УДК 657.474

Н.О. Ільєнко,

канд. екон. наук, НДІ праці та зайнятості населення

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Исследованы пути повышения удельного веса расходов на оплату труда в общих расходах по исследованных 90 предприятиях Украины разных видов деятельности и форм собственности;

·          Разработаны предложения в отношении разрезов повышения удельного веса расходов на оплату труда в операционных расходах.

Key issues that are considered:

·          The ways of increasing of ratio expenses on labour remuneration in total expenses have been investigated throughout 90 Ukrainian enterprises of different types of activity and forms of property.

·          Offers concerning parameters of increasing of ratio expenses for labour remuneration in operation expenses have been elaborated.

В умовах переходу до ринкових принципів господарювання рівень операційних витрат, їх структура та динаміка на макрорівні є важливим індикатором розвитку виробництва, його організації, ефективності функціонування у масштабах економіки та видів її економічної й промислової діяльності.

З метою зниження загального обсягу витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) на кожному підприємстві, слід було б зіставляти темпи зміни операційних витрат у контексті зі зміною інших показників фінансово-господарської діяльності. Це дозволило б зробити відповідні висновки щодо стану ефективності витрат по відношенню до обсягу виробництва продукції, тобто:

-          обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) зростає більш високими темпами, ніж зростають витрати на це виробництво;

-          обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) збільшується при незмінних витратах на це виробництво;

-          обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) знижується меншими темпами, ніж витрати на виробництво;

-          обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) зростає, а витрати на це виробництво знижуються;

-          обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у динаміці не змінюється, тоді як витрати на її виробництво знижуються.

Для зниження загального рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), як свідчить зарубіжний досвід, дуже важливе значення має систематичний аналіз на кожному підприємстві, в галузі, в регіоні рівня беззбитковості підприємств з поділом витрат на постійні та змінні. З погляду автора, тільки систематичне здійснення такого аналізу надасть можливість вишукати резерви зниження витрат та оптимізації їх структури. Крім того, це дозволить обґрунтовано планувати загальний обсяг витрат та їх структуру, відслідковувати тенденції у змінах питомих витрат на виробництво і реалізацію продукції (тобто витрат на кожну гривню виробленої і реалізованої продукції). Це дозволить також приймати обґрунтовані та ефективні управлінські рішення щодо планування, прогнозування та управління витратами і прибутками підприємств, встановлювати раціональні співвідношення між обсягом виробництва й реалізації продукції, витратами та прибутком від операційної діяльності. Проведеним дослідженням встановлено, що на більшості вітчизняних підприємств не здійснюється поділ витрат на постійні та змінні, не визначається обсяг виробництва і реалізації продукції, який дозволяє забезпечити беззбитковість їх роботи, не використовується так званий “ефект виробничого важеля” для забезпечення досягнення більш високих результатів при найменших витратах.

Окрім зниження загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції, яке призведе навіть при збереженні абсолютної суми витрат на оплату праці до зростання питомої ваги витрат на оплату праці в загальній сумі витрат. Такому зростанню сприятиме також реструктуризація витрат, тобто збільшення питомої ваги витрат на оплату праці за рахунок зниження питомої ваги інших складових цих витрат. Згідно П(С)БО 16 “Витрати”, витрати складаються з п’яти структурних елементів: матеріальні витрати, амортизація, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та інші операційні витрати.

Дослідженням проблем щодо складу витрат, їх відображення в обліку і використання даної інформації в економічному аналізі завжди приділялася значна увага як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками такими як С. Голов [2], В. Палій [3], К. Друрі [4], Ч. Хорнгрен, Дж.Фостер [5] та ін. В основному ці питання розглядаються ними в комплексі в рамках так званого управлінського обліку.

У зв’язку з тим, що устаткування вітчизняних підприємств вкрай зношене (до 70%), і значною мірою морально застаріле, витрати на його амортизацію скорочувати у найближчій перспективі недоцільно.

Розмір витрат на соціальні заходи залежить від розміру фактичних витрат на оплату праці, оскільки відрахування до соціальних фондів встановлюються, як правило, у відсотках до нарахованого фонду оплати праці. Тому реструктуризація загальної суми витрат для збільшення питомої ваги в них витрат на оплату праці можлива лише за рахунок двох статей – матеріальних витрат та інших операційних витрат. Причому проблему підвищення питомої ваги витрат на оплату праці слід вирішувати на усіх рівнях управління: державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємства.

Значного ефекту можна досягти у вирішенні питання істотного підвищення частки витрат на оплату праці в загальній сумі витрат шляхом задіяння для вирішення цієї проблеми усіх складових господарського механізму. Це б дозволило вирішити вказану проблему за рахунок реструктуризації не тільки і не стільки собівартості продукції, але й за рахунок: оптимізації структури ціни товарів та цінової політики; вдосконалення кредитної політики і надання кредитів вітчизняним товаровиробникам на більш сприятливих умовах, підвищення конкурентноздатності вітчизняного виробництва тощо.