banner-mia2.gif

УДК 336:631.162

І.В. ТКАЧУК, аспірант[1],

Уманський національний університет садівництва

 

ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто основні напрямки державної фінансової підтримки та шляхи розвитку аграрного сектору України.

Ключові слова: державна підтримка; фінансування; сільське господарство.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрены основные направления государственной финансовой поддержки и пути развития аграрного сектора Украины.

Ключевые слова: государственная поддержка; финансирование; сельское хозяйство.

 

Issues that are examined:

·      Basic directions of state sponsorship and ways of development of the agrarian sector of Ukraine are considered.

Keywords: state support, financing, agriculture.

 

Постановка проблеми. Підприємства агропромислового комплексу функціонують в умовах економічної нестабільності та цінової невизначеності. Державою проводяться заходи із фінансування діяльності суб'єктів господарювання аграрного сектору з метою забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності, гарантування продовольчої безпеки країни. Незважаючи на щорічне збільшення обсягів фінансування, сільське господарство є малорентабельним, що зумовлено, насамперед, відсутністю паритетних економічних відносин між аграрною та іншими галузями економіки, недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, неврахування нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими сферами діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню державної підтримки сільського господарства приділили увагу такі науковці, як А. Головчук, Д. Семенда, В. Збарський, В. Горьовий, М. Малік, А. Череп, І. Кириленко, А. Діброва, П. Саблук, О. Могильний, Н. Руденко та ін. Як стверджують А.Ф. Головчук, Д.К. Семенда [5, с. 48], у ринкових механізмів сільського господарства як специфічної галузі економіки є свої особливості, які полягають у тому, що не завжди ціна на продукцію, визначена у точці перетину попиту і пропозиції, покриває виробничі витрати сільськогосподарських підприємств. Тому сільськогосподарське виробництво нині є однією з галузей економіки України, що найбільше потребує державної підтримки. На думку В. Збарського, В. Горьового [6, с. 31], збільшення обсягів державної фінансової підтримки не стимулює товаровиробників до зростання обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Тому фінансова підтримка повинна орієнтуватися на стимулювання аграрного виробництва і надаватися, в першу чергу, товаровиробникам, які забезпечують ефективне використання наявних ресурсів.

Мета статті – розглянути основні напрямки державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств; визначити шляхи розвитку державної підтримки аграрного сектору країни.

Теоретичною, методологічною та інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти, що регламентують державну підтримку аграрного сектору; дослідження науковців стосовно фінансування сільського господарства; дані Міністерства аграрної політики і продовольства України. Використано абстрактно-логічний, порівняльний, розрахунково-конструктивний методи дослідження, аналіз, синтез.

Виклад основного матеріалу. Фінансування діяльності підприємств АПК здійснюється з урахуванням специфіки функціонування галузі, що визначається сезонністю виробництва; тривалим періодом відтворення основних засобів; наявністю значного часового інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання кінцевих результатів; безперервністю виробничих процесів; використанням у якості засобів та предметів праці живих організмів, які підпорядковані біологічним законам відтворення; залежністю результатів діяльності підприємств та відповідно джерел фінансування від впливу природно-кліматичних умов; необхідністю кредитного забезпечення операційної діяльності та подальшого успішного розвитку суб'єктів господарювання як наслідку впливу попередньо зазначених факторів. Необхідність державного фінансування зумовлена зниженням купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потребою в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; розривом сталих економічних і технологічних зв'язків між різними сферами агропромислового комплексу [7, с. 17].

Фінансування видатків по Мінагрополітики здійснюється згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету за рахунок коштів Загального фонду державного бюджету (табл. 1).

