічні та соціальні чинники зумовили виникнення цілої низки неврегульованих проблем в діяльності закладів сільської освіти, найсуттєвішою з яких є малочисельність та малокомплектність загальноосвітніх навчальних закладів, що зумовлює необхідність збереження мережі шкіл в умовах зменшення кількості дітей шкільного віку.

Зокрема, близько 1/5 сільських шкіл – це загальноосвітні навчальні заклади з наповнюваністю класів нижче середньої. Загалом, по Україні середня чисельність класів у сільських школах становить 15,4 учнів, в той час як у містах цей показник відповідає 25,6 учнів [4].

Про нерівні умови навчання та розвитку дітей сільської місцевості у порівнянні з міською молоддю свідчить і той факт, що майже в половині сіл України відсутні загальноосвітні навчальні заклади та у 2/3 сільських населених пунктів нині також закриті і дошкільні дитячі установи [4].

Крім того, технічний стан будівель загальноосвітніх навчальних закладів на селі викликає занепокоєння, оскільки значна частина шкільних будівель фізично і морально застаріла. Зокрема, в аварійному стані перебувають будівлі близько 600 сільських шкіл, та капітального ремонту потребують понад 2,5 тисяч навчальних закладів. В більшості сільських шкіл вимагають оновлення меблі та навчальне обладнання. Також, переважна більшість шкіл, що функціонують в сільській місцевості, наразі не мають спортивних залів, кожне п`яте шкільне приміщення на селі не має центрального водяного опалення, а також понад третину з них – не забезпечені водогоном. Крім того, в 21 області України більше половини шкіл не мають каналізації [4].

Низьким на сьогодні також залишається рівень комп’ютеризації сільських освітніх закладів. Зокрема, навчальними комп`ютерними комплексами  забезпечено лише 39 % сільських загальноосвітніх навчальних закладів, в результаті чого на 75 сільських школярів припадає лише один комп`ютер [3]. Доступ до Інтернету у місті має один учень із 200, у селі ж – один із тисячі [15]. Крім того, сьогодні більше 90 % сільських шкіл потребують оновлення комп’ютерної техніки.

В той же час, Конституція України проголосила рівність прав і свобод усіх громадян України. Основним Законом саме на державу покладено обов’язок забезпечення доступності і безоплатності дошкільної та шкільної освіти, до того ж повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою. Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що належна освіта молоді – передумова розвитку та процвітання нашої держави, в Україні вкрай важливо забезпечити всім громадянам, незалежно від того, де вони мешкають, конституційне право на освіту [5].

Проблеми функціонування сільської освіти змушують державу звернути увагу на фінансування потреб сільської освіти. Зокрема, держава намагається врегулювати проблеми розвитку сільських освітніх закладів, про що свідчить наявність відповідного розділу в Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року [9].

Варто зазначити, що до 90-х років минулого сторіччя утримання значної частини установ соціальної сфери села, в тому числі дитсадків та шкіл здійснювалось переважним чином за кошти сільськогосподарських підприємств та інших організацій, що функціонували в сільській місцевості [13]. З введенням в дію Указу Президента України від 9 березня 2000 року № 398/2000 "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств" [7], об'єкти соціальної інфраструктури (в тому числі й окремі освітні заклади) було передано з балансу сільськогосподарських підприємств недержавної форми власності в комунальну власність територіальних громад. При цьому, зазначеним нормативно-правовим актом передбачено обов’язкове збереження їх мережі та функціонального призначення [7].

Таким чином, з 2000 року органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати належне утримання об'єктів соціальної інфраструктури, зберігаючи при цьому їх мережу та функціональне призначення, та забезпечуючи відповідний рівень якості надання освітніх послуг населенню. З цього часу основними джерелами фінансування місцевих закладів освіти є асигнування державного і муніципальних бюджетів. Крім того, законодавством передбачено, що потреби навчальних закладів місцевого рівня можуть фінансуватись за рахунок позабюджетних та спеціальних фондів а також фінансової допомоги від підприємств, організацій і громадян та за рахунок інших зовнішніх джерел фінансування (рис.1).

