banner-mia2.gif

О.М. Петрук

канд. екон. наук,

завідувач кафедри фінансів

Житомирський державний технологічний університет

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Учет расчетов предприятий в сфере внешнеэкономической деятельности содержит большое количество проблемных вопросов, что объясняется их подчинением международным нормативным актам.

·          Предложенные методические рекомендации содержат обоснованные предложения по улучшению учета основных форм расчетов, что обеспечит более качественное ведение учета и составление отчетности.

&                   Key issues that are examined:

·          Accounting for enterprise’s settlements in the sphere of external economic activity contains a number of problematic issues, which can be explained by their following of the international legislative acts.

·          The offerd method recommendations contain the grounded propositions concerning the improvement of accounting for the main forms of settlements, which will encourage more qualitative accounting and preparation of financial reporting.

 

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідно розкрити особливості обліку розрахунків, який містить значну кількість методичних проблем через запровадження нового Плану рахунків.

Зазначена проблема розглядалася в ряді навчальних видань [2], [6], наукових працях [3], [4], [5] та практичних рекомендаціях [1], [Пархоменко В.]. У них фактично не висвітлюється вплив форм розрахунків на бухгалтерський облік операцій із зовнішньоекономічної діяльності, що вимагає подальших досліджень цього питання.

Автор пропонує вирішення існуючої методичної проблеми з відображення в бухгалтерському обліку підприємств розрахунків документарними інкасо та переказом для подальшого його врахування при організації бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання.

Міжнародні розрахунки підприємств шляхом інкасо регулюються Уніфікованими правилами з інкасо, встановленими Міжнародною торговою палатою в публікації № 550 від 1995 р. Відповідно до них, інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій, з документами з метою: 1) отримання акцепту і / або платежу; 2) видачі документів проти акцепту і / або платежу; 3) видачі документів на інших умовах (у залежності від ситуації).

Використання Правил є зручним тому, що вони дають одноманітне тлумачення багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розрахунків інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов’язковими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо.

Всі документи, відправлені на інкасо, повинні супроводжуватись інкасовими дорученнями довірителя, які містять повні та точні інструкції банкам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за яким повинно бути зроблене надання фінансових документів (в даному випадку – векселів).

Слід пам’ятати, що всі міжнародні розрахунки по інкасо, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки, а не поштою або шляхом передачі “з рук в руки” по акту. Тобто вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних контрактах може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі по акту з наступним вивезенням векселя повноважним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України.

У розрахунках за комерційним кредитом інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням за дорученням імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі неоплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпечення акцепту тратт, направлених на інкасо.

Залежно від сторони зовнішньоекономічної операції виділяють інкасо імпортне та інкасо експортне.

За звичайного інкасо український банк отримані товарні й інші документи з інкасовим дорученням надсилає поштою і по встановленому контрольному терміну чекає отримання авізо про перерахування коштів. При отриманні коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера. За інкасової форми розрахунків з розстрочкою платежу банк імпортера зберігає тратту до настання строку платежу.

Загальний механізм інкасової форми розрахунків передбачає наступне (рис. 1):

 

Image

Рис. 1. Розрахунки у формі інкасо

1 – укладання контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють, через які банки будуть проводитись розрахунки з використанням даної форми; 2 – експортер здійснює у відповідності з його умовами відвантаження товару; 3 – експортер отримує від перевізника транспортні документи; 4 – експортер готує комплект товаророзпорядчих документів і пред’являє їх з інкасовим дорученням своєму банку. У відповідності з правилами експортер, який виставляє документи на інкасо, називається довіреним, а банк, якому довірений доручає операцію з інкасування – банком-ремітентом; 5 – банк-ремітент діє у відповідності з інструкціями доручителя, які знаходяться в інкасовому дорученні, і Уніфікованими правилами. Перевіривши за зовнішніми ознаками відповідність наданих документів, указаних в інкасовому дорученні, банк – ремітент надсилає їх разом з дорученням банку – кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортер, як правило, вказує інструкції щодо переказу коштів, отриманих від імпортера, а також, за необхідності, – у відношенні до векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються з інкасовим дорученням); 6 – отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера, який бере участь у операції з виконання інкасового доручення (інкасуючий банк), представляє їх імпортеру (платнику) для перевірки з метою отримання від нього платежу (або акцепту тратт, у залежності від інструкцій, наявних у дорученні). При цьому інкасуючий банк може зробити представлення платнику безпосередньо або через інший банк. Банк, який робить представлення документів платнику, називається представляючим банком. Якщо в банку функціонує відділ, який здійснює контроль за видачею документів вітчизняному замовнику, то банк країни імпортера, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення, направляє повідомлення платнику про те, що одержано інкасове доручення з документами і з проханням до нього оплатити вказані документи. Документи видаються платнику тільки проти платежу; 7 – отримання платежу від імпортера; 8 – інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою або телеграфом – в залежності від інструкцій; 9 – отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку експортеру.

