Підприємство уклало договір купівлі-продажу
товарів, за яким передбачено проведення вексельних розрахунків. Який при цьому
краще використовувати вексель: простий чи переказний?
Використання для розрахунків простого або
переказного векселя залежить безпосередньо від порядку розрахунків за цим
векселем.
Вексель є документом суворо встановленої форми
з визначеними обов’язковими реквізитами. Саме у відмінності реквізитів (хоча не
значній, але суттєвій), полягає відмінність між простим та переказним векселем,
яка виявляються вже на етапі його видачі.
Відповідно до Закону України “Про цінні
папери та фондову біржу” від 18.06.1991 р. № 1201 (зі змінами та доповненнями)
простий вексель містить наступні реквізити:
а) найменування - "вексель";
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку
сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен
здійснюватись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого
платіж повинен бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ
(векселедавця).
Крім реквізитів простого векселя, передбачених
у підпунктах “а”, “в - є”, переказний вексель містить також:
а) просту і нічим не обумовлену пропозицію
сплатити певну суму;
б) найменування того, хто повинен платити
(платника).
Як бачимо, суттєва відмінність між простим і
переказним векселем полягає в тому, що у простому векселі не вказується
назва платника, оскільки векселедавець і платник збігаються в одній особі.
У свою чергу, у переказному векселі міститься найменування
того, хто повинен платити. Тобто на етапі видачі переказного векселя беруть
участь три особи: векселедавець (особа, яка видає вексель в рахунок
оплати за товари), перший векселедержатель (особа, якій видається
вексель, тобто продавець товарів), платник (особа, яка платитиме за
векселем). Але варто зауважити, що до моменту здійснення акцепту (надання
згоди на оплату векселя) на векселі, особа, яка зазначена на переказному
векселі як платних, не несе відповідальності перед векселедержателем.