banner-mia2.gif

УДК 657.63.02

К.В. ІЛЛЯШЕНКО,

викладач кафедри аналізу та контролінгу;

Таврійський державний агротехнологічний університет

 

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В АПК УКРАЇНИ

 

· Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Проведен общий анализ формирования механизма финансового обеспечения инвестиционной деятельности в агропромышленном комплексе.

Предложены основные направления в становлении подобного механизма, раскрыты дальнейшие перспективы этого вопроса.

 

· Key issues that are examined:

The general analysis of formation of the mechanism financial maintenance of investment activity in agriculture is made.

The basic directions in adopting such mechanism are offered, the further prospects of this question are opened.

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі агропромисловий комплекс України зазнає нестачу інвестиційних ресурсів для підтримки родючості ґрунтів, відновлення і придбання основних засобів виробництва, впровадження нових технологій, поліпшення соціальної і виробничої інфраструктури села, і в остаточному підсумку, забезпечення продовольчої безпеки країни. Залученню та раціональному використанню інвестицій, які направлені на стабілізацію виробництва і подальший розвиток АПК України, відводиться важлива роль. Тому так важливо зрозуміти економічну сутність цього процесу, сформувати чіткі механізми його фінансового забезпечення.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Проблематика інвестицій широко освітлена в економічній літературі вітчизняними та зарубіжними авторами. Так, наприклад, у В.Беренса та П.М.Хавранека [1] широко висвітлене поняття інвестиційного проекту, говориться про необхідність комплексного оцінювання, включаючи аналіз фінансової спроможності й економічної ефективності інвестиційного проекту. Глибоко розкриває сутність економічної ефективності інвестиційних проектів В.П.Савчук [2]. Моделі оптимального розрахунку ефективності розробляють П.Л.Віленський, В.Н.Лившиц, С.А.Смоляк [3]. Такі дослідники, як І.О.Бланк, І.А.Никонова, В.В.Ковальов дають оцінку соціальних і екологічних наслідків інвестиційного проекту, а також аналізують критерії і методи такої оцінки. У працях У.Шарпа, І.Я.Лукасевича обґрунтовується вплив ризиків на економічну ефективність проектів, способи урахування інфляції та невизначеностей у вихідних даних. Ф.Блек і М.Шоулз присвятили багато трудів визначенню ефективності фінансових інвестицій та опціонів. Але проблема інвестицій у сільське господарство з його незвичайною специфікою ще мало досліджена.

Формування цілей статті. Метою даної статті є аналіз формування механізму фінансового забезпечення інвестиційної діяльності в АПК за останні роки, його проблеми та пріоритетні напрямки становлення, що розкривають подальші перспективи цього питання.

Виклад основного матеріалу. Економіко-соціальний розвиток галузі багато в чому залежить від ефективності інвестиційної політики. Успішність інвестиційної діяльності пов'язана з вибором альтернативи: або науково-орієнтований технологічний прорив у майбутнє, або безперспективна дотаційна орієнтація галузі. Прориву ж може сприяти формування інституціональної системи методологічного забезпечення інвестиційних процесів, що поєднує стратегію й методологію їх реалізації, механізми й законодавчо-правову базу, а також організаційні структури.

Інвестування господарського розвитку на основі застосування прогресивних технологій, високопродуктивних машин і устаткування – найважливіші напрямки інвестиційної політики. Саме вони дають підвищення економічної ефективності й норми прибутку на капітал [3]. Результативність капіталовкладень обумовлена надійністю економічного й законодавчо-правового механізмів, а також підвищенням якості керування.

Для реалізації ефективної інвестиційної політики мають бути виділені головні пріоритети фінансової й економічної стабілізації, основні напрямки розвитку АПК на основі інноваційної стратегії з обґрунтуванням доступного для огляду обрію прогнозування в межах 10-15 років. Звичайно, це є дещо умовним, оскільки ряд базисних методологічних підходів доводиться намічати в найбільш нестабільному періоді, що переживає зараз галузь.

