banner-mia2.gif
О.В. Меренков,

оцінщик,

Агентство патентних повірених, м. Київ

 

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

w       Область  профессиональной оценки в Украине развита довольно широко и особенно актуальной является оценка интеллектуальной собственности. Однако, не смотря на существование множества различных подходов к оценке, целый ряд методик не могут быть использованы в практическом плане.

w       Приоритетным заданием в процессе оценки интеллектуальной собственности является практическое обоснование применяемых методов.

 

Key issues that are considered:

w       The branch of  professional estimation in Ukraine is advanced rather widely, the estimation of the intellectual property is especially actual. However, not looking that there are many different methods of an estimation of objects of the intellectual property, many techniques can not be used practically.

w       The main task during an estimation of the intellectual property is the practical substantiation of applied methods.

 

Комерційне використання такого специфічного товару, як об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ), ставить  перед підприємствами проблему їх вартісної оцінки, оскільки неможливо ефективно розпоряджатися власністю, не знаючи її вартості.

При цьому потреба у визначенні ціни на ОІВ не вичерпується продажем окремих патентів, авторських чи прав ліцензій, тобто операціями купівлі-продажу. Вартісна оцінка ОІВ необхідна при приватизації підприємств, при внеску ОІВ у статутний фонд новостворених підприємств, і при наданні прав на використання товарних знаків, винаходів у вигляді ліцензій. Таку оцінку необхідно проводити при визначенні розміру нанесеного збитку, а також при інвестуванні фінансових капіталів на створення продукції з використанням ОІВ чи ноу-хау і т.д..

Якщо раніше в плановій економіці оцінка ОІВ зводилися, як правило, до визначення економічної ефективності від впровадження ОІВ, то в перехідній і в ринковій економіці цілі проведених оцінок стали набагато різноманітніше.

Актуальність дослідження проблем оцінки інтелектуальної власності підтверджується наявністю чисельних наукових розробок на тему. Зокрема у цьому напрямку працюють: Бутнік-Сіверський О. Б., Гавриленко О. П., Герасименко О., Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О.,  Капіца Ю.М., Клявлін В. В., Козирєв А.Н., Святоцький О.Д.,  Чеботарьов В та інші. 

Однак не дивлячись на широту досліджень, які проводяться в даній сфері, існує ряд методик, які  не можуть бути використані в практичному плані. Саме тому метою даної публікації є демонстрація існуючої методики оцінки інтелектуальної власності на конкретних числових прикладах та аналіз можливих варіантів її застосування щодо оцінки окремих об’єктів, зокрема товарних знаків та комп’ютерних баз даних.

Різноманітність цілей проведення оцінки зумовлює наявність різних видів вартості ОІВ. Серед усіх типів вартості, застосовуваних в оціночній діяльності, тільки деякі можуть бути застосовані до інтелектуальної власності й інших нематеріальних активів, причому з цілим рядом обмежень.

Ринкова вартість (активу) – грошова сума, за яку відбувся б продаж активу на дату оцінки зацікавленим продавцем зацікавленому покупцю в результаті комерційної угоди після проведення належного маркетингу, при якій кожна зі сторін мала би всю необхідну інформацію. Ст. 3 Національного Стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, визначає ринкову вартість як  вартість,  за  яку  можливе   відчуження об'єкта  оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу  за умови,  що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття «ринкова вартість» без будь-яких застережень може бути застосовано до інтелектуальної власності. Наприклад, оцінка патентів і ліцензій для продажу – це визначення їхньої ринкової вартості.

Інвестиційна вартість (активу) – вартість активу для конкретного  інвестора чи групи інвесторів при визначених цілях інвестування.

Ст. 25 Національного Стандарту № 1 зазначає: „Інвестиційна вартість об'єкта оцінки  використовується  з метою   врахування   умов  угоди,  у  зв'язку  з  укладанням  якої проводитися   оцінка,   у   частині    необхідності    додаткового інвестування  або  виконання  інших вимог,  що потребує додаткових матеріальних витрат.”

