banner-mia2.gif

УДК 334.758.4

О.О. МАРИНЧЕНКО, аспірант,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ

 

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОХОЛДИНГІВ В УКРАЇНІ

 

Питання, які розглядаються:

·           Проаналізована існуюча ситуація щодо створення і діяльності агрохолдингів в Україні, їх вплив на розвиток сільських територій.

·           Виділено основні економічні передумови створення холдингів в Україні, та особливості їх функціонування відповідно до законодавства

Ключові слова: холдинги, агрохолдинг, сільськогосподарське виробництво.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·           Проанализирована существующая ситуация по созданию и деятельности агрохолдингов в Украине, их влияние на развитие сельских территорий.

·           Выделены основные экономические предпосылки создания холдингов в Украине, и особенности их функционирования в соответствии с законодательством.

Ключевые слова: холдинги, агрохолдинг, сельскохозяйственное производство.

 

Issues that are examined:

·           The subject-matter of the article is the current situation of the establishment and operation of agro-holdings in Ukraine, their influence on the development of rural areas.

·           The basic economic prerequisites for the development of holdings in Ukraine, and especially their functioning in accordance with the law.

Keywords: holdings, agrarian holding, agricultural production.

 

Постановка проблеми. Сучасний стан агробізнесу України може бути охарактеризований як процес розвитку аграрної реформи. Якщо виходити з існуючої періодизації аграрної реформи в Україні, то період починаючи з 2005 року можна віднести до пореформеного. Він характеризується формальним завершенням реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств та виходом на завершальний етап приватизації сільськогосподарської землі. Однак, головною особливістю цього періоду є те, що ініціатива розвитку реформи перейшла від держави до агробізнесу. Так, якщо в процесі реформи держава ініціювала реструктуризацію колективних сільськогосподарських підприємств, пропонувала їх організаційно-правові форми, то у пореформений період ця ініціатива перейшла до агробізнесу, проявом чого стало виникнення агрохолдингів. Питання дослідження, аналізу й оцінки діяльності агрохолдингів знаходяться в Україні на початковому етапі [1], однак враховуючи вплив агрохолдингів на розвиток сільського господарства і сільських територій вони є досить актуальними і перспективними.

Стан вивчення в економічній літературі. Проблеми діяльності холдингів досліджували у своїх роботах такі вчені як В.В.Бабич, І.О.Бланк, Ф. Ф. Бутинець,  А.М. Герасимович, В.Г. Горєлкін, В.М. Добровський, В. І. Єфіменко, З.В. Гуцайлюк, Я. Д. Крупка, Г. В. Уманців, а також такі зарубіжні вчені, як П. Баркер, Дж. Бейлі, Девід М. Бішоп, С.O’Борн, Патрік А.Гохан, Френк Ч.Еванс, Дж. Лодон, К.Лодон, В. Ф. Палій, В.Д.Новодворський, C.Ơгартеїн, Б.Пешеро Петі, В.С. Плотніков, У. Ф. Шарп, С.І.Пучкова, Н.І.Селезньова, В.В.Скобелева, Я. В. Соколов, О.В. Соловйова та ін.

Метою статті є дослідження існуючої ситуації зі створення і діяльності агрохолдингів в Україні, та визначення їх ролі у розвитку сільських територій.

Виклад основного матеріалу. Останнім часом набув поширення такий вид господарювання – як холдинг. За свідченнями С.І. Дем’яненка кількість аграрних підприємств, що виникли на базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) збільшилася у 2007 році порівняно з 2000 роком на 1752 одиниці, або на 13,3%, однак середній розмір цих підприємств суттєво зменшився – з 1884 га у 2000 р. до 1093 га у 2007 р., тобто майже у 2 рази (табл. 1). При цьому мають місце такі структурні зміни в організаційно-правових формах аграрних підприємств, як: значне зростання кількості приватних підприємств (на 42,5%) та площі їх земель (на 18,7%) і зменшення чисельності виробничих кооперативів (на 41,7%) та площі їх земель (у 4,3 рази). Суттєво також зросла кількість інших організаційно-правових форм аграрних підприємств (на 88,3%), в основному за рахунок відокремлених підсобних господарств, промислових підприємств та підприємств інших галузей економіки. Загалом, практика підтвердила прогноз щодо змін організаційно-правових форм аграрних підприємств за рахунок скорочення виробничих кооперативів і зростання приватних підприємств [2].

Таблиця 1.

Динаміка зміни організаційних форм аграрних формувань та площі їх сільськогосподарських угідь в Україні за 2000-2007 рр.  

