УДК:  330.101.52:330.32.014

Н.В. Ковтун,

канд. екон. наук, доцент,

 докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·   Рассмотрены возможности применения традиционных и нетрадиционных методов финансовой статистики для анализа доходности инвестиций, а также методические приёмы  оценки  влияния факторов на доходность инвестиционной деятельности;

·   Определены основные направления применения методов финансовой статистики в анализе инвестиционной деятельности.

Key issue are examined:

·   Possibilities of application of traditional and untraditional methods of financial statistics for the analysis of profitableness of investments and methodical receptions of appraisal of factors influencing on the profitableness of investment activity are considered;

·   Main directions of application of methods of financial statistics in the analysis of investment activity are definite.

Інвестиційна діяльність пов’язана, як правило, з довгостроковими вкладеннями коштів в результаті якого очікується надходження відповідного доходу – відсоткових грошей, під якими розуміють грошову винагороду на вкладений капітал. Фінансування інвестиційної діяльності може здійснюватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок залучених коштів. Таким чином, основними джерелами фінансування є власні кошти, залучені кошти, що збільшують величину власного капіталу і запозичені кошти, що збільшують величину позикового капіталу.

При фінансуванні за рахунок кредиту чи позики особливе значення має розмір річної ставки відсотку – плати за фінансування. Річна ставка відсотку дає можливість порівнювати різні умови кредитування не зважаючи на відмінність інших вихідних параметрів. Таким чином, аналіз інвестиційної діяльності в основному пов’язаний з оцінкою доходності від інвестування коштів і потребує використання методів фінансової статистики, які базуються на фінансово-економічних розрахунках і враховують вектор часу як фактор вартості. Необхідність використання таких методів аналізу пов’язана з певною тривалістю інвестиційного циклу. Тобто, інвестиційні витрати та інвестиційні доходи не збігаються в часі і, крім того, вони самі ще розподілені в часі. Тому існує необхідність розглянути особливості використання методів фінансової статистики щодо застосування їх в аналізі результатів інвестиційної діяльності з метою прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень.

Методи фінансової статистики широко висвітлені як в зарубіжній, так і у вітчизняній літературі [1-7]. Особливість їх полягає в тому, що для аналізу доходності і оцінки ефективності фінансових операцій враховується фактор зростання вартості грошей в часі в наслідок їх руху в процесі відтворення. Щодо практики аналізу інвестиційної діяльності, то їх коректне використання дозволить розглядати можливі варіанти інвестування грошей і обирати серед них найбільш ефективні, а також зіставляти і аналізувати наслідки колишніх і майбутніх інвестицій витрат. Таким чином, використання прийомів фінансової статистики в аналізі інвестиційної діяльності розширить можливості соціально-економічної статистичної теорії і практики. Оскільки методики фінансових обчислень загальновідомі, то наша основна задача розглянути особливості методів фінансово-економічних розрахунків в статистиці інвестиційної діяльності, яка полягає не в обчисленні нових показників (в  основі цих методів лежить взаємозв’язок між ланцюговими та базисними показниками динаміки), а в специфічності методичних прийомів їх використання при оцінці результатів інвестиційної діяльності.

Як відомо, в основі зміни вартості грошей в часі лежить ставка відсотків, яка використовується при нарахуванні відсотків на початкову суму. Розмір ставки, при цьому, може бути як постійний, так і плаваючий з використанням базової ставки і відповідної до неї премії (маржі). Крім того, нарахування ставки відсотків базується на теорії нарощення грошей, за арифметичною або геометричною прогресією виходячи з механізму погашення боргу, а не з різновиду процентних ставок: прості та складні, як дуже часто пишуть як у вітчизняній [7, с. 210], так і в зарубіжній літературі [3, с. 72; 6, с. 18]. Якщо борг протягом всього терміну обслуговується і база нарахування або не змінюється, або зменшується, то в даному випадку слід казати, що була застосована проста схема нарахування відсотків: спрощено – проста ставка, який відповідає арифметична прогресія. У разі, коли борг протягом або всього терміну, або визначеного періоду не обслуговується і база нарахування зростає в часі, то має місце складна схема нарахування відсотків: спрощено – складна ставка, яка нараховується за правилом  геометричної прогресії. Але схема нарахування відсотків не впливає на ефективність фінансової операції і величина ставки в обох випадках буде одна і характеризувати однакову ефективність інвестування грошей. Інша справа коли має місце нарахування відсотків декілька разів на рік. У цьому випадку ми маємо справу з іншою ставкою – номінальною річною ставкою відсотка, яка дійсно забезпечує вищій рівень ефективності інвестування: чим частіше відбувається віддача від інвестованих грошей, тим вище буде їх нарощена сума, за рівності інших умов, і тим більшою буде ефективність інвестиційної операції.

Облікові ставки відсотків використовується у випадку, коли відсотки не нараховуються, а утримуються на початку терміну позики і тому сума, яку отримує позичальник, менша від загальної суми боргу на величину відсотків, утриманих за обліковою ставкою. Облікові ставки практично не застосовують при фінансуванні інвестиційної діяльності у формі кредиту. Вони мають місце тільки при операціях з векселями.