banner-mia2.gif

ОПУБЛІКОВАНО: Жук В.М. Фізіократичний базис фінансової безпеки аграрного бізнесу / В.М. Жук // Фізико-економічні засади збалансованого розвитку агросфери (до 150-річчя від дня народження В.І. Вернадського): зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., 11 квіт. 2013 р., Київ / відп. ред. Ю.О. Лупенко. – К.: ННЦ ІАЕ, 2013. – 302 с. - С. 5-10.

ФІЗІОКРАТИЧНИЙ БАЗИС ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

 

В.М. ЖУК, доктор економічних наук,

професор, член-кореспондент НААН,

академік-секретар Відділення

аграрної економіки і продовольства НААН

 

Питанням наукової спадщини академіка В.І. Вернадського присвячений вже третій захід у нашому Відділенні. Попередньо були проведені науково-практична конференція в Національній сільськогосподарській бібліотеці, конференція в Інституті агроекології і природокористування й сьогоднішня зустріч – вже третій захід протягом останніх місяців.

Особливістю цієї конференції є, насамперед, теоретичний аспект питань, оскільки від базових речей, від теорії, від парадигм залежить врівноваженість учених у відстоюванні тих чи інших переконань. Це відома аксіома. Парадигма втілюється в життя не тоді, коли її усвідомлює і пропагує певне наукове товариство, а тоді, коли вона поширюється за межі наукового товариства до прикладної науки і набуває практичного застосування. За таких умов парадигма може слугувати орієнтиром для запровадження прикладних речей, певної політики (в даному випадку йдеться про аграрну політику). Саме з погляду фізіократичної теорії, парадигми, ми сьогодні розглядаємо вирішення практичних проблем фінансової політики та безпеки аграрного бізнесу.

Перш за все хочу наголосити, що в цілому наукова спадщина В. Вернадського досить широка, але в контексті сьогоднішнього зібрання потрібно виокремити вчення й ідеологію про ноосферу, які розглядають Землю як єдиний, живий організм. Будь-який живий організм існує та відновлюється і, якщо з цього боку розглядати теорію В. Вернадського, то людство має усвідомити, що істинною цінністю є можливість відновлювати енергію на Землі.

Звичайно, фізична економія як теорія виникла раніше, ніж вчення В. Вернадського. Воно ґрунтувалося на засадах античної філософії, особливо в частині усвідомлення змісту і цінності життєдіяльності. Ф. Кене, починаючи з 1748 року, формулював ідеальну модель економіки – знамениту «Економічну таблицю». При цьому, він виходив саме із здатності землеробства відновлювати енергію на землі, що було цінністю й античної філософії. Теорія фізичної економії – це перша світоглядна теорія в економічній науці, бо саме фізіократи (школа Ф. Кене) вперше сформулювали предмет економічної науки, визначивши його як «науку, яка вивчає предмет походження абсолютного багатства».

Нині відзначають, що Ф. Кене не міг по-іншому бачити природу багатства, крім землеробства, оскільки тоді основою людської діяльності було землеробство. Але в той час існувала промисловість в Англії, торгівля – в Італії, з потужною меркантилістською теорією. І більшість тогочасних учених тлумачили природу багатства не тільки із позицій землеробства, а й із позицій розвитку промисловості, розвитку обмінних процесів тощо.

Разом із тим, стверджувати, що Ф. Кене – вбачав походження багатства тільки в землеробстві, з природних факторів – не зовсім вірно. Він стверджував, що абсолютна додана вартість формується якраз у відновлювальних сферах економіки, які дають відновлення енергії, – а це різні речі. Через те нам важлива антична філософія, філософія Ф. Кене, зокрема про галузі, які відновлюють енергію на Землі. Ці ідеї (філософські, економічні) тісно переплітаються з вченням В. Вернадського. Вчений не раз зазначав на зборах Академії наук України і в публікаціях, що вчення фізіократів про абсолютну додану вартість, про формування багатства і про вимір цінності – не зрозуміли. Навіть і зараз не зовсім зрозумілі ці парадигми для більшості наукового співтовариства, не згадуючи вже про політикум та інші еліти суспільства. Причиною цього є неусвідомлення цінності й важливості галузі, яка відновлює енергію на Землі. Завдання наукових установ, Національної академії аграрних наук України – розвивати ці парадигми, теорії, бо ми відповідаємо саме за аграрну галузь і за її розвиток.

