banner-mia2.gif

УДК 330.322.16

Б.В. ДУХНИЦЬКИЙ, м.н.с.,

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН

 

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

 

Питання, які розглядаються:

·       Розглянуті інвестиційні процеси в масштабах України та світу.

·       Проаналізовані особливості залучення іноземних інвестицій у вітчизняній АПК та наведено шляхи стимулювання інвестиційної діяльності.

Ключові слова: іноземні інвестиції, аграрний сектор, інвестиційний клімат, зарубіжні компанії.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·       Рассмотрены инвестиционные процессы в масштабах Украины и мира.

·       Проанализированы особенности привлечения иностранных инвестиций в отечественный АПК и приведены пути стимулирования инвестиционной деятельности.

Ключевые слова: иностранные инвестиции, аграрный сектор, инвестиционный климат, зарубежные компании.

 

Issues that are examined:

·       Investment processes in Ukraine and world are considered.

·       Features of attracting foreign investments in our agroindustrial complex are analyzed and ways of stimulation investment activity are showed.

Keywords: foreign investments, agrarian sector, investment climate, foreign companies.

 

Постановка проблеми. Економічний розвиток країни формується під впливом багатьох факторів. Високорозвинені держави, як правило, не відчувають проблем нестачі природних, трудових та фінансових ресурсів, маючи певну економічну стабільність. Іншим країнам, що знаходяться в гірших умовах, необхідно розкривати свій потенціал. Однак вони, не маючи достатніх власних ресурсів, залучають кошти з-за кордону. Разом з інвестиціями до країни надходять прогресивні технології, сучасна техніка, обладнання, зростає її експортний потенціал. Для України, яка вже тривалий час відчуває гостру нестачу внутрішніх фінансів для модернізації і розвитку галузей народного господарства, питання надходження зарубіжних інвестицій залишається актуальним і зараз.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями інвестиційних процесів займалися В. Федоренко, І. Бланк, М. Прохорова, А. Маглаперідзе, В. Рокоча, О. Данілов, Дж. Розенберг. Питання залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор України висвітлили у своїх працях А. Гайдуцький, В. Ковальов, Г. Сєніна, М. Кропивко, Т. Мацибора. Зараз правова система України складається з більш ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність. Проте, вітчизняне законодавство у цій сфері все ще залишається недосконалим.

Метою статті є розгляд теоретичних та практичних аспектів залучення іноземних інвестицій в економіку України, зокрема в аграрний сектор, а також можливих заходів для покращення інвестиційного клімату.

Виклад основного матеріалу. Згідно з Законом України "Про режим іноземного інвестування" під іноземними інвестиціями розуміють усі "цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту".

Інвесторами можуть бути іноземні держави, юридичні і фізичні особи, міжнародні організації, власні громадяни, які проживають за кордоном.

Теоретична база по інвестиціях, яка включає класифікацію інвесторів та власне інвестицій, є однаковою для всіх галузей народного господарства. Але сільське господарство знаходиться в дещо інших умовах відносно інших сфер. Залежне від природних чинників, з яскраво вираженим сезонним, циклічним характером виробництва, воно є більш відсталою в технологічному відношенні галуззю порівняно з промисловістю та сферою послуг. Вкладені в нього капітали, відповідно, приносять меншу віддачу або навіть не приносять прибутку взагалі. Значна частина продукції сільгосппідприємств реалізується в четвертому кварталі, тому, реальний фінансовий результат їх господарської діяльності можна визначити лише в кінці року. До того ж, завжди мають бути резервні фонди на випадок стихійного лиха (повінь, засуха) в рослинництві чи епідемії хвороб в тваринництві. Все це не може не позначатися на інвестиційних процесах в даній галузі [1, с.19-28].

За останні роки в світі стрімко зростають потоки прямих іноземних інвестицій. Більша частина їх припадає на розвинуті країни, а невелика решта залишається країнам, що розвиваються. Хоча різниця між цими країнами по надходженню інвестицій стабільно скорочується, але майже всі вкладення (відтік) припадають на розвинуті країни і частка їх не зменшується.