Таблиця 1

Фінансування підприємств АПК України, млн. грн.[2]

Видатки

2009 рік

2010 рік

затверджено

фактично профінансовано

затверджено

фактично профінансовано

Фактично виділено, всього

4387,3

4254,5

3623,3

3623,3

у т.ч. на підтримку розвитку підприємств АПК

934,3

843,6

285,7

285,7

Фактично перераховано, всього

4387,3

4254,5

3623,3

3574,8

у т.ч. на підтримку розвитку підприємств АПК

934,3

843,6

285,7

242,0

 

У 2010 році на фінансування підприємств АПК виділено на 17,4 % менше, порівняно із 2009 роком. За обидва роки фактично профінансовано із перерахованих сум менше, ніж було затверджено: у 2009 році – на 90,7, а у 2010 році – на 43,7 млн. грн..

За даними Мінагрополітики найбільший обсяг коштів перераховано за такими програмами, як протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро і селекція в тваринництві та птахівництві – 112,2 та 63,7 млн. грн., що становить 99,6 і 79,9 %, відповідно, від затверджених сум. У повному обсязі профінансовані наступні програми: селекція у рослинництві (заплановано – 40,0 млн. грн., профінансовано – 40,0 млн. грн.), агрохімічна паспортизація земель (1,0 млн. грн. – 1,0 млн. грн.), заходи по боротьбі зі шкідниками і хворобами с.-г. рослин (1,0 млн. грн. – 1,0 млн. грн.), формування національних сортових рослинних ресурсів (1,0 млн. грн. – 1,0 млн. грн.). 54 % (27,0 млн. грн.) від затвердженого обсягу не профінансовано відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів.

Фінансування видатків по Мінагрополітики здійснюється також за рахунок коштів Спеціального фонду державного бюджету та Стабілізаційного фонду (табл. 2).

У повній мірі профінансовані видатки по таких програмах: закладення і нагляд за садами (476,0 млн. грн.), відшкодування вартості будівництва (350,0 млн. грн.), створення оптових ринків (40,0 млн. грн.). Майже 50 % суми фінансування недоотримало хмелярство.

Основними причинами неефективного використання коштів державного бюджету, які виділяються на підтримку АПК, є недосконалість механізмів отримання і розподілу бюджетних коштів та порушення бюджетної дисципліни при їх використанні. Щорічна зміна порядку та механізмів виділення коштів з державного бюджету, їх громіздкість, запізніле затвердження та постійне протягом року внесення до них змін спричиняє несвоєчасне отримання коштів державної фінансової підтримки та неефективне їх використання і повернення наприкінці року до державного бюджету [6, с. 31].

Таблиця 2

Фінансування за рахунок коштів Спеціального та Стабілізаційного фондів у 2010 році, тис. грн[3]

Видатки

Надійшло асигнувань на рахунки міністерства

Перераховано отримувачам

Спеціальний фонд

Створення і забезпечення резервного запасу сортового і гібридного насіння

1210,3

1118,4

Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками

476000,0

476000,0

Державна підтримка розвитку хмелярства

84000,0

42336,8

Стабілізаційний фонд

Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (погашення кредиторської заборгованості за 2009 рік)

10462,6

10400,9

Часткове відшкодування суб'єктам господарювання вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів

350000,0

350000,0

Державна фінансова підтримка для створення оптових ринків сільськогосподарської продукції

40000,0

40000,0

 

Пріоритетними напрямками використання бюджетних коштів у 2011 році є наступні (табл. 3).

За окремими напрямками у 2011 році фінансування збільшилося, порівняно із 2010 роком:

-       відшкодування вартості будівництва – у 2,1 рази;

-       здешевлення кредитів – майже у 3 рази;

-       інтервенційний фонд – майже у 2 рази [8].

Державним бюджетом, згідно додатку 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", передбачено виділити для фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів 5 млн. грн. [1].

Таблиця 3

Напрямки використання бюджетних коштів у 2011 році

Напрям використання

Запланований розмір коштів, млн. грн.

