banner-mia2.gif

УДК.637.1 (477)

Г.Г. Осадча, к.е.н., доц.,

кафедра обліку і аудиту,

Національний університет харчових технологій

 

І.М. Власенко, асистент,

 кафедра  маркетингу,

Національний університет харчових технологій

 

ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПРОДУКЦІЮ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Методы ценообразования на основании затрат.

·         Базы распределения административных затрат.

·         Базы распределения затрат на сбыт.

 

Key issues that are examined:

·         Methods of pricing are on the basis of cost.

·         Bases of administrative costs sharing.

·         Bases of costs are on a sale staring.

.

Вступ. В умовах ринкової економіки формування цінової політики підприємств харчової промисловості є досить складною задачею, остільки ціна на харчові продукти має відповідати загальним стратегічним та тактичним цілям товаровиробників, але в той же час вона повинна бути доступною для всіх верств населення України. Світова економічна криза призвела до скорочення обсягів виробництва та дестабілізації розвитку підприємств харчової промисловості. Цінова політика підприємств на час виходу із кризи має ураховувати місткість та кон’юнктуру ринку, а методи ціноутворення повинні підпорядкуватись нормативним та законодавчим державним актам.

Постановка проблеми. Проблеми ціноутворення на продукцію підприємств промисловості  на теоретичному та методологічному рівні досліджувалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Методи ціноутворення аналізуються в працях Голова С.Ф., Заїнчковського А.О., Корнієва В.Л., Мостенської Т.Л., Друри К., Брігхем Є.Ф. та ін. Але поряд з тим, деякі питання методичного забезпечення формування цінової політики на

продукцію харчової промисловості на сучасному етапі розвитку ринкових відносин потребують уточнення і розвитку.

Метою роботи є аналіз і узагальнення теоретичних і методологічних основ формування цін на продукцію харчової промисловості на основі інформації про витрати підприємства.

Результати. Цінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних засадах: орієнтація на збільшення збуту; орієнтація на збільшення прибутку; орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегменту ринку; орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.

Найбільший вплив на ціноутворення мають покупці, конкуренти та витрати. При встановленні ціни менеджер повинен поглянути на продукцію очима споживача. На сьогодні ринок харчових продуктів України різноманітний і насичений, але постійно постає питання щодо відповідності ціни і якості продукції. Як відомо, на якість впливають технічна оснащеність підприємства, кваліфікаційний рівень підготовки робітників і спеціалістів, відповідність стандартам сировинних ресурсів тощо. Якість харчової продукції, що пропонується споживачу і прямі витрати виробництва, що ототожнюються зі змінними, маржинальними витратами знаходяться майже в прямій залежності.

Знаючи технологію фірм-конкурентів, їх виробничі потужності, виробничі площі, логістику, стратегію розвитку легше встановити ціни на власну продукцію.

Стратегія розвитку об’єкта господарювання в умовах ринкової економіки втілюється в розробці стратегічних, перспективних та поточних планів (бюджетування).

Базою формування ціни має бути, нормативна (планова) собівартість (або кошторис) продукції за плановою номенклатурою, асортиментом та нормативами станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом „величини покриття”. Причому, вихідна база повинна характеризувати рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефект від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.

В харчовій промисловості застосовуються наступні основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств: встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці; використання інформації про ціни конкурентів; використання інформації про собівартість продукції; використання інформації про витрати підприємства. Дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу і прибутку дозволяє встановити таку мінімальну ціну, яка в короткотерміновому періоді забезпечить одержання планового прибутку.

Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства.

Економічно виправданою формою ціноутворення на основі витрат є ціноутворення за принципом «витрати плюс». Якщо ринок не ставить жорстких умов, то менеджер, встановлюючи ціну, має орієнтуватись на наступні формули: виробничі змінні витрати плюс націнка; загальні змінні витрати плюс націнка; виробнича собівартість плюс націнка; повна собівартість плюс націнка.

Націнку можна розрахувати на базі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальних змінних витрат; повних витрат.

Розглянемо моделі розрахунку ціни за одиницю продукції за різних методів ціноутворення.

Модель ціноутворення на основі змінних виробничих витрат.

Image,       (1)

де Image - ціна за одиницю продукції, грн.; Image - націнка, %; Image- змінні виробничі витрати на одиницю, грн..

