О.Є. Гудзь

канд.екон.наук, старший науковий співробітник ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены проблемы управления дебиторской и кредиторской задолженностью в сельскохозяйственных предприятиях.

·          Осуществлен мониторинг этих проблем в контексте управления финансовыми ресурсами и реалий современной аграрной экономики.

·          Предложен собственный подход к решению неотложных проблем управления дебиторской и кредиторской задолженностью в сельскохозяйственных предприятиях.

&                   Key issues that are examined:

·          The problems of management by the accounts receivable and bills payable in agricultural enterprises are considered.

·          Monitoring of these problems out in the context of management by financial resources and realities of modern agrarian economy is carried.

·          Own approach to the decision of urgent problems of management by the by the accounts receivable and bills payable in agricultural enterprises is offered.

Постановка проблеми. Оптимальний рівень дебіторської та кредиторської заборгованості залежить від конкретних операційних умов сільськогосподарських підприємств і варіює залежно від характеристик цих конкретних умов, і для одного й того ж підприємства може змінюватися з перебігом часу. Виходячи з важливості цих процесів для визначення майбутніх економічних вигод доцільно зробити аналіз цієї заборгованості та визначити їх роль в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало, що суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з проблем управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств внесли такі відомі вчені дослідники як П. Саблук, М. Дем’яненко, П. Лайко, В. Амбросов, Г. Кірейцев та деякі інші (1-4). Проте в умовах трансформації сільськогосподарських підприємств і розвитку форм господарювання багато аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень щодо ефективного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, зокрема оптимізації дебіторської та кредиторської заборгованості. Існує необхідність постійного удосконалення механізмів, схем та інструментарію фінансового менеджменту сільськогосподарських підприємств.

Ціль статті.  Одним із ключових завдань пошуку ефективного управління фінансовими ресурсами є необхідність вирішення низки питань пов’язаних з оптимальним співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості в сільськогосподарських підприємствах, обсягами кредиторської та дебіторської заборгованості, термінів їх виплати, впливом цієї заборгованості на фінансове забезпечення сільськогосподарських підприємств та їх фінансові результати. Недостатнє опрацювання окреслених проблемних питань, а також їх методичне та практичне значення визначають актуальність даної праці, її мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкуренція диктує свої умови: товари відвантажуються, оборотні фонди зменшуються, зростає дебіторська та кредиторська заборгованість.

Перед аналізом поточної дебіторської та кредиторської заборгованості ставляться такі завдання: обгрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості; формування реальної кредитної політики (строків кредитування, системи знижок); оцінка покупців з точки зору надійності (ймовірності оплати); чітке, своєчасне визначення моменту сповільнення або прискорення погашення заборгованості покупцями; контроль за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості та вивчення причин недотримання договірної дисципліни; обгрунтування інкасаційної політики; з’ясування причин прострочки дебіторської заборгованості; оцінка ефективності дебіторської заборгованості.

Оскільки дебіторська заборгованість – один із елементів оборотних активів сільськогосподарських підприємств (як правило, кількісно значний), а кредиторська заборгованість – один із позичених джерел покриття оборотних активів (також, як правило, значний по сумі) то виходячи із цього, можна розглядати декілька практичних аспектів питання.

По-перше, чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тобто, чим частіше поступають платежі від дебіторів, тим менші балансові залишки дебіторської заборгованості на кожну дату і навпаки. Відповідно такий же зв’язок має місце між швидкістю обороту кредиторської заборгованості і її балансовими залишками.

Із зазначеного виходить два висновки: перший, при швидкій оберненості дебіторської заборгованості і повільній оберненості кредиторської заборгованості остання повністю покриває дебіторську заборгованість і зверх того слугує джерелом фінансування інших елементів оборотних активів. З цієї точки зору прискорення оберненості дебіторської заборгованості і уповільнення кредиторської покращує фінансовий стан підприємства.

Зрозуміло, що тут мова може йти лише про нормальну дебіторську і кредиторську заборгованість, а не про прострочену чи безнадійну, але ще не списану; під нормальною мається на увазі заборгованість, яка створюється у відповідності з договірними чи законодавчо встановленими термінами розрахунків підприємства з дебіторами чи кредиторами.

І другий, одночасно швидка оберненість дебіторської і повільна – кредиторської заборгованості може призвести до зниженя показників платоспроможності підприємства. Тому, навіть при наявності можливостей управлять термінами платежів дебіторів і термінами розрахунків з кредиторами неможна безмежно зменшувати перші і збільшувати другі. Межами тут є рівні коефіцієнтів платоспроможності.

Постає питання: чому із усіх елементів оборотних активів і джеред їх фінансування ми обрали для співставлення оберненості лише дебіторську і кредиторську заборгованість? Особлива важливість такого співставлення складається у наступному: якщо дебітори розплачуються з підприємствами своєчасно і в повному обсязі, підприємство має можливість також своєчасно і повністю розплачуватися за своїми боргами з кредиторами. Відомо, що дебіторська заборгованість – це головним чином борги покупців, тобто ті борги, на основі яких формується виручка від продажу. Кредиторська заборгованість – це головним чином борги постачальникам, працівникам підприємства, бюджету і по єдиному соціальному податку тобто ті борги, на базі яких  у великому ступені формуються затрати на продукцію яка продається. Як правило, при умові рентабельності продаж нормальна дебіторська заборгованість за якийсь період вище нормальної кредиторської заборгованості. Але це ствердженя вірне лише у випадку, коли оберненість дебіторської і кредиторської заборгованості рівні.