banner-mia2.gif

УДК 338:631.1

К.О. Прокопенко, к.е.н.

ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАНУ"

 

Ефективність сільськогосподарських підприємств в кризових умовах

 

Питання, які розглядаються:

·          Розглянуто причини та умови, які визначали закономірності розвитку сільськогосподарських підприємств у 2009 році.

·          Визначено ступінь впливу на фінансові результати таких факторів, як собівартість сільськогосподарської продукції, цінова кон'юнктура і рівень державної підтримки.

Ключові слова: ефективність, фінансові результати, собівартість сільськогосподарської продукції, державна підтримка.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены причины и условия, которые определяли закономерности развития сельскохозяйственных предприятий в 2009 году.

·          Определена степень влияния на финансовые результаты таких факторов, как себестоимость сельскохозяйственной продукции, ценовая конъюнктура и уровень государственной поддержки.

Ключевые слова: эффективность, финансовые результаты, себестоимость сельскохозяйственной продукции, государственная поддержка.

 

Issues that are examined:

·          The causes and conditions that determine patterns of development of agricultural enterprises in 2009 are considered.

·          The degree of influence on the financial results of such factors as the cost of agricultural products, price situation and the level of state support is determined.

Keywords: efficiency, financial results, cost price of agricultural production, government support.

 

Постановка проблеми. В умовах інтеграції країни в систему сучасного світового господарства особливої актуальності набуває забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Поняття конкурентоспроможності тісно пов’язане з поняттям економічної ефективності. Конкурентоспроможним є підприємство чи галузь, в цілому, що ефективніше за інших використовує ринкову ситуацію, яка склалася.

Україна має значний аграрний потенціал, отже це повною мірою відноситься і до сільськогосподарської продукції та продовольства. В останні роки країна займає одну з провідних позицій на світовому ринку зернових та технічних культур, а у попередньому році увійшла в трійку провідних експортерів зерна. Якщо у 2008 році частка експорту агропродовольства у загальному експорті країни складала 16%, то у 2009 році вона зросла до 23,6%. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору є важливою складовою економічної політики країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, забезпечення ефективності їх виробничої діяльності досліджували такі відомі українські та зарубіжні економісти, як С. Дем’яненко, С. Зоря, Л. Молдаван, Б. Пасхавер, Ш. фон Крамон-Таубадель та багато інших [1, 2, 3, 4]. На сьогодні ці проблеми не втрачають своєї актуальності, що обумовлює продовження досліджень у даному напрямі.

Мета статті - дослідити рівень ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств в умовах загальної економічної кризи, визначити економічні наслідки їх виробничої діяльності та чинники збереження конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Виклад основного матеріалу. Конкурентоспроможність визначають як індикатор спроможності постачати товари й послуги туди, де можна знайти покупців, за цінами, які  нижчі, ніж у конкурентів, заробляючи при цьому прибутки не менші, ніж альтернативні доходи, які можна було б отримати за альтернативного використання задіяних ресурсів. Тобто конкурентоспроможність обумовлює наявність у виробника:

здатності задовольняти вимоги покупців продукції щодо своєчасності поставок та очікуваної якості продукції;

здатності задовольняти вимоги споживача як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку щодо ціни на продукцію;

здатності ефективно використовувати ресурси [2].

За попередніми результатами сільськогосподарської діяльності у 2009 р. вже можна робити висновки про ефективність роботи аграрних товаровиробників, конкурентоспроможність отриманої продукції та подальші перспективи розвитку сільськогосподарських виробників.

Сільське господарство України виявилося однією з небагатьох галузей національної економіки, які внесли позитивний результат у формування ВВП країни. Порівняно з 2008 р. ВВП країни скоротився на 15,0%, при цьому сільське господарство стало єдиною галуззю матеріального виробництва, де спостерігалося зростання ВДВ (0,2%), відповідно зросла його частка у ВВП до 8,2%. Таким чином, порівняно з іншими секторами економіки України, воно виявилося більш стійким до впливу економічної кризи.

Валова продукція за цей період порівняно з попереднім зросла на 0,1%, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах виробництво скоротилося на 0,6%, у господарствах населення – зросло на 0,6%, тобто фактично були збережені обсяги виробництва.

