Міністерством фінансів України прийняте нове Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 “Фінансова звітність за сегментами”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19 травня 2005 року № 412 (далі – П(С)БО 29). Цей стандарт набрав чинності з 14 червня 2005 року і визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

Зверніть увагу, що норми П(С)БО 29 мають застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі – підприємства) незалежно від форм власності, і не розповсюджуються на малі підприємства, неприбуткові організації, банки та бюджетні установи. Якщо порівняти П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами” з МСБО 14 “Звітна фінансова інформація за сегментами”, то останній в обов’язковому порядку розповсюджується на підприємства, пайові або боргові цінні папери яких вільно обертаються, а також підприємства, що знаходяться у процесі випуску цінних паперів. Для інших підприємств, на які розповсюджується дія міжнародних стандартів, розкриття інформації за сегментами в Примітках до фінансової звітності є не обов’язковим.

Вернемося до П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами”, згідно якого кожне підприємство на основі своєї організаційної структури має самостійно здійснювати формування бухгалтерської інформації за господарськими та географічними сегментами. В зв’язку з цим важливо правильно визначити господарський і географічний сегмент.

Господарський сегмент – це відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг). Вона може відрізнятися від інших, наприклад, видом продукції, способом отримання доходу, характером виробничого процесу, характерними для цієї діяльності ризиками та категоріями покупців.

Особливістю виділення господарського сегмента є виробництво інших видів продукції та спосіб отримання доходу.

Географічний сегмент – це відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг) у конкретному економічному середовищі. Вона відрізняється від інших, економічними і політичними умовами географічного регіону, взаємозв’язками між діяльністю у різних географічних регіонах, територіальним розташуванням виробництва продукції (робіт, послуг) або покупців продукції (товарів, робіт, послуг), характерними для географічного регіону ризиками діяльності, правилами валютного контролю і валютними ризиками в таких регіонах.

Основою для виділення географічного сегмента може бути діяльність, яка ведеться в одній області або декількох областях України, в окремій зарубіжній країні, в кількох зарубіжних країнах, у сталих регіональних угрупованнях країн. Підприємства самостійно визначають ступінь деталізації географічних регіонів, виходячи з необхідності розкриття суттєвої інформації.