& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

· Проанализирована система обязательной отчетности эмитентов ценных бумаг, которая подлежит подаче в ГКЦБФР Украины

· Отчетность акционерных обществ является слагаемой инвестиционного имиджа предприятия

· Сформулирована необходимость раскрытия нефинансовой информации в составе отчетности

· Раскрыты проблемные вопросы внедрения принципов корпоративного управления, что позволит повысить привлекательность предприятия для инвесторов

& Key issues that are examined:

· The system of the obligatory reporting of emitters of securities is analysed which is subject to submission to SSMSC of Ukraine

· The reporting of joint-stock companies is a part of investment image of the enterprise

· Necessity of disclosing of non financial information in the reporting is formulated

· Problem questions of introduction of corporate management principles that will allow to raise the appeal of the enterprise to investors are opened

Програмні цілі, заяви та конкретні дії нового Уряду України, зростання обсягів торгів і цін на фондовій біржі визначили підвищення попиту на акції та збільшення інвестиційного потенціалу українських підприємств. Це робить актуальними завдання керівництва акціонерних товариств щодо підвищення інвестиційної привабливості та активізації діяльності їх підприємств на ринку цінних паперів.

В Україні існує більше 33 тисяч акціонерних товариств, 11,5 тисяч з яких відкриті та 22 тисячі створені у формі закритих. В агропромисловій галузі України зареєстровано більше 5 тисяч акціонерних товариств, більшість з яких є несільськогосподарськими підприємствами. В аграрній сфері функціонує біля однієї тисячі акціонерних товариств. З випуском акцій підприємства стають учасниками фондового ринку і до їх діяльності додається необхідність приділення уваги питанням організації роботи з акціонерами, проведення загальних зборів, обов’язкового аудиту, подачі звітності товариства до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін. Саме цим проблемам присвячені публікації Величко О.Г.[16, 17], Дем’яненка М.Я.[18, 19, 20, 21], Жука В.М. [18, 19, 20], Лупенка Ю.О. [20], Саблука П.Т. [20, 21] та ін.

Проте більшістю підприємств – як акціонерних, так і інших – практично не використовуються можливості залучення інвестиційних коштів через емісію цінних паперів. А проблема недостатніх фінансових ресурсів традиційно вирішується залученням банківських кредитів. Проблемним для більшості невеликих товариств агропромислового напрямку діяльності виступає брак майна, яке банк згоден в якості застави взяти для оформлення кредиту, що затруднює поповнення обігових коштів та гальмує виробничі процеси і реалізацію планів розвитку діяльності. Одним із варіантів розв’язання цієї проблеми є залучення на підприємства АПК інвестицій через емісію цінних паперів.

Для того, щоб реалізувати потребу в інвестиціях для вирішення нагальних питань діяльності товариства через механізми ринку цінних паперів, керівництво підприємства має усвідомити, що послідовна політика розкриття інформації про товариство корисна для бізнесу, оскільки стимулює інтерес інвесторів до їх цінних паперів. “Інформаційна візитка” підприємства у будь-якому разі відіграє роль активатора інтересу до себе та викликає певні дії з боку зацікавлених осіб. Розкриття структури і повноти звітності емітентів цінних паперів та рекомендації щодо її використання, як фактора покращення інвестиційної привабливості підприємств, і є метою написання даної статті.

Досвід розвинутих країн з активним фондовим ринком виявив об’єктивну необхідність розкриття інформації про емітента цінних паперів та випущені ним цінні папери. Необхідність формування інформаційного середовища ринку цінних паперів та повноцінної його інфраструктури зумовлюється потребами ефективного механізму ціноутворення для прийняття обґрунтованих рішень інвесторами про розподіл капіталу [1]. Аналіз потоків інформації та побудова моделі ринкового контролю за якістю корпоративного управління дає змогу визначити розподіл функцій між учасниками ринку. Інформація про підприємства, що накопичується протягом тривалого періоду та відображає динаміку їх діяльності і фінансових результатів, є базовим елементом інформаційного середовища ринку цінних паперів, оскільки, за відсутності інформації про діяльність, стратегію і тактику розвитку емітентів, ринок не може успішно встановлювати ціни на емітовані ними фінансові інструменти. Інформаційний потік від організатора торгів відображає процес ринкового формування ціни акцій, облігацій, інших видів цінних паперів та результати співставлення пропозиції та попиту на них. За відсутності біржового обігу, цю роль виконують позабіржові операції через особисті контакти емітента та інвестора за можливою участю фінансових посередників. Таким чином, ринковий характер процесу визначення ціни на цінні папери зумовлює необхідність як наявності достовірної інформаційної бази щодо емітента, так і даних щодо попиту на цінні папери та торгівлі ними. А за умови переважно позабіржового обігу цінних паперів, роль інформації, наданої емітентами, значно зростає.

