banner-mia2.gif

УДК 34: 330.341.1:(477)

ПРАВДЮК А.Л., к.ю.н,

 доцент кафедри правознавства

Вінницького національного аграрного університету

 

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

 

Питання, які розглядаються:

·      Обґрунтовано необхідність розвитку інноваційних технологій, зокрема біопалива, та необхідність внесення змін до деяких нормативно-правових актів у сфері забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, біопаливо.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Обосновано необходимость развития инновационных технологий и внесения изменений к некоторым законодательным актам в отрасли обеспечения эффективного использования энергетических ресурсов.

Ключевые слова: инновации, инновационная деятельность, биотопливо.

 

Issues that are examined:

·      Grounded necessity of development of innovative technologies, in particular biofuei, and necessity of making alteration, to some normatively legal acts in the sphere of providing of the effective use of power resources.

 Keywords: innovations, innovative activity, biofuel.

 

Постановка проблеми. З переходом до засад ринкової економіки актуальними стають питання розвитку інноваційних технологій. Україна є членом СОТ і тому наукове забезпечення інновацій треба розглядати як один із стратегічних напрямів держави. Саме розвиток інноваційних технологій дасть змогу нашій державі зміцнити свій суверенітет та зменшити свою залежність від енергоресурсів інших держав. На сьогодні, скорочення використання природного газу – одна з найбільш гострих тем для економіки України і тому необхідно шукати альтернативні джерела енергії та впроваджувати енергозберігаючі технології. Енергетична та екологічна безпека країни вимагає активізації роботи над вдосконаленням правового забезпечення впровадження інноваційних технологій, зокрема виробництва біопалива, як місцевих органів самоврядування так і держави в цілому .

За оцінками експертів, біомаса – це паливо, яке займає 4 місце у світі по значенню, що дає понад 2 млрд. т.у.т. енергії на рік, що складає біля 14% загального споживання первинних енергоносіїв у світі (в розвинутих країнах – більше 30%, іноді до 50-80%). Однією з вимог до країн-кандидатів в ЄС є рівень використання не нижче європейського (20% до 2020 р.). Тому для України, яка планує інтегруватися до Європи, це є додатковим аргументом на користь активного розвитку технологій, в першу чергу, біоенергетики.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науці дана тема досліджувалася в роботах таких відомих вчених як: М.В Зубець, С.О. Тивончук, С.А. Володін, Г.М Калетник, М.Ф. Кулик, Т.І. Щедріна, В.І.Курило та інші.

Метою даної статті є аналіз функцій органів влади, що сприяють розвитку впровадження інноваційних технологій як засобу енергетичної та екологічної безпеки.

Виклад основного матеріалу. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 16 січня 2003 року трактує інновації як "новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери". Відповідно, інноваційним, згідно з Законом, визнається продукт, який є реалізацією об’єкта інтелектуальної власності, на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів, який підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень, який в Україні вироблений вперше, або, якщо не вперше, то який порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, є конкурентоспроможним і має суттєво вищі техніко-економічні показники [1]. Таким інноваційним продуктом безперечно можна вважати біопаливо, незважаючи на те що воно було розроблено ще 1853 році у Великобританії, а перший двигун який працював на ньому, у 1900 році у Німеччині. Проте технології того часу робили біопаливо надто дорогим, дорожчим за звичайне дизельне пальне. [2]

У відповідності до діючого законодавства України, метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції [1].

В Україні спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження є Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР). В процесі виконання своїх функцій агентство керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, Указами Президента України, актами Кабінету міністрів України та положенням про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 р. № 412 [3].

Основними завданнями НАЕР є:

•        проведення єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;

•        забезпечення збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропонування енергоносіїв;

•        створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів;

•        забезпечення функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

НАЕР має право:

•        одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію для виконання покладених на нього завдань;

•        залучати спеціалістів органів виконавчої влади,підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

•        скликати наради з питань, що належать до його компетенції;

•        представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України.