Дані по інвестиціях у сільське господарство та виробництво продуктів харчування підтверджують загальні тенденції. Зокрема, в світовому сільському господарстві з 1990 по 2007 рік  інвестиційні потоки зросли у 3-4 рази. Розвинуті країни та країни, що розвиваються, також суттєво збільшили суми ввезених і вивезених коштів. У галузі виробництва харчових продуктів інвестиційні потоки зросли майже у 6 разів. Традиційно країни, що розвиваються, набагато більше ввезли інвестицій, ніж вивезли їх, а от розвинуті країни в однаковій мірі експортували та імпортували капітал [2].

Після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною незалежності для вітчизняної економіки з’явилось багато якісно нових перспектив. Перш за все, вона стала відкритішою для всього світу. Крім того, від радянського минулого Україні дістався доволі вагомий спадок, адже, у всі часи вона займала друге місце за економічно-соціальним розвитком після Росії. А дуже вигідне географічне положення та сприятливий клімат довершили картину перспективного майбутнього нової держави.

Однак, позитивні очікування виявилися далекими від реалій. З кожним роком Україна втрачала свої позиції, в повній мірі характеризуючись як країна з перехідною економікою з усіма притаманними їй рисами. Економічна і соціальна нестабільність як причина і наслідок тривалої кризи збільшили розрив між нами та провідними державами світу. Доволі швидко стало зрозуміло, що подолати ці проблеми самостійно за допомогою власних ресурсів Україна не зможе. Постало питання про залучення коштів ззовні – іноземних інвестицій. Через сукупність багатьох негативних факторів іноземні інвестори не поспішали вкладати кошти в нашу економіку. Тому, довгий час світові глобалізаційні процеси, які особливо інтенсивно розвивались з кінця ХХ ст., проходили повз, лише в окремих випадках торкаючись України. Обсяги зарубіжних інвестицій, які залучались, в багато разів були нижчими за бажані та необхідні для вітчизняної економіки.

В перші роки незалежності ситуація з інвестиційними надходженнями навіть погіршувалась. Тенденцію до зменшення обсягу інвестицій в Україні було подолано в 1998 р. внаслідок проведення деяких реформ.

Таблиця 1

Прямі інвестиції* (на початок року, млн. дол. США)

Роки

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Прямі інвестиції з України

1995

483,5

20,3

1996

896,9

84,1

1997

1438,2

97,4

1998

2063,6

127,5

1999

2810,7

97,5

2000

3281,8

98,5

2001

3875,0

170,3

2002

4555,3

155,7

2003

5471,8

144,3

2004

6794,4

166,0

2005

9047,0

198,6

2006

16890,0

219,5

2007

21607,3

243,3

2008

29542,7

6196,6

2009

35616,4

6203,1

2010

40053,0

6226,3

2011

44708,0

6871,1

*За даними Держкомстату

 

Наведені дані чітко показують, що особливі зрушення у темпах приросту ввезених інвестицій відбулися з 2005 по 2009 рік, коли загальна їх сума зросла в 4 рази. З деяким запізненням, але не з меншими темпами, відбулося зростання обсягу вивезених з України інвестицій (майже в 300 разів). Основними інвесторами в українську економіку є Кіпр (22,2% загального обсягу), Німеччина (15,8%), Нідерланди (10,5%), Росія (7,6%), Австрія (5,9%), Франція (5,3%), Велика Британія (5,1%) (табл. 2). Разом вони інвестують більше половини всіх коштів, а точніше 2/3. Також слід відмітити, що частка США постійно зменшується, і зараз ця країна не відіграє для України такої помітної ролі, як це було раніше. Найбільші обсяги інвестицій вкладено в торгівлю, а також харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції. Також, значні вкладення здійснюються в нерухомість, фінансову діяльність, машинобудування, транспорт та зв’язок. На жаль, обсяги іноземних інвестицій в сільське господарство дуже малі (близько 3%) і є одними з найменших серед усіх галузей.