Формування та наповнення ринкового інформаційного середовища через систему розкриття інформації учасниками ринку цінних паперів та створеної інфраструктури у різних країнах має певні особливості [2, с. 103-114]. З метою забезпечення належного розкриття інформації, відповідні органи цих країн застосовують різні підходи регулювання: підхід загального обов’язку, підхід передбаченого обсягу або їх комбінацію. Проте, незалежно від застосування різних підходів, інформація, що розкривається учасниками ринку, подібна за характером та обсягом і базується на принципах (стандартах) регулярного розкриття інформації, розроблених Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO).

Для підходу передбаченого обсягу (наприклад, у США та Японії) характерне визначення обов’язкового переліку подій, які вважаються суттєвими і підлягають розкриттю. Так, у США запроваджена найбільш вимоглива модель системи розкриття інформації, що обумовлено ступенем розвитку та значенням фондового ринку цієї країни для світового економічного розвитку. Розкриття інформації про корпорації у США [3] включає дані про структуру капіталу; докладні дані про попередню діяльність та володіння акціями призначених директорів; розміри сукупної винагороди керівництва корпорації, в тому числі кожного з п'яти вищих керівників корпорації поіменно; дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій більше 5% акціонерного капіталу; інформацію про можливі злиття або реорганізації; інформацію про можливі виправлення у статуті товариства; імена осіб та назви компаній, запрошених для проведення аудиторських перевірок. Крім того, фінансова інформація про стан та результати діяльності корпорації надається щоквартально.

Річний звіт корпорації, як основний документ про результати діяльності, містить привітальне слово керівника компанії; повний комплект фінансової звітності; інформацію про звичайні операції; інформацію про ринкове становище; перспективи та плани створення нових продуктів; діяльність філій корпорації; характеристику інвестицій у розвиток виробництва та технології. Особлива інформація надається корпораціями при зміні у контролі над компанією; придбанні або продажу активів, що відбувається поза межами операційного циклу; банкрутстві та реорганізації корпорації; зміні аудитора; звільненні директорів компанії; зміні термінів фінансового року.

Доступ до інформації, що надається корпораціями у США безкоштовний та відкритий для всіх зацікавлених осіб і здійснюється через мережу Internet. Аналітична обробка цієї інформації, її групування, вибірка, статистичні дослідження здійснюються, як правило, спеціалізованими інформаційними або консультаційними компаніями, які створюють узагальнені інформаційні продукти для потреб ринку та конкретних інвесторів.

В Європейському Союзі та інших країнах (підхід загального обов’язку) вимоги розкриття інформації не передбачають чіткого формулювання переліку видів суттєвих подій: якщо інформація здатна вплинути на ціну фінансових інструментів, вона підлягає негайному розкриттю. Дослідження систем розкриття інформації в 17 країнах Східної Європи та інших регіонах, проведені в рамках проекту FMI/USAID [2, с. 115-127], визначили основні параметри розкриття інформації на ринку цінних паперів через річні звіти, квартальні чи піврічні звіти та особливу інформацію. Вони різняться за строком подання річної звітності (до 30 березня, до 30 квітня, до 30 червня, до 31 вересня) та особливої інформації (від 1 години до 7 днів), періодичністю проміжної звітності (у деяких країнах вона, як і річна, ще й перевіряється аудитором), розкриттям інформації не тільки регулятором ринку, а й біржами.

В Україні зусилля головного регулюючого державного органу у цій сфері – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісії) – спрямовані на встановлення стандартів розкриття інформації у відповідності з досвідом, нагромадженим світовим товариством при побудові активних фондових ринків як однієї з головних складових фінансового ринку.