banner-mia2.gif

УДК 657

В.В. Пасенко,

аспірант, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Проведено обобщение методики определение показателей себестоимости продукции (работ, услуг) и финансовых результатов операционной деятельности, их систематизация и уточнение;

·          Разработана система показателей определения маржинального дохода для проведения анализа финансовых результатов аграрных предприятий

Key issues that are disclosed:

·          General conclusion of method of determination of cost and financial results of operating activity, their systematization and clarification is conducted

·          The system of indexes of determination of marginal profit for the leadthrough of analysis of financial results of agrarian enterprises is developed

 

Постановка проблеми. Вивчення умов та середовища функціонування аграрних підприємств України свідчить про їх значні особливості діяльності порівняно з підприємствами інших галузей економіки, що призводить до істотних відмінностей у методиці формування та аналізу даних управлінського обліку. Тому доцільно розробити систему показників визначення маржинального доходу, яка б найбільш повно відповідала вимогам сільськогосподарського підприємства щодо групування витрат, використання у виробничому процесі біологічних активів тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та методологічні основи управлінського аналізу проведені у працях вчених Ф.Ф. Бутинця, Г.В. Савицької, С.Ф. Голова, М.С. Пушкаря, А.Н. Павленка, М.Г. Чумаченка, В.Б. Моссаковського. Одним із недостатньо вивчених, але необхідних напрямків управлінського аналізу є організація внутрішньогосподарського обліку, аналізу та контролю за витратами у сільськогосподарських підприємствах.

Невирішена раніше частина загальної проблеми. В наукових публікаціях відсутні єдині теоретично-методологічні підходи до формування системи показників внутрішньогосподарського маржинального аналізу, врахування специфіки різних галузей виробництва, особливо сільського господарства.

Метою статті є узагальнення методики визначення показників собівартості продукції (робіт, послуг), фінансових результатів від операційної діяльності і на цій основі розробка системи показників для проведення внутрішньогосподарського маржинального аналізу фінансових результатів аграрних підприємств.

Результати досліджень. Найбільш повно характер витрат розкривається при формуванні собівартості продукції. Розглянемо склад витрат різних видів собівартості продукції (робіт, послуг), сегментів, активів (рис.1). За результатами проведених нами досліджень зроблено впорядкування та уточнення визначень окремих видів собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або витрат основної діяльності включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати. П(С)БО 30 «Біологічні активи» (п.17) передбачено, що витрати, які пов’язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду та наднормативних виробничих витрат. В цьому визначенні проведено уточнення: виключені з формулювання, наведеного в п. 2.7 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) вираз «розподілені загальновиробничі витрати», так як загальновиробничі витрати вже включені до виробничої собівартості продукції [4]. Особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що всі загальновиробничі витрати вважають змінними і відносяться на виробничу собівартість продукції.


Image

Склад витрат, які включаються до повної собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), визначений Інструкцією щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №50-сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств», але, на нашу думку, перелік наведених витрат не повний. Так, доцільно включити до складу повної собівартості продукції (робіт, послуг) і інші витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і реалізацією певного виду продукції (робіт, послуг), зокрема, витрати на дослідження і розробки, витрати в межах норм природних втрат, визнані штрафи, пені і неустойки, пов’язані з виробничо-комерційною діяльністю.

Таким чином, повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включає собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), розподілені адміністративні витрати та витрати на збут, витрати на сплату відсотків за користування кредитами виробничого призначення, витрати на відсотки та винагороди за користування основними засобами, отриманими за договорами фінансової оренди, витрати на дослідження і розробки, убуток запасів в межах норм природних втрат, визнані штрафи, пені і неустойки, які пов’язані з виробничо-комерційною діяльністю. Пропонуємо цю пропозицію включити до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №50-сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств».

Із запровадженням П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» виникає ще один вид собівартості - собівартість (витрати) сегменту. Сегментом відповідно до цього положення (стандарту) може бути як окремий вид продукції (товарів, робіт, послуг), так і напрямок виробництва або реалізації - відокремлена галузь економіки. До складу собівартості (витрат діяльності) сегменту включається не лише повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), а й частина витрат, пов’язаних з діяльністю окремих сегментів. Зокрема, інші фінансові витрати, які не включені до повної собівартості продукції, витрати від участі в капіталі, а також інші витрати, що обліковуються на субрахунку 97 «Інші витрати».

Отже, до складу собівартості (витрат діяльності) сегменту включаються: повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг); частина витрат, пов’язаних з діяльністю окремих сегментів: операційних та інших фінансових витрат, які не включені до повної собівартості реалізованої продукції; витрат від участі в капіталі, а також інших витрат, що обліковуються на рахунку 976 «Інші витрати».

Пунктом 20 П(С)БО 30 «Біологічні активи» визначено склад собівартості реалізованих біологічних активів і сільськогосподарської продукції на дату реалізації.

Визначення цього виду собівартості проводиться на основі таких положень стандарту:

- проведення оцінки сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів при первісному визнанні за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;

- ведення обліку витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів, за кожним видом біологічних активів;

- визначення доходів (витрат) при первісному визнанні біологічних активів і сільськогосподарської продукції як різниці між справедливою вартістю та витратами, пов’язаними з біологічними перетвореннями;

- зарахування на баланс або оцінка на звітний період за чистою вартістю реалізації біологічних активів і сільськогосподарської продукції.