Часткова компенсація витрат агровиробникам за наявну на 1.01.2011 р. корову (нова програма)

1722,0

Часткове відшкодування суб'єктам господарювання вартості будівництва, реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів

738,0

Надання державної підтримки підприємствам АПК через механізм здешевлення кредитів

1800,0

Здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами агроринку (у 2010 р. не передбачалось)

100,0

Формування та обслуговування державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, а також закупівля матеріально-технічних ресурсів для потреб сільгоспвиробників

6940,4

 

Відшкодовуватимуться витрати будь-яких сільгоспвиробників (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності), пов'язані із здійсненням заходів із вапнування дуже сильнокислих (рН сольової витяжки менше 4,1) та сильнокислих (рН сольової витяжки в межах 4,1–4,5) ґрунтів. Компенсацію виплачують із розрахунку 500 грн за 1 га земель, на яких здійснено заходи з вапнування [3, 4].

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року [2] визначено наступні шляхи розвитку державної підтримки аграрного сектору:

Ø  запровадження механізму надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки, спрямованої на забезпечення здійснення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

Ø  стимулювання ведення органічного сільського господарства;

Ø  унормування розвитку органічного землеробства, створення системи його сертифікації;

Ø  розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту;

Ø  здійснення державного контролю за проведенням заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів;

Ø  зупинення зменшення поголів’я великої рогатої худоби шляхом удосконалення механізму надання бюджетних дотацій;

Ø  удосконалення системи лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, розширення обсягів підтримки державних лізингових компаній, активізація лізингової діяльності інших фінансових установ і машинобудівних підприємств;

Ø  розвиток фірмового технічного сервісу у гарантійний та післягарантійний період експлуатації сільськогосподарської техніки за участю заводів-виробників та постачальників;

Ø  запровадження експертної оцінки майбутнього врожаю із застосуванням сучасних технологій досліджень і розрахунків тощо.

Висновки. Державна фінансова підтримка сільського господарства передбачає виділення коштів з державного бюджету на здійснення заходів по урегулюванню та стабілізації функціонування підприємств аграрного сектору. Найбільшу частку у 2010 році серед програм фінансування сільськогосподарських виробників займають протиепізоотичні заходи (46,4 %) та селекція у тваринництві і рослинництві (26,3 та 16,5 %).

Законодавчими актами регламентовано широкий спектр удосконалення шляхів розвитку державної підтримки аграрної галузі. Однак, залишається багато невирішених проблем: неврахування при затвердженні бюджетної політики особливостей ведення сільського господарства, що спричинено довгостроковими біологічними перетвореннями, сезонністю виробництва; недостатнє стимулювання впровадження інноваційних технологій; диспаритет цін; незабезпечення достовірного та обґрунтованого визначення потреби у компенсаційних коштах, що призводить до втрати права на одержання компенсаційних коштів суб’єктами АПК.

Тому, за законодавчому рівні необхідним є жорстке регулювання міжбюджетних відносин органів влади різних рівнів управління стосовно виділення коштів фінансової підтримки; здійснення фінансування з урахуванням регіональних природно-економічних характеристик; контроль за цільовим використанням наданих коштів.

 

Список використаних джерел

1. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2857-17.

2. Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 р. № 1158: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

3. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2.03.2011 р. № 180: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/newsnpd?npdList_stind=181

4. Башинський О. Компенсація за вапнування ґрунтів: як отримати / О. Башинський // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 26. – С. 23–24.

5. Головчук А.Ф. Державна підтримка галузі тваринництва / А.Ф. Головчук, Д.К. Семенда // Економіка АПК. – 2010. – № 10. – С. 47–50.

6. Збарський В. Державна підтримка сільського господарства / В. Збарський, В. Горьовий // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2010. – № 6 (255). – С. 27–31.

7. Руденко Н. Нетрадиційні джерела фінансування села / Н. Руденко // Агро Перспектива. – 2010. – № 7. – С. 17–18.

8. Слобода С. Кошти вирішують усе / С. Слобода // Аграрний тиждень. Україна. – 2010. – № 41 (167). – С. 3–4.



[1] Науковий керівник: Т.Є. Кучеренко, к. е. н., доцент

[2] За даними Мінагрополітики

[3] За даними Мінагрополітики