banner-mia2.gif

УДК 330.12.017

Г.І. ЦИЛЮРИК, к.е.н., доцент,

Державна академія житлово-комунального господарства

 

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто особливості здійснення інноваційної діяльності в умовах розвитку сучасної економічної системи, показаний її вплив на стан конкуренції.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційна політика, конкурентоспроможність, ефективність інновацій.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·       Рассмотрено особенности осуществления инновационной деятельности в условиях развития современной экономической системы, показано ее влияние на состояние конкуренции.

Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, инновационная политика, конкурентоспособность, эффективность инноваций.

 

Issues that are examined:

·       Considered the features of innovation in terms of modern economic system, shows its impact on competition.

Keywords: innovation, innovation activity, innovation policy, competitiveness, efficiency of innovations.

 

Постановка проблеми. Останнім часом в Україні помічається відчутна активізація дипломатичної підтримки інновацій на основі застосовування інструментів економічної та фінансової політики, а також методом створення організаційно-юридичних умов, які заохочують динаміку суб’єктів господарської діяльності до інновацій. Це відкриває для України можливість переходу на світові стандарти раціонального та розумного споживання енергії, освоєння ресурсів природного середовища, підвищення рівня технологій, юридичного захисту інтелектуальної власності. Завершальною метою цих зрушень є створення прогресивної конкурентноздатної на світових ринках інноваційної продукції.

Зауважимо, що в умовах глобалізації та постійного загострення конкуренції фундаментом конкурентоспроможності є інновації, які дають можливість країнам, що володіють інноваційними конкурентними перевагами, займати належне місце в світовому співтоваристві. На жаль, і до сучасного часу використання інновацій як одного з центральних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності в Україні системно не здійснюється. Таким чином, стратегічні завдання потребують підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на інноваційних засадах, що має сформувати переваги для вітчизняних виробників у боротьбі з конкурентами на внутрішніх та міжнародних ринках та посприяти Україні зайняти гідне місце поряд із розвиненими світовими країнами.

Аналіз останніх досліджень. Перед економічною наукою постає надзвичайно важливе завдання, суть якого полягає в тому, щоб узагальнити теоретичні основи реформування економіки України, її функціонування на перспективу. Питання ролі інновацій в економічній системі знайшли одне з провідних місць в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних економістів. До них передусім належать праці В.П. Александрову, О.І. Амошу, Ю.М. Бажала, Л.К. Безчасного, Є.А. Бельтюкова, В.М. Геєця, В.Г. Герасимчука, В.І. Голікова, М.І. Долішнього, Г.І. Калитича, О.Є. Кузьміна, О.А. Лапко, Б.А. Маліцького, А.І. Мокія, А.І. Сухорукова, В.І. Терехова, В.Г. Чиркова, А.І. Яковлєва, В.С. Яцкова та інших. Ця проблема є актуальною для країн з різним рівнем економічного розвитку, про що свідчать праці відомих зарубіжних учених, зокрема П. Завліна, Р. Коуза, Д. Львова, Р. Нельсона, К. Поппера, М. Портера, Б. Санто, Р. Солоу, Л. Тондла, Х. Фрімена, Й. Шумпетера та деяких інших авторів. Проте, враховуючи недостатність дослідження таких важливих аспектів проблеми, як умови ринкової невизначеності, наявність яких є характерною для діяльності підприємств у сучасній економіці, зокрема українській, вважаємо за доцільне більш повно обґрунтувати досліджуване питання. Водночас більш глибокого вивчення потребують питання впливу інновацій на ступінь конкурентоспроможності підприємства та держави.

Метою написання статті є визначення значення інноваційного чинника в підвищенні конкурентоспроможності національної економіки та обґрунтування необхідності переходу вітчизняних підприємств на інноваційний шлях розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасний стан ринку характеризується постійною зміною зовнішнього середовища, мінливістю купівельного попиту, наявністю великої кількості підприємств різних форм власності, підвищенням невизначеності та ризику. А отже, для того, щоб вижити, підприємствам необхідно постійно відстежувати і реагувати на всі зміни, що відбуваються в їх конкурентному середовищі з метою збереження своїх позицій на ринку і забезпечення конкурентних переваг. В даний час кожному підприємству особливо важливо правильно оцінювати ринкову обстановку, з тим, щоб запропонувати ефективні засоби конкуренції, які, з одного боку, відповідали б ринковій ситуації, що склалася в Україні, та тенденціям її розвитку, з іншої – специфіці діяльності підприємства [1].

Слід зауважити, що в останні десятиріччя у світі спостерігається перехід від статичних і динамічних конкурентних переваг до інноваційних, досягнення яких передусім пов’язане з переходом країн на інноваційний шлях з метою здобуття якісно-нового рівня соціально-економічного розвитку. Місце країни в міжнародному співтоваристві окреслюється станом освіти, розмірами застосовування наукових та технічних досягнень, ефективністю інтеграції факторів виробництва, капіталу, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.

