banner-mia2.gif

УДК: 339.009.12

С. СУДОМИР, аспірант[1] НАУ

 

ДО АНАЛІЗУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СКЛАДОВОЇ ЙОГО ПОТЕНЦІАЛУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Рассмотрены подходы ученых экономистов относительно сущности понятия «конкурентоспособность» предприятия. Проанализированы основные смысловые элементы данного понятия, их подчиненность и сформулировано авторское определение «конкурентоспособности» предприятия.

Key questions which are examined:

Approaches of scientific economists in relation to essence of concept «competitiveness» of enterprise are considered. The basic semantic elements of this concept, their subordination are analysed. Author determination of «competitiveness» of enterprise is formulated.

 

Вступ. В сучасних умовах ринкової економіки однією із важливих задач є забезпечення динамічного стратегічного розвитку підприємницьких структур. Лише на такій основі можливо створити результативну систему управління конкурентоспроможності підприємств та забезпечити їх соціально- економічний розвиток.

Основною ознакою ринкової економіки, до якої перейшла наша держава, є конкурентна боротьба, суперництво підприємців за одержання максимальних

прибутків. В умовах виникнення і дії конкуренції в агропромисловому виробництві важливого значення набуває досягнення балансу між постачальниками і споживачами сільськогосподарської продукції. Конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкурентоспроможність, тим вищий життєвий рівень в цій країні.

Аналіз останніх досліджень. Дослідження проблеми конкурентоспроможності проводилися в розвинутих країнах капіталістичного світу. Теоретичним надбанням є наукові праці економістів – дослідників різних часів: А.Сміта,  Д.Рікардо, А.Курно, Е.Хекшера,  Б.Оліна, Дж.Робінзона, Е.Чемберлена, П.Стаффа, Ф.Еджуорта, А.Лернера, Ф.Хайєка, М.Портера, І.Ансоффа,  А.Томпсона,  А.Юданова,  Г.Азоєва та інших.

Також значний вклад з розгляду питань конкурентоспроможності економіки України вцілому й аграрного сектора зокрема внесли вітчизняні економісти О.Гудзинський, В.Геєць, В.Власов, С.Вороніна, В.Дикань, М.Малік, Я. Базилюк, Ю. Павленко, Т. Пахомова, М.Пугачов, П. Саблук, О.Шпичак, В. Чернега, В. Андрійчук, В.Бойко, А. Юданов та інші. Проте в економічній літературі визначення конкурентоспроможності не є однозначним, яке ускладнює формування критеріїв та методів дослідження. Тому існує необхідність уточнення даного поняття.

Метою дослідження є: уточнення поняття «конкурентоспроможність».

Виклад основного матеріалу. Розглянемо основні підходи різних фахівців, що розкривають сутність «конкурентоспроможність»:

Економічне поняття конкурентоспроможності розглядається в різних аспектах у вітчизняній та іноземній економічній літературі. Взагальному конкурентоспроможність визначається як: властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічним об’єктом; властивість товару, об’єкта ринкових відносин виступати на ринку на рівні з присутніми аналогічними товарами; спроможність випереджати інших, використовуючи свої переваги у досягненні поставлених цілей.

Визначення поняття конкуренції бере свій початок ще з VIII ст., де А.Сміт звернув увагу на різницю між суб’єктивними прагненнями підприємців і об’єктивними результатами їх діяльності [9].

А.Юданов розлядає конкурентоспроможність товару через привабливість даного продукту для здійснюючого реального придбання споживачів [9, c. 18], у даному визначенні автор конкурентоспроможність пов’язує не з відмінними характеристиками товару, як такого, а з привабливістю для покупців.

С.Вороніна, В.Дикань, та інші розглядають поняття конкурентоспроможності, як властивість суб’єкта ринкових відносин, що виявляється в процесі концентрації та дозволяє зайняти свою нішу в ринковому господарстві для розширеного відтворення, що передбачає покриття всіх витрат виробництва та отримання прибутку від господарської діяльності.

З точки зору продуктивності підприємства [1] автори К. Маккі і С.Сесион-Робінзон вважали, що компанія, галузь або нація з вищим рівнем продуктивності може розглядатися як більш конкурентоспроможна.

Американські економісти вважають, що конкурентоспроможність потрібно розглядати як «конкурентну раціональність», тобто уміння думати і діяти швидше, влучніше, найетичніше [3].

Європейський форум з проблем управління визначив конкурентоспроможність підприємства як реальну і потенційну спроможність фірм в наявних для них умовах проектувати, виготовляти і збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками привабливіші для споживача, ніж товари конкурентів.

М.Портер розглядає конкурентоспроможність підприємства через порівняння його конкурентних переваг високого і низького порядку з аналогічними перевагами інших фірм на ринку.

Жан-Жак Лаблен вважає, що конкурентоспроможність підприємства – це спроможність задовольняти потреби покупців краще, ніж це роблять суперники.

Б.Скотт вважав [1], що конкурентоспроможність здатна підвищувати доходи організації так само швидко, як конкуренти, і забезпечувати необхідний рівень інвестицій для підтримки цієї тенденції в майбутньому.

На думку авторів Х.Джонсона, М.Хаммера і Дж.Чампи [1], компанії повинні зменшувати виробничий цикл і витрати, покращувати якість товарів і послуг, зміцнювати відносини з постачальниками і споживачами, створювати свої організаційні системи, щоб реакція на зміни споживацьких смаків і переваг була як можна швидшою.

