В.М.Жук,

канд.екон.наук,

зав.відділом методології обліку і аудиту

ННЦ «Інститут аграрної економіки»

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Обоснована стратегическая необходимость адаптации отечественной системы учета и отчетности к международным стандартам финансовой отчетности с учетом реалий в экономике и национальных интересов Украины.

·          Проведен критический анализ результатов реформирования учета и отчетности в Украине и определены нерешенные в данном вопросе проблемы.

·          Разработаны рекомендации для общегосударственного и отраслевого уровней по дальнейшему реформированию учета и отчетности в связи с стремлением Правительства Украины к членству в ВОТ и ЕС.

&                   Key issues that are examined:

·          Strategic necessity of adaptation of domestic accounting and reporting system to the international financial reporting standards is proved in view of realities in economy and national interests of Ukraine.

·          The critical analysis of results of reforming of the accounting and the reporting in Ukraine is carried out and unresolved problems in the given question are determined.

·          Recommendations for nation-wide and branch levels on the further reforming the accounting and the reporting are developed in connection with aspiration of the Government of Ukraine to membership in WTO and EU.

Визначивши стратегічну ціль - перехід до ринкових форм господарювання, Україна взяла курс на проведення корінних економічних реформ. Складовою цього процесу став процес входження національного господарства України в систему світового господарства. Віхами на цьому шляху визначено вступ України в Світову Організацію Торгівлі (СОТ) та до Європейського Співтовариства (ЄС). Даний стратегічний курс об’єктивно потребує адаптації вітчизняної системи бухгалтерського обліку, звітності та контролю до міжнародних стандартів.

Переважна більшість з вище окреслених проблем актуальні не тільки для України, а і для інших країн Співдружності: незалежних держав, які донедавна мали одну школу бухгалтерського обліку. Тому не один рік триває міжнародна наукова дискусія з цього приводу, у якій приймають участь науковці й фахівці профільних міністерств і відомств.

Оцінка ситуації та напрями вирішення означених проблем викладені в останніх монографіях і статтях провідних вчених України і країн Співдружності П.С. Безруких, О.С. Бородкіна, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.Я. Дем’яненка, Г.Г. Кірейцева, М.М. Коцупатрого, В.Г. Лінника, В.Б. Моссаковського, В.М. Пархоменка, М.С. Пушкаря, П.Т. Саблука, Я.В. Соколова, В.І. Стражева, П.Я. Хомина, М.Г. Чумаченка, В.І. Цуркану, В.Г. Швеця, А.П. Шпака та інших. Аналіз цих публікацій дає підстави стверджувати, що існує значний спектр оцінок триваючого процесу реформування від повного схвалення запроваджених державою новацій і закликів до тотального запровадження міжнародних стандартів у національну систему обліку, звітності та контролю до критичного неприйняття форсування цього процесу.

Окремо виділяється поміркований підхід, що відстоює напрямок, який передбачає “необхідність з’ясування змісту, призначення та можливостей усіх без винятку впроваджених у національну систему обліку інновацій, оцінки їх впливу на ефективність рішень із використанням критерію корисності, некорисності або шкідливості” [8, с. 103] та позицію, згідно з якою “главная сложность, связанная с продвижением в этом направлении, - ни методологические особенности, ни отсутствие компьютерной техники, а менталитет.” [24, с.110].

У процесі ротації провладної політичної еліти, в Україні поряд з науковими публікаціями оприлюднені нові програмні документи підготовані Урядом і громадськими організаціями. Перший представлений Програмою діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” [19]. Другий - “Пропозиції Президенту “Нова хвиля реформ” [21] розроблений Комісією “Блакитної стрічки” Програми розвитку ООН (ПРООН), що працювала під головуванням А. Аслунда та О. Пасхавера.

Вказані документи є узагальненням концептуального бачення напрямів соціально-економічних перетворень у державі Урядом Президента України В.А. Ющенка та групи провідних радників ПРООН в Україні.

Не вдаючись у детальний аналіз змісту вище вказаних програмних документів, варто відмітити, що у Програмі діяльності Уряду проблемам обліку, звітності та контролю приділяється значна увага, зокрема, ставиться завдання максимально зблизити принципи податкового та бухгалтерського обліків [19, с.48]. Пропозиції фахівців ПРООН щодо реформування державного управління, фінансової і податкової сфери та засад приватизації і регуляторної політики не акцентують уваги на напрямах удосконалення інформаційних каналів, через які органи державної виконавчої влади та інвестори отримують зворотну інформацію про стан та поведінку об’єктів управлінського впливу та механізми здійснення дієвого контролю.

