С.О. Линник,

пошукач*,

Національний аграрний університет,

Головний спеціаліст служби соціально-трудових відносин і ревізійної роботи

Головного управління с.-г. і продовольства Рівненської ОДА

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·       В статье проанализировано состояние развития финансово-кредитного обеспечения предприятий АПК Ривненской области, в частности, механизм удешевления стоимости банковских кредитов путем использования частичной компенсации ставки по кредитам коммерческих банков за счет государственного бюджета.

·       Рассмотрены основополагающие принципы формирования сельскохозяйственными предприятиями кредитной истории.

&                   Key issues that are examined:

·       The evolution of financial and credit provision system in agro-industrial complex of Rivne region are considering in the article, specifically the mechanism of credit cost reduction by means of part compensation of commercial banks’ credit rates at the expanse of state budget.

·       The main principles of forming the credit history of the agricultural enterprices is considered.

Основа розвитку та ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств — їх стабільний фінансовий стан. Для переважної більшості господарств Рівненської області основним джерелом фінансування є власні кошти. Друге місце посідають кредити комерційних банків.

Саме від доступності для сільськогосподарських товаровиробників кредитних ресурсів значною мірою залежить можливість нарощування обсягів виробництва та розвиток приватної ініціативи в сільській місцевості.

Проблемі кредитування сільськогосподарських виробників, а також переробних підприємств багато уваги приділяється як у наукових виданнях, так і в публікаціях, що мають практичний зміст. Деякі автори виділяють функціонування іпотечного кредитування як один із напрямів розвитку кредитних відносин у аграрному секторі [3]. Інші вважають за необхідне забезпечення підприємств інформацією про банки, які надають кредити, практичні рекомендації підприємствам щодо умов отримання кредиту й державні кошти на часткове погашення відсотків [2] , а також про послуги цих банків [6]. Проте проблема забезпечення сільського господарства кредитними ресурсами залишається актуальною. Це пов’язано з неповним використанням аграрними підприємствами наявного кредитного ресурсу банків і коштів, виділених державою для компенсації вартості кредитів. На нашу думку, крім інформації про банки, яка надавалася б сільськогосподарським підприємствам, банкам також украй необхідна інформація про підприємства, які мають можливість ефективно використовувати їхні кредитні ресурси. Таку інформацію сільськогосподарським підприємствам слід навчатися формувати й подавати у вигідному для себе світлі. Із такої інформації та в подальшому з інформації про використання і повернення кредитів банки формують кредитні історії клієнтів.

Протягом останніх років у розвитку кредитно-фінансових відносин відбулися суттєві зміни — зросли обсяги кредитування для сільськогосподарських товаровиробників та підвищилася ефективність використання наданих кредитів. У той же час існує низка об’єктивних і суб’єктивних причин, які в основному перешкоджають розбудові фінансово-кредитних відносин у аграрному секторі області. Через недостатність соціально-економічних та нормативно-інституційних механізмів подальше зростання кредитування затримується як з боку кредиторів, так і з боку самих позичальників.

Одним із ефективних інструментів державної аграрної політики є механізми зниження вартості банківських кредитів через застосування часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків за рахунок державного бюджету. Вперше механізм часткової компенсації кредитних ставок було запроваджено 2000 року. Запроваджуючи нову схему кредитування, уряд підрахував, що на початку 2000 року комерційні банки мали в своєму розпорядженні надмірну ліквідність, а отже, — можливість активізувати кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Проте в умовах, коли багато сільськогосподарських товаровиробників ще не розрахувалися з попередніми боргами, отримання нових кредитів стало завданням не з легких. Через значний ризик банки й до сьогодні вважають за краще надавати кредитні ресурси трейдерам і переробній ланці, ніж займатися кредитуванням безпосередньо виробників. Така ситуація зумовлена декількома причинами. Це насамперед невідповідність сільськогосподарських товаровиробників вимогам банків (відсутність застави, збитковість та перебування майна у податковій заставі), нечітке визначення механізму компенсації та недосконалість джерел надходження коштів для компенсацій.

Незважаючи на зазначені проблеми, в цілому можна назвати досить успішним новий підхід у кредитуванні аграрного сектора, започаткований у 2000 році. Головна його перевага в тому, що кредитоспроможність позичальника визначається безпосередньо комерційним банком, а не державою. Пільговий кредит отримували тільки прибуткові господарства, які в змозі повернути кошти. Крім того, сам процес кредитування став більш прозорим.

Оскільки результати кредитування із застосуванням державної програми підтримки в 2000 році були позитивними, цю практику було продовжено протягом 2001-2003 рр. та 2004 року.