banner-mia2.gif

УДК 631.155.6

І.В. Комарова,

здобувач, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Проанализировано динамику расходов бюджета Евросоюза на сельское хозяйство за период 2000-2004 годов, их удельный вес в общей сумме расходов бюджета ЕС.

·          Исследована структура расходов на сельское хозяйство из бюджета ЕС в 2003 году.

·          Представлены возможные объемы бюджетной поддержки аграрного сектора Украины за счет бюджета ЕС.

&                   Key issues that are examined:

·          The author studies the dynamics changes of budgetary expenditures on agriculture in European Union on stretch 2000-2004 years, their densities in an expenditure part of budget EU.

·          Investigates a structure of expenditures on agriculture from a budget EU in a 2003.

·          The author designed some possible the scale of budget support on agriculture in Ukraine from budget EU.

 

Зовнішня політика України останнім часом спрямована на розширення співпраці з Європейським Союзом. В сучасних дослідженнях українських та зарубіжних учених[1] розглядається рівень та структура фінансування аграріїв з бюджету Євросоюзу. Однак на сьогодні не достатньо досліджено перспективи, що очікують аграрний сектор України при вступі до ЄС. З огляду на можливу Євроінтеграцію нашої країни вважаємо за необхідне розглянути, чого ж може очікувати українське селянство від членства у Євросоюзі. Метою написання даної статті є оцінка сучасного стану підтримки аграріїв Європи з бюджету ЄС та огляд перспектив аграрного сектора України у контексті можливого вступу до Євросоюзу.

Сучасна політика ЄС спрямована на суттєву підтримку аграріїв (фермери країн-членів Євросоюзу близько 50% своїх доходів отримують від державних субсидій). Таким чином країни-члени ЄС оминають необхідність обмежень підтримки сільського господарства за вимогами СОТ, оскільки зазначена підтримка надається з бюджету не окремої країни, а з бюджету Євросоюзу. Останніми роками на підтримку селян витрачається майже половина бюджету ЄС.

Політика ЄС стосовно аграрного сектору має назву Спільної аграрної політики (САП). Її проведення базується на визнанні у ЄС багатофункціональності сільського господарства та захисті доходів сільськогосподарських товаровиробників від впливу зовнішніх факторів: природних та ринкових. Основою існування галузі визнаються при цьому фермерські господарства сімейного типу. САП враховує: особливу природу сільськогосподарської діяльності; поступове здійснення необхідних перетворень; тісний зв’язок виробництва з іншими секторами економіки[2].

Проведення Спільної агарної політики у Євросоюзі характеризується врахуванням особливостей процесів, що відбуваються на світових ринках сільськогосподарської продукції. Зміни у САП відбуваються у відповідності до вимог конкретного етапу розвитку ЄС: приєднання нових членів, зміни потреб сільськогосподарських товаровиробників, тощо. Спільна аграрна політика проводиться з урахуванням розвиненості сільськогосподарського виробництва у конкретному регіоні, які ідентифіковано для визначення територій, що потребують особливої уваги. У 90-х роках у ЄС сформовано цілісну концепцію багатофункціональності сільського господарства, якою передбачаються наступні обов’язкові елементи: продовольча безпека; охорона довкілля; комплексний розвиток сільських територій[3]. При цьому останніми роками намічається трансформація САП у напрямку розвитку сільських територій як альтернативи прямої підтримки фермерів (оскільки так підтримка здійснює викривлюючий ефект на торгівлю в країнах ЄС). Однак, Євросоюз ні в якому разі не відмовляється від підтримки фермерських господарств, які, як зазначалося, визнаються основою існування аграрного сектору ЄС: відбувається переорієнтація виплат фермерам з тих, що прив’язувались до конкретних урожаїв, площ чи поголів’я худоби до таких, що не залежать від обсягів сільгоспугідь, чисельності худоби чи обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а є фіксованими на фермерське господарство.

Політика фінансової підтримки аграрного сектора у країнах ЄС характеризується існуванням системи державної закупівлі сільськогосподарських продуктів; наданням допомоги у створенні та розвитку аграрного ринку; підвищеною увагою до фінансування розвитку соціальної інфраструктури села, заходів з будівництва та реконструкції переробних потужностей; забезпеченням належної якості продукції; встановленням квот на виробництво сільськогосподарської продукції, а також гарантованих цін, що забезпечують стабільність фінансового стану виробників.