Однією з причин цього були достатньо сприятливі кліматичні умови для виробництва сільськогосподарської продукції у 2008-2009 роках, завдяки чому був отриманий  другий за величиною за період незалежності країни (46,0 млн.т) врожай зернових культур.

Завдяки покращенню кормової бази відбувається поступове відновлення тваринництва. Так, чисельність поголів’я птиці та свиней протягом 2009 р. постійно зростала порівняно з 2008 р. Станом на 1 січня 2010 р. їх поголів’я було більшим, ніж на 1 січня 2009 р. відповідно на 7,5% та 16,1%.

Фінансові результати минулого року визначені  трьома основними чинниками: собівартість сільськогосподарської продукції, ціни на неї та рівень державної підтримки.

Собівартість сільськогосподарської продукції є одним з вирішальних чинників та водночас показників економічної ефективності виробничої діяльності та вартісним виміром рівня ресурсних питомих витрат на виробництво продукції.

У  2009 р. мало місце значне зростання собівартості обумовлене зниженням ресурсовіддачі та  інфляційним фактором. Сьогодні в структурі сільськогосподарських витрат більше третини займає вартість придбаних засобів виробництва. Додаткове використання мінеральних добрив, гербіцидів, добавок до кормів дає можливість нарощувати обсяги виробництва вищими темпами, а отже швидше реагувати на зміни економічної кон’юнктури. Але з іншого боку це робить сільськогосподарського виробника залежним від цінової кон'юнктури, яка складається на ринку засобів виробництва. У минулому році сукупний індекс витрат на сільськогосподарську продукцію склав 105,9%, в тому числі на промислову продукцію, спожиту аграрним сектором 101,0%. Цей період характеризувався значним зростанням цін на техніку та запчастини до неї, мінеральні добрива, електроенергію, будівельні матеріали, зросли витрати на оплату праці. У 2009 р. інтенсивність інфляційного руху цін на продукцію першої сфери агропромислового комплексу була значно нижчою порівняно з попереднім роком. Так, у 2008 р. ціни на промислову продукцію для сільського господарства були на 44,1% вищими у порівнянні з  2007 р. У 2009 р. зменшилися ціни на корми промислового походження, паливо та нафтопродукти, які займають значну частку в структурі собівартості сільськогосподарської продукції.

За 13 років існування гривні засоби сільськогосподарського виробництва подорожчали майже у п’ять разів.

На жаль, лідерами інфляційного сплеску стали не тільки техніка та запчастини до неї, але й вироби здебільшого вітчизняного виробництва: мінеральні добрива, будівельні матеріали.

Сукупний індекс витрат на сільськогосподарську продукцію характеризує ситуацію на ринку засобів для сільського господарства для аграрних виробників, а саме, зміни цін національних виробників на продукцію, яка споживається сільським господарство (але не фактично спожита). Для більш глибокого аналізу витратної складової виробничої діяльності агровиробників потрібно дослідити індекс зміни виробничої собівартості, на динаміку якого впливають як цінова складова, так і фізичні обсяги закуплених ресурсів і рівень ресурсовіддачі продукції. Наприклад, чим вища урожайність, тим нижчу собівартість продукції буде мати виробник.

У 2010 р. порівняно з попереднім періодом зросла виробнича собівартість всіх основних видів продукції. Розрахунок середньозваженого індексу зміни собівартості показав, що в цілому по сільськогосподарській діяльності питомі витрати на виробництво у вартісному виразі зросли на 15,3%, в тому числі у рослинництві – на 27,7%, а у тваринництві – на 5,2% (табл. 1). При цьому продуктивність, або ресурсовіддача у рослинництві знизилася, а у тваринництві – зросла. В цілому у сільському господарстві виробнича собівартість зросла на 15,3%, при цьому за рахунок зміни ресурсовіддачі – на 9,6%.

Таблиця 1

Виробнича собівартість виробництва основних видів продукції сільськогосподарськими підприємствами у 2008-2009 роках, грн. за 1 ц

Види сільськогосподарської продукції

Собівартість 2008 р.

Собівартість

 2009 р.

Індекс зміни собівартості 2009р.до 2008р.