Image

Рис. 1. Джерела фінансування потреб сільських закладів освіти [7; 15]

 

Не зважаючи на це, відсутність належного рівня бюджетного фінансування потреб сільських навчальних закладів, спричинена світовою фінансовою кризою та її впливом на економіку України, не дозволяє державі забезпечувати їх належний розвиток та функціонування. При цьому, якщо захищені статті кошторисів сільських освітніх закладів ще якось фінансуються, то потреби розвитку шкіл та дитячих садочків, що функціонують в сільській місцевості з кожним роком забезпечуються все гірше.

Зокрема, за останні роки сільська освіта недоотримала близько 800 шкільних автобусів, виділення яких сільським школам передбачено Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року [8; 9]. Крім того, за даними Рахункової палати України, із 449 загальноосвітніх навчальних закладів, на будівництво яких мали виділятись асигнування з державного бюджету у 2007-2010 рр., введено в експлуатацію лише 331 об’єкт. Ще гіршою в цьому плані є ситуація з дитячими садочками, яких за цей період відкрито 165 із 384 запланованих [1; 3].

Дані таблиці 1 демонструють, що за період 2006-2010 років за рахунок бюджетних асигнувань жодного року не було профінансовано в повному обсязі програми розвитку сільських закладів освіти, що пояснюється, насамперед, тим, що в Україні фінансування сільської освіти здійснюється виключно за рахунок коштів, що залишились в розпорядженні держави після виконання бюджетних цільових програм та забезпечення інших потреб бюджетних установ.

Показники, наведені в таблиці, засвідчили наявність тенденції до скорочення обсягів бюджетного фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів в Україні. Зокрема, як свідчать дані таблиці 1, загальні обсяги фінансування будівництва та ремонту сільських шкіл за період 2006-2010 років скоротились майже в сім разів, витрати бюджетів на придбання сільських автобусів за 5 досліджуваних років зменшились більше ніж втричі, обсяги фінансування придбання комп’ютерів для сільських шкіл за досліджуваний період зменшились майже в 11 разів.

Таблиця 1

Динаміка бюджетного фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів України, млн. грн. [1; 3; 8]

Види видатків

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

план

факт

план

факт

план

факт

план

факт

план

факт

Будівництво та ремонт

144,7

140,7

187,5

26,4

225

135,3

286,7

123,7

189,3

51,2

Придбання шкільних автобусів

68,0

9,2

70

10,3

70,0

36,1

73,5

20,1

77,2

33,0

Комп’ютеризація шкіл

21,8

20,7

149,4

32,3

161,6

27,1

169,7

18,3

178,2

20,1

Всього фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів

234,5

170,6

406,9

158,2

456,6

198,5

529,9

162,1

444,7

104,3

в т. ч. за рахунок:

- держбюджету

110,3

65,3

62,6

58,6

205,1

86

249,3

66,5

195,6

84,2

- місцевих бюджетів

124,2

105,3

344,3

99,6

251,5

112,5

280,6

95,6

249,1

20,1

 

Крім того, дані таблиці 1 продемонстрували що в Україні протягом останніх років обсяги фінансування зазначених видатків за рахунок асигнувань з бюджетів всіх рівнів зменшились на третину, а за рахунок бюджетів місцевих громад – більше ніж в 6 разів.

Не кращим є стан бюджетного фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів Черкаської області, на території якої нині налічується 524 сільські школи, з яких тільки 509 функціонують, решта ж не працюють через відсутність учнів [2]. Крім того, як показують офіційні статистичні дані, останніми роками на території Черкащини, як і загалом по Україні, суттєво скорочується кількість учнів сільських шкіл. В результаті цього, в окремих сільських школах області в розрахунку на одного вчителя навчається всього по два учні [2; 6].

Що ж стосується фінансового забезпечення сільських освітніх закладів Черкаського регіону за рахунок бюджетних асигнувань, то за даними управління статистики в Черкаській області, на протязі останніх п’яти років були суттєво скорочені видатки на розвиток сільських освітніх закладів. Зокрема, за період з 2006 року майже на половину зменшились обсяги бюджетного фінансування будівництва і ремонту сільських освітніх закладів, на 1,5 млн. грн. скоротились обсяги бюджетних асигнувань на виконання державної цільової програми "Шкільний автобус" та 2,6 млн. грн. зменшились розміри асигнувань на придбання сільськими школами комп’ютерів та комп’ютерної техніки (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка бюджетного фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів Черкаської області [2], млн. грн.