Варто зазначити, що у країнах Євросоюзу за показник використання робочої сили у виробництві прийнято площу сільськогосподарських угідь у розрахунку на одну особу, зайняту в сільському господарстві. Цей показник коливається від 7,1 (Португалія) – 9,1 (Нідерланди) до 40,1 (Швеція) – 40,8 (Великобританія). В середньому по ЄС цей показник становить 18,3[4]. В Україні у 2004 році загальна площа сільськогосподарських угідь становила 41763,8 тис. га[5], кількість зайнятих в сільському господарстві – 3998,3 тис. осіб[6], отже на одного зайнятого в Україні приходиться 10,5 га, що значно нижче ніж середнє значення по ЄС. На нашу думку, це говорить про екстенсивний розвиток сільського господарства в Україні та про необхідність подальшої інтенсифікації.

Розглянемо абсолютний розмір фінансової підтримки аграрного сектора країн Євросоюзу у бюджеті ЄС за останні роки[7], а також визначимо його питому вагу у загальній сумі видатків бюджету Євросоюзу, та дослідимо динаміку зазначених показників (таблиця 1).

Таблиця 1

Фінансування аграрного сектора з бюджету ЄС

Показник

2000

2001

темп росту, %

2002

темп росту, %

2003

темп росту, %

2004

темп росту, %

Видатки бюджету ЄС, млн. євро

93792

97189

103,62

100672

103,58

102145

101,46

115434

113,01

Видатки на аграрний сектор, млн. євро

41738

44530

106,69

46587

104,62

47378

101,70

49305

104,07

Питома вага, %

44,50

45,82

102,96

46,28

101,00

46,38

100,23

42,71

92,09

 

Проведені розрахунки дозволяють зробити висновок, що абсолютний розмір видатків на аграрний сектор у бюджеті ЄС за останні роки постійно зростає в динаміці. Але при цьому у 2004 році темп росту загальних видатків бюджету ЄС перевищив темп росту видатків на аграрний сектор на 8,94%. До того ж у 2004 році можемо відмітити, що питома вага видатків на аграрний сектор у загальній сумі видатків бюджету ЄС зменшилась до 42,71% - найнижчий показник за досліджувані роки. Варто зазначити, що бюджетом ЄС на 2006 рік передбачено ще більше зменшити долю видатків на агарний сектор – до 42,51% від загальної суми видатків, або 50575 млн. євро.

Аналіз структури коштів, що виділяються у ЄС на підтримку аграрного сектора[8] дозволяє зробити висновки, що безпосередньо на Спільну аграрну політику витрачається 96-98% виділених коштів. Найбільшу питому вагу у САП займає фінансова підтримка продукції рослинництва (2002 рік – 63,92%, 2004 рік – 55,92%) і тваринництва (2002 рік – 23,29%, 2004 рік – 25,83%). Питома вага фінансової підтримки виробництва продукції рослинництва і тваринництва за останні роки зменшується, проте залишається все одно на достатньо високому рівні: у 2004 році на зазначені програми виділено 40255 млн. євро. Серед зазначених програм найбільшу питому вагу має підтримка виробництва зернових та олійних культур (у 2004 році – 37,67% САП), яловичини та телятини (17,22%), молока та молочних продуктів (6,33%), оливкової олії (5,05%). Менше значення за питомою вагою у САП має підтримка виробництва цукру (3,66%), овочів та фруктів (3,46%), баранини (3,27%), вина (2,6%), тютюну (2,01%), інші програми. Звертає на себе увагу факт низької підтримки виробництва свинини, м’яса птиці та яєць: за цією програмою у 2004 році виділено лише 174,5 млн. євро, або 0,37% САП.

Як зазначалося раніше, значну питому вагу у САП мають видатки на розвиток сільських територій: 2002 рік – 16,37%, 2004 рік – 20,5%. При цьому доля зазначених видатків у САП постійно зростає. У 2004 році за цією програмою виділено 10093 млн. євро. Це ще раз доводить, що трансформація сучасної підтримки аграрного сектора має відбуватись у напрямку розвитку сільських територій для забезпечення належних умов життя сільського населення.