№ п/п

Показники

2000 р.

2007 р.

2007 р. у % до 2000 р.

Кількість підприємств

Площа, тис. га

Кількість підприємств

Площа, тис. га

Кількість підприємств

Площа, тис. га

1.

Господарські товариства

6970

13912,1

7428

9370

106,6

67,4

Їх питома вага, %

53,0

56,1

49,8

57,5

-3,2

1,4

2.

Приватні підприємства

2967

2963

4229

3518

142,5

118,7

Їх питома вага, %

22,5

11,9

28,3

21,6

5,8

9,7

3.

Виробничі кооперативи

2165

6074,8

1262

1415

58,3

23,3

Їх питома вага, %

16,5

7,4

8,5

8,7

-8,0

1,3

4.

Інші підприємства

1058

1847,1

1993

1997

188,3

108,1

Їх питома вага, %

8,0

7,4

13,4

12,3

5,4

4,9

5.

Аграрні підприємства всього

13160

24797

14912

16300

113,3

65,7

6.

В тому числі агрохолдинги

х

х

33

2862

х

х

Їх питома вага, %

х

х

0,2

17,6

х

х

7.

Середній розмір підприємства, га

х

1884

х

1093

х

58,0

8.

Кількість аграрних підприємств, що обробляють понад 3 тис. га

х

х

1252

5947

х

х

Їх питома вага, %

х

х

8,0

36,5

х

х

9.

Кількість аграрних підприємств, що мають понад 3 тис. га зернових

х

х

376

1791

х

х

Їх питома вага, %

х

х

2,5

11,0

х

х

 

 

Вже у 2009 р. агрохолдинги орендували близько 17,6 % ріллі, яка використовується сільськогосподарськими підприємствами в Україні. У разі збереження цієї тенденції через три-чотири роки вони будуть обробляти майже половину землі цієї категорії. Найбільші агрохолдинги орендують більше ніж 250 000 га земель та планують збільшити цю площу до 350 000 га і більше. В таблиці 2 наведена загальна характеристика одних з найбільших  агрохолдингів, що діяли в Україні у 2009 році. Слід зазначити, що в Україні не ведеться статистика з діяльності агрохолдингів. Інформація, яка використовується у даному дослідженні, збиралася з відкритих джерел – засобів масової інформації, опитування керівників і менеджерів агрохолдингів. Тому ця інформація скоріше є фрагментарною, а не повною, і дозволяє виявити лише основні тенденції щодо існуючих змін у структурі організаційних форм ведення агробізнесу в Україні. Слід також мати на увазі, що інформація щодо діяльності агрохолдингів постійно змінюється, і наведені в статті статистичні дані вже є ретроспективними і можуть не відповідати сучасному стану речей.

Таблиця 2

Деякі найбільші агрохолдингові формування в Україні станом на 2009 рік

Назва агрохолдингу, засновник, рік заснування

Вид діяльності

Області

Площа, тис.га

1

ТОВ «Українські аграрні інвестиції» російська компанія «Ренесанс капітал»

Сільськогосподарське виробництво, «Клуб сиру» (14 молокозаводів»

Кіровоградська, Полтавська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Тернопільська, Одеська, Миколаївська, Чернівецька

250 (план 300)

2

ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

Контролює 67 колишніх сільськогосподарських підприємств. Вирощування соняшнику, овочів, картоплі, баштанних; виробництво молока, яєць, м’яса птиці, шерсті

АРК, Донецька, Запорізька, Київська

238

3

«Ленд вест компані», м. Рівне, Land West Company

Вирощування зернових, олійних культур. З 2008 р. розпочато на 24 тис. га вирощування органічної сільськогосподарської продукції, яка експортується в ряд європейських країн.

Львівська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Івано-Франківська, Тернопільська

164 (план 340)

4

ЗАТ «Агротон», Луганська обл. 1997 р.

Виробництво зернових, олійних кормових культур, свинарство. 2 елеватори, 2 млини, завод з виробництва олії, комбікормовий завод, макаронна фабрика, хлібозавод, птахофабрика. Переробка молока на Макарівському і Луганському сирзаводах.

Луганська

150 (план 200)

5

ЗАТ «Райз», 1992 р. м. Рівне

Включає ряд дочірніх підприємств, які спеціалізуються на дистрибуції високоякісного насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, торгівлі зерновими і олійними культурами. Представлена 64 філіалами по всій території України. 2 дочірні підприємства в Росії і 1 – в Молдові.