Чи можемо ми в сучасних умовах мати прикладну реалізацію парадигм і теорій, доктрин фізичної економії, доктрин Вернадського? Я вважаю, що можемо, причому з усіх спеціалізацій економічної науки.

Як приклад наведу наукову доповідь із проблеми створення світового запасу зерна. Сама така ідея, винесена Національною академією аграрних наук України на обмірковування суспільства, ґрунтувалася на філософії, парадигмах й теоріях, в тому числі і фізичної економії. Можливо, і в першу чергу на теорії фізичної економії. Міркуйте самі: світ постійно в кризових станах (фінансових, економічних), причому їхня циклічність в процесі розвитку економіки зменшується в амплітуді. Людство стикається з проблемами і не знаходить основи для вирішення фінансових і економічних криз. Вчені-економісти лише констатують вибір цивілізації у вимірі цінності – це золото. І порівнюючи динаміку зміни вартості золота з економічними показниками, розуміють, що золото не є тим критерієм вартості, який забезпечить сталий розвиток людства. Нині, звертаючись до ідей класиків – В. Вернадського, Ф. Кене й античних філософів, можу додати, що мірилом розвитку людства можуть бути тільки ті активи, які забезпечують оцю вселенську філософію цінного (саме відновлювані активи). Такими активами, безперечно, є зерно. Філософія, що слугувала основою доповіді, пов’язана з економікою зерна і місією України в світі як країни, яка має можливість виробляти зерно. Є продукт, який може стати мірилом людського розвитку. Звичайно, існує низка інших ідей. Але зазначу обґрунтовану пропозицію Національної академії аграрних наук України до Президента України виступити з доповіддю в ООН, щоб показати цінність відновлюваних активів (зерна та іншого), які виробляє галузь для вирішення не тільки продовольчих, а й фінансових та інших проблем.

Вагомим є теоретичне обґрунтування такої ідеї. Франція, Німеччина, Польща, Україна та інші країни мають унікальну історичну та сучасну базу знань з фізичної економії. Зауважу, що сформульовані в «Економічній таблиці» Франсуа Кене висновки щодо першооснови формування багатства лише у землеробстві, ніхто з відомих у подальшому економістів не спростовував.

А найбільш вдалим продовження методу економічної таблиці Кене є модель «затрати-випуск» Василя Леонтьєва, що і понині використовується в економічній політиці провідних країн світу.

Дозвольте нагадати шановному зібранню, що саме під впливом дискусії з українським фізіократом Сергієм Подолинським, Карл Маркс в кінці знаменитого «Капіталу» змушений був визнати, що джерелом багатства є не тільки праця: «Основою абсолютної додаткової вартості, – писав він, – є природна родючість землі, природи, тоді як відносна додаткова вартість базується на розвитку суспільних продуктивних сил». В Радянському Союзі таке закінчення «Капіталу» опублікували лише у 1978 році.

Ось чому у свій час фундатор Академії наук України Володимир Іванович Вернадський чітко визначив пріоритетність «живої» економіки. Зерновиробництво є яскравим її прикладом. Вернадський вказував: «що фізіократичну теорію не зрозуміли і не оцінили у вивченні економічних явищ».

Фізіократичний погляд на багатство є абсолютним, а не відносним. Він пов’язаний з нарощуванням нової матерії, нової енергії, що у глобальному вимірі є важливішим ніж фінансовий прибуток.

За теорією фізичної економії зерно не тільки може, але й має бути мірилом багатства, або, іншими словами, його еквівалентом.

Сутність цінностей належить наповнити новим змістом: живе зробити мірилом неживого, а не навпаки. Притаманні монетарному підходу функції слід підпорядкувати обслуго-вуванню аграрного сектору. Вкладання коштів в аграрну сферу можна і треба збільшувати, не спричиняючи інфляції.