Зернові

54,98

68,88

1,253

Соняшник на зерно

95,98

121,27

1,263

Цукровий буряк

17,61

29,87

1,696

Овочі

59,62

67,31

1,129

Картопля

79,23

94,45

1,192

По основних видах продукції рослинництва

(середньозважений)

Х

Х

1,277

М'ясо великої рогатої худоби

1273,08

1390,36

1,092

М'ясо свиней

1032,82

1110,06

1,075

М'ясо птиці

648,97

660,23

1,017

Яйця (тис. шт.)

319,14

343,60

1,077

Молоко

149,75

155,96

1,041

По основних видах продукції тваринництва (середньозважений)

Х

Х

1,052

По основних видах продукції (середньозважений)

Х

Х

 

1,153

Джерело інформації: [5] .

 

У 2009 р. урожайність зернових, соняшнику і цукрового буряка порівняно з попереднім роком знизилася, а продуктивність у тваринництві зросла. Виходячи з даних про темпи зміни виробничої собівартості та зміни цін на витрати для сільського господарства, можна сказати, що падіння врожайності в рослинництві привело до росту виробничої собівартості із темпом 1,201, тобто за рахунок даного чинника собівартість в рослинництві зросла на 20,1%. В результаті рентабельність зернових знизилася до 6,7%. Високу рентабельність соняшника на зерно та цукрового буряка забезпечило значне зростання цін на дані продукти (відповідно на 41,7 та 36,7%).

 В тваринництві завдяки росту продуктивності собівартість знизилася на 0,6%. Отже, нижчі темпи росту собівартості у тваринництві пояснюються як ростом продуктивності, так і здешевленням кормів промислового і внутрігосподарського походження. При цьому ціни на продукцію ВРХ зменшилися, що поглибило кризу в підгалузі виробництва м'яса ВРХ (рентабельність у 2009 році знизилася до -33,1%) та дозволило отримати мінімальну рентабельність при виробництві молока (1,3%), яка не забезпечує відтворення і свідчить лише про незбитковість. Ціни на м'ясо свиней та продукцію птахівництва (яйця) зросли, що забезпечило рентабельність цих підгалузей (відповідно 12,5 та 13,1%).

Ціни на сільськогосподарську продукцію. Цінова кон’юнктура 2009 р. на рослинницьку продукцію була в цілому сприятливою для сільськогосподарських товаровиробників. Індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції у 2009 р. склав 106,4%, а в рослинництві ціни виросли на 9,1%.

До культур, що формують основні доходи у галузі рослинництва, відносяться зернові культури та насіння соняшнику. Ціни на ці продукти протягом року суттєво зросли. Порівняно з початком року у грудні 2009 р. ціни на зернові культури зросли на 41,7%, а на соняшник – на 89,8%, або майже у два рази. До позитивних тенденцій помісячної динаміки цін реалізації слід віднести відсутність різкого зменшення цін у період максимального збуту продукції сільськогосподарськими підприємствами.

У минулому році варіативність ціни була нижчою, ніж у минулі роки. Так,  для зернових культур співвідношення максимальної ті мінімальної ціни склало 1,45 (у 2008 р.  - 1,92), а для соняшнику – 1,9 (у 2008 р. 4,49). Обсяги реалізації рослинницької продукції мають тісну кореляцію із маркетинговим роком, а саме, основні обсяги підприємства реалізують в першій половині маркетингового року, і, як правило, ціни є високими на початку календарного року, а ближче до кінця календарного року зменшуються. У 2009 р. мінімальні ціни на початку року були найнижчими, а ближче до кінця року, коли почалася реалізація урожаю нового року, ціни почали зростати, що позитивно вплинуло на отримані сільськогосподарськими підприємствами фінансові результати.

В тваринництві обсяги реалізації продукції протягом року розподіляються досить рівномірно, але цінові тенденції для деяких продуктів були не зовсім сприятливими, а саме, лише ціни на молоко та яйця мали чітку динаміку росту, в той час як ціни на м'ясо худоби та птиці в цілому мали незначні коливання (варіативність, або співвідношення максимальної та мінімальної ціни, склала 1,13, а у 2008 р. 1,54), але ціни на м'ясо ВРХ зменшилися на 10,5%, на свинину на 14,2% (січень до грудня).