Полтавська, Сумська, Тернопільська, Запорізька, Рівненська, Кіровоградська, Черкаська

79 (план -115) разом з афілійованими особами – 143

6

ТОВ «Астарта-Київ», 1993 р. Astarta Holding N.V

Входять 43 виробничих підрозділів (36 аграрних підприємств) і 2 торгові компанії. Вирощування цукрових буряків, зернових і олійних культур, ВРХ, виробництво комбікорму, консервованих овочів і фруктів. Володіє 5 цукровими заводами

Полтавська, Вінницька

141,7

 

Агрохолдинги виникли під впливом ряду економічних стимулів і не є виключно українським явищем. Дані агроформування існують у багатьох постсоціалістичних країнах східної Європи та колишніх республіках Радянського Союзу. Особливо слід відзначити країни зі значним ресурсом сільськогосподарської землі такі, як Росія і Казахстан. Загалом виникнення агрохолдингів у постсоціалістичних країнах пов’язано із недосконалістю і провалами у функціонуванні економіки, відсутністю необхідних інституційних і правових умов для ведення ефективного бізнесу, неадекватною політикою держави, зокрема відсутністю повноцінного ринку сільськогосподарської землі. Однак, головним стимулом виникнення агрохолдингів є прагнення власників капіталу примножити його в довгостроковій перспективі.

Однією з основних економічних передумов створення холдингових компаній в Україні стали процеси акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчою основою заснування та діяльності холдингових компаній в Україні став Указ Президента України від 11 травня 1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” [5].

Фактично за період 1995−2000 рр. було створено 35 холдингових компаній та державних акціонерних компаній, до статутного капіталу яких було передано пакети акцій 305 господарських товариств. Це такі холдингові компанії як:  ДАХК „Каскад”, НАК „Нафтогаз України”, ДАХК „Київський радіозавод”, ДАК „Українські поліметали”, ВАТ Лізингова компанія „Украгромашінвест”, ДАК „Україна туристична”, ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод”, ДАК „Титан”, ХК „Луганськтепловоз”, НАК „Надра України”, ДАК „Укрмедпром”, ДАК „Хліб України”, ВАТ НАК „Украгролізинг”, ДХК „Укрзалізреммаш”, ВАТ Лізингова компанія „Укртранслізинг” та ін.

Відповідно до Указу Президента України від 11 травня 1994 р. „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” [5], передбачалося створення холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об’єднання в статутному капіталі контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів у результаті:

1) заснування їх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками;

2) поглинання одного господарського суб’єкта іншим (придбання контрольного пакету акцій) у процесі приватизації. При цьому господарюючий суб’єкт, що поглинає, визнавався холдинговою компанією, а поглинутий – дочірнім підприємством.

З 2006 року правовий порядок діяльності холдингів визначає Закон України від 15 березня 2006 року № 3528- IV „ Про холдингові компанії в Україні”, за яким  холдингові компанії поділяються на два види:

1.                  Холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, відповідно до змін Закону України Про акціонерні товариства зі змінами від 27.04.2010 року - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

2.                Державна холдингова компанія − холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 % акцій якого належить державі [3].

Слід зазначити, що Закон „Про холдингові компанії в Україні” обмежив коло суб’єктів господарювання, які вважаються холдинговими компаніями згідно з Господарського кодексу України, який також певною мірою регулює дане питання. Так, зокрема за Законом холдинговою компанією може бути тільки відкрите акціонерне товариство (на відміну від норм ГКУ, які дозволяли будь-яким суб’єктам господарювання бути холдинговою компанією). Крім того холдингова компанія має володіти, користуватися та розпоряджатися лише холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв), причому одночасно двох і більше корпоративних підприємств.

Під холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) розуміють пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, що перевищує 50 % (тобто контрольний пакет) чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства [3].

Якщо Закон „Про холдингові компанії в Україні” [3], на відміну від попереднього Указу Президента України від [5], окреслив межу контрольного пакету акцій в розмірі 50 %, то сутність пакету, який „забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства” залишив без розгляду.

Дослідження діяльності агрохолдингів, як форми організації агропромислового виробництва, засвідчує, що основним шляхом їх створення є інвестування капіталу, вітчизняного чи іноземного походження, спочатку в переробну промисловість, що забезпечує значно швидший його обіг і окупність. Зокрема це стосується олієжирової, борошномельної, хлібопекарської, цукрової, м’ясо-молочної промисловості. Наступним етапом капіталовкладень є сфера збуту продукції через розбудову логістики і власної торговельної мережі. З накопиченням необхідних фінансових ресурсів уже на третій стадії створювалося власне сільськогосподарське виробництво через оренду земельних і частково майнових паїв й закупівлю необхідних ресурсів, насамперед сучасної техніки.