Поняття «інвестиційна вартість» може застосовуватися щодо прав на ОІВ у випадку їхнього внесення як внесок у статутний капітал новоствореного підприємства. Разом з тим, його не слід плутати з поняттям ринкової вартості інвестованого майна (у даному випадку – з ринковою вартістю майнових прав на ОІВ, внесених як внесок).

В основі професійної оцінки лежить діалектичний погляд на вартість об'єкта оцінки. Дослідження вартості будується на розумінні того, що будь-який об'єкт проходить стадію свого народження, що супроводжується необхідними витратами (ресурсів і часу). Для розвинутих ринків права на ОІВ можуть бути предметом купівлі-продажу, що дає можливість оцінити їхню вартість на основі інформації про ціни угод з ними. Будь-яке придбання в умовах ринкової економіки здійснюється з погляду ефективності інвестицій, об'єкт оцінки розглядається як джерело вигод, одержання яких він має забезпечити своєму власнику.

Обрання методики оцінки є результатом професійного судження експерта, яке ґрунтується на його безпосередньому досвіді  оціночної діяльності.

Відповідно, три підходи, на яких будується методологія професійної оцінки, включають витратний, порівняльний (ринковий) і доходний:

- витратний підхід – сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні витрат, необхідних для відновлення або заміщення об'єкта оцінки, з урахуванням його зносу;

- порівняльний підхід – сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, у відношенні яких існує інформація про ціни угод з ними;

- доходний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки.

Основним методом встановлення вартості прав на ОІВ вважається доходний метод у широкому розумінні. Метод порівняльних продажів і витратний метод можуть використовуватися як доповнення до доходного методу.

Доходний метод має багато варіантів, що часто згадуються як окремі методи.

Метод порівняльних продажів у традиційному розумінні практично не може бути застосований в розглядуваній сфері самостійно, а лише як доповнення до доходного методу.

Витратний метод може бути використаний тільки як доповнення до доходного методу  якщо мова не йде про оцінку для цілей бухгалтерського обліку.

Сутність витратного підходу полягає у визначенні ринкової вартості  оцінюваної власності на основі обліку усіх витрат, необхідних для її створення.

Витратний підхід застосовується по відношенню до тих нематеріальних активів, що створюються самими власниками і для яких не існує ефективного ринку (науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, програмні продукти спеціального призначення й ін.).

У залежності від того, яка документація, що підтверджує витрати на створення об'єкта оцінки, може бути надана власником об’єкту оцінки, оцінювач вибирає процедуру, найбільш доречну в конкретній ситуації:

§         якщо в замовника існує документально зафіксований кошторис витрат, оцінювач може застосувати метод відновлювальної вартості;

§         якщо кошторис відсутній, послідовність оцінки може бути побудована самим оцінювачем у рамках використання методу вартості заміщення.

Застосування будь-якої процедури витратного підходу, що приводить до вартості об'єкта оцінки як нового, повинне завершуватися визначенням зносу, обумовленого факторами функціонального й економічного старіння.

Метод відновлювальної вартості

В основі даного методу лежить ототожнення вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності з витратами на його відтворення з урахуванням розумної величини прибутку. Таке відтворення припускає повне копіювання калькуляції оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності й облік витрат на його правову охорону.

Цей метод є найбільш прийнятним способом розрахунку ринкової вартості унікальних об'єктів інтелектуальної власності.

Відновлювальну  вартість ще називають вартістю відтворення. Вона визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати повинні бути розраховані на основі діючих на дату оцінки цін на сировину, матеріали, енергоносії, середньогалузевої вартості робочої сили відповідної кваліфікації.

При оцінці прав на об'єкти інтелектуальної власності підприємства (наприклад, у процесі приватизації, з метою оподатковування) може бути використана наступна розрахункова формула:

Image(1)

 

де Сб — відновлювальна вартість інтелектуальної власності;

Кс = [1 - (Тр : Тн)] — коефіцієнт морального старіння (Тр — поточний термін дії охоронного документа; Тн — номінальний термін дії охоронного документа);

3i— витрати на створення активу, зроблені в i-му році;

Киi — коефіцієнт індексації, що враховує зміну індексів цін i-го року до поточної дати (дати оцінки);

t - початковий рік розрахункового періоду;

Т - кінцевий рік розрахункового періоду.

