banner-mia2.gif

УДК 338.434:504.53

О.А. КОРЧИНСЬКА, к .е. н., с. н. с.,

А. П. МАТВІЄНКО, аспірант[1]

ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН

 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В УКРАЇНІ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

В статье рассматривается современное состояние сельскохозяйственных угодий и организация финансирования мероприятий по их охране от загрязнения. Детально анализируется функционирование Государственного фонда по охране окружающей среды.

 

Key issues are examined:

The current agricultural lands' state is considered. Financial aspects of their protection from pollution are examined. The State Environment Protection Fund activity is analyzed.

 

Постановка проблеми. Навколишнє природне середовище в Україні, включаючи сільськогосподарські угіддя, зазнає постійного негативного техногенного впливу і руйнації. Передусім це пов’язано з великою кількістю шкідливих забруднюючих речовин, що  викидаються промисловими підприємствами та різними видами транспорту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання збереження навколишнього природного середовища є досить актуальним і піднімається в багатьох роботах вітчизняних авторів, серед яких слід назвати Івануха Р., Коренюка П., Христенка С. [6,7,10].  Проте фінансові аспекти даного питання детально не розглядалися.

Мета даної статті - провести аналіз організації фінансування охорони сільськогосподарських угідь у комплексі природоохоронних заходів України. 

Великої шкоди сільському господарству нашої країни завдала аварія на Чорнобильській АЕС, в результаті чого з сільськогосподарського обороту  було вилучено 96 тис. га земель, а 8,4 млн. га угідь зазнали радіоактивного забруднення [5]. Найбільше забруднених угідь у зоні Полісся. Внаслідок радіаційного забруднення сільськогосподарських угідь створюються вкрай несприятливі умови для виробництва як продукції рослинництва, так і продукції тваринництва. В зоні, прилеглій до Чорнобильської АЕС, поголів’я великої рогатої худоби скоротилось на 99 тис. голів, у тому числі корів – на 43 тис., а також свиней – на 15 тис. і овець – на 31 тис. голів. На радіоактивно забрудненій території, що охоплює Київську, Чернігівську, Житомирську і Рівненську області, продукція сільського господарства часто є непридатною для споживання [6].

Розвиток промисловості,  збільшення транспорту та урбанізація  спричиняють зростання як забруднення атмосферного повітря, так і грунтів.   У деяких регіонах України (Донбасі, Придніпров’ї) вміст забруднюючих шкідливих та отруйних речовин в атмосфері перевищує гранично допустимі норми в 10-20 разів [7].

Забруднення навколишнього природного середовища призводить до значних збитків у сільському господарстві.  Залежно від рівня забруднення угідь урожайність сільськогосподарських культур знижується на 10-30% [11].  Крім того, погіршується якість вирощеної продукції. У зерні знижується вміст протеїну, який є найбільш важливим компонентом їжі людини, зменшується процентний вміст жирів.   Поряд з цим погіршуються і кормові властивості зерна, змінюється його хімічний склад.  В результаті зниження вмісту білкових речовин знижується кількість та якість клейковини, що знижує клас пшениці [11]. Разом з тим відбувається перехід хімічних канцерогенів у продукти харчування, що не тільки знижує їх харчову цінність, а й підвищує шкідливість їх для здоров’я населення.   Так, надлишок міді призводить до гепатиту та хвороби Вільсона, а нікелю - до захворювань шкіри.

Однією з головних проблем погіршення екологічного стану грунтів України є недостатньо дієві інструменти еколого-економічного регулювання господарської діяльності, зокрема недосконала організація фінансування природоохоронних заходів.

Як одне з джерел фінансового забезпечення природоохоронних заходів у багатьох країнах світу застосовують екологічне оподаткування. Сполучені Штати Америки є однією з перших країн, які почали застосовувати екологічні податки, що спрямовуються на захист навколишнього природного середовища від шкідливих промислових відходів. У США екологічні податки були запроваджені у 80-ті роки ХХ століття. З 1987 року введені додаткові акцизні податки на нафту, що спрямовуються до спеціального фонду очистки шкідливих відходів. Крім того, у цей фонд надходять кошти від податку на надприбуток корпорацій, якщо їх прибуток перевищує 2 млрд. дол.[8].

В Австрії екологічний податок сплачують юридичні особи, які отримують спадщину. Для підприємств з необмеженою податковою відповідальністю об’єктом виступає загальна вартість майна, для підприємств з обмеженою – майно на території Австрійської Республіки. Цей податок не може бути зарахований у витрати виробника. У Німеччині також існує екологічний податок, що становить за мету збереження навколишнього природного середовища [9].

