Л.М. Олійник,

начальник відділу організації фінансування,

бухгалтерського обліку та звітності,

Головне управління с.-г. і продовольства

Чернівецької обласної держадміністрації

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

w         Со 2 августа 2004 года введена в действие государственная регистрация отягощений движимого имущества, которая вводится для того, чтобы обеспечить выполнение  обязательств и защиту прав по отношению к  движимому имуществу.

w         В 2004 году также начал работу Государственный реестр праводействий, который предусматривает обязательную регистрацию некоторых операций с недвижимостью.

w         Эти  относительно новые  в украинском законодательстве понятия требуют некоторых уточнений и разъяснений.

&                   Key issues that are examined:

w         Since August, 2, 2004 it is commissioned the state registration of burdens of the personal estate which is entered with the purpose of maintenance performance of obligations and protection of rights in relation to the  personal estate.

w         Also from 2004 the State register of legal action, that provides obligatory registration of some operations with the real estate began to work.

w         These new concepts of the Ukrainian legislation demand some explanation and specification.

Поняття правочину в законодавстві України введено Цивільним кодексом  (Закон України від 16.01.2003  № 435-IV) (далі — Цивільний кодекс), зокрема главою 16 з однойменною назвою «Правочини» .

Цивільний кодекс правочин визначає у  загальному розумінні  як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути:

w                      односторонніми;

w                      двосторонніми;

w                      багатосторонніми.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий вид правочину може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Законодавством передбачено  дві форми правочину:

w                      усна

Усно можуть вчинятися :

— правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, (за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має наслідком їх недійсність).

— правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, якщо вони здійснюються за домовленістю сторін  та не суперечать договору або законодавству.

w                      письмова

Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо:

— його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

— воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;

— правочин підписано його сторонами.

 У письмовій формі належить вчиняти:

— правочини між юридичними особами;

— правочини між фізичною та юридичною особою (окрім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення);

— правочини фізичних осіб між собою на суму, що у двадцять і більше разів перевищує   розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, (окрім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення);

— інші правочини, щодо яких законом встановлено письмову форму.

Основним нормативним документом, який регламентує обов’язкову державну реєстрацію деяких видів правочинів, є Цивільний кодекс. Так, стаття 182 встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Основні правила державної реєстрації правочинів визначає Тимчасовий порядок державної реєстрації право чинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р.  за № 671 (далі — Порядок 671)

Відповідно до даного Порядку державній реєстрації підлягають такі правочини:

w                      договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;

w                      договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;

w                      договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно;

w                      договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на термін, не менший, ніж один рік;

w                      договір управління нерухомим майном;

w                      інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.

Державна реєстрація правочину проводиться шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Державний реєстр правочинів  — це комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.

Інформація реєстру не є відкритою, витяг з нього можуть отримати лише сторони правочину, або уповноважені ними особи.

Відповідальність за ведення Реєстру правочинів покладено на Міністерство юстиції України, яке формально є утримувачем Реєстру.

Функції технічного, технологічного та програмного забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечення збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі, покладено на  його адміністратора, яким визначено державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Безпосередню реєстрацію правочинів здійснюють реєстратори. Реєстраторами згідно  з Порядком 671 можуть бути  державні нотаріальні контори та  приватні нотаріуси, які уклали договір з адміністратором Реєстру на надання відповідних послуг. Зокрема, до функцій реєстраторів належать:

— державна реєстрація правочинів у Реєстрі правочинів;

— реєстрація  змін, внесених до Реєстру;

— реєстрація  відомостей про припинення дії правочинів;

— прийняття запитів щодо надання інформації з Реєстру;

— надання витягів з Реєстру;

— інші функції, передбачені Порядком 671.