 

Приклад.

Оцінити вартість виключних прав на використання товарного знаку «Моє місто», зареєстрованого по 4 класам МКТП свідоцтво №ХХХХХ (пріоритет від 04.04.99), переданого в статутний капітал ЗАТ «Еліс». Дата оцінки - 01.02.2004.

При оцінці відомого товарного знаку усі витрати по його створенню і розкручуванню сумуються і приводяться до теперішньої вартості:

 

Стз = ∑i[(3di + 3ni + Змi + 3pi)(1 + НП х 100%)Кui] хКв х Км х Кэв,    (2)     де:

Стз — вартість товарного знаку на дату оцінки;

3di — витрати на дизайн у i-м року;

3ni - витрати на реєстрацію правової охорони в i-му році;

Зmi витрати на маркетинг у i-му році;

3pi — витрати на рекламу в i-му році;

НП — норма прибутку в %;

Kui — коефіцієнт індексації витрат i-го року до дати оцінки;

Кв – коефіцієнт часу використання товарного знаку

Кс — коефіцієнт морального старіння

Км — коефіцієнт масштабності використання товарного знаку;

Значення  коефіцієнту визначається виходячи з обсягу товарообігу:

до 10 тис. дол. на місяць = 1,0;

10-50 тис. дол. на місяць = 1,2;

50-100 тис. дол. на місяць = 1,4;

100-500 тис. дол. на місяць = 1,6;

500-1000 тис. дол. на місяць = 1,8;

більш 1 млн дол. на місяць = 2,0.

Кэв — коефіцієнт естетичного сприйняття.

Можна скористатися Рекомендаціями з вибору величини коефіцієнта [28, стор. 174]:

при використанні більш 10 років світова популярність у споживача = 1,3;

при використанні більш 5 років широка пізнаваність = 1,2;

при використанні менш 5 років стійка асоціація в споживача стосовно виробника (власника товарного знаку) =1,1;

при використанні не менш 3 років = 1,05;

при використанні протягом 1 року = 1,0.

 

З метою застосування  цієї формули до даного прикладу її потрібно дещо інтерпретувати з урахуванням певних особливостей.

Товарний знак має характерну рису стосовно терміну дії – кожні 10 років можна продовжити термін дії ще на 10 років,  оплативши відповідне мито. Деякі світові бренди мають «стаж» більше 100 років. Тобто для такого об'єкта інтелектуальної власності, як товарний знак формула (1) не буде мати  коефіцієнту морального старіння Кс

Крім того в силу тих же причин, товарний знак не амортизується, а тільки “набирає в вазі” тому норма прибутку втрачає свій зміст.

Тому для розрахунку вартості товарного знаку формулу (2) можна спростити наступним чином:

 

                    Стз = ∑i(3di + 3ni + Змi + 3pi)Кui хКв х Км х Кэв,      (3)    

 

Для оцінюваного товарного знаку:

3d =1600 грн.;

Зм = 7000 грн./рік;

Зр = 50000 грн./рік.

Обсяг виробництва 1500,0 тис.грн./рік.

Км = (1500 : 12:5,33 = 23,452 тис. дол. США) = 1,2.

Товарний знак використовується більш 5 років, має широку пізнаваність: Кэв= 1,2.

Плата за реєстрацію в Укрпатенті:

- за подачу заявки й експертизу = 1020 + 255 = 1275 грн.;

- за реєстрацію товарного знаку і видачу свідоцтва = 85 грн.;

- за послуги патентного повіреного = 1600 грн.

Фактичний термін використання товарного знаку =70 місяців, отже

Кв = 1 +  70: 120= 1,583.

Таким чином, вартість прав на товарний знак:

З = (1600 + 2960 + (7000 + 50000) х 70/12) х 1,583 х 1,2 х 1,2 = 768,335 тис. грн.

 

Метод вартості заміщення

 Вартістю  заміщення називається вартість створення нового активу, еквівалентного об'єкту оцінки по функціональних можливостях і варіантам його використання.