Результату, на нашу думку, можна досягти завдяки багатьом факторам. Так, дуже важливо досягти стабільності й безперебійності фінансово-кредитної системи, прискорити її організацію з метою ефективного фінансового обслуговування підприємств, надійного фінансування матеріальних потоків виробництва за допомогою  інвестиційних заходів.

В сформованих умовах пріоритетами фінансово-економічної стабілізації є створення законодавчо-правового механізму захисту приватних інвестицій, формування організаційно-правової системи мобілізації грошових ресурсів населення, державні гарантії залучення іноземних інвестицій і розробка механізму повернення валютних доходів, формування ринку цінних паперів і акціонерного капіталу, іпотечне кредитування виробничого розвитку, інвестування виробництва й сфери соціальних послуг на основі обмеженої грошової емісії. Все це має бути реалізовано на основі державного протекціонізму, який на цей час ще дуже слабкий.

Ми вважаємо, що рішення цієї проблеми вимагає не фінансових витрат, а прийняття закону про захист приватних інвестицій. Керівники фінансових  структур повинні нести повну майнову й кримінальну відповідальність, включаючи вилучення належних їм коштів з банківських рахунків (у тому числі вивезених за кордон).

Необхідно розробити  Закон про вивіз капіталу,  яким би передбачалися санкції з нарахуванням податків і мита на закордонні банківські вклади та нелегально вивезені кошти будь-якими спільними фірмами і приватними особами. Для пошуку таких капіталів доцільне співробітництво з міжнародними фінансовими структурами на основі договорів факторингу.

Залучення грошових ресурсів населення неможливе  без законодавчо-правового захисту приватних і іноземних інвестицій. Держава повинна гарантувати вкладникам збереження їх валютних і гривневих коштів не в номінальному, а в реальному грошовому еквіваленті. Довіра до банків підірвана не тільки фінансовими махінаціями із приватними вкладами населення, але й неможливістю отримати приватним інвесторам віддачу вкладень у реальному секторі економіки шляхом розвитку малого підприємництва.

Разом з тим можливі дійові заходи з більш активного  залучення  валютних ресурсів населення в інвестування виробництва. Наприклад, це може бути оголошення урядом мораторію (можливо до одного року) на податки й декларування доходів на валютні заощадження, що перебувають на руках громадян. Наявну валюту вкладник має право вкласти на відкритий валютний рахунок в Ощадбанку. Одночасно НБУ повинен ввести новий порядок валютного обігу шляхом перекладу всіх розрахунків у банках на електронні носії і безготівковий розрахунок при обмеженні видачі наявної валюти, тільки для виїзду за кордон  зі сплатою відповідних податків і мита. Продаж валюти фірмам і громадянам може здійснюватися обслуговуючим банком за маржу (до 2-3%) за поточним курсом НБУ тільки на поточний рахунок замовника при наявності договору про розрахунки з іноземною фірмою (за  валютою країни договірної сторони) або для покупки іноземних технологій, машин і устаткування, а переказ валюти повинен відбуватися тільки за безготівковим  розрахунком. Валюта, яка є в обігу у населення, повинна безперешкодно прийматися Ощадбанком і комерційними банками на поточні валютні рахунки із встановленням стабільних відсотків і застосуванням відповідних депозитних і інших банківських операцій, у тому числі для інвестування приватних і спільних проектів, а також на покупку акцій і цінних паперів закордонних фірм відповідно до діючого законодавства. Видача валюти громадянам для розрахунків на внутрішньому ринку повинна заборонятися.

Інший спосіб залучення валютних заощаджень – законодавчий дозвіл іноземним банкам-нерезидентам приймати валютні внески населення під їхні гарантії з формуванням відповідних валютних доходів, не оподатковуваних податками, не менш трьох чвертей яких потрібно направляти на інвестування нашого виробництва. Але це може бути реально лише при стабільній політичній ситуації і збереженні ставки рефінансування на рівні 20-25% не менш чим на 5 років шляхом внесення змін до Закону про НБУ.