 

Розрахунки з інкасо передбачають видачу документів проти платежу. В інкасовому дорученні можуть бути наступні види інструкцій, які стосуються видачі документів: 1) платнику проти платежу; 2) платнику проти акцепту (тратт); 3) документи без оплати. Другий вид інструкцій використовується при розрахунках з комерційним кредитом. У цьому випадку імпортер отримує документи після акцепту переказного векселя (тратти), направленого при інкасовому дорученні.

Банки, які беруть участь у розрахунках по інкасо, виступають у ролі посередників і не несуть ніякої відповідальності за несплату або неакцепт документів (тратт). Їх обов’язки обмежуються тим, що вони повинні надати імпортеру документи або тратти до сплати (до акцепту) або направити документи (тратти) іншому банку для представлення до сплати (акцепту). У разі неплатежу або неакцепту банк імпортер повідомляє про це довірену особу або його банк.

Інкасо імпортне – інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товаророзпорядчими документами. Банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунку належну експортерові суму.

За імпортними операціями, отримавши від іноземного банку інкасове доручення в трьох примірниках разом з комерційними або фінансовими документами, український банк перевіряє повноту і точність дотримання необхідних вимог, наявність документів і не пізніше наступного дня другий примірник інкасового доручення з доданими документами передає імпортеру. Для отримання вказаних документів суб’єкти ЗЕД подають у банк Генеральне або разове зобов’язання, оскільки до їх сплати ці документи знаходяться в розпорядженні банку. На інкасових дорученнях, що надходять, зазначається термін оплати інкасованих документів. Інкасо з терміном оплати за пред’явленням або без вказівки терміну сплачуються протягом двох тижнів від дня отримання документів українським банком. Інкасове доручення сплачується не пізніше дня настання відповідного терміну.

Інкасо експортне – інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк експортера одразу ж після пред’явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку імпортера, який, у свою чергу, отримує гроші від покупця.

При розрахунках у формі інкасо з телеграфним повідомленням іноземному банку направляється телеграма з повідомленням про висилання документів, де наводяться основні дані з цієї операції. Якщо платіж здійснюється за телеграмою українського банку про отримання ним на інкасо відповідних документів, то відсилання самих документів здійснюється після отримання авізо від іноземного банку про зарахування коштів на рахунок українського банку і після цього здійснюється зарахування коштів на рахунок експортера.

Інкасова форма розрахунків, у певній мірі, вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їх оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам інструкцій про видачу документів без оплати.

Документи, отримані імпортером для перевірки, залишаються в розпорядженні банку до моменту їх оплати (акцепту тратт) і, у разі несплати, повертаються банку з вказаними причинами несплати (неакцепту). Однак перевага не завжди реалізується на практиці. Так, імпортер може отримати товар (наприклад, по одному із оригіналів коносаменту, що надано експортером капітанською поштою) до моменту представлення йому документів. Тоді збільшується ризик необгрунтованої затримки платежу покупцем, відмова від оплати товару тощо.

Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату дійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносно невеликі. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснити контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може займати від декількох неділь до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон; в останньому випадку експортер понесе витрати, що пов’язані із зберіганням вантажу, його продажу третій особі або транспортуванням назад у свою країну, значний розрив у часі між відвантаженням товару й отриманням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажів.

На бухгалтерський облік міжнародних розрахунків підприємств за допомогою інкасо впливають викладені вище особливості його виконання. У цілому розрахунки за допомогою інкасо є досить схожими з акредитивною формою розрахунків. Наприклад, після укладання контракту здійснюється відвантаження товарів з передачею товаророзпорядчих (комерційних і фінансових) документів з інкасовим дорученням (або заявою) до свого банку (банку-ремітенту). Останній здійснює передачу документів, а з ними і права власності на товари, проти перерахування грошових коштів імпортером. Тобто, за простого інкасо відсутні додаткові гарантії платежу з боку імпортера, що не вимагає позабалансового їх відображення, але перехід права власності потребує уточнення в обліку.