             Даний метод припускає, що для оцінки використовується аналог даного активу з аналогічними споживчими властивостями. Відповідно до цього методу ринкова вартість інтелектуальної власності визначається, виходячи з мінімальної ціни, яку варто заплатити при покупці інтелектуальної власності аналогічної корисності чи аналогічної споживчої вартості. Ця вартість називається ринковою вартістю оцінюваного активу, тому що актив-аналог є еквівалентним по функціональних можливостях і варіантам його використання.

Приклад.

Дата і місце проведення оцінки: 01.10.2003 р., м. Київ (курс долара США - 5,33 грн./ USD).

Мета оцінки: включення прав на НМА в статутний капітал підприємства.

Об'єкт оцінки: НМА являє собою базу даних «БД БІРЖА», призначену для полегшення і прискорення пошуку необхідної інформації на ринку продовольчих ресурсів України.

Стан ринку: Витрати на розробку такого нематеріального активу складаються з наступних основних статей: заробітна плата програміста (з відрахуваннями в бюджет), плата за оренду приміщення, плата за амортизацію устаткування, накладні витрати і прибуток підприємця.

Заробітна плата досвідченого програміста в залежності від його кваліфікації складає від 300 до 5000 USD на місяць. Плата за оренду офісних приміщень знаходиться на рівні від 120 до 400 USD у рік за 1 кв. м. Професійні програмісти працюють з комплексом устаткування (комп'ютер, принтер, сканер і т.д.) вартістю від 2000 до 4000 USD з терміном ефективного використання 3-5 років.

Процедура оцінки: Складається кошторис витрат у припущенні, що нематеріальний актив створюється в даний момент в умовах успішно функціонуючої організації. Існують дві думки експертів:

- база даних може бути створена програмістом середньої кваліфікації за 9 місяців;

- цей програмний продукт може бути розроблений фахівцем високої кваліфікації протягом 6 місяців.

Відповідно будуються два варіанти кошторису витрат (див. табл. 1).

Таблиця   1

Визначення вартості заміщення  бази даних «БД БІРЖА»,

Статті витрат (у дол. США)

I варіант

II варіант

Заробітна плата (без нарахувань)

300

500

- один місяць (з нарахуваннями)

510

850

- 6 місяців

-

5100

- 9 місяців

4590

-

Разом:

4590

5100

Оренда приміщення (площа — 10 кв.м)

 

 

- ставка орендної плати (USD за кв.м у рік)

120

400

- плата за 1 місяць

120

333

- плата за 6 місяців

-

2000

- плата за 9 місяців

1080

-

Разом:

1080

2000

Амортизація обчислювальної техніки

 

 

- вартість типового набору (комп'ютер,

сканер, принтер частково)

2000

3600

- термін ефективного використання

3 роки

3 роки

- амортизаційні нарахування за 6 місяців

-

600

- амортизаційні нарахування за 9 місяців

500

-

Разом:

500

600

Разом по трьох статтях

6170

7700

Накладні витрати 20%

1234

1540

Разом з накладними витратами

7404

9240

Прибуток підприємця 30%

2221,2

2772

Усього, USD

9625,2

12012

Усього в гривнях за курсом, що діє на 01.10. 2003 р.

51302

64024

 

Таким чином, отримані два можливі значення вартості заміщення оцінюваної бази даних 51302 грн. і 64024 грн.

Оскільки даний продукт був створений у 3 кварталі 2003 року (напередодні дати оцінки), можна вважати, що зниження його вартості за рахунок старіння не відбулося.

Узгодження результатів: Так як немає  жодних підстав надавати переваги будь-якому з результатів, підсумкову вартість об'єкта оцінки варто визнати вказавши її середнє арифметичне значення:

PV = (51302  + 64024) : 2 = 115326 грн.: 2 =  57663 грн. = 57,7 тис. грн.

 

Доходний підхід       

В оцінці нематеріальних активів і, особливо, інтелектуальної власності доходному підходу належить особливе місце як підходу, що найбільше вірогідно відображає дійсну цінність нематеріальних активів. Вартість об’єктів інтелектуальної власності в цьому підході визначається кількістю, якістю і тривалістю надходження майбутніх вигод від їх використання.

