В.В. БОНДАРЕНКО

аспірант КНЕУ;

завідуючий відділом ВАТ Банк „БІГ-Енергія”, м.Київ

     Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Объективная необходимость определения стоимости капитала как составляющей оценки банка;

·          Исходя из зарубежного опыта, методические подходы (они аналогичны и применимы для предприятий различных отраслей экономики) к оценке собственного, заемного и совокупного капитала банка.

     Key issues that are examined:

·          Objective necessity of definition of cost as making estimation of bank;

·          Proceeding from world experience, methodical approaches (they are similar and applicable for the enterprises of various branches of economy) to a separate estimation of own, extra and cumulative capital of bank.

Важливим елементом оцінки вартості банку є визначення  вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення ним фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в даний банк.

Отже, процес формування  капіталу банку нерозривно зв’язаний з оцінкою його вартості. Таку оцінку необхідно послідовно здійснювати за наступними трьома етапами:

1)      оцінка вартості власного капіталу;

2)      оцінка вартості окремих елементів залученого і позиченого капіталу;

3)      оцінка середньозваженої вартості сукупного капіталу банку в цілому.

Виходячи із цього, в міжнародній практиці фінансової діяльності, вартість капіталу банку рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC) (1):

де:        - очікувана ставка вартості власного капіталу;

             - очікувана ставка вартості залученого і позиченого капіталу;

                - сукупний капітал;

             - сума власного капіталу;

             - сума залученого і позиченого капіталу;

                - ставка податку на прибуток.

            Середньозважена вартість капіталу  показує середню дохідність, якої очікують капіталодавці (власники), вкладаючи кошти в банк. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і залучений та позичений капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії  простих і привілейованих акцій, нерозподіленого прибутку тощо. Залучений і позичений  капітал поділяють на зобов’язання до вимоги, строкові депозити, міжбанківські кредити та кредитори.

            Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при застосуванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення власного капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це питання досі не знайшло свого повного вирішення ні в теорії, ні в практиці. Серед можливих способів розрахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу можна розглядати такі (2):

            1) Модель оцінки капітальних активів (CAPM).

            2) Експертний метод підрахунку компонентів ризику.

            3) Відношення чистого прибутку на одну акцію до ринкового курсу акцій .

4) Модель приросту дивідендів (модель Гордона), згідно з якою ціна залучення власного капіталу визначається як відношення прогнозної суми дивідендів на наступний рік (D) до курсу акцій (КА), скоригованого на величину приросту дивідендів (g):  +g.

З наведених способів найбільш точним, але й найбільш складним, є модель оцінки власного капіталу CAPM, в основу якого покладено економіко-статистичні методи, а найбільш простим, і тому менш точним, але зате доступним для широкого кола спеціалістів, є експертний метод підрахунку компонентів ризику.

            Розкриємо можливості цих двох способів.

Модель CAPM характеризує процес формування ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації.

Модель оцінки капітальних активів (CAPM) можна уявити у вигляі очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток рівня систематичного  ризику, властивого цьому активу, та середньоринкової премії за ризик:

 ,

де:       - очікувана інвестором рентабельність капітальних активів за умови ринкової  рівноваги;

            i – безризикова процентна ставка на ринку капіталів;

             - очікувана середня прибутковість максимально диверсифікованого ринкового портфеля  інвестицій;

             - рівень максимального ризику, властивого для активу.