Порівняно з 2008 р. у 2009 р. зменшилися ціни на м'ясо ВРХ та молоко, що негативно вплинуло на фінансові результати сільськогосподарських підприємств.

Зростання рентабельності тваринництва у деякій мірі було забезпечене зміною структури реалізації, тобто зменшилися обсяги реалізації найбільш збиткового виду продукції - м’яса ВРХ (на 11%).

Державна підтримка виробництва сільськогосподарської продукції

Економічні результати сільськогосподарського виробництва за 2009 р. відображують лише результати продажу продукції без коштів державної підтримки. Кошти, які виділялися державою у минулі роки на підтримку сільськогосподарських товаровиробників, суттєво впливали на їх фінансовий стан. Зокрема, дотації і доплати, отримані підприємствами у 2008 р., майже у 2 рази підвищили їх рентабельність. Два роки поспіль, 2007 та 2008 рр., завдяки державній підтримці рентабельність виробництва у сільськогосподарських підприємствах утримувалася на рівні 25%. Але у минулому році державою було значно скорочено обсяги коштів на підтримку сільськогосподарського виробництва, і це, порівняно з попередніми роками, не мало такого суттєвого впливу на загальний фінансовий стан аграріїв. У табл. 2 наведений розрахунок рівня рентабельності  з урахуванням доплат і дотацій, що фактично є результатом від операційної діяльності підприємства.

Таблиця 2

Рентабельність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств у 2009 р.

 

Виручка від реалізації, млн. грн.

Прибуток  (збиток), млн. грн.

Рівень рентабель-ності, %

Доплати і дотації, млн. грн.

Рівень рентабель-ності з урахуванням доплат і дотацій, %

Продукція   

рослинництва

і тваринництва

 

58423,8

 

6872,3

 

13,3

 

2622,8

 

16,3

в тому числі:

    - рослинництво

43179,5

6093,2

16,4

1181,6

 

16,8

    - тваринництво

15244,3

779,1

5,4

1061,7

12,1

Джерело інформації: Розраховано за даними Держкомстату України.

 

Більш суттєві виплати, на відміну від 2008 р., отримали виробники рослинницької продукції, при цьому доплати та дотації на цю підгалузь збільшили рентабельність, за нашими розрахунками,  лише на 0,4 відсоткових пункти.

Суттєвіше вплинули виплати на стан тваринництва, підвищивши рентабельність цієї підгалузі на 6,7 відсоткових пункти. Якщо  без підтримки виробництво тваринницької продукції було просто не збитковим, то завдяки отриманим коштам рівень рентабельності підгалузі досяг такого рівня, за якого можливе розширене відтворення. Це є надзвичайно важливим, оскільки саме тваринництво знаходиться у зоні ризику через скорочення поголів’я та, відповідно, зменшення обсягів виробленої продукції.

У 2009 р. державою було виділено:

-  757,9 млн. грн. прямих бюджетних дотацій для підтримки сільськогосподарського виробництва, або у 4 рази менше порівняно з 2008 р., в тому числі на тваринництво – 199,4 млн. грн. (у 5,9 рази менше), та

- 1864 млн. грн. (у 1,2 рази менше) за рахунок повернення агровиробникам податку на додану вартість, у тому числі в тваринництві – 862,3 млн. грн. (у 1,8 рази менше порівняно з 2008 р.). 

Як і у  2008 р., доплати і дотації розподілилися  таким чином, що збалансували рівні рентабельності по підгалузях, роблячи їх однаково привабливими для товаровиробника. Але суттєве порівняно з 2008 та 2007 рр. скорочення державних виплат може негативно вплинути на подальшу виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств.

Таким чином, отримані дані щодо собівартості і рентабельності продукції та державної підтримки сільськогосподарських підприємств у 2009 р. дозволяють зробити загальний висновок про утримання фінансової ситуації в цьому секторі національної економіки на пристойному, враховуючи умови загальної економічної кризи, рівні. Попри значне зростання собівартості продукції, маса прибутків зросла, а кількість збиткових підприємств збільшилася лише на 1 відсоток. Зміни цінової кон’юнктури аграрного ринку були викликані як тенденціями цін на світовому продовольчому ринку, так і низкою внутрішніх факторів, зокрема, подальшим зменшенням платоспроможності населення.