У Білорусії екологічний податок належить до податкових платежів, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг). Об’єктом оподаткування виступають обсяги природних ресурсів, що видобуваються, обсяги викидів отруйних речовин у навколишнє природне середовище, що забруднюють його, а також обсяги відпрацьованої нафти та нафтопродуктів.

У Грузії стягується податок на забруднення навколишнього середовища. Він встановлюється на етиловий бензин, метиловий спирт, дизельне паливо, гас, природний газ. У Росії також стягується екологічний збір, що належить до федеральних податків.

В Узбекистані екологічний податок сплачують юридичні особи, що виробляють товари, здійснюють роботи та послуги. Об’єктом оподаткування є виробнича собівартість або витрати обороту. Ставка податку встановлюється у відсотковому розмірі та сплачується щоквартально. Від сплати звільняються юридичні особи, якщо на підприємстві працює понад 50% інвалідів [12].

В Україні з метою стимулювання зниження забруднення навколишнього природного середовища і формування джерела фінансування природоохоронних заходів згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища” від 13 січня 1992 року № 18  запроваджена плата за забруднення навколишнього природного середовища. Відповідно до цієї постанови був створений  позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища, на рахунок якого і надходила плата за забруднення [2].  Так тривало до 1998 року, коли відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища від 7 травня 1998 року № 634 [3] республіканський позабюджетний фонд втратив чинність, а плата за забруднення стала надходити у певному відсотковому співвідношенні до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворювались у складі місцевих бюджетів на окремі рахунки, та до спеціального бюджетного фонду - Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворився у складі Державного бюджету України.

З 1 січня 1999 року замість плати розпочали збирати збір за забруднення навколишнього природного середовища, який зараховується до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на відповідному рівні [4]. Перерозподіл між різними бюджетними ланками відбувався наступним чином: до державного бюджету до 1998 року надходило лише 10% плати за забруднення, 70 %  до місцевих і 20 % обласних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.  З 1998 року відповідно до статті 46 Закону України Про охорону навколишнього природного середовищадо Державного фонду охорони навколишнього середовища надходить 30% від зібраної суми [1].  На теперішній час основними джерелами формування Державного фонду є: відрахування з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища; добровільні внески фізичних та юридичних осіб; частина коштів за використання природних ресурсів і частина грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням екологічного законодавства.  Сума збору,  яка  щорічно надходить до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища,  наведена  нижче  в таблиці 1.

Таблиця 1

Надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища на державному рівні, тис. грн.

Роки

До позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища

До бюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища

До фонду охорони природного середовища у складі спеціального фонду державного бюджету

1997

16000

х

Х

1998

х

4300

Х

1999

х

13076

Х

2000

х

х

13076

2001

х

х

22670

2002

х

х

41400

2003

х

х

70000

2004

х

х

74430,4

2005

х

х

98667,9

2006

х

х

501505

2007

х

х

584093

Джерело: Державні бюджети України на 1997-2007 роки

 

Перетворення республіканського позабюджетного фонду у бюджетний мало сприяти більш ефективному контролю за використанням його коштів з боку Верховної Ради.  Завдяки створенню Державного казначейства та відкриття єдиного казначейського рахунку всі доходи і витрати даного Фонду проходять через цей рахунок.  Створена Рахункова палата слідкує за цільовим використанням державних коштів.  На Державну податкову адміністрацію покладена відповідальність за надходження платежів за забруднення.   Вцілому реформування системи державних доходів, включаючи Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, було націлене на підвищення фінансової дисципліни.

Проте перетворення Фонду з позабюджетного у бюджетний має і певні недоліки, зокрема втрачена незалежність від політичних інтересів окремих груп.  Враховуючи політичну нестабільність у країні, існує висока ймовірність недофінансування довгострокових проектів.  

Сума коштів, що надходить до Державного фонду охорони  навколишнього природного середовища, не відповідає розмірам шкоди, яка заподіяна  природі та населенню.  Їх недостатньо для фінансування проведення необхідних природоохоронних заходів зі  збереження  довкілля, у тому числі і сільськогосподарських угідь.  Фонд підтримує велику кількість програм з різних аспектів  охорони навколишнього середовища.  Тільки у 2006 році вісім програм Міністерства охорони навколишнього природного середовища України підтримувалося ресурсами Фонду і ще п’ятнадцять програм п’яти інших міністерств фінансувалося ресурсами Фонду.   Річний бюджет, що лежить в основі витрат Фонду, ставить під сумнів можливість завершення довгострокових інвестиційних проектів.