Облік розрахунків документарним інкасо у імпортера наведений в прикладі1.

Приклад 1

Розрахунки документарним інкасо (з позиції імпортера )

04 березня ц.р. ВАТ “Замкова гора” одержало товаросупровідні документи від фірми “ABC” (США) про відвантаження товару. 05.03 обслуговуючому банку АКБ “Національний кредит” було надано інкасове доручення щодо перерахування грошових коштів в іноземній валюті на рахунок експортера у сумі 5000 дол. США. Після чого АКБ “Національний кредит” передав ВАТ “Замкова гора” документи на право власності на товар. 06.03. товари надійшли на підприємство.

Курси НБУ на дату здійснення операцій

Дата

Курс, грн/дол. США

04.03

5,33

05.03

5,34

06.03

5,33

 

Журнал реєстрації господарських операцій ВАТ “Замкова гора” за січень ц.р.

Дата

Зміст господарської операції

Сума

Кореспонденція

Дол.

Грн.

Д-т

К-т

1

2

3

4

5

6

7

1

05.03

Одержано документи від банку, що надають право власності на товар

5000

26700

286

632

2

05.03

Після перевірки товарів на відповідність умовам контракту, перераховані кошти з поточного валютного рахунку експортеру

5000

26700

632

312

3

06.03

Нараховано та сплачено:

Мито

Митні збори

 

 

550

300

850

 

281

281

642

 

642

642

311

4

06.03

Нараховано та сплачено ПДВ при імпорті

 

5440

5440

644

641

641

311

5

06.03

Оприбутковані товари на склад

5000

26700

281

286

6

06.03

Відображено суму податкового кредиту

 

5440

641

644

7

06.03

З поточного валютного рахунку сплачені комісійні інкасуючому банку

 

100

92

312

8

 

Відображено у складі фінансових результатів:

Адміністративні витрати

 

 

 

100

 

 

79

 

 

92

 

Першою подією, яка відображається в обліку в імпортера при розрахунках інкасо, є надходження товарів без комерційних документів від експортера та пред’явлення виконуючим банком інкасових документів.

Оскільки імпортер ще не отримав власності на поставлені товари (без документів), то ми пропонуємо відображати їх надходження на рахунку 286 “Товари в дорозі”. У цей момент виникає зобов’язання перед імпортером за поставлені товари, що слід відображати на рахунку 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.

Після перевірки товарів на відповідність умовам контракту та документів, представлених банком, імпортер дає доручення своєму банку перерахувати грошові кошти в іноземній валюті на рахунок експортера. Банк списує суму з поточного валютного рахунку імпортера і відбувається погашення заборгованості перед експортером (проводка 2).

Відповідно проти переказу коштів інкасуючий банк передає імпортеру комерційні документи, що є фактично моментом переходу до останнього прав власності на поставлені товари. Це ми пропонуємо відображати проводкою:

Д-т 281 “Товари на складі”, К-т 286 “Товари в дорозі”.

Тепер розглянемо облік розрахунків інкасо з позиції експортера-довірителя (приклад 2).

Приклад 2

Розрахунки документарним інкасо (з позиції експортера)

ВАТ „Замкова гора” 4 січня ц.р. повідомило фірму „May” (США) про відвантаження продукції. Сума згідно контракту 2000 дол. США, собівартість продукції 7000 грн.

11січня на валютний рахунок надійшла виручка. Комісійні банку за здійснення операції по інкасо склали 200 грн.

Курси НБУ на дату здійснення операцій

Дата

Курс, грн/дол. США

04.01

5,33

11.01

5,34

 

Журнал реєстрації господарських операцій ВАТ “Замкова гора” за січень ц.р.

Дата

Зміст господарської операції

Сума

Кореспонденція

Дол.

Грн.

