А.П. Гайдуцький

асистент кафедри міжнародної економіки

Київського Національного університету

імені Тараса Шевченка

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·       В статье рассмотрены основные аспекты формирования аграрного рынка в контексте его влияния на обеспечение финансового оздоровления и повышения инвестиционной привлекательности сельского хозяйства.

&                   Key issues that are examined:

·       The article highlights the main aspects of forming the agrarian market in the context of its influence on supplying with the financial invigoration and increasing of investment attractiveness of agriculture industry.

Упродовж тривалого часу в аграрному секторі відбувається формування ринкових відносин зі збуту та експорту продукції. Однак заходи, що здійснюються в цьому напрямі, поки що не цілком зорієнтовані на фінансове оздоровлення та підвищення інвестиційної привабливості галузі. Ринкова інфраструктура та механізми галузі ще недостатньо  використовуються для забезпечення паритетності відносин, їх еквівалентності й розширення можливостей для залучення іноземних інвестицій.

Останнім часом в Україні з’явилась низка публікацій з  проблеми, що досліджується. Вони здебільшого висвітлюють напрями формування аграрного ринку, його державного регулювання. Найбільша увага даним проблемам приділяється у роботах 6, 8, 9 і 10.

Однак у опублікованих джерелах приділено недостатню увагу впливові процесів формування та функціонування аграрного ринку на фінансове оздоровлення й підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора та визначенню головних переваг створення для іноземних інвесторів більш прозорого аграрного ринку.

Мета даної роботи — узагальнення основних аспектів формування аграрного ринку, які спрямовані на його лібералізацію, реалізацію значних експортних можливостей галузі, створення вільних конкурентних відносин, фінансове оздоровлення та підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Важливою умовою успішного розвитку аграрного сектора є збільшення інвестицій у галузь, в тому числі за рахунок іноземного капіталу. З цією метою необхідно здійснити заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості галузі. У такому разі зросте значення макроекономічних важелів, які застосовує держава для формування інвестиційної привабливості економіки загалом і конкретних галузей зокрема. На це вказують багато дослідників. «На динаміку інвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондової інфраструктури вітчизняної економіки» [7, c.96]. «Для широкомасштабного залучення іноземних інвесторів у сучасних умовах неможливо обійтися без спеціальних стимулюючих заходів податкового, фінансового і організаційного характеру. Такі заходи покликані компенсувати наявні недоліки загальноекономічної кон'юнктури в даній країні й підсилити привабливість окремих галузей чи регіонів для реалізації інвестиційних проектів» [11, c. 34].

Таким чином, формування інвестиційної привабливості галузі полягає в застосуванні макроекономічних важелів для широкомасштабного залучення і високоефективної віддачі інвестицій, успішного здійснення інвесторами підприємницької діяльності.

Необхідною умовою для цього насамперед є лібералізація збуту продукції, виходу на внутрішній і зовнішній ринки. Ця умова — одна з визначальних для іноземних інвесторів, особливо, коли вони інвестують свої капітали в країни з перехідною економікою. Протягом останніх років у цьому напрямі досягнуто чималих зрушень.

До початку 90-х збут сільськогосподарської продукції (маркетинг) в Україні був одержавлений. Обсяги виробництва, закупівлі та переробки продукції, а також ціни встановлювалися державою. Частка сільськогосподарської продукції, яка контролювалась державною заготівельною системою у 1992-1993 рр., становила понад 9 % загального обсягу реалізованих цукрових буряків, 33 % зернових культур, 64 % молока, 78 % яловичини, 50 % свинини та курятини [3, розд. 3, п.3].

У другій половині 90-х років організація збуту сільськогосподарської продукції в Україні зазнала серйозних змін. Планові механізми збуту було скасовано. Однак, натомість не було створено ринкової системи торгівлі. Вакуум, що утворився, заповнила стихійна комерціалізація збуту продукції. Це зумовило негативні тенденції та деформації: з 1990 до 1999 р. ємність внутрішнього ринку продовольства знизилася до 22,2 млрд. грн., більш ніж втричі [12, c. 97].

Завдяки здійсненню аграрної реформи, у 2000-2003 рр. настав перелом у формуванні аграрного ринку, що сприяло поліпшенню цінової кон’юнктури та початку фінансового оздоровлення галузі. У процесі лібералізації збуту продукції різко змінилася його структура (Табл. 1). Частка переробних підприємств знизилася з 53,2 % у 1995 до 16,2 % у 2003 році.