В умовах економічної кризи постає проблема забезпечення подальшого ефективного функціонування аграрного сектору та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, що обумовлюється на даному етапі насамперед наявністю ресурсів та ефективністю їх використання.

В рослинництві для збільшення обсягів виробництва інтенсивним шляхом окрім впровадження сучасних технологій, покращення якості насіння, необхідно забезпечення оптимального внесення мінеральних та органічних добрив. Внесення органічних добрив в останнє десятиріччя катастрофічно скоротилося через зменшення поголів'я і до відновлення поголів'я до рівня початку 90-х років, достатнє внесення органіки забезпечене не буде. Порівняно з 1990 р. внесення мінеральних добрив скоротилося у 3 рази, а органічних - 8,6 разів. Починаючи з 2000 р. у сільськогосподарських підприємствах поступово зростало внесення мінеральних добрив на 1 га, але у 2009 р. у зв’язку з загальною економічною кризою та зростанням цін на мінеральні добрива, їх внесення зменшилося (табл. 3). Таке зменшення використання даного виду ресурсу стало одним з чинників зменшення урожайності практично всіх основних культур.

Таблиця 3

Використання добрив у сільськогосподарських підприємствах

 

1990

2000

2005

2006

2007

2008

2009

Внесено органічних добрив на 1 га посівної площі, тонн

8,6

1,3

0,8

0,7

0,7

0,6

0,6

Внесено в ґрунт мінеральних добрив у поживній речовині на 1 га посівної площі, кг

141

13

32

40

51

57

48

          у тому числі під

 

 

 

 

 

 

 

Зернові та зернобобові культури - всього

132

15

35

41

50

61

51

          з них під

 

 

 

 

 

 

 

  пшеницю озиму і яру

149

24

42

51

58

65

60

  кукурудзу на зерно

250

14

65

68

87

99

81

Цукрові буряки (фабричні)

424

68

174

209

271

287

220

Соняшник

117

3

17

18

26

29

24

Овочеві та баштанні культури

164

23

90

94

138

124

134

Картоплю

236

66

188

243

258

265

237

Джерело інформації: [6]

 

В тваринництві   основною витратною складовою  є корми, від наявності та оптимального складу яких залежить продуктивність худоби та птиці, а отже і загальна ефективність підгалузі.

У 2009 р. порівняно з попереднім роком зросло поголів’я свиней та птиці, при цьому значно зросла продуктивність та витрати кормів в розрахунку на голову худоби та птиці (табл.4). Водночас, показники, які характеризують  використання кормів, свідчать про зниження ефективності, або ресурсовіддачі цієї ресурсної складової. Зокрема, зросли на 9,1% витрати на виробництво 1 ц молока, також на 18% зросли витрати кормів на 1 ц приросту ВРХ та на 3,3% - свиней. Отже, при наявності кормової бази такого рівня, є потенціал для подальшого нарощування обсягів виробництва продукції і, відповідно, збільшення їх прибутковості.

Таблиця 4

Продуктивність та використання кормів у сільськогосподарських підприємствах

Показник

ВРХ

Корови

Свині

Птиця

2008

2009

2008

2009

2008

2009

2008

2009

Поголів’я, тис. гол.

1720,1

1627,1

624,3

604,6

2730,9

3307,9

89582,2

90554,0

Середньодобові прирости худоби, грамів

449

469

Х

Х

361

375

Х

Х

Середній надій молока на 1 корову, кг

Х

Х

3449

3915

Х

Х

Х

Х

Отримано яєць від 1 курки-несучки, шт.

Х

Х

Х

Х

Х

Х

278

280

Витрачено кормів на 1 голову, ц к.о.

21,3

23,6

49,2

53,1

7,0

7,5

0,42

0,42

Витрачено конц. кормів на 1 голову, ц к.о.

5,6

7,0

13,3

16,4

6,5

7,2

0,41

0,40

Джерело інформації: [7]

 

Для росту ефективності сільськогосподарської діяльності в сучасних умовах господарювання необхідна оптимізація ресурсної складової, і основним завданням є зменшення питомих витрат.

