banner-mia2.gif

УДК 636.145:332.12

І.С. ВОВК, аспірантка[1],

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

фінансові потоки місцевих бюджетів та особливості їх формування

 

Питання, які розглядаються:

·      Проаналізовано сутність поняття фінансові потоки та їх склад на державному та регіональному рівнях.

·      Обґрунтовано визначення поняття «фінансові потоки місцевих бюджетів» та особливості їх формування.

·      Визначено типи фінансових потоків місцевих бюджетів та їх характерні особливості.

Ключові слова: фінансові потоки, грошові потоки, вхідні фінансові потоки, вихідні фінансові потоки, внутрішні фінансові потоки, доходи, витрати, трансферти.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Проанализировано сущность понятия финансовые потоки и их состав на государственном и региональном уровнях;

·      Обосновано определение понятия «финансовые потоки местных бюджетов» и особенности их формирование;

·      Определены типы финансовых потоков местных бюджетов и их характерные особенности.

Ключевые слова: финансовые потоки, денежные потоки, входящие финансовые потоки, исходящие финансовые потоки, внутренние финансовые потоки, доходы, издержки, трансферты.

 

Issues that are examined:

·      Analyze the essence of the concept of financial flows and their composition in the state and regional levels;

·      Grounded definition of the financial flows of local budgets and the peculiarities of their formation;

·      The types of financial flows, local budgets and their characteristics.

Keywords: financial flows, cash flows, financial flows incoming, outgoing financial flows, domestic financial flows, revenues, expenses, transfers.

 

Постановка проблеми. Важливими умовами ефективного державного управління регіональною економікою в сучасних умовах є достатнє фінансове забезпечення структурних реформ, теоретичне і методичне обґрунтування політики впливу на процеси формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Проблема ефективного управління фінансами стає особливо актуальною в зв’язку з відкритістю регіональної економіки, прискореним динамізмом господарського життя, прогресуючою напруженістю ресурсного забезпечення, прискоренням фінансових і інформаційних потоків, зниженням їх керованості. Зміни, що відбуваються вимагають розробки та впровадження аналітико-системної методології в практику управління фінансовими потоками на місцевому рівні.

Дефініція "фінансові потоки" є відносно новою, і відображає рух фінансових ресурсів, але на сьогодні не склалося єдиної думки з приводу її визначення.

Аналіз останніх публікацій. Дослідженням сутності поняття "фінансові потоки", їх характеристиці, складу, інструментам і факторам регулювання приділяли увагу вітчизняні й зарубіжні науковці, зокрема Г. Азаренкова, М. Деркач, О. Майборода, Ю. Плущевська, Л. Старікова, О. Хавтур, В. Черевко та ін. Але проблема регулювання фінансових потоків місцевих бюджетів потребує поглибленого дослідження.

Метою статті є поглиблення теоретичної бази визначення сутності фінансових потоків місцевих бюджетів та особливостей їх формування.

Виклад основного матеріалу. В економічних словниках не дається жодного визначення "фінансового потоку" як економічної категорії. У Великому економічному словнику міститься визначення терміну "потік" як економічної величини, що має розмір; як сукупність предметів, що переміщаються, з’являються у визначений часовий проміжок; як регулярний рух, надходження грошових засобів [3]. Частіше всього в економічній теорії та теорії фінансів використовуються такі поняття як "грошовий потік", "рух грошей", "грошовий обіг", а в міжнародній економіці та міжнародних фінансах – "потік капіталу", "переміщення, рух капіталу". Більшість вчених використовує термін "фінансовий потік", коли аналізується загальна схема потоків коштів через фінансову систему.

Російські вчені Ю. Плущевська та Л. Старікова розуміють під фінансовими потоками "зміни фінансових активів та зобов’язань секторів економіки за період здійснення фінансових операцій" [8, с. 117]. На нашу думку таке визначення більш доцільно використовувати не з точки зору формулювання суті категорії, а з погляду визначення напрямків дослідження фінансових потоків.

М. Деркач розглядає фінансові потоки сектора загального державного управління, сутність яких зводиться до відповідності фінансових ресурсів, закріплених за кожним рівнем державного управління. В процесі розподілу первинного доходу і вторинного розподілу доходу фінансові потоки загального державного управління доповнюються надходженнями податків на доходи і майно, внесками на соціальне страхування, чистими надходженнями  доходів від власності, трансфертами, які формують наявний доход сектора загального державного управління [4, с. 7].