Інший шлях створення агрохолдингів – це розвиток агробізнесу компаніями, основний напрямок діяльності яких не пов’язаний з аграрною сферою. Прикладом таких агрохолдингів може бути дочірнє підприємство шахти ім. Засядько – агрофірма "Шахтар".

До її складу входять 22 сільськогосподарських підприємств різного юридичного статусу, із загальною площею близько 100 тис. га сільськогосподарських угідь, в тому числі понад 90 тис. га ріллі. У філіях утримується 6 тис. корів, 25 тис. голів свиней, 500 тис. бройлерів, 1млн. голів дорослих курей. Переробні потужності фірми представлені Краматорським м’ясокомбінатом та консервним заводом і Слов’янським молокозаводом. Агрофірма веде велику інноваційну діяльність, співпрацюючи з шістьма НДІ України. На власному племрепродукторі вирощується Голштинська і Симентальська породи корів. В птахівництві використовуються найсучасніші кроси: кроси курей Хайн-Лайн та Бованде-Голдлайн, кроси бройлерів Кобб-500 та Гібро [6].

Однак, поряд з позитивними факторами функціонування агрохолдингів більшість фахівців відмічають і ряд негативних моментів. Так, концентрація землі агрохолдингами шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості аграрних підприємств і фермерів створює нову соціально-економічну ситуацію на селі. Її основними характеристиками є наступні:

• припинення існування сільськогосподарських підприємств, як юридичних осіб;

• втрата для певної кількості сільських жителів місця роботи;

• ненадходження до місцевих сільських рад податкових та інших платежів від підприємств, що припинили своє існування;

• відсутність фінансування на створення та підтримку сільської інфраструктури, яке здійснювали сільськогосподарські підприємства (дороги, дитячі садки і школи, будинки культури, фельдшерсько-акушерські пункти тощо).

Слід зазначити, що окремі агрохолдинги несуть витрати, пов’язані з підтримкою соціальної інфраструктури села. Однак, у зв’язку з тим, що агрохолдинги зареєстровані у містах, вони рідко сплачують податки до місцевих бюджетів. Колишні колективні сільськогосподарські підприємства, які втратили статус юридичної особи, перетворилися у філії або підрозділи агрохолдингів. Держкомстат обліковує їх в категорії «підприємства інших форм власності». Це звичайно є проблемою для сільських територій. Тому потрібно запровадити механізм, який би забезпечував сплату податків підприємствами і організаціями, що ведуть агробізнес не за місцем реєстрації їх головної компанії, а за місцем діяльності їх аграрних підрозділів, тобто у сільській місцевості. Це дозволить сільським радам акумулювати кошти місцевих бюджетів для розвитку соціальної інфраструктури села.

Висновки. Підсумовуючи все вище зазначене про діяльність агрохолдингів та проблеми, які сьогодні існують у сільському господарстві України, можна зробити висновок, що виникнення і розвиток агрохолдингів є результатом здійсненої аграрної реформи і, зокрема, земельної реформи. Їх вплив на підвищення ефективності використання виробничих ресурсів у сільському господарстві та інших сферах агробізнесу слід оцінювати позитивно. Разом з тим потребують розробки механізми ефективного землекористування з боку агрохолдингів, сприяння розвитку сільських територій, встановлення відповідальності за неефективне використання земельних ресурсів.

Загалом діяльність агрохолдингів відповідає сучасним тенденціям розвитку аграрного виробництва, що характеризуються впровадженням новітніх технологій виробництва та  управління.

 

Список використаних джерел

1.       Украина: Агрохолдинги и перспективы рынка земли / [Лапа В., Лисситса А., Поливодский А. и др.]. – Украинская аграрна конфедерация, К.: Украгроконсалт,  2007. – 169 с.

2.       Дем’яненко С. Організаційно-правові форми реформованих сільськогосподарських підприємств в Україні: які висновки можуть бути зроблені? / С. Дем’яненко, Ш. Крамон-Таубадель // Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Крамона-Таубаделя Ш., Дем’янена С., Арніма Куна. – К.: КНЭУ, 2004. – С. 93-101.

3.       Закон України „Про холдингові компанії в Україні” від 15.03.2006 р.  № 3528-ІV [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3528-15.

4.       Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15

5.       Указ Президента України від 11.05.1994 р. № 224/94 Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=224%2F94.

6.       Офіційний сайт орендного підприємства “Шахта імені О.Ф. Засядька” [Електронний ресурс]. − Режим доступу:  http://zasyadko.net/m1/uk/apk/eor