В.Б. Моссаковський,

канд. екон. наук,

ННЦ „Інститут аграрної економіки”

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Необходимость отказа от начисления амортизации на продуктивных животных.

·          Предложен порядок перенесения их стоимости на себестоимость продукции.

&                   Key issues that are examined:

·          Necessity of refusal of charge of amortization on productive animals

·          The order of transferring of the cost of productive animals on the cost price of production is offered.

Серед найбільш спірних питань амортизаційної політики в сільськогосподарських підприємствах, на нашу думку,  є порядок нарахування  амортизації на продуктивну худобу основного стада.

Це питання виникло порівняно недавно після виходу у світ  Закону України  ”Про оподаткування прибутку підприємств” від  22.05.97 р № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), де  передбачалося при визначенні  податку на прибуток підприємства  враховувати амортизацію  по всіх основних засобах,   включаючи  тварин  основного  стада (до продуктивних тварин основного стада відносять биків та корів, свиноматок і кнурів, баранів, валухів та вівцематок. На робочу худобу, до складу якої, як правило, входять робочі коні, амортизація має нараховуватися на загальних підставах).

Однак окремі положення Закону України № 283 носять  суперечливий характер.  Так  у підпункті 8.1.2 передбачено, що амортизації підлягають фактичні витрати на придбання необоротних активів для власного виробничого використання та надання послуг, включаючи витрати на придбання племінної худоби, а у пункті 8.1.3 зазначено,  що амортизації не підлягають і повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби.

Перш за все, слід визнати, що придбання дорослих племінних продуктивних тварин (корів, свиноматок та ін.) зустрічається дуже рідко. Як правило,  сільськогосподарські підприємства купують молодняк у племінних господарствах в певному віці, вирощують його, а потім переводять в основне стадо, тобто до складу вартості дорослих племінних тварин входять оплата за придбаний молодняк та витрати на послідуюче вирощування, тобто виконати наведені вище положення податкового законодавства практично не можна.

Виникають непорозуміння в тих сільськогосподарських підприємствах,  які самі вирощують  племінних  продуктивних тварин,  переводять їх в основне стадо  і на них має нараховуватися амортизація на загальних підставах.

Одночасно слід визнати, що досить часто  зустрічаються  складності при встановленні норм амортизації на тварин. Як відомо, загальна схема розрахунку  передбачає, що по конкретному об’єкту підприємство має встановити первісну та залишкову його вартість, а також очікуваний термін використання. Якщо перші дві величини по тваринах, на нашу думку, визначити порівняно легко, то термін експлуатації тварин встановити  заздалегідь досить важко, що пов’язано з рядом причин, а саме: значним впливом екстремальних ситуацій (хворобами тварин, непридатністю до розмноження, невідповідністю тварин до вимог промислових технологій і т.д.), особливостями здійснення формування основного стада, наприклад, нетель переводять в основне стадо на другий день після отелу, а передбачити її продуктивність майже неможливо, а від цього залежить тривалість її експлуатації тощо.

У свинарстві матки, від яких отримують приплід, розподіляються на основні, разові та такі, що перевіряються. Перші можуть знаходитися в експлуатації досить тривалий відрізок часу (поки не втратять продуктивну здатність, що передбачити досить важко), другі використовуються для отримання одного опоросу, а треті стануть основними лише при виявленні належної продуктивності. При чому тварини останньої групи взагалі не обліковуються в основному стаді.

В сільськогосподарських підприємствах України за розробленими технологіями щорічно має вибраковуватися 20-26 відсотків корів, тобто термін експлуатації становить 4-5 років. Відповідно відсоток амортизаційних відрахувань при ліквідаційній вартості корови на рівні половини  її первісної вартості становитиме 10-12 відсотків.

Приблизно такі ж результати розрахунку норм амортизації наводять інші автори. Так, О.Б.Зайцева пише: “Наші дослідження, як і багатьох інших авторів, стверджують на необхідність амортизації по продуктивній худобі в період лактації (1-5) поки зростає її продуктивність. На основі проведених розрахунків обґрунтована норма амортизації в 13,3% по продуктивній та основній худобі”  [3, стор. 113].

Однак, при цьому слід визначити, що середні дані про тривалість експлуатації корів в основному стаді дуже відносні, так як одні можуть перебувати в основному стаді 3-4 місяці (корів-первісток можуть вибракувати після випробовування на продуктивність по закінченні періоду роздою),  інші - до 32 розтелів (у корів-рекордисток).

Якщо при середній тривалості експлуатації в 4 роки буде нараховано амортизації 40-50 відсотків первісної вартості, а тварину надалі продовжуватимуть використовувати, то її залишкова вартість зменшиться настільки, що при вибраковці буде отримано прибуток, а це свідчитиме про необгрунтованість нарахування амортизації, а відповідно і визначення  собівартості продукції в минулому.

Тих тварин, які через тривалу експлуатацію матимуть нульову оцінку, треба дооцінювати, але їх фактична ліквідаційна вартість, як правило, буде значно менша або на рівні фактичної виручки від продажу.

Розглядаючи  питання  про нарахування  амортизації на продуктивних тварин основного стада, слід визнати, що зменшення збитків від продажу вибракуваних тварин основного стада шляхом нарахування амортизації призводитиме до підвищення собівартості продукції звітного періоду і відповідно до зменшення прибутковості галузі  звітного періоду.

Можливі наслідки цього процесу розглянемо на прикладі окремих галузей тваринництва. Для цього доцільно їх підрозділити в залежності від видів отриманої продукції, а саме: галузі, в яких отримують від основного стада лише приплід, наприклад, свинарство чи м’ясне скотарство, та галузі, в яких від основного стада одержують  крім приплоду ще й інші види продукції, наприклад, молочне скотарство.

У першому випадку нарахування амортизації матиме сенс, якщо ціни на свинину чи яловичину будуть диференційовані в розрізі окремих видів одержаної продукції, зокрема на живу масу молодих тварин та живу масу дорослих тварин.

Результатом нарахування амортизації на товарних фермах у свинарстві  стає перерозподіл витрат і відповідно наслідків діяльності в часі, адже віднісши амортизацію на продукцію цього року, створюємо умови для зменшення збитків при вибракуванні  основного стада в майбутньому, однак в наступних звітних періодах зменшуватимуться прибутки від продажу продукції, отриманої від приплоду поточного року.

У  сучасних умовах дослідити питання формування прибутків на протязі тривалого часу досить складно через коливання чисельності  поголів’я.