 НАЕР відповідно до покладених на нього завдань:

1) вносить в установленому порядку пропозиції щодо формування єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження і забезпечує її реалізацію;

2) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших прогнозних та програмних документів соціального та економічного розвитку України;

3) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його повноважень;

4) розробляє державні цільові, погоджує галузеві та місцеві програми у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних джерел енергії, здійснює контроль за виконанням державних цільових програм у цій сфері;

5) бере участь у розробленні державних і регіональних паливно-енергетичних балансів;

6) готує пропозиції щодо закупівель паливно-енергетичних ресурсів для державних потреб;

7) забезпечує створення системи моніторингу та державного контролю за ефективністю використання енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями;

8) організовує проведення державної експертизи з енергозбереження;

9) розробляє державні норми, правила та стандарти у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних джерел енергії;

10) виступає державним замовником науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;

11) бере участь у формуванні державної інвестиційної політики, виходячи з першочерговості заходів з ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;

12) підтверджує в установленому порядку належність палива до альтернативного;

13) погоджує енергозберігаючі та енергоефективні проекти, що потребують фінансування з державного бюджету, та проводить моніторинг їх реалізації;

14) здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

15) проводить кваліфікацію когенераційних установок;

16) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики щодо державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті Агентства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

17) бере участь у межах своїх повноважень у налагодженні співробітництва України з Європейським Союзом та адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу;

18) провадить інформаційну діяльність з популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання енергетичних ресурсів, альтернативних джерел енергії та видів палива, бере участь в освітній діяльності у цій сфері;

19) забезпечує запровадження та функціонування єдиної системи енергетичного аудиту та менеджменту з енергозбереження в Україні;

20) погоджує проекти спільного впровадження, які реалізуються відповідно до положень Кіотського протоколу, інвестиційні та інноваційні проекти із запровадження енергозберігаючих технологій і обладнання, у тому числі з будівництва заводів з виробництва альтернативних видів палива;

21) забезпечує функціонування системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення;

22) бере участь у межах своїх повноважень у реалізації державної цінової та тарифної політики;

23) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Структурним підрозділом у складі НАЕР є Державна інспекція з енергозбереження. Вона є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та наказами НАЕР [3].

Основними завданнями інспекції є:

      у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження;

      виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів та проводить державну експертизу об'єктів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства), перелік яких наведено у додатку до Положення про державну експертизу з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. "Про державну експертизу з енергозбереження" [4];

      проводить державну експертизу та видає висновок про відповідність енергозберігаючих заходів і енергоефективних проектів, що вже впроваджені або перебувають на стадії розроблення та впровадження, критеріям енергозбереження;

      виконує регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб;

      здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням норм законодавства у сфері енергозбереження, узагальнює практику його застосування та розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства;

      сприяє підвищенню ефективності  роботи  з  раціонального  і економного витрачання електричної та теплової енергії, енергії пари, газу, інших видів органічного палива, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії на підприємствах і населенням;

      здійснює державний контроль за станом обліку паливно-енергетичних ресурсів, додержанням дисципліни газоспоживання та газопостачання, використанням автоматичних засобів регулювання споживання природного газу, наявністю і додержанням режимних або технологічних карт устаткування, використанням вторинних паливно-енергетичних ресурсів;

      реєструє в установленому порядку проектні і налагоджувальні організації та видає їм для одержання ліцензій висновки щодо можливості виконання ними проектних і налагоджувальних робіт на газоспоживальному обладнанні, здійснює контроль за якістю цих робіт;

      видає в межах своєї компетенції нормативно-технічну документацію;

      здійснює контроль за переведенням енергетичного обладнання на резервні види палива, наявністю і поповненням його резервних запасів на підприємствах, технічною готовністю енергетичних господарств до експлуатації;

      визначає та щороку переглядає технологічну броню газоспоживання підприємств-регуляторів;

      видає підприємствам, які є виробниками та споживачами паливно-енергетичних ресурсів, технічні умови на проектування нового, реконструкцію діючого обладнання та систем комплексного вимірювання і обліку цих ресурсів, погоджує розроблені проекти;

      проводить перевірку та видає  висновки щодо відповідності приладів обліку і регулювання, систем комплексного вимірювання  і обліку споживання зазначених ресурсів вимогам стандартів, проектних рішень та виданих нею технічних умов;

      надає за результатами перевірки підприємств обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушень і недоліків, зумовлених невиконанням вимог законодавства з енергозбереження щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та контролює виконання цих приписів;

      бере участь у роботі комісій з атестації посадових осіб, спеціалістів та осіб, відповідальних за стан газового господарства, працівників проектних, налагоджувальних, газопостачальних та газозбутових організацій, викладачів навчальних комбінатів, функціональні обов'язки яких пов'язані з видобуванням, переробкою, виробництвом, транспортуванням, зберіганням та споживанням паливно-енергетичних ресурсів;