У зв’язку з цим, для професійних кіл економістів-бухгалтерів є всі підстави для того, щоб вивести на якісно новий рівень наукову дискусію, в ході якої має бути досягнутий консенсус та відпрацьовані напрями подальшої стратегії і тактики реформування бухгалтерського обліку, звітності та контролю з метою їх ефективної адаптації до вимог міжнародних стандартів обліку і звітності з врахуванням національних потреб і ментальності.

Дана стаття присвячена вирішенню означених проблем.

Важливість прийнятих нормативних документів

Освоєння міжнародних стандартів з обліку, звітності та контролю Україна задекларувала зі становленням своєї державності.

Головною ланкою в інформаційному забезпеченні управління (на рівні держави, галузей, певних ринків та конкретних підприємств) був і буде бухгалтерський облік та бухгалтерська (нині фінансова) звітність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1786 “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” розпочато радикальну реформу по приведенню національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Наступним етапом трансформації бухгалтерського обліку в країні стало прийняття Верховною радою України Закону України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та затвердження Міністерством фінансів України на основі МСФЗ національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). На сьогодні затверджені і діють 28 таких положень, що регламентують ведення обліку.

В якості національних запроваджено міжнародні принципи щодо:

- побудови і застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

визначення методів та принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в спеціальних нормативно-правових актах - положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (П(С)БО);

- регулювання питань методології обліку та фінансової звітності виключно Мінфіном України, а самих форм звітності лише за погодженням з Держкомстатом України, тобто усунення від цієї справи галузевих міністерств;

можливості застосування облікової політики – як сукупності принципів, методів і процедур, що використовуються конкретним підприємством для складання і подання його фінансової звітності. Відповідальності власника за організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- організації внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, як обліку, який не регулюється П(С)БО, а проводиться на розсуд та задля задоволення інформаційних потреб керівництва підприємства, та іншого.

Проводячи реформу бухгалтерського обліку, професійна еліта України балансує між двома важливими полюсами цієї проблеми:

- з однієї сторони - збереження національних методологічних напрацювань, що базуються на завданнях і функціях обліку, які враховують національну ментальність (російсько-радянська бухгалтерська школа, що формувалася під історичним впливом європейської континентальної бухгалтерської школи). Розгляд Урядом національного бухгалтерського обліку і звітності як елементу національної безпеки. Звідси сприйняття та застосування в якості національних МСФЗ поступово та у випадках їх не протиріччя національним інтересам. Саме за таким пріоритетом розробляються та впроваджуються МСФЗ у країнах, що мають стійкі історичні школи бухгалтерського обліку (США, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія та інші);

- з іншої сторони - беззастережне сприйняття в якості національних МСФЗ, коли бухгалтерський облік сприймається як ділова мова бізнесу в глобальній економіці, що важливо для країн, які потребують значних зовнішніх інвестицій.

Україна обрала практику застосування нових підходів у методології й організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності, яка, безперечно, сприятиме вступу України до СОТ, співпраці з ЄС та зростанню потоків іноземних інвестицій.

Аналогічна орієнтація і в статистиці. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року № 326 “Про концепцію побудови національної статистики України та державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики”, Україна започаткувала процес приведення до міжнародних стандартів статистичної звітності.

З прийняттям Верховною Радою України Закону України від 13 липня 2000 року “Про державну статистику”, значно скоротилися переліки та показники форм статистичної звітності для суб’єктів господарювання. Статистика в Україні почала ширше застосовувати методологію статистичних спостережень та вибіркових досліджень тестових підприємств, сприймаючи досвід у цьому розвинутих країн.

Прийнятий Верховною Радою України Закон України від 22 квітня 1993 року “Про аудиторську діяльність” започаткував розвиток відокремленого від держави контролю за достовірністю фінансової звітності приватного бізнесу, що відповідає світовій практиці та має сприяти розвитку в Україні цивілізованих ринків капіталу.

Нині в нашій державі успішно функціонують більше двох тисяч суб’єктів аудиторської діяльності - юридичних і фізичних осіб, які за рішенням Аудиторської палати України використовують у своїй діяльності міжнародні стандарти аудиту та етики аудитора.

Як і в більшості розвинутих країн, в Україні обов’язковому аудиту щорічно підлягають учасники фінансового ринку та ринку цінних паперів. На відміну від ряду європейських країн, законодавство України є ліберальним щодо участі на її ринку зарубіжних аудиторських фірм.