 

Д-т

 

К-т

 

1

2

3

4

5

6

7

1

04.01

Згідно з контрактом відвантажено продукцію імпортеру фірмі „May”

2000

10660

362

 

701

 

2

04.01

Нараховано та сплачено:

Мито

Митні збори

 

 

550

300

850

 

93

93

642

 

642

642

311

3

04.01

Відображено податкові зобов’язання при експорті за ставкою 0%

 

0

701

641

4

04.01

Списано фактичну собівартість відвантаженої на експорт готової продукції

 

7000

901

26

5

11.01

Отримано на транзитний валютний рахунок виручку від реалізації продукції на експорт

2000

10680

314

362

6

11.01

Нараховано позитивну курсову різницю по дебіторській заборгованості на дату її погашення

 

20

362

714

7

11.01

Перераховано 50 % валютної виручки від продажу товарів

1000

5340

334

314

8

11.01

Зараховано на поточний валютний рахунок 50% виручки від продажу товарів

1000

5340

312

314

9

11.01

Списано перераховану на продаж валютну виручку

1000

5340

942

334

10

11.01

Зараховано на поточний рахунок гривневий еквівалент реалізованої валюти

 

5340

311

711

11

11.01

Нараховано і сплачено комісійні банку за продаж валюти

 

107

107

942

685

685

311

12

11.01

Нараховані та сплачені комісійні банку за здійснення операції по інкасо

 

200

200

92

685

685

311

13

11.01

Відображено у складі фінансових результатів:

Дохід від реалізації продукції

Витрати на збут

Собівартість реалізованої іноземної валюти

Позитивну курсову різницю

Собівартість реалізованої продукції

Дохід від реалізації іноземної валюти

Адміністративні витрати

 

 

 

10660

850

5447

20

7000

5340

200

 

 

701

79

79

714

79

711

79

 

 

79

93

942

79

901

79

92

 

Таким чином, бачимо, що в експортера облік розрахунків за допомогою інкасо не має принципових відмінностей від обліку відвантаження товарів з вітчизняним контрагентом. Різниця полягає у використанні інших субрахунків. Тому для методологічно правильного ведення обліку міжнародних розрахунків за інкасо необхідно використовувати запропонований нами субрахунок 286 “Товари в дорозі” та інші субрахунки: 362 “Розрахунки з іноземними покупцями”; 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”; 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”. Це забезпечить більш точне відображення активів і пасивів суб’єкта ЗЕД.

Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортного (відвантажувального) документа. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведено відвантаження і наданий відвантажувальний документ.

Переказ за експортними операціями. Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь переказоодержувачів – клієнтів свого банку або клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку всередині країни – за умови зазначення в платіжному дорученні одного з наступних способів відшкодування сум, що виплачують:

а) зарахування суми переказу на рахунок “Ностро” в банку переказодавця;

б) зарахування суми переказу на рахунок “Ностро” в третьому банку;

в) надання права дебетувати суму переказу рахунку “Лоро” банку переказодавця у комерційному банку.

Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді поштових, телеграфних доручень або доручень, направлених за системою телекомунікаційних повідомлень СВІФТ.

Суми документарних переказів, що надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, а зараховуються на проміжний рахунок до пред’явлення вказаних у дорученні документів у встановлені строки. При неотриманні документів, у іноземного банка-переказодавця вимагаються інструкції щодо переказу.

Облік розрахунків документарним переказом у підприємств-експортерів відображено в прикладі 3.

Приклад 3

Розрахунки умовним (документарним) переказом

(з позиції експортера)

            ВАТ „Замкова гора” експортує готову продукцію фірмі „REF”. Продукцію відвантажено 11 січня ц.р. Вартість поставки 5000 дол. США. За згодою сторін розрахунки проводяться банківським переказом. Собівартість продукції 9500 грн. Виручку від реалізації отримано 21 січня ц.р.

Курси НБУ на дату здійснення операцій

Дата

Курс, грн/дол. США

11.01

5,33

21.01

5,34

 

Журнал реєстрації господарських операцій ВАТ “Замкова гора” за січень ц.р.

Дата

Зміст господарської операції

Сума

Кореспонденція

Дол.

Грн.

 

Д-т

 

К-т

 

1

2

3

4

5

6

7

1

11.01

 

Відображено гарантії щодо зарахування переказу від фірми „REF”, надані виконуючим банком у разі пред’явлення транспортних документів

5000

26650

06

 

-

 

2

11.01

Відвантажено продукцію на експорт

5000

26650

362

701

3

11.01

Нараховано та сплачено:

Мито

Митні збори

 

1400

850

550

642

93

93

311

642

642

4

11.01

Відображено податкові зобов’язання при експорті за ставкою 0%

 

0

701

641

5

11.01

Списано фактичну собівартість відвантаженої на експорт готової продукції

 

9500

901

26

6

21.01

Отримано на транзитний валютний рахунок виручку від реалізації товарів на експорт, після пред’явлення виконуючому банку транспортних документів

