УДК 657

М.І. Скрипник, к.е.н., доц.,

 Національна академія статистики, обліку та аудиту

ІДЕНТИФІКАЦІЯ НАКЛАДНИХ ВИТРАТ З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Исследованы подходы к порядку классификации расходов на прямые и косвенные в соответствии с действующей законодательной базой, обнаружено их влияние на формирование себестоимости продукции и определения конечного финансового результата.

Key issues that are examined:

·         Going is investigational near the order of classification of charges on direct and indirect in accordance to an operating legislative base, found out their influence on forming of unit and determination of financial end-point cost.

Постановка проблеми. В процесі здійснення своєї фінансово-господарської діяльності поряд з основними витратами (сировина, матеріали, заробітна плата) на промислових підприємствах виникають накладні витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, обслуговуванням виробництва та управління підприємством. Природа цих витрат має таку особливість: це є витрати непрямого характеру, і неможливо точно визначити, з яким саме конкретним продуктом вони безпосередньо пов’язані.

Необхідно звернути увагу на те, що у системі П(с)БО накладні витрати як окрема категорія відсутні. Відповідно до П(с)БО 16 і Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості витрати поділяють на прямі і непрямі у залежності від способу перенесення вартості на продукцію. Так, непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Такий поділ має істотне значення для визначення собівартості окремих різновидів продукції, оцінки запасів і визначення фінансового результату, здійснення постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Метою дослідження є визначення та ідентифікація накладних витрат та встановлення їх впливу на формування собівартості продукції.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В першій половині двадцятого століття, коли системи обліку затрат тільки розвивалися, прямі трудові затрати складали основну частину загальновиробничих витрат. Тому прямі трудові затрати були основною базою розподілу накладних витрат.

Питання обліку витрат як відповідно до вимог вітчизняної та російської нормативно - правової бази, а також в системі управлінського обліку розглядались в працях українських і зарубіжних науковців-дослідників, зокрема А. Апчерча [1], П.С. Безруких [7], О.В. Бехтерової [3], Ф.Ф. Бутинця [5], М.А. Вахрушиної [6], М.Д. Врублевського [8], С.Ф. Голова [9], К. Друрі [11], І. Івакіної [12], В.Б. Івашкевича [7], Т.П. Карпової [13], О.М. Кашаєва [7], І.Ю. Мізіковського [15], Л.В. Нападовської [16], В.Ф. Палія [17], Дж. Фостера [20], М.Г. Чумаченка [22].

Проте порівняльна характеристика та порядок включення накладних та прямих витрат до собівартості продукції та їх вплив на формування собівартості продукції в системі вітчизняного бухгалтерського фінансового обліку та відповідно теоретичних та практичних положень управлінського обліку детально не здійснювалось, що і викликало необхідність проведення подальших досліджень.

Викладення основного матеріалу. У світовій практиці бухгалтерського обліку непрямими є загальні витрати за мінусом прямих витрат на матеріали та прямих витрат на оплату праці (рис. 1).