Г. Азаренкова визначає фінансовий потік як цілеспрямований рух, зміну (обсягів, типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта господарювання, що здійснюються спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково з урахуванням фактора часу, та відображає ліквідність зазначених фінансових ресурсів [2, с. 9].

Разом з цим, деякі українські та російські дослідники зазначають, що фінансові потоки слід розуміти як рух відповідних фінансових ресурсів у мікро- та макросередовищі [1, 5, 7]. І з цим варто погодитися. При цьому до останніх робіт слід віднести дослідження О. Хавтур, яка констатує – саме рух фінансових ресурсів формує своєрідні фінансові потоки, створюючи єдиний процес, який має на меті досягнення ефективного господарювання [9, с.6].  

В. Черевко визначає сутність фінансового потоку як сукупність потоків доходів або витрат всіх суб’єктів регіональної економічної системи [10, с. 6]. На нашу думку, таке трактування є звуженим, оскільки фінансові потоки формують не тільки суб’єкти регіональної економіки.

О. Майборода визначає фінансові потоки підприємства як цілеспрямований рух фінансових ресурсів у процесі здійснення господарських операцій, внаслідок якого виникають економічні відносини [6, с. 5].

Загалом найбільш поширені підходи до трактування сутності фінансових потоків можна звести до ототожнення фінансового і грошового потоку. Але на наш погляд, суттєва різниця між цими поняттями полягає в тому, що грошовий потік є свідченням  обміну еквівалентами. Фінансовий потік може бути й безеквівалентним, тобто коли вихідна грошова сума не відшкодовується. Прикладом такого фінансового потоку є податки, які за своєю економічною суттю не відшкодовують і не компенсують джерел свого виникнення. Крім цього, слід навести й такі безеквівалентні складові фінансових потоків, що використовуються у бюджетному механізмі як дотації, субвенції, субсидії, а також взаємні розрахунки та компенсації. Отже, фінансові потоки держави визначають як різні форми й види руху доходів і видатків всіх її економічних агентів.

Фінансові потоки держави являють собою кругообіг товарів і послуг, доходів, фінансових і не фінансових активів і заборгованості в розрізі як національної економіки так і окремих секторів (економічних агентів). З економічної точки зору вони відображають потоки руху продуктів і їх фінансових еквівалентів між економічними агентами в процесі здійснення ними різних економічних операцій. Зі статистичної точки зору вони являють єдину розгорнуту систему: 1) зведених національних рахунків; 2) рахунків доходів і витрат економічних агентів (секторів); 3) фінансового рахунку.

В основу визначення структури регіонального фінансового потоку може бути покладене групування економіки за інституціональними секторами. З цієї точки зору виділяють фінансові потоки:

-         підприємств нефінансового сектора економіки регіону;

-         фінансових підприємств і організацій регіону;

-         населення регіону;

-         місцевих бюджетів.

Такі потоки повністю визначають результати зміни фінансового стану регіону, тобто суб’єктів господарювання, що знаходяться на його території і доходів населення. Інтегровані фінансові потоки створюють три групи економічної діяльності: органи місцевого самоврядування, суб’єкти підприємницької діяльності й населення (рис. 1), між якими формуються фінансові відносини. Вони визначають свої типи і розміри фінансових потоків, які дозволяють надходити фінансовим ресурсам із зовнішнього середовища (зовнішнє відносно регіону), а також типи і розміри фінансових потоків, які виходять із регіону.

Image

Рис. 1. Схема формування фінансових потоків регіону

 

Вхідні фінансові потоки складають всі ресурси, які надходять із державного бюджету або від інших структур до бюджету регіону, населенню у формі обов’язкових платежів (пенсії, допомоги, стипендії і так далі). Частина населення може працювати поза даною територією, але їх заробіток йде на забезпечення життєдіяльності своєї сім’ї на території регіону. Вхідні фінансові потоки суб’єктів господарювання утворюються за рахунок продажів за межами регіону і в ці ж потоки включені ресурси, що залучаються в процесі інвестиційної діяльності. 