Тому слід розглянути можливість розширити коло платників за рахунок власників автомобілів. З них можна стягувати збір за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення. Цей збір також може поступати до Фонду охорони довкілля, а потім частково спрямовуватися на фінансування природоохоронних заходів, особливо відтворення родючості грунтів, прилеглих до доріг.

З метою підвищення ефективності фінансування природоохоронних заходів слід посилити контроль за реалізацією екологічних проектів.  Треба запровадити регулярний моніторинг і контроль за інвестиційними проектами, що реалізуються за підтримки даного фонду.   На сьогоднішній день інформація про фактичні витрати  Фонду є неповною і недостовірною.  У засобах масової інформації можна зустріти лише окремі звіти про фінансування місцевих екологічних програм.  На загальнонаціональному рівні така інформація відсутня, що не дає можливості порахувати ефективність використання коштів і знижує прозорість  процесу їх розподілу.   Тому слід запровадити збір на загальнонаціональному рівні і створити базу  даних щодо проектів,  які фінансуються за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. 

Для забезпечення фінансування природоохоронних заходів можна також створити екологічні фонди на підприємствах, що є найбільшими забруднювачами довкілля. Для формування цих фондів можна використати податковий інвестиційний кредит – це можуть бути кошти, що сплачуються платниками за понадлімітні викиди та скиди забруднюючих речовин. Крім того, великі підприємства-забруднювачі можуть відраховувати певний відсоток від отриманого прибутку для наповнення власного екологічного фонду та фінансування природоохоронних заходів за місцем забруднення. На підприємствах, яві виробляють продукцію з великою кількістю відходів можна створити фонд для фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення.

Фінансування заходів з формування та забезпечення екологічного підприємництва в аграрному секторі у низці розвинених країн здійснюють також позабюджетні екологічні фонди.  Як правило, позабюджетні екологічні фонди формуються для незалежного від держбюджету фінансування природоохоронної діяльності, зокрема в аграрному виробництві. Грошові ресурси позабюджетних екологічних фондів мають доповнювати асигнування державного та місцевого бюджетів екологічного спрямування.  Такий зарубіжний досвід можна використати  і  в Україні.

Висновки.  Екологічний стан земель сільськогосподарського призначення можна охарактеризувати як критичний, що потребує значної державної допомоги.  З метою фінансування природоохоронних заходів, включаючи охорону грунтів від забруднення, був створений Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.  Проте діяльність даного фонду не приносить бажаних результатів.  Необхідно чітко визначити структуру управління даним фондом, посилити контроль за надходженням  і  використанням коштів фонду, а охорона сільськогосподарських угідь від забруднення повинна стати пріоритетним напрямком державної екологічної політики.

Список використаних джерел

1.                Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264 - ХІІ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

2.                Постанова КМУ «Про затвердження Порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища» від 13.01.1992р. №18. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

3.                 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища від 7 травня 1998 року № 634. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

4.                Постанова КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» від 01.03.1999р. №303 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

5. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України / [Носко Б.С., Прістер Б.С., Лобода М.В. та ін.] ; за ред. Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.

6. Іванух Р. Еколого-економічні проблеми розвитку сільського господарства на Україні / Р. Іванух // Економіка Радянської України. - 1991. – № 8. - С. 44-50.

7.                Коренюк П.І. Фінансові проблеми економіки природокористування в аграрному секторі України / П.І. Коренюк // Фінанси України. - 2005. - № 1.– С. 132-136.

8.                Крисоватий А.І. Місцеві податки у США та особливості їх справляння / А.І. Крисоватий, В.І. Мельник // Фінанси України. - 1999. - № 1. – С. 100-106.

9.                Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник) / О.В. Мещерякова. – М.: Фонд «Правовая культура», 1995. – 240 с.

10.             Христенко С. Організація охорони навколишнього середовища в умовах ринкових відносин  / С. Христинко // Економіка України. - 1992. - №10. – С. 84-86.

11.             Царенко А.М. Экономические проблемы производства экологически чистой агропромышленной продукции (теория и практика) / А.М. Царенко  К.: Аграрна наука, 1998. - 252 с.

12.             Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Довідник / І.Д. Якушик, Я.В. Литвиненко. – К.: «МП Леся», 2004. – 480с.



[1][1] Науковий керівник - к.е.н., с.н.с. Корчинська О.А.