& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

· Вопросы оценки в практической деятельности предприятий имеют на сегодня особый статус. Руководители многих украинских предприятий оценили конкурентные преимущества, которые дает оценка, и для большинства она стала обычным инструментом управления бизнесом.

· В хозяйственной деятельности предприятий используются разные виды оценок: независимая оценка, экспертная, оценка для целей бухгалтерского учета. Иногда эти понятия отождествляют, что приводит к ряду недоразумений и неспособности предприятий воспользоваться преимуществами того или иного вида оценки.

& Key issues that are examined:

· Now questions of an estimation have the special status in practical activities of the enterprises. Heads of many Ukrainian enterprises have estimated competitive advantages which are given with an estimation, and use it as the usual tool of management of business.

· Different kinds of estimations are used in economic activities of the enterprises. Such as an independent estimation, expert, an estimation for the purposes of book keeping. Sometimes these concepts identify. It results to misunderstanding and inability of the enterprises to take advantage of advantages of different kinds of an estimation.

В Україні діяльність пов’язана з незалежною оцінкою зародилася в 1991-1992 роках, що було пов'язано з переходом економіки країни в ринкові умови. З появою недержавних форм власності в Україні з'явилася необхідність у тому, щоб в угодах з майном брав участь професіонал, що міг би орієнтувати продавця і покупця у вартості майна, що бере участь в угоді. З'являється об'єктивна потреба в професійних незалежних оцінювачах.

Істотним поштовхом до офіційної появи незалежної оцінки і розвитку професійної оціночної діяльності в Україні став початок «малої приватизації», законодавчі основи якої потребували оцінки будинків, споруд, приміщень, цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств, незавершених будівництвом об'єктів і т.д. У подальшому, у зв'язку з приватизацією великих державних підприємств (особливо з переходом до її грошової форми), з'явилася реальна потреба в оцінці бізнесу — діючих підприємств, пакетів акцій (часткою, паїв у господарських товариствах відкритого і закритого типів, а також нематеріальних активів).

На сьогодні існує ряд конкретних господарських умов, за яких законодавством встановлений обов’язок проводити незалежну оцінку майна з залученням відповідних спеціалістів – оцінювачів.

Зокрема проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

- реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

- виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

- визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

- приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

- переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

- оподаткування майна згідно з законом;

- визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

- в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

- у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін [2].

Отже у випадку виникнення будь-якої з вищеописаних ситуацій, підприємство в обов’язковому порядку має звернутися до послуг незалежного оцінювача.

Поняття оцінки, яке застосовується в бухгалтерському обліку, не слід ототожнювати з незалежною оцінкою. Основна відмінність полягає у наявності різних видів вартості.

Так, зокрема, одним із принципів бухгалтерського обліку, визначених у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі – Закон - № 996) є принцип історичної (фактичної) собівартості, за яким пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання [1].

Грошове вираження вартості, що застосовується при незалежній оцінці майна, є не історичним фактом, а оцінкою корисності у конкретний момент часу відповідно до обраного визначення поняття вартості. Ця оцінка може відрізнятися від реальних цін, зафіксованих у тих чи інших угодах і відображених у системі бухгалтерського обліку. Якщо в обліку базовою є історична вартість (собівартість), то в основі незалежної оцінки лежить справедлива вартість об’єкту, тобто його реальна ринкова вартість.

Якщо бухгалтер при визначенні вартості об’єктів керується чітко встановленими правилами, зокрема стандартами обліку, то в оціночній діяльності значна частина висновків ґрунтується на компетентності і професійних навичках оцінювача. Саме тому оцінювач майна повинен мати високий загальноосвітній рівень і достатні знання в різних областях, таких як: економіка, будівництво, юриспруденція, фінансова і бухгалтерська справа. Крім того, є загальні вимоги, що пред'являються до оцінювача у всіх розвинутих країнах: відповідні початкові знання, постійна робота з удосконалення своїх знань і формування баз даних, досвід роботи, незалежність і об'єктивність, високі особисті моральні якості оцінювача, активна участь у роботі громадських організацій оцінювачів тощо.

В Україні діяльність у сфері незалежної оцінки регулюється рядом нормативних документів, основоположним серед яких є Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 року N 2658-III (Далі – Закон № 2658).

Відповідно до статті 3 даного Закону оцінка майна - це процес визначення її вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності [2].

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання [2].

До суб’єктів оціночної діяльності, Закон № 2658 відносить наступні категорії:

- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону № 2658;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі [2].

Отже, для функціонування суб’єкта оціночної діяльності передбачені дві основні законодавчі вимоги:

w для фізичних осіб

1. реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності;

2. наявність сертифіката суб'єкта оціночної діяльності.

w для юридичних осіб

1. наявність у штатному складі оцінювача;

2. наявність сертифіката суб'єкта оціночної діяльності.

Оцінювачами, відповідно до статті 6 Закону № 2658, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Для складання іспиту Законом передбачено проходження професійної підготовки оцінювачів. Така підготовка здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України. На сьогодні в Україні функціонує 29 таких закладів (Табл.1).