Вихідні фінансові потоки формуються за рахунок бюджету, що може замовляти окремі роботи структурам, що знаходяться поза адміністративною територією, населенням, яке частину коштів витрачає поза межами регіону, суб’єктами господарської діяльності, що витрачають ресурси поза даною територією при закупівлі сировини, газу, устаткування, за рахунок фахівців, що залучаються, із зовнішнього середовища і тому подібне. Вони також здійснюють сплату податків до бюджетів вищестоящих рівнів або в інші державні фонди.

Внутрішні фінансові потоки – це, фактично, перерозподіл тих фінансових ресурсів, які утворилися в регіоні у результаті вхідних фінансових потоків з врахуванням їх зменшення через вихідні фінансові потоки. Бюджет оплачує роботу суб’єктів господарської діяльності і надає послуги і здійснює виплати безпосередньо населенню, включаючи витрати на адміністративний апарат і прямі дотації. У свою чергу комерційні структури платять податки і здійснюють інші форми платежів, що поповнюють бюджет, крім того оплачують працю найманих робітників.  Населення купує продукцію і послуги в комерційних структур.

Процес формування фінансових потоків місцевих бюджетів являє собою централізовану систему заходів, яка може бути відображена у вигляді тривимірної моделі (рис. 2). Цілісність представленої системи відображається в підсистемах та елементах, що складають дану модель і дозволяють їй залишатися в стійкому положенні. Підсистеми, що входять в модель, відображають доходи (вісь x, пряма АВ) - підсистема формування власних фінансових джерел; витрати (вісь y, пряма АС) - підсистема витратних повноважень відповідного рівня управління; міжбюджетні трансферти (вісь z, пряма AD) - підсистема вирівнювання або згладжування дисбалансів бюджетів нижчих рівнів.

Основними складовими підсистеми формування власних фінансових джерел - пряма АВ - є два компоненти: податкові і неподаткові складові. Вирішальну роль грає перший компонент, який у свою чергу складається з наступних елементів: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податки на майно, акцизи, збори та платежі за користування природними ресурсами. Неподатковий компонент складається з доходів від використання майна, що перебуває у комунальній власності, доходів від підприємницької та іншої діяльності.

 

Image

Рис. 2.  Модель формування фінансових потоків в системі місцевих бюджетів

 

Підсистема витратних повноважень включає такі компоненти й елементи як: загальнодержавні функції, національна безпека і правоохоронна діяльність, національна економіка, житлово-комунальне господарство, соціально-культурні заходи та інші витрати.

Підсистема вирівнювання або згладжування дисбалансів бюджетів включає передачу трансфертів.

Зв’язки між підсистемами можна проаналізувати при розгляді площин моделі. Так, площина ABND, в якій знаходяться дохідна і вирівнююча підсистеми, демонструє безпосередню залежність однієї від іншої (достатності доходів і надання допомоги з вищестоящого бюджету) і вказує на функцію регулювання процесу формування бюджету з боку держави. На ту ж функцію і зв’язок вказує і площина ACMD, що зв’язує видаткову і вирівнюючу підсистеми.

Що стосується площини BNMC, то вона пов’язує всі три підсистеми. При цьому зв’язки, що формуються на цій площині, є системоутворюючими і вимагають ретельного аналізу для розробки правильної стратегії дій. Сформовані зв’язки, які характеризуються переважним впливом державного рівня управління, не сприяють розвитку самостійності територій. На регіональному рівні управління відсутні механізми регулювання процесом формування бюджетів і переважають адміністративні методи управління, а не економічні. Якщо висоту вісі AD зменшити до найменшого значення, то знизиться роль державного рівня влади в управлінні територією і збільшиться роль регіонального рівня. Без державної підтримки, для більшого скорочення площі фігури, що утворилася, необхідно буде докладати зусилля до вирівнювання вісей АВ і АС, тобто до збалансованості доходної та видаткової підсистем.

Основними функціями на цій площині стануть планування та організація, що реалізуються регіональними органами управління. При цьому зросте рівень самостійності і стане можливим підвищення ефективності діяльності органів регіонального управління і зниження фінансової залежності. Таким чином, площина BNMC становить найбільший інтерес у зв’язку з тим, що є основою для трансформації існуючої моделі формування фінансових потоків місцевих бюджетів.

