Г.В. Мисака,

канд. екон. наук, асистент кафедри обліку та аудиту

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

-          Уступка права требования долга путем заключения договора факторинга является эффективным и удобным механизмом сокращения сроков погашения дебиторской задолженности, возникающей между субъектами хозяйствования.

-          Порядок проведения, учет и особенности налогообложения факторинга регулируется рядом нормативных актов, что обуславливает необходимость системного учитывания всех требований, выдвигаемых к таким операциям, с целью обеспечения соответствия их осуществления законодательству.

-          Методика учета факторинга должна комплексно отражать экономическую сущность операции и последовательность её проведения с учетом специфики налогообложения налогом на добавленную стоимость и налогом на прибыль предприятий.

Key questions that are considered:

-          The concession of the right of the requirement of the debt by the conclusion of the factoring contract is the effective and convenient mechanism of reduction of terms of repayment of debts arising between the subjects of managing.

-          The order of realization, accounting and features of the taxation of factoring is adjusted by a number of the normative acts that causes necessity of taking into account of all requirements which are put forward to such operations, with the purpose of maintenance of conformity of their realization to the legislation.

-          The technique of the factoring accounting should complexly reflect economic essence of operation and sequence of its realization in view of specificity of the taxation by the value added tax and tax on profit of the enterprises.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Конвенція Організації Об’єднаних Націй “Про поступку дебіторської заборгованості у міжнародній торгівлі” виголошує, що “…прийняття єдиних правил, що регулюють поступку дебіторської заборгованості, сприятиме розширенню можливостей отримання грошових коштів та кредиту за більш доступними ставками...” [1] Враховуючи таке визнання ролі поступки дебіторської заборгованості у розвитку міжнародної торгівлі, логічно припустити, що даний інструмент скорочення строків погашення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання здатен суттєво вплинути на розбудову національної економіки, сприяючи прискоренню оборотності капіталу, стимулюючи внутрішню та зовнішню торгівлю, а також розвиток ринку фінансових послуг.

Незважаючи на досить високу ціну такої послуги, саме невизначеність в питаннях організації та методики фінансового та податкового обліку факторингу як фінансової послуги з фінансування під поступку права вимоги боргу часто відіграє вирішальну роль у відмові суб’єктами господарювання від використання даного інструменту рефінансування боргів дебіторів.

За офіційними статистичними даними [2, с.63] в Україні питома вага дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів суб’єктів господарювання усіх форм власності на кінець 2003 року складала 67,8%, понад як у три рази перевищуючи запаси товарно-матеріальних цінностей, частка яких становила лише 21,4%. При цьому заборгованість між підприємствами України становить 95,6% загального обсягу дебіторської заборгованості, з яких 97,8% – прострочені борги. Таким чином, вважаємо, що існують об’єктивні передумови широкомасштабного використання факторингу у вітчизняній господарській практиці, чому сприятимуть дослідження й розробка питань оподаткування та обліку операцій уступки права вимоги боргу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Правові та обліково-економічні аспекти здійснення факторингових операцій суб’єктами господарювання є предметом науково-практичних досліджень та розробок таких авторів як І. Голошевич, О. Левченков, А. Мерзлікін, Д. Михайленко [3-6]. В працях зазначених фахівців багато уваги приділено питанням визначення економічної сутності переуступки боргу, обгрунтування логічного взаємозв’язку правових, податкових та облікових засад проведення уступки права вимоги боргу, проте єдності думок з досить принципових питань обліку та оподаткування таких операцій немає. Зокрема, відкритим залишається питання щодо статусу дисконту з номінальної вартості заборгованості та, відповідно, особливостей обліку і оподаткування уступки боргу зі знижкою. Також, слід зазначити, що, розглядаючи уступку права вимоги боргу, більшість авторів факторинг окремо не досліджували, тому існує деякий інформаційний вакуум у висвітленні питань обліку та оподаткування особливостей уступки саме шляхом проведення факторингових операцій.

Цілі статті:

1)      дослідження нормативно-правових, податкових та облікових аспектів проведення факторингових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, що здійснюють переуступку права вимоги боргу;

2)      систематизація умов визнання переуступки боргу факторингом;

3)      узагальнення етапів проведення процедури переуступки боргу шляхом укладання договору факторингу та її юридичних та економічних наслідків;

4)      формування методики відображення в бухгалтерському та податковому обліку суб’єктами підприємницької діяльності факторингових операцій;

5)      розробка пропозицій з удосконалення організаційно-методологічного забезпечення обліку факторингових операцій.

Основні матеріали дослідження. Конвенція [1] трактує поступку як передачу за домовленістю однією особою (цедентом) іншій особі (цесіонарію) договірного права, повністю або частково, або неподільного інтересу в договірному праві цедента на платіж грошової суми (дебіторської заборгованості), належної з третьої особи (боржника). Створення прав у дебіторській заборгованості як забезпечення боргу або іншого зобов’язання вважається передачею. У разі поступки початковим або будь-яким іншим цесіонариєм (наступна поступка) особа, що здійснює таку поступку, є цедентом, а особа, на користь якої здійснюється така поступка, є цесіонарієм. Таким чином, можна побачити, що:

-          коло набувачів права вимоги боргу не обмежується фінансовими установами;

-          кількість поступок є необмеженою.