Немаловажним для утвердження ідеї є й інституціональна схильність українства до землеробства. Наше завдання полягає в тому, щоб сформоване на засадах інституціоналізму та фізичної економії мислення українства позиціонувати світові як новітнє глобальне економіко-філософське мислення.

Відтак, мету аграрних реформ слід вбачати у збільшенні надлишку зерна як найважливішого з абсолютних благ. Цим же критерієм належить вимірювати і результати реформ, розглядаючи її ефективність як збільшення обсягів цього надлишку з одночасним нарощуванням виробництва продукції тваринництва й родючості землі.

У ННЦ «Інститут аграрної економіки» приділено значну увагу дослідженням теорії фізичної економії. Серед всього і фізіократичні доктрини розвитку бухгалтерського обліку. Ми інколи недооцінюємо цю спеціалізацію в економічній науці. Економісти користуються працею згаданих фахівців, бо вони продукують цифри, а юридичні особи спілкуються між собою мовою цифр. Бухгалтерський облік – це є мова бізнесу. Фізіократична «мекка» бухгалтерів якраз в оцінці активів – від оцінки бухгалтера залежить сприйняття тієї чи іншої цінності. Сьогодні методологія оцінки активів в бухгалтерському обліку знаходиться на етапі переосмислення, розвитку. Наприклад, після краху Enron Corporation людство мало б зробити відповідні висновки. Але з’явився Facebook. Поглянемо на оцінку активів Facebook, який має більшу капіталізацію, ніж капіталізація Газпрому із родовищами газу, трубопроводами, будівлями тощо. Оцінка цінностей не змінилася. На жаль. І це все вирішується в бухгалтерському обліку, в методології оцінки активів. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку на сьогодні це продукують. І величезний вплив на них мають транснаціональні корпорації. Вони дають гроші, розробляються стандарти, методологія, яка вигідна для них. Аграрний сектор в усьому світі не має такого лобі (міжнародного лобі), щоб оцінювати активи аграрного сектору по-іншому. Ось чому в теорії бухгалтерського обліку фізіократичні доктрини розвитку методології оцінки мають величезне значення. І ще раз наголошую, в стінах цього Інституту ці теоретичні питання досліджуються.

Зрозуміло, що фінанси на сьогодні ми сприймаємо з погляду грошей і прибутку. Дуже складно на парадигмах і теоріях фізіократизму, сучасних доктринах і концепціях довести протилежне. Проте це у вимірі певного етапу розвитку людства, а не у всесвітньому вимірі. В перспективі розвитку людства, якщо ми орієнтуємося не на століття, а за тисячоліття, це хибний шлях. І ми, як вчені, маємо про це говорити. Сьогодні в розвинутих країнах спостерігаємо бюджетну підтримку аграрного сектору, побудовану не на теоретичній базі фізичної економії. Нашим теоретичним завданням є обґрунтування підтримки галузі, яка займається створенням відновлюваної енергії на Землі. Чи то продукти харчування, біоресурси, біоенергетика тощо. Перше й найголовніше в цьому є оцінка активів. Якщо ми оцінюватимемо цю продукцію по-іншому, якщо ми матимемо облікову політику, що дозволить у всесвітньому вимірі переглянути міжнародні стандарти обліку цих активів, відповідно, ми зробимо базис для фінансової безпеки цієї галузі – теоретичний, фундаментальний базис. Саме на цьому фундаментальному базисі можна будувати елементи безпеки, пов’язані із оподаткуванням галузі, її бюджетної підтримки тощо. Проте, якщо теоретичної платформи не буде, завжди буде спокуса змінювати «правила гри», коли галузь показує інші результати. Це також питання і стимулювання сталого розвитку, і екологічного розвитку.

Отже, теорія і парадигми мають важливе значення, бо становлять фундаментальну базу для розвитку прикладних досліджень та для формування економічної політики. Тому дослідження (і конференції, як оприлюднення досліджень) з питань фізіократичних доктрин є основою, базою всіх наукових шкіл та установ, які відповідальні за наукове забезпечення розвитку аграрної галузі.