Узагальнюючи зазначене вище можна визначити такі типи фінансових потоків:

- вхідні фінансові потоки (або загальний вхідний фінансовий потік держави), які формуються у разі потоку фінансових ресурсів від господарюючих суб’єктів з метою формування бюджетів різних рівнів. У загальному, до цих фінансових потоків також слід віднести потоки фінансових ресурсів, що утворюються у разі зовнішніх зв’язків держави завдяки відповідній мережі установ (наприклад, митниця, Національний банк України);

- горизонтальні фінансові потоки, які пов’язані з рухом фінансових ресурсів з метою реалізації програм бюджетів відповідних рівнів та економічними зв’язками між різними суб’єктами господарювання;

- вихідні фінансові потоки, які утворюються внаслідок руху відповідних фінансових ресурсів для розвитку соціальної інфраструктури, утримання установ невиробничої сфери відповідних територій. Серед цих потоків також потрібно розрізняти потоки фінансових ресурсів типу трансфертів, субвенцій, субсидій, дотацій і цільових позик від суб’єктів вищих рівнів, а також цінності корисного ефекту (наприклад пільгове кредитування, оподаткування, створення привабливих інвестиційних територій й таке інше).

Таким чином, фінансові потоки місцевих бюджетів – це цілеспрямований рух фінансових ресурсів певного місцевого бюджету, що здійснюються на безеквівалетній основі з метою забезпечення виконання функцій місцевих органів влади в межах бюджетного періоду.

Висновки. Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що фінансовий потік є важливою фінансовою категорією, що має грунтовніше значення і застосування ніж грошовий потік. Наявність характерних особливостей фінансових потоків місцевих бюджетів дозволяє виділити їх в самостійну економічну категорію:

1) рух відбувається у вартісній формі;

2) цілеспрямованість (грошові фонди створюються і витрачаються суворо відповідно за  цільовим призначенням);

3) високий рівень організованості, обумовлений необхідністю узгодження інтересів суб’єктів фінансової системи;

4) регламентованість (рух фінансових ресурсів здійснюється відповідно до законів, планів, програм та ін нормативних актів);

5) необхідність здійснення контролю за виконанням регламентів руху фінансових ресурсів.

Ефективність (результативність) управління фінансовими потоками тісно пов’язана з організацією системи управління, впливом державних органів на фінансові механізми секторів економіки. Взаємозалежність фінансових потоків різних секторів економіки обумовлює необхідність застосування комплексного підходу до їх формування і регулювання.

 

Список використаних джерел

1.     Агасандян Г.А. Финансовые потоки в динамической модели макроэкономики / Агасандян Г.А. – М.: ВЦ РАН, 1998. – 24 с.

2.     Азаренкова Г.М. Фінансові потоки економічних агентів: методологія та організація управління: автореферат дис. доктора ек. наук. 08.00.08 / Азаренкова Г.М. - Суми, 2007. – 36 с.

3.     Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М., 1998. – 483 с.

4.     Деркач М. А. Науково-методичні основи регулювання фінансових потоків сектору загального державного управління: автореферат дис. канд. ек. наук 08.02.03 / Деркач М.А. - Київ, 2000. 19 с.

5.     Каримов Р.М. Развитие рыночных методов управления финансовыми  потоками  трансформационной  экономики региона  / Каримов Р.М. – СПб: Изд-во СПбГУЭФ, 2000. – 324 с.

6.     Майборода О.В. Управління фінансовими потоками підприємства: автореферат дис. канд. ек. наук. 08.10.01 / Майборода О.В. - Суми, 2006. – 22 с.

7.     Маршак В.Д. Моделирование и анализ межрегиональных финансовых потоков / Маршак В.Д. – Новосибирск: Препринт, 1997. – 44 с.

8.     Плущевская Ю. Исследование финансовых потоков в российской экономике / Плущевская Ю., Старикова Л. // Вопросы экономики. – 1997. – №12. – С. 117–131.

9.     Хавтур О.В. Теоретична концептуалізація фінансових потоків страхових компаній в Україні / Хавтур О.В. // Наукові записки. – Випуск 5. – Острог: «Острозька Академія». – 2003. – С. 234–249.

10. Черевко В.О. Методологія формування та управління фінансовими потоками регіону: автореферат дис. канд.. ек. наук. 08.10.018 / Черевко В.О. - Суми, 2006. – 22 с.



[1] Науковий керівник – доктор економічних наук, професор, член-кор. НААНУ П.А.Лайко