Види видатків

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Будівництво та ремонт закладів освіти

47,3

40,5

39,1

36,5

32,7

Придбання шкільних автобусів

5,4

5,8

5,0

4,2

4,0

Придбання комп’ютерної техніки

7,3

7,1

6,3

5,2

4,7

Всього фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів

60

53,4

50,4

45,9

41,4

в т. ч. за рахунок:

- держбюджету

22,2

20,9

19,6

17,1

15,9

- місцевих бюджетів

37,8

32,5

30,8

28,8

25,5

 

Дані, наведені в таблиці 2 також показали, що на території області протягом останніх років обсяги бюджетного фінансування видатків розвитку сільської освіти як за рахунок бюджетних асигнувань з державної казни так і за рахунок фінансування з місцевих бюджетів зменшились на 1/3. В той же час, необхідно зазначити, що навіть з врахуванням цього скорочення в Черкаській області рівень бюджетного забезпечення зазначених витрат сільських освітніх закладів залишається кращим, ніж загалом по Україні.

Схожа ситуація з фінансуванням освітянських закладів в сільській місцевості спостерігається і в Уманському районі Черкащини. Дані таблиці 3 показують, що на протязі останніх п’яти років на будівництво, ремонт та реконструкцію закладів сільської освіти, не зважаючи на те, що район має найбільшу в області мережу зазначених установ (43 загальноосвітні школи та 17 дитячих садочків), бюджетні асигнування надходили в незначних розмірах. Крім того, за останні 5 років на території району державна цільова програма "Шкільний автобус" частково була профінансована лише в 2006 році.

Таблиця 3

Динаміка бюджетного фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів Уманського району Черкаської області, тис. грн.*

Види видатків

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Будівництво та ремонт закладів освіти

310,7

227,7

218,8

188,0

156,2

Придбання шкільних автобусів

170,5

0

0

0

0

Придбання комп’ютерної техніки

272,9

196,0

186,3

173,6

167,8

Всього фінансування видатків розвитку сільських освітніх закладів

679,1

423,7

405,1

361,6

324,0

в т. ч. за рахунок:

- держбюджету

215,4

205,2

189,7

180,5

160,2

- місцевих бюджетів

463,7

218,5

215,4

181,1

163,8

*Складено авторами за даними фінансового управління та відділу освіти Уманської райдержадміністрації Черкаської області.

Дані таблиці 3 також продемонстрували сорокавідсоткове скорочення на протязі 5 досліджуваних років обсягів бюджетного фінансування придбання комп’ютерів та оргтехніки для сільських шкіл району.

Крім того показники, наведені в таблиці 3 показали що в Уманському районі Черкаської області протягом останніх років обсяги бюджетного фінансування видатків розвитку сільської освіти за рахунок асигнувань із держбюджету скоротились на 1/3 а за рахунок коштів бюджетів місцевих громад зменшились майже втричі, що свідчить не лише про скорочення обсягів бюджетного забезпечення видатків розвитку сільських закладів освіти, але й про зростання рівня залежності муніципальних бюджетів району від трансфертних платежів з державного бюджету та з обласного бюджету.

З метою наочної демонстрації серйозності проблеми бюджетного фінансування потреб розвитку сільських закладів освіти, дані про частку зазначеного бюджетного фінансування у витратах зведеного бюджету по Україні, по Черкаській області та по Уманському району Черкаської області нами наведено на рисунку 2.

Image
Рис. 2. Частка видатків на розвиток сільської освіти у загальній сумі витратах зведеного бюджету України, %

*Складено авторами за даними Міністерства фінансів України, фінансового управління Черкаської облдержадміністрації, фінансового управління та відділу освіти Уманської райдержадміністрації Черкаської області.

 

Дані рисунка 2 показують, що за 5 досліджуваних років частка бюджетного фінансування видатків розвитку сільської освіти у витратах зведеного бюджету скоротилась в 4,5 рази загалом по Україні, майже втричі – по Черкаській області та в 7,5 разів – по Уманському району Черкаської області.

Варто зазначити, що аналіз бюджетного фінансування видатків розвитку вітчизняної сільської освіти не буде повним без дослідження сучасного стану їх забезпечення на базовому рівні, тобто спираючись на дані про діяльність одного із закладів, що надає освітні послуги сільським жителям. З метою виконання цього завдання, нами розглянуто показники фінансового забезпечення типової сільської школи, що функціонує в одному з сіл Уманського району, а саме загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у селі Рижавка. Не зважаючи на те, що в 1985 році в цій школі навчалось 282 дітей, кількість її учнів протягом останніх десятиліть постійно скорочувалась і на кінець 2010 року становить 85 осіб.