З точки зору вміння адаптуватися до змін навколишнього середовища, то як стверджує автор [1], конкурентоспроможність – здатність організації продовжувати працювати у вибраній сфері бізнесу, коли макросередовище швидко змінюється, адаптуватися до змін навколишнього середовища, створювати свої конкурентні переваги і на цій основі досягти кращих результатів діяльності, ніж конкуренти.

В економічній енциклопедії під редакцією С.Мочерного  конкурентоспроможність – це споживчі властивості товару (послуги), які відрізняють його від товару – конкурента за ступенем їх відповідності конкурентним потребам, вимогам конкурентного ринку з урахуванням витрат на задоволення. Найважливіші фактори конкурентоспроможності – рівень цін, якість продукції, умови сервісу, термін гарантії виробу, обсяг після послуг з продажу  у процесі використання виробів, реклами та інших [7, с.813].

На думку Кривенко Г.В. конкурентоспроможність підприємства (фірми) в умовах маркетингової орієнтації – це спроможність господарських одиниць до ефективного функціонування на ринку, заснованого на пропозиції товарів, що відповідають запитам і перевагам покупців за якістю, кількістю і асортиментам в необхідні терміни і на більш вигідних в порівнянні з конкурентами умовах [10].

В. Чернега в зміст поняття конкурентоспроможність вкладає «наявність внутрішніх та зовнішніх факторів, які відображають відповідність підприємства вимогам конкурентного середовища та можливість збуту його продукції [6 с.19].

І.Піддубний під конкурентоспроможністю розуміє інтегровану властивість економічної системи, яка зумовлює реалізацію мети та досягнення результатів функціонування, необхідних і достатніх для активного позиціювання системи в конкурентному ринковому просторі.

Заслуговує на особливу увагу визначення Гудзинського О.Д. та Шепіцина А.О., які наголошують, що конкурентоспроможність підприємства характеризується можливістю забезпечувати випуск і реалізацію продукції, яка за своїми ціновими та неціновими факторами більш приваблива, ніж продукція підприємств – конкурентів, використовуючи конкурентні переваги і потенційні можливості для забезпечення конкурентоспроможності продукції в майбутньому при зміні ринкової ситуації та попиту споживачів.

Більшість науковців вважають, що об’єкти конкурентоспроможності пов’язані наступним чином – конкурентоспроможність підприємства ґрунтується на конкурентоспроможному товарі, конкурентоспроможну галузь формують конкурентоспроможні підприємства, конкурентоспроможність країни формується з конкурентоспроможних галузей.

Однак ми вважаємо, що дані визначення не повною мірою розкривають сутність поняття «конкурентоспроможність». Ми обґрунтовуємо нашу позицію такими доводами:

- по – перше, конкурентоспроможність підприємства, товару чи послуги може визначити і підтвердити тільки ринок та його споживач. Це значить, що конкурентоспроможність – це категорія визначення суб’єктами ринкового середовища;

- по - друге, вона проявляється при організаційній взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища;

- по – третє, конкурентоспроможність як явище має динамічний характер;

- по – четверте, конкурентоспроможність – це баланс попиту і пропозиції, це механізм реалізації потенціалу конкурентоздатності.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Виходячи із нашої логіки в поняття «конкурентоспроможність» ми вкладаємо зміст, який уточнює його сутність, а саме: «конкурентоспроможність – це визнана ринком сформована і реалізована конкурентоздатність соціально-економічних систем, яка матеріалізована у формі товару чи послуги. Вона може визначатися в процесі оперативної діяльності при реалізації стратегій і на перспективі при обґрунтуванні можливих ситуацій і стратегій розвитку.»

Отримані в даній статті результати дозволять перейти до наступного етапу дослідження конкурентоспроможності підприємства і методики їх оцінки.

 

Список використаних джерел

1. Акимова И.М. Промышленный маркетинг. / И.М. Акимова - 2- е изд., стер.- К.: О-во «Знания», КОО, 2001.-294 с.

2. Менеджмент та його обліково – аналітичне забезпечення : [навчальний посібник] / О.Д. Гудзинський, Т.М. Пахомова – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.- 51 с.

3. Вороніна Л.І. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. / Л.І. Вороніна – К.: Видавництво Європейського університету, 2001.- 306 с.

4. Современный экономический словарь / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева - 2 –е изд., испр. М.: ИНФРА- М, 1999.- 479 с.

5.                Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоспособности предприятия. / В.Л. Дикань - Харьков: Основа, 1995.- 160 с.

6.                Чернега В.В. Формування механізму забезпечення стійкості підприємств на основі розвитку підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.06.01. «Економіка, організація і управління підприємствами» / В.В. Чернега.- К., 2006.- 20 с.

7.     Чернега В.В. Конкурентостійкість підприємств та механізми її забезпечення: Монографія. / В.В. Чернега - К.: ІПК ДСЗУ, 2008.- 235 с. Бібліогр.: с. 215 – 230.

8.     Економічна енциклопедія / під. ред. Мочерного С.В. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000.- В 3 – х томах

9.     Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика./ А.Ю. Юданов - М.: Акалис, 1996.-272 с.

10.            Кривенко Г.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств в умовах маркетингової орієнтації : Дис. ... канд. екон. наук, 08.06.01. / Г.В. Крищенко. – Донецьк, Донецький державний університет економіки і торгівлі, 2003, с.18.

11.            Піддубний І. Теорія конкурентоспроможності: сучасний стан і предметно – методологічні аспекти розвитку / І. Піддубний, Л. Піддубна // Економіка України. - 2007. - № 8.- с. 60



[1] Науковий керівник - д.е.н., професор кафедри менеджменту ім. проф. Й.С.Завадського НАУ Гудзинський О.Д.