Якими ж можуть бути наслідки для аграрного сектора України від приєднання до ЄС? Оцінимо можливий рівень фінансування САП для України за даними 2003 року. Для цього визначимо існуючий рівень фінансування САП у Євросоюзі на тону виробленої продукції сільського господарства, яка найбільше підтримується у ЄС та виробляється в Україні: зернові та олійні культури, цукор, овочі та фрукти, молоко та молочна продукція, яловичина та телятина, баранина (оскільки до розрахунку включено не всі підтримувані продукти, підсумковий результат становить 32588,2 млн. євро, або 70% САП). Потім визначимо, яким би був рівень фінансування на тону при включені до обсягів виробництва даних по Україні (виробництво цукру в Україні врахуємо тільки з цукрових буряків, тобто з вітчизняної сировини). За отриманими результатами розрахуємо можливе фінансування САП з бюджету ЄС в Україні. Результати представимо в таблиці 2.

Таблиця 2

Оцінка можливого фінансування Євросоюзом  Спільної аграрної політики в Україні (за даними 2003 року)[9]

Продукт

Фактичне фінансу-вання САП

у 2003 році,

млн. євро

Вироб-ництво у ЄС,

млн. тон

Фактичне фінансу-вання САП

на тону, євро/т

Вироб-ництво в Україні, млн. тон

Вироб-ництво у ЄС та Україні,

млн. тон

Можливе фінансу-вання САП

на тону (ЄС та Україна), євро/т

Можливе фінансу- вання САП

в Україні, млн. євро

Питома вага можливого фінансу-вання в Україні від загального рівня  фінан-сування САП, %

Зернові та

олійні культури

16809,4

243,290

69,09

24,488

267,78

62,774

1537,20

9,14

Цукор

1277,4

18,270

69,92

1,456

19,726

64,757

94,29

7,38

Овочі та фрукти

1532,2

127,662

12,00

8,235

135,9

11,275

92,85

6,06

Молоко та мо-лочна продукція

2796,2

144,052

19,41

13,661

157,71

17,73

242,21

8,66

Яловичина та телятина

8090,9

7,358

1099,61

0,723

8,081

1001,2

723,89

8,95

Баранина

2082,1

1,025

2031,32

0,017

1,042

1998,2

33,97

1,63

Разом

32588,2

-

-

-

-

-

2724,39

8,36

 

Як видно з розрахованих даних, Українські аграрії могли б розраховувати на отримання у вигляді фінансової допомоги на виробництво зазначених продуктів 8,36% загальної суми САП. При цьому маємо зауважити на певній умовності отриманих результатів, оскільки за умови членства у Євросоюзі наша країна мала б брати участь у формуванні бюджету ЄС пропорційно долі економіки України у ЄС. Отже, для отримання більш достовірних результатів розрахунки мають бути проведені з урахуванням цього фактору.

Серед усіх наведених програм найбільшого фінансування можна було б очікувати для підтримки виробництва зернових та олійних культур – 9,14% загальної суми виділених за програмою коштів. Значна підтримка надана була б виробникам молока, яловичини та телятини: господарства, що займаються виробництвом зазначеної продукції отримали б 966 млн. євро (для порівняння – в Україні на підтримку виробництва продукції тваринництва у 2003 році з бюджету виділено всього 112,5 млн. грн.). Якщо б українські аграрії отримали підтримку у зазначеному розмірі, то на одну голову великої рогатої худоби (7712 тис. голів) прийшлося б 125 євро фінансування. За таких умов фінансування (що для сучасного стану аграрного сектору України видаються нереально великими) в країні можна було б очікувати відродження тваринницької галузі: відновлювалися б тваринницькі комплекси, створювалися нові господарства – як великі, так і меншого розміру. У будь-якому випадку, переробні підприємства не були б змушені скуповувати сировину у населення, як це відбувається на сьогодні. Результатом трансформацій, що відбулися б у тваринництві, безумовно стало б значне підвищення якості молока та продуктів його переробки. Нагадаємо, що підвищення якості сільськогосподарської продукції є одним із стратегічних завдань розвитку аграрного сектора в Україні.

Значна частка коштів, виділених ЄС на Спільну аграрну політику, направляється на розвиток сільських територій: у 2003 році – 7768 млн. євро. У розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь це становить 47,5 євро (з урахуванням України – 38,6 євро), таким чином можливе фінансування для України – 1454 млн. євро. Сума є досить значною, але маємо зазначити, що площа сільськогосподарських угідь України становить 18,7% площі сільськогосподарських угідь країн-членів ЄС (з урахуванням України). Таким чином, і доля питомої ваги нашої країни у фінансуванні зазначеної програми могла бути саме такою. Виділення такої суми коштів на фінансування розвитку сільських територій, безперечно сприяло б відродженню українського села, а також допомогло б відновити його людський потенціал, забезпечивши стабільні умови для розвитку аграрного сектора.

