І.Б. Садовська
канд. екон. наук, доцент,
зав. кафедрою обліку та
аудиту
Луцького державного технічного
університету
&
Ключевые вопросы, которые
рассматриваются:
·
В соответствиии с
изменениями, внесенными Законом Украины «О внесении изменений к
некоторым законам Украины относительно налогообложения сельскохозяйственных
предприятий и поддержки социальных стандартов их работы», начиная с 1 января
2005 года сельскохозяйственные предприятия попадают под специальный режим
налогообложения.
·
Предложенные методические
рекомендации по формированию финансовой политики сельскохозяйственных
предприятий содержат обоснованные предложения по оптимизации налоговых
платежей в условиях неопределенности.
&
Key issues that are
examined:
·
In accordance with
the changes brought by the Law of Ukraine «About changes to some laws of
Ukraine concerning the taxation of the agricultural enterprises and support of
social standards of their work», since January, 1, 2005 the agricultural
enterprises get under a special mode of the taxation.
·
The offered
methodical recommendations on formation the financial policy of the
agricultural enterprises contain the proved offers on optimization of tax
payments in conditions of uncertainty.
Фінансова політика, сформована належним чином,
— критерій успіху будь-якого підприємства. Йдеться про обґрунтовану систему
заходів у сфері фінансів з метою забезпечення ефективної діяльності
підприємства в ринкових умовах.
Головне завдання фінансової політики
підприємства, таким чином, — це в першу чергу пошук оптимальної моделі
перерозподілу фінансових ресурсів.
В умовах невизначеності, що можуть скластися
для сільськогосподарських товаровиробників в недалекому майбутньому, можливо,
навіть з 1 січня 2005 року, фінансова політика повинна перш чергу за все
передбачити способи «виживання» таких стратегічно важливих галузей, як
рослинництво і тваринництво.
Проблеми покращення організації та
ефективності сільськогосподарського виробництва, вдосконалення обліку, контролю
й аналізу висвітлювались у роботах П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка,
В.М. Жука, І.Г. Кириленко, Ю.Я. Лузана,
М.Й. Маліка, В.Б. Моссаковського, П.Т. Саблука, П.Л. Хомина та
ін.
Значні зміни в законодавстві, які набувають
чинності з 1 січня 2005 року, кардинально вплинуть на вимивання оборотних
коштів із сільськогосподарських підприємств. При
цьому на даному етапі розвитку економічних відносин питання фінансової політики
в світлі нових законів залишаються невивченими й тому набувають ще більшої
актуальності.
Мета статті — всебічний аналіз змін у чинному
законодавстві щодо порядку нарахування та сплати сільськогосподарськими
товаровиробниками податків і зборів. На цій підставі повинні базуватися пошук і
обґрунтування пропозицій стосовно формування фінансової політики
сільськогосподарських підприємств на рівні, здатному забезпечити можливість їх
ефективного функціонування в умовах невизначеності.
Аналіз світового досвіду розвитку бізнесу
свідчить, що починаючи з 80-х років багато зарубіжних компаній зіткнулись зі
значними змінами конкурентного середовища, що сприяло створенню умов
невизначеності [5, 6]. Тобто попередні правила ціноутворення й обмежень щодо
конкуренції було ліквідовано. Їм на зміну прийшли дерегуляція та інтенсивна конкуренція.
Але світовий досвід, від якого можна було б
відштовхуватись, розглядаючи проблеми сільськогосподарського бізнесу в умовах
невизначеного конкурентного середовища, поки що відсутній. Адже визначальна
особливість сільського господарства полягає в тісному поєднанні природного та
економічного процесів відтворення. Виробництво тут просторово роззосереджене,
здійснюється на великій території з різними грунтово-кліматичними умовами, які
мало контролюються людиною, а це зумовлює своєрідність форм організації
підприємств і використання переважно мобільної техніки.
Природні умови та своєрідність функціонування
рослин і тварин у сільському господарстві спричиняють до розриву між часом
виробництва й робочим періодом, внаслідок чого в основному, зокрема, в рослинництві
використання техніки й робочої сили має сезонний характер. Ця особливість
сільського господарства визначає спеціалізацію та поєднання галузей у
підприємствах, що, в свою чергу, викликає потребу в своєрідній організації
виробництва для більш повного й рівномірного використання виробничих засобів,
трудових ресурсів протягом року.
Таким чином, до умов невизначеності
економічних, у яких функціонує і розвивається сьогодні світовий та вітчизняний
бізнес, для сільськогосподарських підприємств долучаються ще й природні умови
невизначеності.
Ще один несприятливий для
сільськогосподарських підприємств фактор — низький рівень кадрового потенціалу,
а кадровий потенціал, як відомо, є запорукою успішного функціонування бізнесу.
Перелічені вище фактори доводять актуальність,
об’єктивну необхідність дослідження й створення моделі фінансової політики
сільськогосподарських підприємств в умовах невизначеного економічного і
природного середовища.
Розв’язання проблеми економічного зростання і
розвитку сільськогосподарських формувань слід здійснювати комплексно,
враховуючи три складові: продуктивність, ефективність, екологічну адаптацію
сільськогосподарського виробництва. Потрібно вживати заходів довгострокової
дії, таких, як закладання багаторічних насаджень, створення агроландшафтів,
заліснення малопродуктивних земель, ефект від яких буде отримано через 10-20
років [10].
Аналізуючи досвід функціонування
сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах протягом останніх років,
можна виділити окрему групу факторів і визначити їх вплив на розв’язання
проблеми прибутковості аграрного виробництва:
1)
рівень податкових
вилучень;
2)
ціни на
сільськогосподарську сировину;
3)
кредитна політика;
4)
бюджетна підтримка.
Умовну питому вагу їх впливу можна розподілити
так: 1 — 30%, 2 — 40, 3 — 10%, 4 — 10% [8].
Таким чином, значний вплив на збільшення
прибутковості аграрного виробництва справляє рівень податкових вилучень (30%)
та ціни на сільськогосподарську продукцію (40%).
Проблема в тому, що сільськогосподарське
підприємство в сучасному ринковому середовищі не може вплинути на формування
ціни.
Тому зупинимось на окремому напрямку
фінансової політики підприємства, який полягає у виборі оптимального способу
здійснення податкових платежів за наявності альтернативних варіантів його
господарської діяльності.