Виходячи з наведених принципів П(С)БО 30 «Біологічні активи», собівартість реалізованих біологічних активів і сільськогосподарської продукції визначається за двома варіантами:

1.         Собівартість за чистою (справедливою) вартістю активів - як сума витрат основної діяльності, понаднормативних виробничих витрат та доходів (витрат) від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції;

2.         Собівартість за чистою вартістю реалізації – очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності і сумою понаднормативних виробничих витрат за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визначення собівартості реалізованих біологічних активів і сільськогосподарської продукції згідно запропонованих методів необхідно для здійснення управлінського аналізу та визначення структури цін сільськогосподарської продукції.

Наведені вище види собівартості, визначені згідно діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку та відповідно до норм галузевої статистичної звітності необхідні для здійснення управлінського аналізу фінансово-господарської діяльності та впливають на такі основні фінансові результати діяльності: валовий прибуток (збиток); прибуток (збиток), визначений за повною собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); прибуток (збиток) за сегментами; прибуток (збиток) від основної діяльності (п.19 П(С)БО 30). Враховуючи ці положення та напрямки економічного аналізу пропонуємо маржинальний дохід визначати на окремих стадіях (циклах) виробничо-комерційної діяльності, величина якого буде залежати від завдань, які ставляться перед окремими підрозділами, цехами або господарством в цілому.

Класифікація маржинального доходу проводиться відповідно до видів прибутків. Методика визначення маржинального доходу ґрунтується на основі таких залежностей:

1)      виходячи з доходу (виручки ) від реалізації та змінних витрат:

МД = ВР – ЗВ                                                                                 (1)

де        МД маржинальний дохід за визначений період;

           ВР – доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг);

ЗВ – змінні витрати на реалізовану продукцію (роботи, послуги).

2) виходячи з суми прибутку та постійних витрат на реалізовану продукцію:

МД = Пм + А                                                                       (2)

де        Пм –прибуток на маржинальній основі від реалізації продукції (робіт, послуг);

А – постійні витрати на реалізовану продукцію (роботи, послуги).

Особливістю маржинального аналізу є розрахунок прибутку при виборі оптимальних обсягів виробництва продукції. За традиційним методом прибуток визначається за формулою:

П = VPП*р – VPП*с,

де VPП*р – виручка від реалізації продукції (добуток кількості реалізованої продукції та ціни реалізації);

VPП*с – собівартість всієї реалізованої продукції (добуток кількості реалізованої продукції та собівартості одиниці реалізованої продукції).

Прибуток на маржинальній основі розраховується за формулою:

Пм = VPП*р – (b * VPП + А),

де        VPП*р – виручка від реалізації продукції (добуток кількості реалізованої продукції та ціни реалізації) – визначається аналогічно традиційному методу;

           (b*VPП + А) – собівартість реалізованої продукції, яка складається з двох частин: змінних витрат - b * VPП (як добуток питомих змінних витрат собівартості одиниці реалізованої продукції та кількості реалізованої продукції); та постійних витрат на весь обсяг реалізованої продукції (А).

Використовуючи вказані вище співвідношення (залежності), розробимо алгоритм визначення окремих видів маржинального доходу (табл.1).

Узагальнюючи результати таблиці 1, уточнимо назви видів маржинального доходу та їх склад:

Класифікація і методика визначення видів маржинального доходу:

-        маржинальний валовий дохід, який включає валовий прибуток від основної діяльності та суму постійних витрат;

-        маржинальний виробничо-комерційний дохід, який складається з прибутку, визначеного за повною собівартістю продукції та суми постійних витрат;

-        маржинальний дохід сегменту, який включає прибуток сегменту та суму постійних витрат;

-        маржинальний дохід біологічних активів і сільськогосподарської продукції, який включає прибуток від основної діяльності, визначений згідно п.19 П(С)БО 30 «Біологічні активи» та суму постійних витрат.

Класифікація маржинального доходу залежно від видів собівартості продукції дозволяє підприємству проводити як загальний, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансово-господарської діяльності. Так, показник маржинального валового доходу використовується для аналізу діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, показник маржинального виробничо-комерційного доходу – для аналізу фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) з урахуванням повних витрат реалізованої продукції. Показник маржинального доходу сегменту дозволяє проводити аналіз фінансових результатів реалізації продукції (робіт, послуг) за умови виробництва і реалізації її як відокремленої галузі – сегменту (врахувати додаткові витрати і доходи, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг). Показник маржинального доходу біологічних активів використовується для аналізу рівня ринкових цін та доцільності виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на активному ринку аграрного сектору економіки країни, ефективного ведення окремих галузей виробництва та сільського господарства в цілому, враховуючи діючі ринкові ціни.

Висновки. Проведені в статті узагальнення та уточнення видів собівартості сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), сегментів, активів, розробка методологічних основ визначення окремих видів прибутків (збитків), класифікація та методика визначення основних видів маржинального доходу, надані рекомендації щодо застосовування показників при аналізі аграрних підприємств є основою для вдосконалення систем і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю та визначення напрямків облікової політики підприємства.

 

Список використаної літератури:

1.        Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., № 996-XIV.

2.        Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №50-сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 200_ рік, затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.11.04 р. N607.

3.        Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів (проект) // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 6. С. 9-23.

4.        Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики від 18.05.2001 р. №132 (зі змінами і доповненнями).

5.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005р., №790.

6.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р., №290.

7.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р., №318.