Т.П. Ющенко,

економіст відділу методології обліку та аудиту,

ННЦ «Інститут аграрної економіки»

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

- Несовершенство законодательной базы относительно вопросов реинвестиции создает проблемы с отражением данных операций в бухгалтерском и налоговом учете.

- Раскрыт порядок отражения в бухгалтерском и налоговом учете операций, связанных с реинвестицией дивидендов, а также проблемы реинвестиции в акционерных обществах.

- Предложено облагать  налогом на прибыль дивиденды юридических лиц для обеспечения единой экономической сущности понятия «реинвестиция».

Key questions that are considered:

- Imperfection of legislative base concerning questions of reinvestment promotes occurrence of problems on reflection this operations in the accounting and taxation.

- The order of reflection in the accounting and taxation of the operations connected with reinvestment of dividends, and also problems of reinvestment in joint-stock companies is opened.

- It is offered to assess on profit dividends of legal persons for maintenance of uniform economic essence of concept "reinvestment".

У сучасних умовах господарювання значення акціонерного капіталу зростає. У товариств, які працюють ефективно, з часом виникає потреба у збільшенні статутного капіталу. Найчастіше це мотивується прагненням посилити вплив акціонерів у випадках залучення до статутного фонду сторонніх інвестицій або просто збільшення кількості чи номіналу акцій, які належать акціонерам. Джерелами збільшення статутного капіталу відповідно до п. 2 Положення «Про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства» [1], є додаткові внески акціонерів та реінвестиція дивідендів.

Але недосконалість законодавчої бази з питань нарахування, виплати та  спрямування дивідендів на збільшення статутного капіталу призводить до виникнення проблем з  відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Бухгалтери припускаються ряду методичних помилок під час розподілу прибутку, і, як наслідок, виникають проблеми при визначенні фінансового результату діяльності.

Недосконалість нормативного забезпечення податкового та бухгалтерського обліку поглиблює проблеми реінвестування капіталу в розвиток підприємств.

Метою написання даної статті є розкриття економічної сутності такого процесу, як реінвестиція дивідендів, а також висвітлення особливостей її відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Проблемі формування статутного капіталу та відображення в обліку дивідендів багато уваги приділяли такі видатні науковці та економісти як Ф.Ф. Бутинець [2], С.Ф. Голов [3], О.В. Лишиленко [4],  Т.А. Бутинець [5], але проблема спрямування дивідендів на збільшення статутного фонду (реінвестиція) майже не висвітлювалась.

Перш ніж почати розгляд питання реінвестиції дивідендів, необхідно з’ясувати економічний зміст даної операції.

Що стосується українських економістів, то при визначенні терміну «реінвестиція» більшість із них посилається на діючу законодавчо-нормативну базу, зокрема на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].

Відповідно до пп. 1.28.3 даного Закону, реінвестиція – це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Українські вчені М. Данилюк та В. Савич [7, с.60] виділяють декілька причин виплати дивідендів акціями:

1) підприємство-емітент має проблеми з готівкою, його фінансове становище не дуже стабільне і, щоб хоч якось уникнути невдоволення акціонерів, правління компанії пропонує акціонерам додаткові акції;

2) фінансове становище компанії стабільне, більш того, вона розвивається швидкими темпами, тому їй потрібні засоби на розвиток, які  й надходять до неї у вигляді нерозподіленого прибутку;

3) компанія бажає  змінити структуру джерел чи засобів;

4) компанія бажає наділити вищий управлінський персонал, який успішно працює, акціями, щоб «прив’язати» його до фірми й тим самим стимулювати  ще більш активну його роботу.

У зарубіжних джерелах замість терміну «реінвестиція» вживається термін «дивіденди, що виплачуються акціями».

Американські вчені Джеймс К. Ван Хорн та Джон М. Вахович [8, с.665] вважають, що дивіденди, які виплачуються акціями, — це просто передача додаткових звичайних акцій акціонерам компанії. Це не що інше як бухгалтерський прийом, котрий полягає в перерозподілі акціонерного капіталу між статтями балансу фірми.

Отже, виходячи з наведеного вище можна зробити такий висновок. Реінвестиція — це пряма фінансова інвестиція, що призводить до перерозподілу  джерел та засобів фірми, за якої акціонери отримують економічні вигоди у зв’язку з одержанням додаткової кількості акцій.

Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» [9] основним джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток акціонерного товариства. У фінансовому та податковому обліку джерелом виплати дивідендів є «бухгалтерський» прибуток. На жаль, деякі бухгалтери намагаються вести бухгалтерський облік за податковим законодавством,  внаслідок чого результати діяльності підприємства можуть виявитися недостовірними.

Чітко визначені організація та методика бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності у взаємозв’язку з задокументованим рішенням Загальних зборів акціонерного товариства дають інформаційну базу для визначення розміру прибутку та його частки, що спрямовується на дивіденди. Тому важливого значення для фірми набуває правильність ведення бухгалтерського обліку дев’ятого та сьомого класу рахунків у відповідності з П(С)БО 15 «Дохід» [10] та П(С)БО 16 «Витрати» [11], що дасть змогу достовірно визначити фінансові результати діяльності, а також нерозподілений прибуток (непокритий збиток), що обліковується на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки). Зокрема субрахунки 441 «Прибуток нерозподілений» та 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді», є інформативною базою щодо відображення в обліку нарахованих дивідендів [12].