І, нарешті, третій особливо актуальний в умовах курсу України на євроінтеграцію [4], шлях залучення валютних коштів – введення золотовалютної гривні. Суть полягає в тому, що НБУ може замість звичайної емісії пустити в обіг золотовалютну гривню, що вільно буде обмінюватися на будь-яку валюту за поточним ринковим курсом і повинна забезпечуватися золотим запасом країни (у тому числі шляхом закупівлі золота за пільговими тарифами в золотодобувних країнах). Така гривня повинна прийматися як платіжні кошти на всій території країни за так званими умовними  одиницями, які доцільно прирівняти до євровалюти, а не долару, що має тенденцію до знецінювання. У міру стабілізації економіки й зміцнення грошово-кредитної системи така міра дозволить не тільки залучати валютні ресурси населення і стабілізувати гривню, але й більш активно входити в загальноєвропейський ринок.

Для АПК,  як і для всієї економіки в цілому, з метою захисту іноземних інвестицій необхідна стабілізація політичної обстановки, вдосконалювання законодавчо-правової бази, гарантії повернення доходів, у тому числі з урахуванням розподілу продукції (до 50% від загальної суми інвестицій у валюті), а також надійні організаційно-фінансові інститути зі страхування за участю НБУ. При НБУ доцільно створити резервний валютний страховий фонд (у тому числі для приватних інвесторів), що міг би поповнюватися за рахунок внесків вітчизняних банків, що одержують ліцензії на валютні операції, і банків-нерезидентів; інвестицій на реалізацію будь-яких приватних або спільних проектів. Важливо також страхування ризиків закордонного капіталу міжнародними страховими організаціями без стягнення з них яких-небудь податків в Україні.

Стабілізувати фінансове обслуговування АПК і стимулювати його інвестування можна випуском акцій юридично оформленими інвестиційними компаніями і приватними особами при реалізації ними конкретних проектів, що пройшли спеціальну експертизу й забезпечують зворотність вкладень. При цьому дивіденди, що виплачуватимуться за рахунок прибутку, який залишається  у розпорядженні акціонерних товариств після сплати обов'язкових податків, не повинні обкладатись ними повторно. Крім того, необхідно акціонерні ризики звести до мінімуму шляхом передачі прав розпорядження акціями спеціалізованим компаніям з ринкових операцій  із цінними паперами, а також банкам, що гарантують стабільний відсоток доходу.

Важливу роль у залученні інвестицій у  будівництво переробних підприємств і розвитку приватного підприємництва на селі, за участю державної фінансово-кредитної системи, відіграє іпотечне кредитування. Таке кредитування виробництва доцільно здійснювати Ощадбанком по фіксованих відсотках (не вище 25%, але не нижче ставки рефінансування) під інвестиційні проекти, що пройшли державну експертизу і під гарантії уряду, а в регіонах під гарантії місцевої адміністрації на основі затверджених адміністрацією відповідних проектів.

На наш погляд, найменші інфляційні наслідки можливі при напрямку обмеженої грошової емісії шляхом надання державних інвестиційних кредитів на розвиток виробництв переробної промисловості АПК, в найбільш ефективні галузі, такі як овочівництво, птахівництво та ін., на виробництво нової сільськогосподарської техніки, а також сфери послуг, де найбільш швидкий оборот капіталу і повернення кредитів. У цьому випадку емісійні кредити будуть витрачатися на придбання будівельних матеріалів, машин і механізмів, паливно-сировинних ресурсів і по технологічному ланцюжку сприяти підвищенню попиту на ринках коштів і предметів праці. Причому, якщо в розділі бюджету економічного розвитку в достатній мірі профінансуються інновації на створення високоефективних технологій, машин і устаткування, то збільшення попиту на засоби праці, що виникло в сільському господарстві, повністю задовольниться. Лише частина емісійних грошей з наданих кредитів буде спрямована на зарплату, не забезпечену споживчими товарами, що викличе певний ріст інфляції на період будівельного лага. Але як тільки підприємства почнуть випускати продукцію, наступить етап розширення товарної маси й надання послуг на внутрішньому ринку, і будуть потрібні додаткові кошти в товарообігу.

