banner-mia2.gif

Гутко Л.М.,

канд. екон. наук,

Білоцерківсьий державний аграрний університет

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·       Сельское хозяйство относят к сектору экономики с максимальным риском получения убытков от хозяйственной деятельности, поскольку урожай сельскохозяйственных культур во многом зависит от природно-климатических факторов.

·       Человек еще не научился управлять стихийными бедствиями и решил обезопасить себя от возможных потерь с помощью страхования. Но программы, предлагаемые страховщиками, не устраивают страхователей из-за высокой стоимости страховых услуг.

·       Только при условии реальной государственной поддержки производителей сельскохозяйственной продукции можно достичь равновесия между спросом и предложением на страховом  рынке.

&                   Key issues that are examined:

·       Agriculture belongs to the sector of economy with maximum risk of obtaining damages from economic activities because the harvest of different crops largely depends on climatic conditions.

·       As mankind can’t control the nature hazards a man decides to save himself against possible damages with the help of insurance. But programmes proposed by insurance companies don’t always satisfy goods producers. The main problem is high cost of insurance services.

·       Only in the conditions of real state support of agricultural producers we may reach the balance between supply and demand on the insurance market.

 

Сільське господарство можна з повною впевненістю віднести до сектора економіки з максимальним ризиком отримання збитків від виробничо-господарської діяльності. Адже врожай сільськогосподарських культур не лише залежить від чіткого дотримання технології їх вирощування, а й майже цілком перебуває під впливом природно-кліматичних умов. Світовий досвід вказує на необхідність страхування ризиків у підприємницькій діяльності і в агробізнесі зокрема [4]. Однак самого лише бажання підприємця застрахувати свої ризики, звичайно, недостатньо, оскільки не лише кожні країна чи регіон, а й кожна галузь господарської діяльності мають певну специфіку та проблеми. Розвиток ринку страхування як складової ринку фінансових послуг неможливий без державного регулювання, і особливо це стосується аграрного сектора економіки [6]. Питаннями розвитку ринку страхування в аграрному секторі досить ретельно займаються фахівці ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН, зокрема С.А. Навроцький, А.А. Гриценко [3,5]. Цьому питанню постійно приділяється увага й з боку Міністерства аграрної політики України, фахівці якого також доводять до громадськості своє бачення шляхів вирішення проблем, пов’язаних зі страхуванням у сільському господарстві [5]. Крім того, розвиток сільського господарства в Україні — це питання державної ваги. Тому для гарантії економічної та продовольчої безпеки держави Законом України «Про страхування» [2] передбачено обов’язковість страхування врожаю сільськогосподарських культур. Згідно зі статтею 7 даного документа застрахувати свій урожай зобов’язані виробники сільськогосподарської продукції всіх форм власності, причому для державних підприємств ця вимога поширюється на врожай багаторічних насаджень і всіх сільськогосподарських культур, а для підприємств інших форм власності — лише на врожай зернових культур і цукрових буряків.

Компанії, що займаються страхуванням сільськогосподарських ризиків, пропонують своїм клієнтам програми страхового захисту, які за багатьма параметрами не влаштовують страхувальників. Основну проблему складає висока вартість страхових послуг. Лише за умови реальної державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції можна досягти рівноваги між попитом і пропозицією на страховому ринку.

Слід зауважити, що перші кроки в цьому напрямку вже зроблено, а саме прийнято Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» [1], який набуває чинності з 1.01.2005 року. Даний документ визначає страхувальників сільськогосподарської продукції. Так, в обов’язковому порядку повинні застрахувати ризики загибелі сільськогосподарської продукції товаровиробники, які реалізують на організованому аграрному ринку будь-який її вид; ті, що отримують бюджетну дотацію чи субсидію, пов’язану з виробництвом сільськогосподарської продукції; отримувачі бюджетної позики або банківського кредитування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування, а також товаровиробники, що отримують банківський кредит на цілі виробництва сільськогосподарського профілю за умови, що відсотки за ним частково або повністю відшкодуються за рахунок коштів бюджету.

Згідно з даним документом страхувальник повинен застрахувати ризики загибелі сільськогосподарської продукції за правилами комплексного або індексного страхування. При цьому, комплексним вважається страхування всіх ризиків загибелі сільськогосподарської продукції або її частини внаслідок:

— вимерзання, заморозку, ожеледі;

— граду або удару блискавки;

— зливи, паводку;

— посухи, пожежі;

— бурі, урагану, буревію;

— лавини, земельного зсуву, земельно-водного селю;

— землетрусу;

— епітофітійного розвитку хвороб, розмноження шкідників рослин, притаманного нашій країні;

— протиправних вчинків осіб, таких, як крадіжки, хуліганські дії стосовно рослинних насаджень, руйнування покриттів теплиць, парників, оранжерей.

Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури у відношенні до усереднених натуральних показників її врожайності на визначений термін за останні 5 років.

Базою для визначення страхової суми при комплексному страхуванні може бути:

— очікувана вартість сільськогосподарської продукції, що виробляється;

— очікуваний прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, що виробляється;

— сума витрат, понесених страхувальником на виробництво окремого виду сільськогосподарської продукції.

Підприємства, які уклали зі страховими компаніями договори комплексного або індексного страхування ризиків втрати врожаю сільськогосподарських культур, матимуть право на отримання страхової субсидії в розмірі 50% від суми фактично сплаченого страхового внеску за рахунок коштів фонду аграрних страхових субсидій. У разі настання страхового випадку за договорами комплексного та індексного страхування сільськогосподарської продукції, крім суми страхового відшкодування в розмірі прямого збитку, страхувальникам за рахунок коштів даного фонду буде надано страхову субсидію в розмірі 50% страхової франшизи (частини збитків, яка підлягає покриттю за рахунок страхувальника).

Отже, фонд аграрних страхових субсидій — це державна спеціалізована установа, створена для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. Фонд є бюджетною організацією, має власний кошторис, бюджетні рахунки та здійснює неприбуткову діяльність. Доходи фонду формуватимуться за рахунок первинного внеску й кредитів державного бюджету, а також обов’язкових відрахувань страховиків. Так, держава зобов’язалась перерахувати на бюджетний рахунок первинний внесок у розмірі 20 млн. грн. [1].

Крім цього, страховики зобов’язані будуть перерахувати 2% від суми страхових платежів, отриманих внаслідок обов’язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції, до фонду аграрних страхових субсидій.

Якщо зобов’язання фонду на момент виплати страхових субсидій перевищуватимуть суму коштів, яка обліковується на його бюджетному рахунку, то така різниця покриватиметься за рахунок кредиту державного бюджету, який надаватиметься на безвідсотковій основі на термін, що не перевищує 12 поточних календарних місяців. Отже, перший крок зроблено — Закон «Про державну підтримку сільського господарства України» прийнято. Наскільки ефективно він функціонуватиме й чи буде задовольняти інтереси як страховиків, так і страхувальників, покаже час.

На наш погляд, для забезпечення дієвості даного Закону та механізму страхування в сільському господарстві слід розробити ряд нормативних документів та підзаконних актів, привести діючі нормативи до вимог Закону. Оскільки в умовах стабілізації економіки відбуваються зміни форми власності та механізму управління, зростає потреба суб’єктів господарювання в захисті їхніх майнових інтересів від різноманітних ризиків. Вирішити цю проблему можливо шляхом запровадження в Україні перевірених світовим досвідом форм та видів страхування та здійснення заходів щодо вдосконалення державного регулювання страхової діяльності, основними завданнями якої є:

по-перше, — створення привабливого та доступного для страхувальників ринку страхових послуг;

по-друге, — ліквідація адміністративних перешкод для здійснення окремих видів страхування і cтворення рівних умов для всіх страховиків;

по-третє, — збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи мотивації їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестицій в національну економіку;

по-четверте, — забезпечення реального відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, катастрофами та аваріями природного й техногенного походження, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцевий бюджети.

 

Список використаної літератури та нормативних документів

  1. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. № 1877-ІV (вступає в дію з 01.01.2005 р.) // Урядовий кур’єр. – 2004. – 29.09.2004 р. - № 184.
  2. Закон України «Про страхування» від 07.03.1997 р. № 85/96-ВР зі змінами та доповненнями // офіційне опублікування: Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 13. – С.78 // електр.норм.прав.база ЛІГАБізнесІнформ 2004.
  3. Брязгун Н.П. Страхування врожаю сільськогосподарських культур // Фінанси сільськогосподарських підприємств: посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – Розд.3. – С. 281-293.
  4. Дісмукес Р., Вандевеєр М. Скільки коштує страхування врожаю та доходу в США? // Пропозиція. – 2002. - № 1. – С. 107.
  5. Зуб Г.І., Навроцький С.А. Страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві // Економічний довідник аграрника / В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. - – Розд. 9. – С.143-207.
  6.  Навроцький С.А. Ризики підприємця та страхування у підприємництві // Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. – К., 2002. – Розд.12. – С.325-366.