Всесвітній досвід свідчить, що ключовими умовами досягнення більш високого рівня конкурентоспроможності країни є:

-    сприяння створення і оволодіння новими знаннями у якості визначальної основи ефективної конкурентної боротьби;

-    розвиток внутрішньої конкуренції, що сприяє інноваційній активності;

-    створення конкурентних переваг шляхом застосовування інновацій, нових технологій, знань та інформації;

-    здатність окремих підприємств та промисловості в цілому впроваджувати нововведення, удосконалювати та модернізувати їх;

-    розуміння, що утримати конкурентні переваги можна тільки шляхом безперервного впровадження нових та удосконалення вже існуючих інновацій, оскільки будь-яке досягнення є доступним для повторення конкурентами;

-    створення сприятливого середовища з метою стимулювання розвитку передових галузей, розвиток нових галузей та нових підприємств.

Іншими словами, для зростання національної конкурентоспроможності країни необхідна постійна спрямованість її економіки на пошук, здійснення і впровадження нововведень.

М. Портер, розглядаючи конкурентні переваги твердив, що національний розквіт не дістається у спадок, не є наслідком наявних природних ресурсів або робочої сили, а утворюється. Конкурентоспроможність залежить від здатності підприємств впроваджувати інновації і модернізуватися. Утримання конкурентних переваг стає можливим завдяки постійному вдосконаленню продукції, засобів її виробництва та всіх інших факторів. Таким чином, фундаментом конкурентних переваг є процес безперервного стимулювання оновлення і вдосконалення [4, 5].

Поняття "інновація" означає нововведення, тобто впровадження нових форм організації праці й управління в систему підприємницької діяльності; це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності.

У загальному розумінні сутність інноваційних процесів, що відбуваються в будь-якій складній виробничо-господарській системі, – це сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі і сприяють дальшому якісному розвитку суспільства, забезпечують вищий рівень життя; це послідовна система заходів, внаслідок яких інновація дозріває від ідеї до конкретної продукції, технології, структури чи послуг і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

Сучасна економічна теорія виділяє п’ять основних типів інновацій:

-         виробництво нового виду продукції (товарна інновація);

-         розробка нового методу виробництва (технологічна інновація);

-         створення нового ринку товарів чи послуг (ринкова інновація);

-         освоєння нового джерела поставки сировини і напівфабрикатів (маркетингова інновація);

-         реорганізація структури управління (управлінська інновація).

Ефективне впровадження інновацій дозволяє створити суттєві стратегічні переваги в найбільш конкурентних галузях. Підприємства – лідери досягають конкурентних переваг завдяки інноваціям – шляхом використання як нових технологій, так і методів роботи, але після досягнення переваг утримання їх стає можливим тільки шляхом постійних вдосконалень, тобто безперервних інновацій. Таким чином, на сучасному етапі світового економічного розвитку головною ознакою конкурентоспроможності стає її інновація, тобто спроможність системи до систематичного розвитку, оновлення та перемін в господарській діяльності на основі засвоєння нововведень. Інновація також означає застосовування існуючого науково-технічного, інформаційного та інтелектуального потенціалу з метою подальшого розвитку, підвищення результатів діяльності та якості життя суспільства. Вплив інноваційної діяльності на формування конкурентоспроможності наведено на рис. 1.

 

Image

 

Рис. 1. Вплив інноваційної діяльності на формування конкурентоспроможності

 

Інноваційна діяльність спирається на процес поліпшення, прогресу, відкриття нового, тобто на результативне засвоєння та впровадження нововведень, спрямованих як на оновлення технологій, техніки, організації виробництва та розроблення нової продукції, так і на проведення соціальних інновацій, спрямованих на ефективну зміну поведінки персоналу з метою отримання запланованих результатів. Саме поєднання всіх складових дозволяє системі не тільки вижити в умовах загострення конкуренції, але й досягти необхідного рівня конкурентоспроможності.

Інноваційний шлях розвитку дає право світовим країнам забезпечувати собі технологічні переваги та активно формувати ядро шостого технологічного укладу – інформаційні технології, біотехнології, нанотехнології, космічна техніка, що визначає конкурентоспроможність їхньої економіки як на внутрішніх, так і міжнародних ринках [2, 6].

Основними причинами виникнення та поширення інновацій є наступні: конкурентна боротьба (бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток); зростаючий попит споживача; зростання технічного потенціалу; пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми; потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію; бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства; підтримка та забезпечення престижу підприємства; реалізація знань та підвищення престижу підприємства; інтуїтивне уявлення про те, що інновація може поліпшити діяльність підприємства; поради консультантів у будь-який період реорганізації фірми; наукові відкриття, інтернаціоналізація науки; винахідництво.