Image,               (2)

де Image - бюджетний прибуток, грн.; Image- постійні виробничі витрати, грн..; Image - операційні витрати, грн.; Image - обсяг виробництва, од.

Модель ціноутворення на основі повної виробничої собівартості.

Image,         (3)

де Image - виробнича собівартість одиниці продукції

Image,                       (4)

Модель ціноутворення на основі загальних змінних витрат.

Image,          (5)

де Image - загальні змінні витрати, грн.

Image,                        (6)

де Image - загальні постійні витрати, грн.

Модель ціноутворення на основі повних витрат.

Image,         (7)

де Image - повна собівартість одиниці продукції, грн.

Image                          (8)

Перевіримо математичну відповідність запропонованих моделей ціноутворення на умовному прикладі. Вихідні дані наведені в таблиці 1.

 

 

Таблиця 1

Бюджет компанії «Молочник» на 2010 рік (витяг)

(грн.)

Показник

Значення показника

Обсяг виробництва, од

1500

Виробничі витрати, грн.

 

- змінні

2304000

- постійні

1440000

Витрати на збут і управління, грн.

 

- змінні

288000

- постійні

576000

Середній інвестований капітал, грн.

3600000

Мінімальна прибутковість капіталу, %

20

Бажаний прибуток (Image)

720000

 

На підставі вихідних даних проведемо розрахунки показників, що використовуються в моделях визначення ціни одиниці продукції, розрахуємо виробничу та повну собівартість одиниці продукції, таблиця 2.

 

Таблиця 2

Розрахунок собівартості одиниці продукції

Витрати

Обсяги

1500 од.

1 од.

Виробничі витрати, грн.

 

 

- змінні

2304000

1536

- постійні

1440000

960

Виробнича собівартість

3744000

2496

Витрати на збут і управління, грн..

 

 

- змінні

288000

192

- постійні

576000

384

Операційні витрати

864000

576

Повна собівартість

4608000

3072

 

Використовуючи дані таблиці 1 та таблиці 2 проведемо розрахунок ціни за одиницю продукції, що наведено в таблиці 3.

 

 

 

 

Таблиця 3

Розрахунок ціни одиниці продукції на основі витрат

(грн.)

Моделі розрахунку відсотка націнки та ціни за одиницю

Розрахунок націнки  та ціни за одиницю

1

2

На основі змінних виробничих витрат

Image

Image

Image

Image

На основі виробничої собівартості

Image

Image

Image

Image

На основі загальних змінних витрат

На основі повної собівартості

 

Проведені розрахунки ціни одиниці продукції підтверджують математичну обґрунтованість моделей розрахунку собівартості одиниці продукції. Застосування моделей ціноутворення на основі змінних виробничих витрат, виробничої собівартості, загальних змінних витрат та повної собівартості привели до встановлення однієї і тієї ж ціни – 3552 грн. за одиницю продукції, саме така ціна за планових обсягів виробництва забезпечить отримання планової суми прибутку.

Впровадження даного методичного підходу до визначення ціни на продукцію харчової промисловості забезпечить можливість менеджерам формувати ціни на різних стадіях життєвого циклу товару.

У менеджерів завжди виникає питання, а яким чином розрахувати планові або фактичні витрати на окремі види продукції та одиницю продукції. Формування виробничої собівартості визначається національними стандартами бухгалтерського обліку. При встановленні ціни на продукцію прямі витрати ототожнюються зі змінними витратами, що стосується загальновиробничих витрат, які включаються до виробничої собівартості, їх розподіл визначається П(С)БО 16 «Витрати». Інформацію про змінні витрати та склад виробничої собівартості менеджер може отримати проаналізувавши дані планових та фактичних калькуляцій, кошторису загальновиробничих витрат тощо.

Адміністративні витрати та витрати на збут є витратами періоду і згідно чинного законодавства відносяться лише на реалізовану продукцію. Таким чином, повна собівартість розраховується лише по реалізованій продукції. Для розподілу операційних витрат між видами продукції у кожній галузі харчової промисловості встановлюються бази розподілу, що враховують специфіку технології і організації виробництва. В таблиці 4 наведені бази розподілу адміністративних витрат при формуванні повної собівартості реалізованої продукції.