Переважна частина іноземного капіталу (майже 80 %), вкладеного в українську економіку, залучена на території восьми регіонів країни, які характеризуються кращим географічним розміщенням, розвитком промислового потенціалу, інфраструктури, забезпеченням сировиною та кадрами, зокрема це м. Київ, Київська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Одеська, Львівська області та Автономна Республіка Крим. Найменші обсяги інвестицій надійшли до Херсонської, Житомирської, Вінницької, Чернівецької областей. Це також свідчить, що регіональний розподіл іноземних інвестицій має далеко не аграрне спрямування, оскільки група областей з найменшими обсягами інвестицій – суто аграрні області.

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в Україну*

 

Обсяги прямих інвестицій на 01.01.2011 (млн. дол. США)

У % до підсумку

Усього

44708,0

100,0

у тому числі

 

 

Кіпр

9914,6

22,2

Німеччина

7076,9

15,8

Нідерланди

4707,8

10,5

Росія

3402,8

7,6

Австрія

2658,2

5,9

Франція

2637,1

5,3

Велика Британія

2298,8

5,1

*За даними Держкомстату

 

Дуже важливо визначити свою стратегію щодо залучення та регулювання іноземного капіталу з урахуванням теоретичних обґрунтувань та досвіду інших країн. Практично всі розвинуті країни та країни, що розвиваються, особливо на протязі останніх 40 років, залучали іноземні інвестиції у формі прямих іноземних інвестицій чи позичкового капіталу. Чужий досвід не завжди легко та доцільно застосовувати, але оцінивши його і взявши до уваги національні особливості, можна досягти найкращого ефекту та уникнути небажаних помилок. Незважаючи на велику кількість західних теорій щодо впливу іноземного капіталу на національну економіку, безпосередньо в Україні вони не можуть бути використані без врахування особливостей розвитку перехідної економіки. Тільки незаангажований аналіз світових економічних тенденцій, виділення загальних положень впливу іноземних інвестицій на економіку приймаючої країни, досвід господарювання інших країн, дозволить поєднати теорію з практикою і, як наслідок, розробити власну ефективну стратегію залучення іноземного капіталу в економіку України.

Загальна присутність транснаціональних компаній та їх іноземних інвестицій на душу населення в Україні є дуже низькою ( до 10 разів меншою ніж в Польщі та Угорщині). До того ж, існує певного роду дисбаланс: у нас дуже погано представлений потужний європейський бізнес, але активно працюють офшорні компанії. Тому, необхідно робити акцент на залученні капіталу з високорозвинених країн. Цікавим є те, що доволі багато компаній працюють в агропромисловій сфері, що особливо важливо для України, яка прагне  відновити свої позиції на світовому сільськогосподарському ринку.

Висновки. Наведені особливості і недоліки вітчизняного агропромислового комплексу негативно впливають на формування сприятливого інвестиційного клімату в галузі. Існуючий рівень розвитку аграрної галузі не задовольняє ні виробників, ні державу, ні потенційних інвесторів. Маючи високу привабливість для зарубіжних підприємців, вітчизняний агропромисловий комплекс характеризується дисбалансом  інвестицій у харчову промисловість та сільське господарство не на користь останнього. Першочерговим завданням держави за таких обставин є створення позитивного іміджу аграрної галузі України перед потенційними інвесторами, але для цього необхідний комплекс чітких і виважених заходів. Тільки тоді стане можливим залучення іноземних інвестицій транснаціональних компаній, які мають необхідний досвід і ресурси для належної організації функціонування.

 

Список використаних джерел

1. Сєніна Г.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності в аграрній сфері / Г.В. Сєніна; за ред. В.В. Кузьміна. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2003. – 126 с.

2. World Investment Report 2009: Transnational Corporations, Agricultural Production and Development: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unctad.org/en/docs/wir2009_en.pdf

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/