5000

26700

314

362

7

21.01

Відображено погашення ( виконання) гарантій, наданих банком

5000

26650

-

06

8

21.01

Нараховано позитивну курсову різницю по дебіторській заборгованості на дату її погашення

-

50

362

714

9

21.01

Перераховано 50 % валютної виручки від продажу товарів

2500

13350

334

314

10

21.01

Зараховано на поточний валютний рахунок 50% виручки від продажу товарів

2500

13350

312

314

11

21.01

Списано перераховану на продаж валютну виручку

2500

13350

942

334

12

21.01

Зараховано на поточний рахунок гривневий еквівалент реалізованої валюти

 

13350

311

711

13

21.01

Нараховано і сплачено комісійні банку і біржі

 

230

230

942

685

685

311

14

21.01.

Нараховано та сплачено комісійні банку за проведення розрахунків переказом

 

200

92

311

15

21.01

Відображено у складі фінансових результатів:

Дохід від реалізації продукції

Витрати на збут

Собівартість реалізованої іноземної валюти

Позитивну курсову різницю

Собівартість продукції

Адміністративні витрати

 

 

 

26650

1400

13580

50

9500

200

 

 

701

79

79

714

79

79

 

 

79

93

942

79

901

92

 

Переказ за імпортними операціями. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і організацій, що мають у банку поточний валютний балансовий рахунок, – на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг, як авансових платежів, що передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; в оплату простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; в погашення заборгованості, що виникла в результаті переплат і на інші цілі, пов’язані з імпортом та експортом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на підставі заяви на переказ.

У цьому документі банк, що переказує, повинен вказати:

1.       повну назву платника;

2.       найменування банку платника;

3.       номер банківського рахунка, який дебетується;

4.       код валюти і суму платежу;

5.       повну назву бенефіціара, його адресу;

6.       найменування банку бенефіціара і номер його рахунка;

7.       найменування, номер і дату документа (контракту тощо), по якому здійснюється оплата;

8.       особу, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати);

9.       мету і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).

Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою. Організації-переказоодержувачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу банком переказоодержувача.

У заяві на переказ обов’язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон. Як вже було зазначено, застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами SWIFT. Заява на переказ підписується від імені підприємства уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання наданих заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків кореспондентів. Діє два варіанти виконання представлених заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордоном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.

На даний час банківський переказ має широку сферу застосування у розрахунках по українському експорту та імпорту. Це пов’язано, перш за все, з простотою оформлення даних операцій із проміжного рахунка через комерційний банк, а також із збільшенням частки авансових переказів за кордон через існуючу недовіру іноземних фірм до української сторони з точки зору її платоспроможності. У цих умовах має значення захист інтересів українських імпортерів, особливо, коли мова йде про 100 %-у передплату. У цілому банківський переказ за фактично поставлений товар більш вигідний імпортеру, тому що він отримує товар і документи, минаючи банки, і лише потім здійснює оплату. При цьому для експортера не виникає гарантії платежу за поставлений товар, що призводить до застосування банківського переказу у поєднанні з іншим елементом платежу, наприклад, авансом або банківською гарантією. У такому випадку робота комерційного банку по банківському переказу дещо ускладнюється.

Банківський переказ – це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платника виплаченої ним суми.

Банк переказоотримувача керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Так, в платіжному дорученні може зазначатися умова про виплату бенефіціару відповідних сум проти пред’явлення ним вказаних комерційних і фінансових документів або проти пред’явлення розписки (документарний або умовний переказ). Порядок проведення розрахунків банківським переказом відображено на рис. 2.

Image

Рис. 2. Порядок проведення розрахунків банківським переказом

У розділі “Умови платежу” зовнішньоторговельного контракту повинно бути вказано, що розрахунки за поставлений товар будуть здійснюватись у формі банківського переказу. При цьому повинен бути наданий детальний перелік документів, що направляються від експортера імпортеру (за видом і кількістю). Крім того, повинні бути вказані банківські реквізити переказоодержувача (номер рахунка, найменування банку експортера, адреса), а також в які строки буде здійснюватися платіж.

Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідного доручення на оплату контракту. Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту надання платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і, як наслідок, стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Так, при банківському переказі, комісію, як правило, стягує банк імпортера з переказодавця у відповідності з Тарифами комісійної винагороди комерційного банку по роботі з клієнтами (розмір її встановлюється самим банком і є або фіксованим, або виражається в промилях, відсотках тощо). Банк імпортера, що прийняв платіжне доручення від клієнта – імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим шляхом, який вказаний у доручені клієнта: по пошті, телексу, системі СВІФТ (SWIFT). На теперішній час у міжнародній банківській практиці застосовується направлення платіжних доручень або по телексу, або по каналах системи СВІФТ (тими банками, які приєдналися до цієї системи).

По одержанню платіжного доручення, банк експортера перевіряє його достовірність і робить відповідне зарахування на рахунок експортера.

Облік розрахунків документарним переказом у підприємств-імпортерів відображено в прикладі 4.

Приклад 4

Розрахунки умовним (документарним) переказом

(з позиції імпортера)

 

            ВАТ “Замкова гора” імпортує товари у фірми “Super”. 04 березня ц.р. від обслуговуючого банку надійшло повідомлення про готовність проведення розрахунків з фірмою „Super”. За згодою сторін розрахунки проводяться за допомогою банківського переказу. Товар надійшов 05 березня ц.р. Вартість товарів 5000 дол. США.

Курси НБУ на дату здійснення операцій

Дата

Курс, грн/дол. США

04.03

5,33

05.03

5,34

 

Дата

Зміст господарської операції

Сума

Кореспонденція

Дол.

Грн.

 

Д-т

 

К-т

 

1

2

3

4

5

6

7

1

04.03.

 

Від банку надійшло повідомлення про готовність проведення розрахунків переказом з фірмою „Super”

5000

26650

314

312

2

05.03

Нараховано та сплачено при імпорті:

Мито

Митні збори

 

 

840

550

1390

 

281

281

642

 

642

642

311

3

05.03

Нараховано та сплачено ПДВ при імпорті

(5000٭5,34+840)*20%

 

5508

5508

644

641

641

311

4

05.03.

 

Отримані товари від іноземного постачальника (експортера) на склад

5000

26700

281

632

5

05.03.

 

Визначено курсову різницю по коштах на зарезервованому рахунку для розрахунків переказом

-

50

314

714

6

05.03

Перераховані кошти в іноземній валюті на рахунок експортера

5000

26700

632

314

7

05.03

Нараховано негативну курсову різницю по кредиторській заборгованості на дату здійснення операції

 

50

314

714

8

05.03

Відображено суму податкового кредиту

 

5508

641

644

9

05.03

Сплачені комісійні банку за здійснення розрахунків переказом

 

133

92

312

10

20.03

Відображено у складі фінансових результатів:

Адміністративні витрати

Позитивну курсову різницю

Негативну курсову різницю

 

 

 

133

50

50

 

 

79

714

714

 

 

92

79

79

 

Таким чином, застосування документарних переказів вітчизняними підприємствами під час здійснення ЗЕД дозволить значно мінімізувати комерційні та фінансові ризики при відносно дешевій вартості такої форми розрахунків. Наведені вище методичні рекомендації з обліку документарних переказів, містять нові пропозиції з відображення цієї форми розрахунків, що сприятиме більш якісному веденню обліку та складанню фінансової звітності.

 

Список використаної літератури:

 

1.        Внешнеэкономическая деятельность. – К.: Библиотека главбуха, 2003. – 224 с.;

2.        Дупай М.М., Денчук П.Н., Питель С.В., Хомин П.Я. Облік та аналіз діяльності підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин. Навчальний посібник… – Тернопіль: Астон, 2003.– 200 с.;

3.        Жиглей І.В. Бухгалтерський облік валютних операцій: порядок визнання та методи оцінки. Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н.. – Тернопіль: 2003. – 19 с.;

4.        Кузьмінський Ю.А. Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 268 с.;

5.        Лысенков Ю.М., Педь И.В. Расчеты во внешней торговле: Монография / Под ред. Ю.М. Лысенкова.– К.: Вестник фондового рынка, 2003.– 336 с.;

6.        Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для ВНЗ / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 544 с.;

7.        Пархоменко В. Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті // Бухгалтерський облік. – 2000. –№ 8. – С. 13-16.;

8.        Унифицированые правила по инкассо. Комментарий. Публикация № 550 (Е). – М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1998. – 96 с.;

9.        Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч. 2: Инкассо. Перевод. / Серия “Международный банковский бизнес” – М.: “Консалтбанкир”, 1994 г.– 80 с.