& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

· Учет расчетов предприятий в сфере внешнеэкономической деятельности содержит большое количество проблемных вопросов, что объясняется их подчинением международным нормативным актам.

· Предложенные методические рекомендации содержат обоснованные предложения по улучшению учета основных форм расчетов, что обеспечит более качественное ведение учета и составление отчетности.

& Key issues that are examined:

· Accounting for enterprise’s settlements in the sphere of external economic activity contains a number of problematic issues, which can be explained by their following of the international legislative acts.

· The offerd method recommendations contain the grounded propositions concerning the improvement of accounting for the main forms of settlements, which will encourage more qualitative accounting and preparation of financial reporting.

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідно розкрити особливості обліку розрахунків, який містить значну кількість методичних проблем через запровадження нового Плану рахунків.

Зазначена проблема розглядалася в ряді навчальних видань [2], [6], наукових працях [3], [4], [5] та практичних рекомендаціях [1], [Пархоменко В.]. У них фактично не висвітлюється вплив форм розрахунків на бухгалтерський облік операцій із зовнішньоекономічної діяльності, що вимагає подальших досліджень цього питання.

Автор пропонує вирішення існуючої методичної проблеми з відображення в бухгалтерському обліку підприємств розрахунків документарними інкасо та переказом для подальшого його врахування при організації бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання.

Міжнародні розрахунки підприємств шляхом інкасо регулюються Уніфікованими правилами з інкасо, встановленими Міжнародною торговою палатою в публікації № 550 від 1995 р. Відповідно до них, інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій, з документами з метою: 1) отримання акцепту і / або платежу; 2) видачі документів проти акцепту і / або платежу; 3) видачі документів на інших умовах (у залежності від ситуації).

Використання Правил є зручним тому, що вони дають одноманітне тлумачення багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розрахунків інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов’язковими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо.

Всі документи, відправлені на інкасо, повинні супроводжуватись інкасовими дорученнями довірителя, які містять повні та точні інструкції банкам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за яким повинно бути зроблене надання фінансових документів (в даному випадку – векселів).

Слід пам’ятати, що всі міжнародні розрахунки по інкасо, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки, а не поштою або шляхом передачі “з рук в руки” по акту. Тобто вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних контрактах може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі по акту з наступним вивезенням векселя повноважним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України.

У розрахунках за комерційним кредитом інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням за дорученням імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі неоплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпечення акцепту тратт, направлених на інкасо.

Залежно від сторони зовнішньоекономічної операції виділяють інкасо імпортне та інкасо експортне.

За звичайного інкасо український банк отримані товарні й інші документи з інкасовим дорученням надсилає поштою і по встановленому контрольному терміну чекає отримання авізо про перерахування коштів. При отриманні коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера. За інкасової форми розрахунків з розстрочкою платежу банк імпортера зберігає тратту до настання строку платежу.

Загальний механізм інкасової форми розрахунків передбачає наступне (рис. 1):

Рис. 1. Розрахунки у формі інкасо

1 – укладання контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють, через які банки будуть проводитись розрахунки з використанням даної форми; 2 – експортер здійснює у відповідності з його умовами відвантаження товару; 3 – експортер отримує від перевізника транспортні документи; 4 – експортер готує комплект товаророзпорядчих документів і пред’являє їх з інкасовим дорученням своєму банку. У відповідності з правилами експортер, який виставляє документи на інкасо, називається довіреним, а банк, якому довірений доручає операцію з інкасування – банком-ремітентом; 5 – банк-ремітент діє у відповідності з інструкціями доручителя, які знаходяться в інкасовому дорученні, і Уніфікованими правилами. Перевіривши за зовнішніми ознаками відповідність наданих документів, указаних в інкасовому дорученні, банк – ремітент надсилає їх разом з дорученням банку – кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортер, як правило, вказує інструкції щодо переказу коштів, отриманих від імпортера, а також, за необхідності, – у відношенні до векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються з інкасовим дорученням); 6 – отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера, який бере участь у операції з виконання інкасового доручення (інкасуючий банк), представляє їх імпортеру (платнику) для перевірки з метою отримання від нього платежу (або акцепту тратт, у залежності від інструкцій, наявних у дорученні). При цьому інкасуючий банк може зробити представлення платнику безпосередньо або через інший банк. Банк, який робить представлення документів платнику, називається представляючим банком. Якщо в банку функціонує відділ, який здійснює контроль за видачею документів вітчизняному замовнику, то банк країни імпортера, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення, направляє повідомлення платнику про те, що одержано інкасове доручення з документами і з проханням до нього оплатити вказані документи. Документи видаються платнику тільки проти платежу; 7 – отримання платежу від імпортера; 8 – інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою або телеграфом – в залежності від інструкцій; 9 – отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку експортеру.