      здійснює контроль шляхом проведення комплексних перевірок стану обліку паливно-енергетичних ресурсів, що витрачаються для:

-        виробництва продукції;

-        надання послуг населенню (електро-, водо-,тепло-, газопостачання); видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання зазначених ресурсів; здійснює контроль за впровадженням енергозберігаючих технологій та теплоізоляційних матеріалів під час будівництва і реконструкції підприємств, об'єктів житлово-цивільного призначення незалежно від форми власності;

      здійснює контроль за виконанням державних цільових, регіональних, місцевих та інших програм з енергозбереження та вносить пропозиції щодо виконання  енергозберігаючих заходів з метою зменшення енергоємності продукції (послуг) та питомої частки паливно-енергетичних ресурсів в основному та допоміжному виробництві;

      аналізує стан використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами та приймає відповідні рішення;

      видає підприємствам рекомендації щодо пріоритетного фінансування енергозберігаючих заходів (витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, виготовлення дослідних зразків та експериментальних установок, впровадження у виробництво високоефективних технологій, обладнання та матеріалів);

      бере участь у роботі технічних і державних комісій з прийняття в експлуатацію:

-        обладнання, що використовує паливно-енергетичні ресурси та утилізує тепло, приладів обліку і регулювання, систем комплексного вимірювання та обліку споживання цих ресурсів;

-        завершених будівництвом нових і реконструйованих підприємств, окремих об'єктів незалежно від форми власності, які використовують зазначені ресурси, в тому числі об'єктів житлово-цивільного призначення.

      надає підприємствам методичну та організаційну допомогу з питань енергозбереження;

      виконує інші функції, що випливають з покладених на Інспекцію завдань.

Розглянувши повноваження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) та Державної інспекції з енергозбереження доцільно звернути увагу на те, що інспекція є структурним підрозділом НАЕР, завданням якого є безпосереднє здійснення контрольно-наглядових функцій на місцях [3].

Висновки. Аналізуючи вищезгадані нормативно правові акти та враховуючи той факт, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи можуть видавати не тільки накази, а й інші нормативно правові акти, а саме: положення, інструкції, вказівки, рекомендації, інформаційні листи та ін. – пропонуємо внести відповідне доповнення до Положень про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та про Державну інспекцію з енергозбереження, як - от:

-        після слова «наказами» в ст. 7 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів додати «та іншими нормативно-правовими актами»;

-        відповідно після слова «наказами» в ст. 8 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження також додати «та іншими нормативно-правовими актами».

На наш погляд, висловлені пропозиції щодо згаданих чинних нормативно-правових актів у сфері забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів певним чином уточнюють правовий статус згаданих органів.

 

Список використаних джерел

1.      Закон України "Про інноваційну діяльність" від 16 січня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2.      Калетник Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні: монографія / Калетник Г.М. – К.: Аграрна наука, 2008.

3.      Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 р. № 412 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.google.com.ua

4.      Положення про державну експертизу з енергозбереження, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1094 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua

5.      Енергозбереження та енергоефективність: праці міжнар. конф. ["Енергетична безпека Європи. Погляд у XXI століття"]. - К.: Українські енциклопедичні знання, 2001.

6.      Перспективи виробництва олійних культур в Україні в умовах зміни клімату: третя Міжнар. конф. ["Масложирова промисловість:перспективи, технології"] / Т.Адаменко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lol.org.ua

7.      Програма державної підтримки розвитку використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1997 р. № 1505.

8.      Програма розвитку ріпаківництва України на 2005-2010 pp. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.biodiesel.com.ua

9.      Проект Viewls, 2005: "Екологічні і економічні показники різних видів біопального" (Environmental and Economic Performance of Biofuels). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.proogro.com.ua

10.    Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р. № 1956-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info.activecite.com.ua

11.    Закон України "Про альтернативні види палива" від 14.01.2000 року №1391 - ХІV // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 12.

12.    Закон України "Про альтернативні види рідкого та газового палива" від 14 січня 2000 р. № 1391-XIV // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 12.

13.    Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 р. № 555-ІV // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №24.

14.    Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції Програми розвитку виробництва дизельного палива на період до 2010 року" від 28 рудня 2005 р. № 576-р.

15.    Наказ Міністерства аграрної політики України від 20 листопада 2003 р. № 1070/8391 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених бюджетом України на програму розвитку виробництва біодизельного палива" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biodiesel.crimea.ua/low.shtmI