П.Г. Несененко,

канд. екон. наук, доцент,

Одеський державний аграрний універитет

О.Ю. Цуканов,

канд. екон. наук, доцент,

Одеський державний аграрний універитет

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Выделены главные факторы, негативно влияющие на развитие сельского хозяйства и его основной отрасли – растениеводство

·          Предложен метод расчета убытков от стихийных бедствий,  которые позволят более точно определить сумму ущерба и ее отражение в бухгалтерском учете и отчетности

Key issues that are considered:

·          The main factors that influence negatively on the development of agriculture and its main brunch plant growing are pointed out here.

·          The method of accounting of looses from acts of natural which allows to define more precisely sum of damage  and  its reflection of accounting and the reporting is offered.

Сільське господарство України є однім з найстаріших, традиційно найважливіших і, одночасно, досить ризикових галузей економіки. Звище виникає необхіднисть розглядати залучення інвестицій на розвиток його виробництва в прямій залежності від вирішення прблем зменшення і розподілу ризику сільськогосподарських підприємств.

Виходячи із сказаного, діючими Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств від 18.05.2001 р. №132, а також П(С)БО 16 “Витрати”, норми якого застосовуються аграрними підприємствами, незалежно від форм власності; інструкцією до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій від 30.11.99 р. № 291 передбачено в організації і веденні бухгалтерського обліку врахувати надзвичайні події. В сільському господарстві під надзвичайними подіями розуміють стихійні явища або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично, або у кожному наступному звітному періоді (пожежі, повені, суховії, пильні бурі, морози, тощо). 

Одним з важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників є страхування (добровільне або обов’язкове). Механізм його дії досить простий: органами страхування (юридичними особами, які отримали в установленому порядку ліцензію) за рахунок коштів, одержаних від господарств у вигляді страхових платежів та доходів від їх інвестування, виплачуються страхові відшкодування при неврожаях, загибелі худоби та птиці, втраті іншого майна. Сплачуються страхові платежі сільськогосподарськими товаровиробниками по кожному виду застрахованого майна у відсотках від його вартості, а їхня ставка визначається з таким розрахунком, щоб ці платежі покривали страхові відшкодування та витрати, пов’язані з функціонуванням органів страхування.

Відповідно до п. 11 частини першої статті 7 Закону України “Про страхування (85/96–ВР) Кабінет міністрів України, від 1 липня 2002р. прийняв Постанову № 1000 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків підприємствами всіх форм власності .

Згідно з цією Постановою суб’єктами обов’язкового страхування є сільськогосподарські державні і недержавні підприємства.

Об’єктом обов’язкового страхування є майнові інтереси, що пов’язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень - державними та зернових культур і цукрових буряків – сільськогосподарськими підприємствами.

Стосунки сільськогосподарських підприємств (страхувальників) із страховиками регулюються Договором обов’язкового (добровільного) страхування, який передбачає права і обов’язки сторін, порядок виплати страхового відшкодування, термін дії договору, припинення дії договору.

Страхова сума обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні 5 років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1ц продукції, що склалася за минулий рік та фактичну площу, з якої збирається врожай.

У разі, якщо страхувальник за останні 5 років вирощує культуру менше ніж 3 роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність за поточний рік, але не вище середньої врожайності у районі за останній рік.

Постановою №1000 встановлені максимальні розміри страхових тарифів у відсотках від страхової суми, які наведені в таблиці 1.