Одним з основних інструментів зниження витрат в сільському господарстві є субсидування ресурсів для аграрного виробництва. Серед методів здійснення такого субсидування можна назвати: тверді субсидії виробникам на кожну одиницю придбаного ресурсу; субсидії на здійснення певної діяльності (наприклад проведення меліоративних робіт); комплексне зниження витрат шляхом надання виробникам доступу до пільгових кредитів [8].

Зниження ціни хоча б на один ресурс сільського господарства, приводить до скорочення сумарних витрат, а отже, при зниженні ціни ресурсу виникає стимул до збільшення виробництва.

Таким чином, політика зниження витрат у сільському господарстві шляхом здешевлення ресурсів веде до зростання прибутків виробників; збільшення попиту на здешевлений ресурс; зростання обсягів пропозиції продукції; зростання попиту на інші ресурси.

Але робота даного механізму обумовлюється наявністю конкуренції у галузі, що виробляє субсидований вид ресурсу (в іншому випадку субсидія даного ресурсу буде перенаправлена від сільськогосподарського виробника в галузь, що виробляє даний ресурс), а також  субсидований ресурс повинен мати вузькоспрямоване  сільськогосподарське використання, щоб не було можливостей зміни його галузевого призначення (особливо це стосується кредитів).

Таким чином, минулий 2009 рік сільськогосподарські підприємства закінчили з наступними економічними наслідками:

1. Сільськогосподарські підприємства у складній загальноекономічній ситуації знизили ефективність своєї виробничої діяльності, але забезпечили норму рентабельності, вищу за середню по національній економіці, яка утримується вже декілька років поспіль, що є запорукою відродження галузі. Забезпечення ресурсів для нагромадження є основною складовою для її подальшого розвитку.

2. Ціновий паритет минулого року, розрахований за індексами цін на продукцію сільськогосподарських виробників та продукцію для сільськогосподарського виробництва виявився на користь агросфери. Якщо середньорічний сукупний індекс витрат становив 105,9%, а ціни на промислову продукцію для сільського господарства зросли на 1,0%, то ціни виробників сільськогосподарської продукції зросли на 6,3%.  В той же час, аналіз середньозваженого індексу виробничої собівартості за основними видами продуктів показав, що у 2009 р. собівартість зросла на 6,7% швидше, ніж ціни сільськогосподарських виробників, що все-таки дозволяє говорити про існування фактичного диспаритету не на користь агровиробників.

3. У 2009 р. ціни виробників сільськогосподарської продукції зросли значно менше роздрібних цін на продовольство, зокрема, ціни сільськогосподарських виробників зросли на 6,3%, а ціни на продукти харчування на 11,9%.  Отже, частка галузі в кінцевій ціні споживання знову почала скорочуватися, що означає зміну цінового паритету між другою і третьою сферами АПК не на користь сільського господарства.

4. Стартовий рівень інфляції у 2010 р. поки що досить високий. Розуміючи соціальне значення споживчих цін на продовольство, необхідно виключити можливість ситуації, коли сільське господарство систематично програє цінові перегони галузям-суміжникам. Враховуючи реальну інфляційну ситуацію, в Україні доцільно проводити державну аграрну політику, яка би забезпечувала зниження витрат в сільському господарстві через субсидування ресурсів для аграрного виробництва.

 

Список використаних джерел

1.   Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Штефана фон Крамона-Таубаделя, Сергія Дем’яненка, Арніма Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.

2.   Зоря С. Взаємозалежність між сільським господарством та макроекономікою в Україні / С. Зоря. – К.: КНЕУ, 2005. – 216 с.

3.   Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках: Наукова доповідь / [Трегобчук В.М., Пасхавер Б.Й., Бородіна О.М. та ін.]; за ред. акад.. УААН В.М. Трегобчука, чл.-кор. УААН Б.Й. Пасхавера. – К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2007. – 260 с.

4.   Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б.Й., Шубравська О.В., Молдаван Л.В. та ін.]; за ред. акад. УААН Б.Й. Пасхавера. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 432 с.

5.   Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6.   Внесення мінеральних та органічних добрив під урожай сільськогосподарських культур у 2009 р.: статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2010. – 43 с.

7.   Тваринництво України за 2009 рік: статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2010. – 250 с.

8.   Серова Е.В. Аграрная экономика / Е.В. Серова. – М.: ГУ ВШЭ, 1999. – 480 c.