 Під майбутніми вигодами від застосування інтелектуальної власності варто розуміти майбутні надходження чистого прибутку, створюваною безпосередньо цією власністю. Її варто розглядати як грошовий потік, що утвориться від використання нематеріального активу. 

 Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з застосуванням доходного підходу повинне виходити з результатів її поточного використання. Тільки при такій постановці оцінки можна говорити про її однозначність. Жоден з активів підприємства сам по собі не може створювати регулярних грошових потоків. Оцінюваний актив за станом на дату оцінки повинний утворювати в нерозривному зв'язку з іншими активами підприємства єдиний економічний організм, що генерує чисті грошові потоки (принцип залежності). Лише при такій умові можна говорити про існування ринкової вартості, обумовленої через доходний підхід.

Головна проблема оцінки об’єктів інтелектуальної власності полягає в необхідності виділення з грошового потоку, що утвориться в бізнесі, тієї його частини, яку можна обґрунтовано вважати результатом використання саме  цього об'єкта оцінки. Застосування доходного підходу починається з цієї найбільш відповідальної операції.

Розглянемо на конкретних прикладах два найбільш застосовувані методи доходного підходу:  метод прямої капіталізації та метод звільнення від роялті з дисконтуванням прибутку

Метод прямої капіталізації

Цей метод застосовується як метод експрес-оцінки, тобто приблизної оцінки. Він застосовується для простих і невідповідальних розрахунків, тому що базується на рівномірних грошових потоках.

При оцінці ринкової вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності методом прямої капіталізації доходів розрахункова процедура проводиться в наступній послідовності:

- виявляються джерела доходу від використання об'єкта інтелектуальної власності;

- визначається розмір чистого доходу, принесеного об'єктом інтелектуальної власності;

- розраховується ставка капіталізації чистого доходу;

- визначається ринкова вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності як частка від розподілу чистого доходу на ставку капіталізації.

Джерелами доходу можуть бути:

- приріст обсягів продажу продукції за рахунок використання інтелектуальної власності, обумовлений як різниця обсягів реалізації до і після використання об'єкта інтелектуальної власності;

- зниження собівартості продукції, виготовленої з використанням об'єкта, за рахунок економії праці, матеріалів, витрат на енергоресурси, термінів виготовлення;

- зростання прибутку (рентабельності) від виробництва і реалізації продукції, виготовленої з використанням об'єкта інтелектуальної власності.

Розмір чистого доходу, принесеного об'єктом, може бути визначений описуваними далі методами переваги в прибутку, виграшу в собівартості. При відсутності можливості кількісного виміру переваги  в прибутку  чи собівартості чистий доход від використання інтелектуальної власності може бути визначений шляхом виділення його як частки з загального доходу від реалізації продукції, виготовленої з використанням оцінюваного активу. Частка доходу від його використання є частиною доходу від реалізації продукції, що визначена як добуток рентабельності виробництва продукції і зміни собівартості за рахунок використання інтелектуальної власності з поправкою на ступінь її впливу на якість і споживчі властивості продукції.

Ставка капіталізації, з математичної точки зору, — це дільник, що застосовується для перетворення величини прибутку чи грошового потоку за один період часу в показник вартості.

Ставка капіталізації може бути визначена одним з наступних способів:

1.  Загальна ставка капіталізації визначається як частка від розподілу сумарного чистого прибутку до оподатковування плюс нарахований відсоток (амортизаційні витрати і витрати на виплату відсотків) на сукупну ціну акціонерного капіталу плюс довгостроковий борг.

2.  За процедурою додавання, відповідно до якої спочатку визначається безризикова ставка доходу. Далі враховуються недостатня ліквідність, підвищений ризик по використанню інтелектуальної власності, а також ряд інших факторів, що є істотними в конкретному розглянутому випадку оцінки цього активу.

 

Приклад.