Таблиця 4

Бази розподілу адміністративних витрат між об’єктами обліку

Галузь промисловості

Адміністративні витрати

Хлібопекарська та макаронна промисловість

Змінні витрати розподіляються між об’єктами витрат з використанням бази розподілу (основна заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні витрати розподіляються між об’єктами витрат з використанням бази розподілу (основна заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) при нормальній потужності.

Цукрова промисловість

 

Витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції і витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

Олійно-жирова промисловість

Змінні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат на переділ тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат на переділ тощо) за нормальної потужності (аналогічно розподілу загально виробничих витрат.

Спиртова промисловість

Можуть розподілятися по видах продукції пропорційно виробничій собівартості або обсягам виробленої продукції в діючих цінах.

Лікеро-горілчана промисловість

 

Витрати можуть розподілятися за видами продукції, з використанням бази розподілу (виробничої собівартості або вартості товарної продукції), а всередині виду лікеро-горілчаної продукції – пропорційно кожного виду напоїв в об’ємних декалітрах.

Пивоварна та безалкогольна промисловість

Можуть розподілятися по видах продукції, з використанням бази розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників або вартості товарної продукції в діючих цінах), а всередині пивоварної або безалкогольної продукції – пропорційно кількості кожного виду (сорту) пива або напоїв в об’ємних декалітрах.

 

В таблиці 5 наведені бази розподілу витрат на збут при формуванні повної собівартості реалізованої продукції.

Таблиця 5

Бази розподілу витратна збут між об’єктами обліку

Галузь промисловості

Витрати на збут

Хлібопекарська та макаронна промисловість

Відносяться прямо на види продукції, або розподіляються пропорційно вазі, обсягу, виробничій собівартості продукції.

Цукрова промисловість

 

Прямо відносяться до відповідних видів продукції, а у разі неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами продукції виходячи з ваги, обсягу або виробничої собівартості продукції.

Олійно-жирова промисловість

Прямо відносяться до собівартості відповідних видів продукції, а у разі неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами продукції виходячи з ваги, обсягу або виробничої собівартості продукції.

Спиртова промисловість

Прямо відносяться до відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення  вони можуть розподілятися між окремими видами продукції, виходячи з обсягів виробленої продукції в діючих цінах або виробничої собівартості.

Лікеро-горілчана промисловість

 

Прямо відносяться до відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення, вони можуть розподілятися між окремими видами продукції, виходячи з обсягу або виробничої собівартості продукції, а всередині виду лікеро-горілчаної продукції – пропорційно кількості кожного виду напоїв в об’ємних декалітрах.

Пивоварна та безалкогольна промисловість

Прямо відносяться до відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення, вони можуть розподілятися між окремими видами продукції, виходячи з обсягу або виробничої собівартості продукції, а всередині виду - пропорційно кількості кожного виду напоїв в об'ємних декалітрах.

 

Розробляючи стратегію ціноутворення на продукцію харчової промисловості раціонально застосовувати маржинальний підхід, за якого інформація про витрати містить більш детальний характер, витрати поділяються на змінні і постійні, надається можливість порівняння поведінки прибутку, витрат і обсягів виробництва.

Висновки. Результатом проведених досліджень є аналіз, удосконалення та доповнення існуючих теоретико-методологічних підходів щодо ціноутворення на продукцію харчової промисловості на основі інформації про витрати. Практична цінність формалізації моделей ціноутворення полягає у можливості їх застосування у науковій, навчально-методичній роботі та у промисловості при моделюванні альтернативних конкурентоспроможних цін з застосуванням інформаційних технологій.

 

Список використаних джерел

1.     Голов С.Ф. Управлінський облік. — К.: Лібра, 2003. — 703 с.

2.     Друри К., Управленческий и производственный учет. Учебник. — М.: ЮНИТИ. 2003. —1071с.

3.     Саблук П.Т. Облік і контроль діяльності цукропереробних підприємств //Облік і фінанси АПК. – 2009. №3”2009, С.105-107.

4.     Чернелевський Л.М., Осадча Г.Г., Управлінський облік на підприємствах харчової промисловості: Навчальний посібник. — К.: «Пектораль», 2005. — 359.