Не дивлячись на зменшення кількості учнів цієї школи, як свідчать дані таблиці 4, сукупна сума витрат цієї бюджетної установи з року в рік зростає, що пояснюється підвищенням цін на електроенергію та газ а також на інші товари і послуги, без яких неможливе нормальне функціонування шкіл.

Таблиця 4

Динаміка доходів та витрат загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у селі Рижавка Уманського району Черкаської області, тис. грн.*

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

І. Джерела доходів

Асигнування з бюджетів

76,2

80,3

81,9

92,6

105,4

Фінансова допомога від підприємств та організацій

1,1

4,2

5,3

6,9

8,5

Допомога від батьків та інші джерела фінансування

0,1

2,0

2,7

4,2

6,4

Всього доходів

78,3

86,5

89,9

103,7

120,3

ІІ. Групи видатків

Захищені статі видатків

65,2

76,2

78,3

92,1

104,9

Видатки розвитку

13,1

12,9

11,6

8,6

4,4

*Складено авторами за даними звітів про виконання кошторисів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у селі Рижавка Уманського району Черкаської області.

 

В той же час, дані, наведені нами в таблиці 4 засвідчили щорічне зростання обсягів фінансування захищених статей витрат кошторису зазначеного освітнього закладу та одночасне скорочення розмірів видатків на розвиток школи, тобто витрат на її реконструкцію, придбання комп’ютерної техніки, модернізацію класів, тощо.

Слід відмітити, що незадовільний стан фінансування розвитку освіти в Україні викликаний тим, що фінансове забезпечення потреб сільської освіти в Україні за рахунок асигнувань з держбюджету здійснюється за залишковим принципом [12; 13]. Крім того, скорочення обсягів державного фінансування видатків розвитку сільських освітніх установ, зазвичай пояснюють кризовими явищами в економіці, загрозами виникнення дефіциту державного бюджету, необхідністю недопущення дефолту та іншими причинами [12]. З іншого боку, зменшення розмірів фінансування потреб розвитку сільської освіти за рахунок коштів бюджетів місцевих громад, насамперед, викликане низьким рівнем самодостатності муніципалітетів в Україні та зростанням рівня їх фінансової залежності від держави та вищестоящих місцевих бюджетів [15], адже в сучасних умовах органи місцевого самоврядування в Україні контролюють від 6 до 10 % бюджетних ресурсів [11]. З цієї причини, їх можливості щодо компенсації дефіциту державного фінансування витрат на розвиток освітніх закладів за рахунок власних джерел місцевих бюджетів є обмеженими.

Внаслідок негативного впливу перелічених обставин, найбільш дискримінованими серед бюджетних установ в частині фінансування їх розвитку залишаються сільські школи та дошкільні заклади.

Поряд з цим, школа для села це не просто освітня установа. Сільська школа – це серце сільської території, що є центром спілкування та культурним осередком не тільки для сільської молоді, але й для всіх сільських жителів. Тому, на наше глибоке переконання, державі варто зосередити зусилля на збереженні і розвитку навчальних закладів, що функціонують в сільській місцевості, адже в кожному селі, де є діти, повинні бути дитячий садочок і хоча б початкова школа. Крім того сільська школа не повинна ні в чому поступатись кращим міським школам та гімназіям. В той же час, на сьогоднішній день більше 800 приміщень сільських загальноосвітніх навчальних закладів в Україні недобудовані і при цьому ступінь їх готовності на протязі останніх 5 років відповідає 70-80 відсоткам [6], що свідчить виключно про відсутність належної уваги з боку держави до проблем сільської освіти. Слід також зазначити, що матеріально-технічна база сільських шкіл, дошкільних та позашкільних навчальних закладів, що функціонують в сільській місцевості та їх забезпечення сучасними комп’ютерами та оргтехнікою нині є проблемою, що заважає подальшому розвитку зазначених освітніх закладів [8].

На нашу думку, без надійного фінансового забезпечення потреб розвитку освітніх закладів, що функціонують в сільській місцевості, розвиток села та сільськогосподарської галузі економіки просто неможливий, адже видатки розвитку сільської освіти – це, без перебільшення, інвестиції у майбутнє не лише села, але й загалом України.

