& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

· Со вступлением в действие Гражданского и Хозяйственного кодексов Украины изменен порядок государственной регистрации реорганизации предприятий. В частности, установлена новая, более сложная и продолжительная по времени процедура прекращения деятельности предприятий, направленная на защиту имущественных прав кредиторов.

· В статье приведены предложения по координации выполнения работ в процессе государственной регистрации прекращения деятельности реорганизуемых предприятий и создания на их основе новых субъектов хозяйствования. Прежде всего, это касается согласования по срокам составления передаточного акта и формирования на его основе вступительного баланса вновь создаваемого предприятия.

· Изложены особенности осуществления таких работ на примере преобразования государственных предприятий в открытые акционерные общества в процессе приватизации.

& Key issues that are examined:

· With the introduction of Civil and Economic codes of Ukraine the order of the state registration of reorganization of the enterprises is changed. In particular, new, more complex and enduring procedure of the termination of activity of the enterprises, directed on protection of property rights of creditors is established.

· Sugestions on coordination of actions during the state registration of the termination of activity of the reorganized enterprises and creation on their basis of new ones are resulted in the article. First of all, it concerns the coordination on terms of drawing up the transfer certificate and formation on its basis of introductory balance of created enterprise.

· Features of realization of such works are stated by the example of transformation of the state enterprises to open joint-stock companies during privatization.

З початком процесів приватизації в агропромисловому комплексі, а також набуттям чинності Указів Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та від 29 січня 2001 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» активного розвитку набула реорганізація підприємств і організацій АПК, спрямована в першу чергу на пошук нових, більш ефективних шляхів організації виробництва на приватній основі, створення умов для залучення недержавних інвестицій на технічне переозброєння цих підприємств (організацій), поповнення їх обігових коштів.

Пошук ефективних шляхів реформування суб’єктів господарювання АПК постійно перебуває в полі зору науковців та практиків. Зокрема, цим питанням приділяється увага в роботах О.Ю Луценка [2], М.Й. Маліка та П.М. Федієнка [3], В. М. Меселя-Веселяка [4], О.М. Онищенка [5] та інших. Також слід зазначити про підготовлений науковим колективом під головуванням П.Т. Саблука та Г.М. Підлісецького практичний посібник «Реформування майнових відносин у підприємствах АПК» [6].

Проте трансформація відносин власності в АПК — проблема комплексна, що має разом з економічним також правовий та інші аспекти. Зміна кожного з наведених аспектів впливає в цілому на визначення конкретних шляхів розв'язання цієї проблеми.

Так, при подальшому виконанні робіт з реформування суб’єктів господарювання АПК необхідно звернути увагу на суттєві зміни в порядку проведення їх реорганізації, які відбулися в цивільному законодавстві після набуття чинності Цивільного та Господарського кодексів з 1 січня 2004 року.

У першу чергу це стосується того, що Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ), а також Господарським кодексом України (далі — ГКУ) встановлюється нова процедура припинення діяльності юридичної особи, що реорганізується, яка передбачає право кредиторів вимагати дострокового виконання взятих перед ними цією юридичною особою зобов’язань.

Головна мета запровадження в українському законодавстві змін у процедурі припинення суб’єктів господарювання в результаті їх реорганізації полягає в захисті майнових прав кредиторів від можливих випадків шахрайства або неналежного виконання взятих суб’єктами на себе зобов’язань завдяки зміні організаційно-правової форми боржників, їх поділу на декілька суб’єктів господарювання, злиттю чи приєднанню до інших суб’єктів господарювання.

Поява зазначеної вище процедури припинення насамперед пов’язана з «впорядкуванням системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, гармонізації процедур реєстрації з європейським законодавством» [1].

Питання припинення діяльності підприємств у процесі їх реорганізації достатньо повно розглянуте з правової точки зору [7]. Проте воно ще не отримало належної економічної та організаційної оцінки. Хоча не слід недооцінювати важливості цього питання, оскільки від того, наскільки грамотно та скоординовано вдасться провести процедуру припинення підприємства в процесі його реорганізації, залежатимуть кінцеві результати: чи отримає підприємство нову організаційно-правову форму, сприятливу для залучення нових інвестицій та розвитку виробництва, чи навпаки — буде зруйноване через невдалі дії.

Початок процедури припинення діяльності підприємства відповідно до статті 59 ГКУ співпадає з прийняттям рішення про це власником (власниками) вказаного підприємства чи уповноваженим ними органом, рішення інших осіб — засновників підприємства чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — за рішенням суду (далі — уповноважені органи).

Стаття 105 ЦКУ передбачає, що уповноважені органи, які прийняли рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який здійснює державну реєстрацію (далі — реєструючий орган). На підставі повідомлення реєструючий орган вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Наступним кроком є призначення уповноваженим органом за погодженням з реєструючим комісії з припинення юридичної особи та встановлення порядку й термінів припинення юридичної особи. При цьому виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладене уповноваженим органом на орган управління юридичної особи.