Після рішення перерахованих проблем будуть створені фінансово-економічні передумови, закладені законодавчо-правові й методологічні основи, а також сконцентровані трудові, фінансові й матеріальні ресурси для реалізації інвестиційної політики, що сприяє соціально орієнтованому науково-технологічному прориву країни. Необхідно також відновлення довіри широких мас населення до проведення ринкових реформ в АПК на найпростіших фінансово-економічних засадах.

Головний інструмент довгострокової інвестиційної політики – державний протекціонізм шляхом реструктуризації бюджету і реорганізації фінансово-кредитної системи на ринкових принципах.

Особливо доцільно визначити три розділи: соціального розвитку з виділенням підрозділу фінансової підтримки соціальної сфери науково-інноваційного циклу; економічного розвитку з виділенням підрозділів: інновацій і фінансування перспективних наукових розробок; програм науково-технічного розвитку.

На наш погляд, особливо необхідна фінансова підтримка інноваційних програм малих підприємств і венчурних фірм, які пройшли державну експертизу. На це повинне виділятися не менше половини коштів бюджету економічного розвитку. Виникає необхідність створення спеціального Державного інноваційного фонду з регіональними відділеннями (для цієї мети можна використати мережу Ощадбанку), щоб зосередити в ньому фінансові ресурси, що направляють на такі цілі. Фонд може виконувати організаційно-економічні експертні й контрольні функції витрат бюджету інноваційного розвитку й представляти уряду великі проекти, що вимагають державної підтримки, а також проводити роботу із залучення іноземних інвесторів. Зокрема, він міг би здійснювати поворотне кредитування фермерських господарств під відсотки, затверджувані в державному бюджеті (не вище ставки рефінансування). Не менш 15-20% інноваційних програм і унікальних технологічних розробок, відібраних у ході експертиз, повинні інвестуватися на безоплатній договірній основі з наданням державі права на спільне володіння патентами й участі на паях у доходах протягом п'яти років. Особливо це стосується селекційної і племінної роботи. У завдання фонду входить також мобілізація фінансових ресурсів приватних банків і закордонних інвесторів на частковій основі для реалізації унікальних технологічних розробок і спільних проектів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Фундаментальні дослідження і перспективні наукові розробки в АПК можуть фінансуватися з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку науки, високоефективних машин і устаткування з випередженням світових аналогів на декілька років.

Програми науково-технічного і соціально-економічного розвитку повинні розроблятися урядом разом з регіонами на науково-практичній основі, а реалізовуватися і фінансуватися під контролем Міністерства фінансів України із центрального бюджету відповідно до інвестиційної політики. На нашу думку доцільно відродити досвід розробки комплексних програм науково-технічного і соціально-економічного розвитку АПК на близьку перспективу з докладним обґрунтуванням найближчих двох-трьох років під керівництвом УААН разом з адміністрацією регіонів.

Таким чином, формування механізмів фінансового забезпечення інвестицій в АПК є пріоритетним завданням держави. Від створення законодавчо-правових і методологічних основ інвестиційної політики залежить кінцевий результат ринкових перетворень в галузі, які сприятимуть ефективності та модернізації сільськогосподарського виробництва і забезпечення продовольчої безпеки країни. Важливість наукового підходу до цієї проблеми обумовлює необхідність більш глибокого та детального аналізу, а також актуальність подальших досліджень інвестиційних процесів в АПК.

 

Список використаних джерел

1.            Беренс В. Руководство по оценке эффективности инвестиций. Перевод с английского “Manual for the Preparation of Industrial Feasibilty Studies” / Беренс В. Хавранек П.М.  - UNIDO, М.: “Интерэксперт”, 1995. - 268 с.

2.           Савчук В.П. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Учебное пособие / Савчук В.П. - Днепропетровск: Системные технологии, 1998. - 202 с.

3.           Виленский П.Л. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Теория и практика  / Виленский П.Л.,  Лившиц В.Н., Смоляк С.А. М.: Дело, 2001. - 305 с.

4.            Стратегія економічного і соціального розвитку України  (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М. Геєць та ін. Нац.ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.