Саме інновації визначають конкурентні переваги в ринковій боротьбі, реалізація яких дозволяє активно брати участь у формуванні світової економічної системи завдяки досягненню інноваційної конкурентоспроможності на національному рівні [1].

Слід також зазначити, що на світових ринках національним економікам характерна, як правило, галузева міжнародна спеціалізація, саме тому потрібною складовою становлення конкурентоспроможності національної економіки є здобутки конкурентоспроможності галузі. Втрата галузями конкурентних позицій ставить під загрозу спроможність країни підтримувати соціально-економічну оптимальність та стабільне економічне зростання.

Крім того, слід враховувати, що саме ефективність сукупності підприємств галузі формує її конкурентоспроможність як складову конкурентоспроможності національної економіки. Тому цілком природно, що підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників проголошено найважливішим пріоритетом політики України. При цьому, виробництво конкурентоспроможної продукції, яке впливає на створення довгострокових конкурентних переваг, прямо пов’язане зі здатністю підприємства підтримувати високі темпи оновлення і вдосконалення виробництва завдяки здійсненню інноваційної діяльності, при цьому підприємства, які не займаються інноваційною діяльністю, власну конкурентоспроможність втрачають.

Однією з важливих та необхідних складових становлення конкурентоспроможності національної економіки країни є досягнення конкурентоспроможності її регіонами. У сучасних умовах все більше уваги приділяється формуванню найбільш сприятливих організаційно-правових, соціально-економічних, політичних та інших умов для створення можливостей для більш повної реалізації конкурентних переваг регіонами. При цьому серед умов, які безпосередньо впливають на формування конкурентоспроможності регіону, слід особливо відзначити політику місцевої влади в регулюванні регіональної підприємницької діяльності; розвиненість інфраструктури; науково-технічний потенціал та використання інновацій у підприємницький діяльності.

Регулювання інноваційної діяльності здійснюється через систему податків, проведення амортизаційної політики, надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв: проведення кредитної політики; через державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; регулювання сфер і об’єктів інвестування інновацій; регулювання фінансових інвестицій.

Висновки. Таким чином, інноваційні процеси впливають на розвиток економіки, а високий рівень розвинутої економіки сприяє швидкому й ефективному впровадженню у виробництво інноваційних процесів. Позитивний вплив процесів інноваційної діяльності повинен проявлятися в забезпеченні підприємству виробництва конкурентоспроможної продукції, росту фондовіддачі, зниженні фондомісткості продукції; підвищенні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, зростанні рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства.

Якщо позитивний ефект від впровадження інновацій не проявляється, то рекомендувати такі інновації для впровадження у виробництво немає сенсу. Саме інновації, які спрямовані на створення нової або поліпшення існуючої продукції, послуг або технологій, можуть розглядатися як головне питання підвищення конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і економіки в цілому.

Зауважимо, що сьогодні немає країни, де економічне змагання за лідерство на світових ринках не пов’язувалося б з інноваціями, а України це стосується ще більшою мірою, адже започаткувати і, особливо, утримати національні конкурентні переваги, втілити їх в життя в економіці глобального ринку можна лише шляхом упровадження інноваційної моделі розвитку. Таким чином, основою нового стратегічного курсу, його визначальним пріоритетом для нашої країни мають стати розроблення та реалізація програми, спрямованої на розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави, що має реалізовуватися через нову стратегію промислово-інноваційної політики. Необхідно змінити пріоритети промислової політики України і перш за все здійснити переорієнтування промислового комплексу на переважний розвиток високотехнологічних галузей. Інноваційний шлях розвитку дозволить не тільки прискорити економічний розвиток держави, але й досягти необхідного рівня конкурентоспроможності продукції з метою вільного конкурування на світових ринках товарів та послуг. Крім того, сьогодні украй важливо, вивчаючи і використовуючи досвід країн з розвиненою ринковою економікою, розробляти власні науково-практичні рекомендації для організації менеджменту інноваційної діяльності як в окремій організації, так і в економіці країни в цілому.

 

Список використаних джерел

1. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / [Л.В. Балабанова, Г.В. Кривенко, І.В. Балабанова та ін.]. – К.: Видавничий дім "Професіонал", 2009. – 256 с.

2. Денисов Б.Ф. Инновационный процесс в условиях рыночной экономики / Денисов Б.Ф. - СПб.: СПБУ экономики и финансов, 1993. - 128 с.

3. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / [С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О Барабань та ін.]. – [Вид. – 2-ге, без змін]. – К.: КНЕУ, 2009. – 520 с.

4. Портер М. Конкуренция / М. Портер. – [пер. с англ. / под ред. Я.В. Заблоцкого]. – М.: Вильямс, 2001. – 495 с.

5. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер. – [пер. с англ. / под ред. В. Д. Щетинина]. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 896 с.

6. Фримен Х. Инновационный бізнес / Фримен Х. - М.: Наука, 2002. - 325 с.