Т.М.СТОРОЖУК,

 к.е.н., доцент кафедри

бухгалтерського обліку Національної

академії ДПС України

 Д.А. АВЕРШИН,

 аспірант Національної

академії ДПС України

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА ЩОДО ВІДХОДІВ

· Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

В статье исследовался вопрос раскрытия информации об отходах в документе об учетной политике предприятия.

Проанализированы нормативные документы регулирующие учет отходов и  предложены альтернативные варианты их учета и оценки.

· Key issues are examined:

The question of disclosing of the information about a waste in the document about accounting policy of the enterprise was investigated.

Standard documents regulating the account of a waste are analysed and alternative variants of their account and estimation are offered.

Вступ. Процес людської діяльності пов’язаний з появою різних відходів, що можуть з’являтися як у процесі виробництва, так і в процесі зберігання та  споживання продукції. Відходи з одного боку можуть бути джерелом вторинних матеріальних ресурсів для підприємства, з іншого - додатковими витратами виробництва та джерелом забруднюючих речовин.

Ринкові умови передбачають наявність альтернатив використання виробничих ресурсів та методів їх вартісної оцінки. Крім того,  сучасні умови господарювання  потребують використання інформації про минулі, теперішні і прогнозні операції підприємства. Тільки в такому випадку бухгалтерський облік перетвориться на ефективний елемент управління [1,с.198]. Такі управлінські рішення пов’язані з поняттям «облікова політика підприємства».

Вітчизняне законодавство визначає відходи як будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [2]. У виробничому процесі відходи можуть бути у вигляді  невикористовуваних матеріальних цінностей, безповоротних відходів або у вигляді неминучих технологічних втрат. Під неминучими технологічними втратами слід розуміти безповоротні втрати виробничих речовин, обумовлених специфікою технології (випар, усушка, розпилення, вигар тощо) [3, с. 13].

Поняття «відходи» тісно пов’язано з поняттям «вторинні матеріальні ресурси». За різними джерелами відходи є складовою вторинних матеріальних ресурсів в тій частині, яка може бути використана. Відходи як вторинна сировина відповідно до положень Закону України «Про відходи» [2] представляють собою ту частину відходів, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови [ 2].

Постановка проблеми. Науковці та практики проблемам відходів не приділяють належної уваги. Розповсюдження ринкових умов господарювання призвело до розвитку в основному споживацьких інтересів та бажання швидкої наживи. В економічній літературі дуже мало публікацій на дану тематику. Але проблеми екології, нехватки природних  ресурсів та фінансової економічної кризи змушують вчених, підприємців, та і владні структури подивитись на ці питання по іншому.

Дослідження літературних джерел свідчить, що автори не приділяють достатньої уваги питанням організації обліку та оцінки відходів. Дослідження показують, що більшість підприємств недооцінюють і нехтують виробничими відходами як вторинними сировинними ресурсами. Ця частина матеріальних цінностей підприємства або взагалі не враховується в обліку більшості підприємств, а  в кращому випадку  відсутня їх обґрунтована оцінка. Виходячи із визначення відходів, вторинних матеріальних ресурсів, вторинних сировинних ресурсів подане в законодавчо-нормативних документах, енциклопедичних словниках та цілим рядом науковців і економістів-практиків [4,c.162; 5; 6; 7,с.5] притримуємося думки тих спеціалістів, які вважають відходи вторинними матеріальними ресурсами [8,с.206; 9; 10]. Практичний досвід підтверджує, що всі відходи можна розглядати як зворотні, тобто такі, що мають певну цінність. Крім того, розвиток науково-технічного прогресу сприяє все більшому використанню різних відходів. І те, що вчора вважалось покидьками, завтра може стати цінним матеріалом. Навіть сьогодні більшість безповоротних відходів не використовуються підприємствами  лише у зв’язку з технологічною або економічною недоцільністю.