Л.В. Остапенко,

начальник управління забезпечення податкових зобов’язань

 державної податкової адміністрації в Чернігівській області

О.Д. Радченко,

кандидат економічних наук, ННЦ «Інститут

аграрної економіки»

І.В. Герасимук,

науковий співробітник, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Специфика сельскохозяйственного производства объективно требует  выработки соответствующей налоговой политики и налогового механизма государства, способствующих созданию  таких условий  для предприятий, которые помогали бы им преодолеть  негативное воздействие стихийных факторов на процесс производства и выполнить налоговые обязательства.

·         Рекомендуются пути усовершенствования  методики применения некоторых составляющих налогового механизма, которые будут способствовать  преодолению форс-мажорных ситуаций, возможных в процессе производства сельскохозяйственной продукции.

Key issuers that are considered:

·         Specificity of an agricultural production objectively demands appropriate tax policy and tax mechanism which will provide favorable conditions for overcoming negative influence of spontaneous factors on process of manufacture and payment of tax obligations by the enterprises.

·         Ways of improvement of a technique of application the tax mechanism at overcoming force-majeur situation which can arise in agricultural production are recommended.

Податки як основний інструмент регулювання економічних відносин у нинішніх умовах транзитної економіки перебувають у центрі уваги науковців і практиків. Податкова політика держави має бути спрямована на реалізацію тих чи інших завдань, поставлених перед суспільством. Сільське господарство як важлива сфера   його життєзабезпечення  та особлива галузь виробництва, вимагає  специфічних підходів. Питання оподаткування аграрної сфери виробництва розглядалися в працях вчених-аграрників І.І. Лукінова [1, с. 328-331], П.Т. Саблука [2, с. 238-261], М.Я. Дем’яненка [3], С. І. Дем’яненка [4], П.А. Лайка [5] та інших.

Результати праці в сільському господарстві, а отже, й розмір виручки від реалізації як основне джерело сплати податкових зобов’язань є наслідком поєднання природних (грунтово-кліматичних, біологічних), а також економічних процесів. Даний факт визначає об’єктивну потребу врахувати специфіку сільськогосподарського виробництва при оподаткуванні сільськогосподарських підприємств. Саме тому державні пріоритети стосовно оподаткування сільськогосподарського виробництва за останні п’ять років (1999-2004 рр.) змістилися з фіскальної на регулюючу функцію податків. Сучасна система оподаткування сільськогосподарських підприємств передбачає сплату податків за спеціальними (спрощеними й пільговими) режимами. Це свідчить про те, що у податковій системі держави сформувалася й діє відносно відособлена підсистема оподаткування сільськогосподарських підприємств.

Дієвість цієї системи, тобто забезпечення, з одного боку гарантованих надходжень до бюджету, а з другого — створення умов для безперебійного фінансового забезпечення циклу сільськогосподарського виробництва, — залежить  безпосередньо від надійності функціонування механізму оподаткування. Але яким би раціональним не був цей механізм, природні фактори впливу на  виробництво сільськогосподарської продукції, в першу чергу рослинництва, не піддаються керуванню.

Основними причинами нестабільності сільськогосподарського виробництва є вплив несприятливих стихійних факторів. Щоб компенсувати збитки від стихії та дати підприємствам можливість раціонально використати наявні фінансові ресурси для відновлення виробництва, на законодавчому рівні передбачені заходи адміністративно-економічного спрямування. Так, статтею 14 та пунктом 18.2 статті 18 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181) [6] державним контролюючим органам, зокрема органам державної податкової служби (Державної податкової адміністрації України), надано право розстрочувати та відстрочувати платникам податків терміни сплати податкових зобов’язань, а в разі виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) — списувати такий борг як безнадійний.

Оперативні коментарі щодо застосування законодавчо-нормативної бази при наданні розстрочок і відстрочок та списання податкового боргу публікуються на сторінках журналу «Вісник податкової служби»[7]. Комплексний аналіз законодавчо-нормативної бази, яка регламентує дію механізму надання розстрочок (відстрочок)  і списання податкового боргу  підприємствам АПК та відображення цих операцій у бухгалтерському обліку, був проведений на сторінках журналу «Облік і фінанси АПК» [8]. Мета цього аналізу полягала в наданні методичної допомоги керівникам та працівникам бухгалтерської служби підприємств при оформлені розстрочок та проведенні списання боргу, визнаного безнадійним.

Але практика роботи органів державної податкової служби з сільськогосподарськими підприємствами — платниками фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), які в умовах  виникнення дії обставин непереборної сили зверталися з заявами про списання боргу, засвідчила наявність прогалин у нормативному регулюванні цієї процедури. В зв’язку з цим виникає потреба проаналізувати конкретні ситуації, що виникають у процесі податкових правовідносин між посадовими особами державної податкової інспекції та сільськогосподарськими підприємствами при реалізації права платників податків на списання безнадійного податкового боргу.

У відповідності до підпункту 5.1 пункту 5 «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 р. № 103 (Порядок № 103) [9] у випадку виникнення форс-мажорних обставин платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, де зазначає суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати. До заяви у обов’язковому порядку додається будь-який з документів, який підтверджує безнадійність податкового боргу.

Підпунктом  3.4 пункту 3 Порядку № 103 [9] визначено перелік суб’єктів, які володіють правом підтверджувати факт настання обставин непереборної сили. При цьому слід зауважити, що в переважній більшості випадків при настанні обставин непереборної сили на території України керівники сільськогосподарських підприємств звертаються до Торгово-промислової палати України (м. Київ), щоб засвідчити обставини форс-мажору.

Після отримання від підприємства відповідної заяви з доданим до неї підтверджуючим документом про те, що події непереборної сили справді мали місце на території, де розміщене підприємство, та дату їх настання, відповідний структурний підрозділ державної податкової інспекції здійснює  визначення сум безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 103 [9] визначення сум безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Абзацом шостим  підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 103 [9] встановлювалося, що в разі настання форс-мажорних обставин днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в документі, яка засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, наявного на цю дату.