О.В. Меренков,

оцінщик,

Агентство патентних повірених, м. Київ

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

w       Область  профессиональной оценки в Украине развита довольно широко и особенно актуальной является оценка интеллектуальной собственности. Однако, не смотря на существование множества различных подходов к оценке, целый ряд методик не могут быть использованы в практическом плане.

w       Приоритетным заданием в процессе оценки интеллектуальной собственности является практическое обоснование применяемых методов.

Key issues that are considered:

w       The branch of  professional estimation in Ukraine is advanced rather widely, the estimation of the intellectual property is especially actual. However, not looking that there are many different methods of an estimation of objects of the intellectual property, many techniques can not be used practically.

w       The main task during an estimation of the intellectual property is the practical substantiation of applied methods.

Комерційне використання такого специфічного товару, як об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ), ставить  перед підприємствами проблему їх вартісної оцінки, оскільки неможливо ефективно розпоряджатися власністю, не знаючи її вартості.

При цьому потреба у визначенні ціни на ОІВ не вичерпується продажем окремих патентів, авторських чи прав ліцензій, тобто операціями купівлі-продажу. Вартісна оцінка ОІВ необхідна при приватизації підприємств, при внеску ОІВ у статутний фонд новостворених підприємств, і при наданні прав на використання товарних знаків, винаходів у вигляді ліцензій. Таку оцінку необхідно проводити при визначенні розміру нанесеного збитку, а також при інвестуванні фінансових капіталів на створення продукції з використанням ОІВ чи ноу-хау і т.д..

Якщо раніше в плановій економіці оцінка ОІВ зводилися, як правило, до визначення економічної ефективності від впровадження ОІВ, то в перехідній і в ринковій економіці цілі проведених оцінок стали набагато різноманітніше.

Актуальність дослідження проблем оцінки інтелектуальної власності підтверджується наявністю чисельних наукових розробок на тему. Зокрема у цьому напрямку працюють: Бутнік-Сіверський О. Б., Гавриленко О. П., Герасименко О., Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О.,  Капіца Ю.М., Клявлін В. В., Козирєв А.Н., Святоцький О.Д.,  Чеботарьов В та інші. 

Однак не дивлячись на широту досліджень, які проводяться в даній сфері, існує ряд методик, які  не можуть бути використані в практичному плані. Саме тому метою даної публікації є демонстрація існуючої методики оцінки інтелектуальної власності на конкретних числових прикладах та аналіз можливих варіантів її застосування щодо оцінки окремих об’єктів, зокрема товарних знаків та комп’ютерних баз даних.

Різноманітність цілей проведення оцінки зумовлює наявність різних видів вартості ОІВ. Серед усіх типів вартості, застосовуваних в оціночній діяльності, тільки деякі можуть бути застосовані до інтелектуальної власності й інших нематеріальних активів, причому з цілим рядом обмежень.

Ринкова вартість (активу) – грошова сума, за яку відбувся б продаж активу на дату оцінки зацікавленим продавцем зацікавленому покупцю в результаті комерційної угоди після проведення належного маркетингу, при якій кожна зі сторін мала би всю необхідну інформацію. Ст. 3 Національного Стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, визначає ринкову вартість як  вартість,  за  яку  можливе   відчуження об'єкта  оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу  за умови,  що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття «ринкова вартість» без будь-яких застережень може бути застосовано до інтелектуальної власності. Наприклад, оцінка патентів і ліцензій для продажу – це визначення їхньої ринкової вартості.

Інвестиційна вартість (активу) – вартість активу для конкретного  інвестора чи групи інвесторів при визначених цілях інвестування.

Ст. 25 Національного Стандарту № 1 зазначає: „Інвестиційна вартість об'єкта оцінки  використовується  з метою   врахування   умов  угоди,  у  зв'язку  з  укладанням  якої проводитися   оцінка,   у   частині    необхідності    додаткового інвестування  або  виконання  інших вимог,  що потребує додаткових матеріальних витрат.”

Поняття «інвестиційна вартість» може застосовуватися щодо прав на ОІВ у випадку їхнього внесення як внесок у статутний капітал новоствореного підприємства. Разом з тим, його не слід плутати з поняттям ринкової вартості інвестованого майна (у даному випадку – з ринковою вартістю майнових прав на ОІВ, внесених як внесок).

В основі професійної оцінки лежить діалектичний погляд на вартість об'єкта оцінки. Дослідження вартості будується на розумінні того, що будь-який об'єкт проходить стадію свого народження, що супроводжується необхідними витратами (ресурсів і часу). Для розвинутих ринків права на ОІВ можуть бути предметом купівлі-продажу, що дає можливість оцінити їхню вартість на основі інформації про ціни угод з ними. Будь-яке придбання в умовах ринкової економіки здійснюється з погляду ефективності інвестицій, об'єкт оцінки розглядається як джерело вигод, одержання яких він має забезпечити своєму власнику.

Обрання методики оцінки є результатом професійного судження експерта, яке ґрунтується на його безпосередньому досвіді  оціночної діяльності.

Відповідно, три підходи, на яких будується методологія професійної оцінки, включають витратний, порівняльний (ринковий) і доходний:

- витратний підхід – сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні витрат, необхідних для відновлення або заміщення об'єкта оцінки, з урахуванням його зносу;

- порівняльний підхід – сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, у відношенні яких існує інформація про ціни угод з ними;

- доходний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки.

Основним методом встановлення вартості прав на ОІВ вважається доходний метод у широкому розумінні. Метод порівняльних продажів і витратний метод можуть використовуватися як доповнення до доходного методу.

Доходний метод має багато варіантів, що часто згадуються як окремі методи.

Метод порівняльних продажів у традиційному розумінні практично не може бути застосований в розглядуваній сфері самостійно, а лише як доповнення до доходного методу.