& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

w Механизм зачисления сельскохозяйственными товаропроизводителями средств на отдельные счета с НДС действует давно, однако не всегда оправдывает себя в части бюджетного возмещения НДС.

w В отрасли сельского хозяйства наиболее ощутимо негативное влияние этого налога из-за специфического отвлечения оборотных средств предприятий. Предложенные в статье изменения ускорят решение проблемы с учетом специфики отрасли.

& Key issues that are examined:

w The mechanism of transfer of money on separate accounts from the value-added tax operates agricultural commodity producers for a long time, however,it not always justifies itself regarding to the budgetary compensation of the value-added taх.

w In branch of agriculture negative influence of this tax through specific derivation of turnaround means of the enterprises is most appreciable. The changes, offered in the article, will speed up the decision of the given problem in view of specificity of the branch.

Після запровадження окремих рахунків для зарахування податку на додану вартість (ПДВ), сільгоспвиробникам довелося зіткнутися зі значною кількістю проблем, і одним з найактуальніших стало питання вдосконалення порядку його сплати та відшкодування. Причому, проблема бюджетного відшкодування для податкової системи сільського господарства не нова. Вона виникла майже одночасно з запровадженням цього податку. Але достатньої уваги їй не приділялось.

Треба зазначити, що питанням відшкодування ПДВ присвятили свої праці ряд вітчизняних науковців, серед яких Дем’яненко М. Я. [1, 225 – 237.], Бринюк А. В. [ 2, 19 – 29. ], Волканов В. Д. [3, 41 – 45. ]. У цьому самому напрямку проводилися дослідження й автором цієї статті [4, 83 – 91; 5, 36 — 40.]. Однак актуальність проблеми сплати ПДВ та бюджетного відшкодування в умовах використання окремих рахунків й надалі залишається актуальною в податковій системі сільського господарства.

Головним завданням наукової статті є дослідження порядку використання окремих рахунків при сплаті та відшкодуванні ПДВ у податковій системі сільського господарства з урахуванням набутого досвіду, а також визначення доцільності їх запровадження для інших платників цього податку.

Розглядаючи проблеми бюджетного відшкодування ПДВ, слід відзначити, що сільське господарство належить до однієї з галузей, яка найбільш гостро відчула негативний вплив цього податку через специфічне відволікання оборотних коштів підприємств. Це особливо виразно простежувалося протягом першого півріччя. Надалі ця закономірність почала порушуватись, але не на користь сільгоспвиробників. Натомість складалася ситуація, за якої вони мусили проводити бюджетне відшкодування і в другому півріччі. Причому, за нашими підрахунками, окремі господарства Кам’янець-Подільського району Хмельницької області мали заборгованість з цього податку перед бюджетом лише в одному місяці, тоді як у інших одинадцяти їм необхідно було проводити бюджетне відшкодування. При діючому на той час порядку, за якого сплата ПДВ з реалізації несільськогосподарської продукції проводилась окремо, в 7 господарствах цього району в 1993 році жодного місяця не було заборгованості перед бюджетом за цим видом діяльності. Для порівняння зауважимо, що в 1995 році таких платників нараховувалося вже 12 із 48. Цілком очевидно, що за такої ситуації втрачався економічний зміст податку, а вчасно невідшкодовані суми ПДВ, які сплачувались постачальникам виробничих ресурсів, ставали для сільськогосподарських товаровиробників додатковим тягарем.

Однак через недосконалість податкового законодавства механізм бюджетного відшкодування ПДВ для сільськогосподарських підприємств практично не діяв. Адже за умов Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 р. від’ємні суми ПДВ сільськогосподарським товаровиробникам з бюджету не відшкодовувались, а переносилися в податкову декларацію і зменшували податкові зобов’язання наступного звітного періоду. І лише в 1995 році для сільгоспвиробників передбачалось бюджетне відшкодування, але тільки з реалізації сільськогосподарської продукції. Такий порядок бюджетного відшкодування ПДВ існував аж до набуття чинності Законом України «Про податок на додану вартість» у редакції від 3 квітня 1997 р. З набуттям його чинності суттєво змінюється відшкодування з бюджету дебетового сальдо по ПДВ, яке повинне було здійснюватись незалежно від виду проданої продукції. Це ставило сільськогосподарські підприємства в однакові податкові умови поряд з іншими суб’єктами цього податку. Однак пізніше стало зрозуміло, що запропонований порядок бюджетного відшкодування не зможе існувати. І за умови, що до чинного податкового законодавства вносились зміни та запроваджувались нові нормативні акти, які повинні були сприяти покращенню ситуації з відшкодуванням ПДВ. Можна припустити, що, мабуть, з цих причин для сільськогосподарських підприємств запроваджувався спеціальний режим у сплаті ПДВ, який і повинен був компенсувати недосконалість бюджетного відшкодування.

Тож, за нового порядку, господарства, які реалізують молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, суму ПДВ до бюджету не перераховують, а залишають її у своєму розпорядженні. В цьому випадку податок зараховується на окремий рахунок, відкритий в установі банку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі» від 12 травня 1999 року за № 805 (далі ПКМУ № 805). Зазначені кошти використовуються для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва [6].

Поряд із цим суттєво змінювався порядок сплати ПДВ з реалізації іншої продукції власного виробництва (робіт, послуг), включаючи й виготовлену на давальницьких умовах (крім підакцизної) з власної сільськогосподарської сировини. З їх реалізації суми ПДВ до бюджету також не перераховуються, а залишаються у сільгоспвиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Для обліку цих коштів сільгоспвиробники використовують ще один окремий рахунок, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками — платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» від 26 лютого 1999 року за № 271 (далі ПКМУ № 271) [7].

Отже, відкриті в установах банків два окремі рахунки використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками для зарахування сум ПДВ, перерахованих з їх поточного рахунка. Особливість цих розрахунків полягає в тому, що кошти, зараховані банками на окремі рахунки, повинні використовуватись сільгоспвиробниками лише за цільовим призначенням. У інших випадках вони можуть бути вилучені до державного бюджету.

Слід зазначити, що на початку запровадження двох окремих рахунків з ПДВ сільськогосподарські товаровиробники не відразу сприйняли новий порядок зарахування бюджетних коштів. Найбільш відчутно це виявилося в тому, що схема зарахування ПДВ на ці два рахунки спочатку не спрацьовувала. По суті, кошти залишались у господарствах і використовувались ними за призначенням, але не з окремих рахунків, а з поточного. Очевидно, що такий порядок не міг влаштовувати контролюючі органи, які фактично втратили важелі впливу для перерахування коштів на окремі рахунки. Із даних Таблиці 1 видно, що в 1999 році частка сплачених сум ПДВ на окремі рахунки сільгоспвиробників Хмельницької області становила лише 0,65 % від середньомісячних нарахувань цього податку. Причому, в 2000 році рівень сплати ПДВ на окремі рахунки став ще меншим і склав уже 0,02 % загальної суми податку. Як наслідок такого негативного явища, в сільськогосподарських підприємствах, у порівнянні з 1999 роком значно зросла недоїмка по окремих рахунках, яка склала 166,47 %. Звертає на себе увагу й те, що в 1999-2000 рр. з 1 грн. ПДВ, нарахованого для зарахування на окремі рахунки, несплаченими залишались 82-99 коп.