Наразі, фінансування розвитку зазначених установ здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, що надходять від Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства та інших міністерств. При цьому для більшості перелічених міністерств сільська освіта не є пріоритетним напрямком фінансового забезпечення, що зумовлює її фінансування виключно за рахунок коштів держави, що залишились після забезпечення решти потреб бюджетних установ, що отримують бюджетні ресурси від зазначених міністерств. Разом з тим, головним розпорядником бюджетних коштів на фінансування потреб освіти є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, в бюджеті якого відсутній розподіл зазначених фінансових ресурсів на джерела фінансування розвитку міських і сільських освітніх закладів. Внаслідок цього скорочуються обсяги фінансового забезпечення освітніх послуг у сільській місцевості, оскільки витрати на одиницю послуг в сільській місцевості значно вищі, ніж у містах. Тому, нині, головним документом, відповідно до якого фінансуються освітянські програми на селі є Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року [9], головним розпорядником коштів за якою є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а в частині виконання програм розвитку сільської освіти, виконавцем заходів виступає Міністерство освіти, науки молоді та спорту. В результаті нечіткого розподілу повноважень та відповідальності між ними, за останнє десятиліття в повному обсязі жодного року не були профінансовані програми розвитку сільської освіти [1].

На наше переконання, нагальною потребою для України нині є розробка та запровадження самостійної державної цільової програми розвитку сільської освіти. При цьому головним виконавцем зазначеної програми та розпорядником коштів повинно бути Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, що дозволить зосередити зусилля а також персоніфікує відповідальність за її належне виконання.

Такий крок забезпечить надійне фінансування розвитку сільської освіти та зупинить руйнацію системи освітніх закладів, що функціонують в сільській місцевості.

Висновки. Останніми роками в Україні скорочуються обсяги бюджетного фінансування витрат на будівництво, реконструкцію, комп’ютеризацію та модернізацію сільських освітніх закладів, що є однією з причин занепаду сільської освіти та зумовлює виникнення проблем на шляху розвитку сільських територій. Вирішити проблему фінансування потреб сільських освітніх закладів дозволить розробка і введення в дію державної цільової програми розвитку сільської освіти. Саме їй, на наше глибоке переконання, слід присвятити подальші наукові пошуки, присвячені даній проблематиці.

 

Список використаних джерел

1. Про результати аналізу державної підтримки розвитку соціальної сфери села: Бюлетень Рахункової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/991715?cat_id=412

2. Фінансування сільської освіти на Черкащині [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://chkmedia.com.ua/content/view/780/1/fin_rozv

3. Про результати перевірки планування та використання коштів державного бюджету України Міністерством освіти і науки України на інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризацію сільських шкіл: Звіт Рахункової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/265736

4. Красняков Є. Сільська освіта потребує підтримки держави / Є. Красняков // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article

5. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.

6. Інформація Міністерства освіти і науки України щодо реалізації Стратегії демографічного розвитку на період до 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/education/higher/11

7. Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств: Указ Президента України № 398/2000 від 9 березня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=398%2F2000

8. Показники розвитку аграрного сектору економіки та соціальної сфери села [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.kiev. ua/page/?6759

9. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1158-2007-%EF

10. Аналіз виконання зведеного бюджету України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=285530&cat_id=285529

11. Прядко В.В. Проблеми формування доходної частини місцевих бюджетів та шляхи їх розв’язання / В.В. Прядко // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Збірник наукових праць. Вип. 1(18): Економічні науки. – 2010. – С.6-12.

12. Черевко Г.В. Державне регулювання розвитку українського села / Г.В. Черевко // Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій: матеріали сьомих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників. – К., 2005. – C.531-537.

13. Збарський В.К. Сталий розвиток сільських територій: проблеми і перспективи / В.К. Збарський // Економіка АПК – 2010. – № 11 – С.129-136.

14. Юрчишин В.В. Село і селяни України в системі історично і суспільно зумовлених вітчизняних національних цінностей / В.В. Юрчишин // Економіка АПК – 2011. – № 2 – С.87-99.

15. Курець В.С. Децентралізація фінансового управління загальноосвітніми школами України - нагальна проблема часу / В.С. Курець // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції ["Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти"], (Дніпропетровськ, 27-28 серпня 2009 р.) / Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – С.62-64.