 Оцінка товарного знаку "Л"

1.       Власник об'єкта оцінки: Київський молзавод № 5 (приклад умовний)

2.       Дата оцінки: 01.12.2003 р. (курс долара США— 5,33 грн./USD).

3.       За результатами ідентифікації й аналізу, маркетингових досліджень, встановлено наступне: за станом на дату оцінки відпускна ціна пакета (1,0 л) молока виробництва ВАТ " Київський молзавод №5" на 0,5 грн. перевищує відпускну ціну молока підвищеної якості одного з рядових конкурентів (ЗАТ "Гал"), якій вона відповідає по своїх споживчих властивостях.

4.       Після вирахування ПДВ (ставки якого для усіх єдині) перевага в ціні
складає 0,42 грн. на літр. Звідси при однаковій собівартості утвориться 0,29 грн.
чистого прибутку на літр.

5.       Оскільки приблизно така ж різниця цін зберігається і для інших видів продукції, то, помноживши цей додатковий чистий прибуток на подвоєний фізичний обсяг продажу, досягнутий у першому півріччі, одержуємо річний грошовий потік, створюваний саме товарним знаком "Л":

 

0,29 х 2 х 50000* 180 днів = 5220 тис. грн.

 

6.       Пряма капіталізація таких надходжень по досить високій нормі дисконтування  0,30 (норма прибутковості для галузі), приводить до наступної вартості товарного знаку:

                                                5220 / 0,30 = 17400 тис. грн.

 

 чи за курсом, що діє на 01.12.2003 р., 1740 / 5,33 = 3265 тис. дол. США.

 

7.       ВИСНОВОК: За станом на 01.12.2003 р. вартість корпоративного бренда ВАТ
" Київський молзавод №5" — товарного знаку "Л" — складає не менш 3 000 000 дол. США.

 

Метод Звільнення від роялті з дисконтуванням прибутку

Даний метод застосовується для відносно точного встановлення ринкової вартості в тих випадках, коли грошові надходження від використання оцінюваного активу і пов'язані з ним виплати (наприклад, мито) прогнозовані з достатньою точністю, причому різниці надходжень і виплат істотно розрізняються в різні роки розглянутого періоду.

Метод розрахунку може бути розбитий на наступні сім етапів:

1.         Складається прогноз обсягів продажу, по яких очікуються виплати роялті. Прогноз складається в натуральних і вартісних показниках з розбивкою по  роках чи більш коротким інтервалам.

2.         Визначається ставка роялті. Якщо немає досвіду продажу ліцензій аналогічного типу, то дані беруться з таблиць стандартних розмірів роялті. Такі таблиці публікуються.

3.         Визначається економічний термін служби  патенту чи ліцензії, що може бути істотно коротше юридичного, якщо винахід застаріває раніше закінчення терміну дії патенту.

4.         Розраховуються очікувані виплати у вигляді роялті. Як правило, роялті нараховуються від обсягів продажу у вартісному вираженні по тим періодам, на які розбитий весь економічний термін дії  патенту чи ліцензії. Але застосовуються також роялті, що розраховуються по кількості одиниць виготовленої продукції.

5.         З очікуваних виплат у вигляді роялті віднімаються усі витрати, пов'язані з підтримкою патенту в силі і т.п. (якщо вони порівнювані з розмірами очікуваних роялті);

6.         Розраховуються дисконтовані потоки прибутку, одержуваного від виплат у вигляді роялті. Коефіцієнти дисконтування визначаються в залежності від області застосування ОІВ, галузевих і індивідуальних ризиків

7.         Визначається приведена вартість потоків прибутку за весь період. Для цього дисконтовані потоки прибутку додаються.

Потік прибутку поточного року враховується з коефіцієнтом одиниця. Вважається, що він складається з тих засобів, що надходять, чи навпаки, повинні бути сплачені негайно. Для кожного наступного року коефіцієнт дисконтування виходить множенням коефіцієнта для попереднього року на величину:

1/(1+r)=100/(100+ r)

де rставка дисконту, виражена в частках (вона дорівнює частці від розподілу ставки дисконту у відсотках на 100). Отримана сума називається приведеною вартістю (позначається як PV). Її можна виразити формулою:

де:

- PV приведена вартість кінцевої послідовності потоків CF0, CF1, CF2, ... CFT,

- індекс 0 відповідає поточному року,

- індекс T – відповідає останньому року використання оцінюваного активу.