Таким чином, можемо зробити висновок, що для українських аграріїв членство нашої країни у ЄС могло б мати позитивні наслідки у вигляді фінансової підтримки аграрного сектора з бюджету Євросоюзу, що підтверджує думку українських вчених [10]. Разом з тим, маємо зауважити, що урядовці країн-членів ЄС приймаючи рішення про надання Україні певних гарантій щодо членства у ЄС, безумовно оцінюють втрати своїх сільськогосподарських товаровиробників від можливого вступу нашої країни до Євросоюзу, оскільки значні обсяги виробництва продукції сільського господарства в Україні дозволять нашим аграріям претендувати на суттєву частку коштів, які щороку виділяються у рамках Спільної аграрної політики. Тому українським урядовцям необхідно погодити численні питання, а також віднайти аргументи, що допоможуть довести європейцям необхідність вступу нашої країни до Євросоюзу.

При цьому варто зазначити, що членство в ЄС необхідно розглядати не лише з перспектив отримання коштів у рамках САП. На сьогодні продукція українських сільськогосподарських товаровиробників не є конкурентоспроможною в першу чергу через її низьку якість, оскільки забезпечити сертифікацію молока та м’яса численних дрібнотоварних виробників абсолютно не можливо. Отже, для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції сільського господарства, держава має потурбуватись про відродження тваринницьких комплексів, а також створити належні умови для розширення кооперування дрібнотоварних виробників. Зазначені заходи мають бути обумовлені законодавчо та підкріплені державним фінансуванням.

 



[1] Гладиш Р.О. Регулювання ринку зерна в країнах Європейського Союзу // Економіка АПК. – 2004. №2. – С.146-149; Губені Ю.Е. Інтервенційний сільськогосподарський фонд як інституція регулювання аграрного ринку в Чехії // Економіка АПК. – 2004. – №10. – С.150-153; Дудар В.Т. Аграрний сектор економіки Східної Німеччини // Економіка АПК. – 2004. – №6. – С.153-159; Зоря С. Субсидування сільського господарства: досвід зарубіжних країн та можливість і доцільність його використання в Україні // Економіка України. – 2003. – №8. – С.56-65; Коваленко Ю. Особливості аграрних реформ у державах ЦСЄ та в Україні // Економіка України. – 2003. №9. – С.72-79; Литвин О. Особливості аграрної політики країн ЄС та США на ринку зернових // Економіка України. – 2003. №12. – С.78-81; Литвин О.Є Франція і Україна на Європейському ринку зерна // Економіка АПК. – 2004. №6. – С.148-153; Бюджетное финансирование сельского хозяйства стран ЕЭС // Информационный материал ВНИИТЭИ. – 1989. –  №17. – С. 1; Сельское хозяйство стран Центральной и Восточной Европы // Экономика сельского хозяйства России. – 1999. – №6. – С. 31; Семенов В. Новый курс в аграрной политике // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1999. – №2. – С. 4-5.

[2] Могильний О.М. Спільна аграрна політика Європейського Союзу щодо сталого сільського розвитку: уроки для України // Економіка АПК. – 2004. – №7. – С.4.

[3] Могильний О.М. Спільна аграрна політика Європейського Союзу щодо сталого сільського розвитку: Уроки для України // Економіка АПК. – 2004. – №7. – С.4,5.

[4] Сокращение занятости в агропроизводстве ЕС // Экономика сельского хозяйства России. – 1999. – №2. – С. 32.

[5] Сільське господарство України за 2004 рік: Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат України, 2005. – С. 63.

[6] Сільське господарство України за 2004 рік: Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат України, 2005. – С. 30.

[7] European Commission. European Union Financial Report 2004. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. 2004. – Р. 9, 16, 25.

[8] European Commission. European Union Financial Report 2004. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. 2004. – Р. 56, 57.

[9] Розраховано автором з використанням даних: Agriculture in the European Union. Statistical and economic information. 2004 // European Union. Directorate-General Agriculture and Rural Development. – 42 c.; European Commission. Financial Report 2003. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. 2004. – 193 pp.; Сільське господарство України за 2004 рік: Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат України, 2005. – 340 с.

[10] Власов В.І., Саблук Р.П. Проблеми вступу України до Європейського Союзу // Економіка АПК. – 2005. – №2. – С. 132-137; Горська О.В. Проблеми АПК України в контексті європейської інтеграції // Економіка АПК. – 2003. – №1. – С.132-135.