В.В. БОНДАРЕНКО
аспірант КНЕУ;
завідуючий відділом ВАТ Банк „БІГ-Енергія”, м.Київ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
·
Объективная необходимость
определения стоимости капитала как составляющей оценки банка;
·
Исходя из зарубежного опыта,
методические подходы (они аналогичны и применимы для предприятий различных
отраслей экономики) к оценке собственного, заемного и совокупного капитала
банка.
Key issues that are
examined:
·
Objective necessity of
definition of cost as making estimation of bank;
·
Proceeding from world experience, methodical approaches (they are similar and applicable for
the enterprises of various branches of economy) to a separate estimation of
own, extra and cumulative capital of bank.
Важливим елементом оцінки вартості банку є визначення вартості
капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення ним
фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці
погоджуються вкладати кошти в даний банк.
Отже, процес формування капіталу банку нерозривно
зв’язаний з оцінкою його вартості. Таку оцінку необхідно послідовно здійснювати
за наступними трьома етапами:
1)
оцінка вартості власного
капіталу;
2)
оцінка вартості окремих
елементів залученого і позиченого капіталу;
3)
оцінка середньозваженої
вартості сукупного капіталу банку в цілому.
Виходячи із цього, в міжнародній практиці фінансової
діяльності, вартість капіталу банку рекомендується розраховувати на основі
використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted
Average Cost of Capital = WACC) (1):

де:
- очікувана
ставка вартості власного капіталу;
- очікувана
ставка вартості залученого і позиченого капіталу;
- сукупний капітал;
- сума власного
капіталу;
- сума залученого
і позиченого капіталу;
- ставка
податку на прибуток.
Середньозважена вартість капіталу показує середню
дохідність, якої очікують капіталодавці (власники), вкладаючи кошти в банк.
Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від
власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши
власний і залучений та позичений капітал. Зокрема, вартість власного капіталу
можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих
і привілейованих акцій, нерозподіленого прибутку тощо. Залучений і позичений капітал
поділяють на зобов’язання до вимоги, строкові депозити, міжбанківські кредити
та кредитори.
Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при
застосуванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення власного
капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це
питання досі не знайшло свого повного вирішення ні в теорії, ні в практиці.
Серед можливих способів розрахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу
можна розглядати такі (2):
1) Модель оцінки капітальних активів (CAPM).
2) Експертний метод
підрахунку компонентів ризику.
3) Відношення
чистого прибутку на одну акцію до ринкового курсу акцій
.
4) Модель приросту дивідендів (модель
Гордона), згідно з якою ціна залучення власного капіталу
визначається як відношення
прогнозної суми дивідендів на наступний рік (D
) до курсу акцій (КА), скоригованого
на величину приросту дивідендів (g):
+g.
З наведених способів найбільш точним, але й
найбільш складним, є модель оцінки власного капіталу CAPM, в основу якого
покладено економіко-статистичні методи, а найбільш простим, і тому менш точним,
але зате доступним для широкого кола спеціалістів, є експертний метод
підрахунку компонентів ризику.
Розкриємо можливості цих двох
способів.
Модель CAPM характеризує процес формування ринкової ціни окремих
цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов
досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не
підлягає диверсифікації.
Модель оцінки капітальних активів (CAPM) можна
уявити у вигляі очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі
безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що
визначається як добуток рівня систематичного ризику, властивого цьому активу,
та середньоринкової премії за ризик:
,
де:
- очікувана інвестором
рентабельність капітальних активів за умови ринкової рівноваги;
i –
безризикова процентна ставка на
ринку капіталів;
- очікувана
середня прибутковість максимально диверсифікованого ринкового портфеля
інвестицій;
- рівень
максимального ризику, властивого для активу.