 

Приклад

Протягом 5 років планується випуск молочної продукції (масла) з використанням товарного знаку «Преміум»,  у наступних обсягах і за  ціною:

Таблиця 2

 

 

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

Обсяг випуску, кг.

360000

400000

480000

600000

720000

Ціна, руб./кг

18

17

16

15

15

Роялті, %

3

3

2

2

1

 

Товарний знак уже використовується протягом 5 років.

Ставка дисконтування 20% 

 Розрахунок вартості прав  на використання товарного знаку «Преміум» приведений у таблиці 3.

Таблиця 3

 

 

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

Обсяг випуску, кг

360000

400000

480000

600000

720000

Ціна, грн. / кг

18

17

16

15

15

Виручка, тис. грн.

6480

6800

7680

9000

10800

Роялті, %

3

3

2

2

1

Доход від роялті, тис. грн.

194,4

204

153,6

180

108

Витрати по продовженню терміну дії свідоцтва, тис. грн.

-

-

-

-

0,5

Чисті доходи від товарного знаку, тис. грн.

194,4

204

153,6

180

107,5

Фактор поточної вартості (18%)

0,833

0,694

0,579

0,482

0,402

Поточні доходи від товарного знаку, тис. грн.

161,9

141,6

88,9

86,8

43,2

Вартість, тис. грн.

522,4

 

Таким чином, вартість прав від використання товарного знаку «Преміум», який охороняється Свідоцтвом на знак для товарів і послуг України № 22222, визначена методом звільнення від роялті, складає 522,4 тис. грн.

            Завершуючи проведене дослідження  зауважимо, що описані методи становлять основу методики оцінки об’єктів інтелектуальної власності, але не є  вичерпним переліком всіх можливих  варіантів оцінки. Існує ряд інших методів,  які прийнятні для застосування до окремих об’єктів інтелектуальної власності і не можуть бути застосовані щодо інших. Вся сукупність існуючих методів досить значна і кожен  метод може бути предметом окремого розгляду. Варто лише зазначити, що, як показує практика, жоден окремий метод оцінки не є досить ефективний в порівнянні з комплексним застосуванням різних методів. Загалом обрання методики оцінки інтелектуальної власності є результатом виключно професійного судження експерта, яке в першу чергу має ґрунтуватися на його безпосередньому досвіді  оціночної діяльності.

 

Список використаної літератури:

 

1.        Цивільний Кодекс України Книга IV  Право інтелектуальної власності, Закон України від 16.01.2003  № 435-IV

2.        Цивільний Кодекс України, Глава 76 Комерційна концесія, ст. 1115-1129

3.        Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 № 2658-III

4.        Національний Стандарт № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” Пост.КМУ від 10.09.2003 № 1440

5.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", Наказ МФ України від  18.10.99 № 242

6.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" Наказ МФ України від  07.07.99  № 163

7.        Европейские стандарты оценки 2000 /перевод с английского Г.И.Микерина, Н.В.Павлова, И.Л.Артеменкова/ - Национальный фонд подготовки кадров, Институт профессиональной оценки, Российское общество оценщиков, 2003.

8.        Козырев А.Н., Макаров В.Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности. (М.: Интерреклама, 2003.-352 с).

9.        Брукинг А. Интеллектуальный капитал. - СПб.: Питер, 2001. 256 стр.

10.     Леонтьев Ю.Б. Практика оценки товарных знаков // Вопросы оценки, М.: Российское общество оценщиков, 2003, №2. – стр. 9-15.

11.     Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Научно-практич. изд.: В 4-х т./Под общей ред. А.Д. Святоцкого – К.: Ін Юре, 1999. – Т.4, стр. 238-240.

12.     Леонтьев Б. Мамаджанов Х.А. Принципы и подходы к оценке интеллектуальной собственности и нематериальных активов. Учебное пособие: М.: Издательство «РИНФО», 2003.-172с.