banner-mia2.gif

УДК 347.278:334.7

Р.П. Саблук, к.е.н., завідувач відділу,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ

 

А.В. Войтюк, м.н.с.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ

 

Іпотечне кредитування, як один із засобів фінансування діяльності малих агроформувань

 

Питання, які розглядаються:

·          Розглянуто проблеми малого бізнесу, проведений моніторинг цих проблем.

·          Пропонується один зі способів фінансування діяльності малих аграрних підприємств - це іпотечне кредитування.

Ключові слова: мале підприємство, фінансування діяльності малих агроформувань, іпотека, іпотечне кредитування.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·           Рассмотрены проблемы малого бизнеса, проведен мониторинг этих проблем.

·          Предлагается один из способов финансирования деятельности малых аграрных предприятий – это ипотечное кредитование.

Ключевые слова:  малое предприятие, финансирование деятельности малых агроформирований, ипотека,  ипотечное кредитование.

 

Issues that examined:

·           The problems of small business are considered, monitoring of these problems is conducted.

·          One of methods of financing of small agrarian enterprises of activity is offered is the mortgage crediting.

Keywords: small enterprise, financing activities of small agricultural enterprises, mortgage, mortgage lending.

 

Постановка проблеми. Державна підтримка малих підприємств має бути одним із найбільш пріоритетних завдань держави. Малий бізнес – дуже дієвий засіб вирішення низки соціальних проблем, головна з яких – проблема зайнятості. Розвиток малого підприємництва потрібний і з позиції ефективнішого використання економічних ресурсів, адже кошти малих підприємств діляться на власні і запозичені, і хоч малі підприємства не вимагають великих інвестицій для початку діяльності і розвитку, багато із них самостійно працювати не можуть і залучають кошти ззовні. А на сьогодення, за нашими дослідженнями, малий агробізнес не користується пріоритетом при розподілі фінансових ресурсів. Певну роль в фінансовому забезпеченні діяльності малих агроформувань можуть відігравати іноземні інвестиції, особливістю яких є наявність стабільної фінансової бази. Потенціал іноземних інвестицій при наявності сприятливого середовища досить великий. Однак в даний час іноземні інвестори віддають перевагу лише окремим галузям АПК і видам діяльності. Пошук власних вільних обігових коштів у державі обмежується малими можливостями вітчизняної фінансової системи. Основна частина банківських та фінансових установ є значно відірваною від реальної економіки. Великі кошти малим підприємствам дає приватизація, але в звязку з її щорічним зменшенням, на це джерело фінансування розрахунок малий. Тому для розвитку малого бізнесу необхідно знаходити і залучати нові джерела фінансування їх діяльності, однак при умові вирішення важливої проблеми – проблеми поворотності, адже 70 % малих підприємств закривають свою діяльність після 2 років існування. Тому дієвим методом покращення ситуації буде запровадження та розвиток іпотечного кредитування малих агроформувань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам розвитку малих підприємств довгий час приділяється не достатня увага вітчизняних науковців. Зараз вона знаходиться в центрі уваги вчених К. Ляпіної, В. Парсяка, Т. Андріяко, Л. Воротіної та інших. Проблематика їх досліджень стосується багатьох важливих аспектів стану малих підприємств економіки країни, але проблеми діяльності малих організаційно-правових форм господарювання в АПК часто не враховуються і потребують роширених наукових досліджень.

Виклад основного матеріалу. Станом на 01.01.2009 року в Україні зареєстровано 16 млн. сільського населення. З них 8 млн. – працездатне: 1 млн. працює за кордоном, 2 млн. – в особистих селянських господарствах, 3 млн. – не мають постійного місця роботи, час від часу її змінюючи. Це свідчить про те, що більшу половину працюючого сільського населення можна віднести до малих форм господарювання: особисті селянські господарства, приватні підприємці, приватні підприємства, фермерські господарства – ті, що згідно законодавства відносяться до малого підприємництва чи малих підприємств. Інший аналіз з таблиць 1 і 2 говорить про те, що в останні роки в структурі ВВП сільського господарства 60% – це частка малих організаційно-правових форм господарства [1]. Тому розвиток сільського підприємництва має бути одним із чинників подолання бідності на селі. Але існує багато проблем, які є загальними для розвитку малого бізнесу в Україні і які, з особливостями, але в тому ж контексті мають відношення і до агробізнесу.

Таблиця 1

Кількість малих підприємств за видами економічної діяльності*

(у відсотках до загальної кількості підприємств)

Галузі економіки

2006

2007

2008

Усього

92,8

93,2

92,7

  у тому числі

    сільське господарство, мисливство,    

    лісове господарство

 

75,3

 

78,3

 

78,9

    промисловість

86,1

86,5

85,7

    будівництво

93,3

93,8

93,6

    торгівля; ремонт автомобілів,  

    побутових виробів та предметів  

    особистого вжитку

 

96,2

 

95,9

 

95,1

      торгівля автомобілями та

      мотоциклами, їх технічне

      обслуговування та ремонт

95,3

94,5

93,5

      оптова торгівля і посередництво в   

      оптовій торгівлі

96,5

96,2

95,3

      роздрібна торгівля; ремонт

      побутових виробів та предметів

      особистого вжитку

95,4

95,2

94,8

    діяльність готелів та ресторанів

95,6

95,5

95,2

    діяльність транспорту та звязку

91,8

92,2

91,9

    фінансова діяльність

94,7

93,9

92,7

    операції з нерухомим майном,  

    оренда, інжиніринг та надання

    послуг підприємцям

96,3

96,6

96,2

    освіта

94,9

94,9

94,5

    охорона здоровя та надання  

    соціальної допомоги

93,2

93,9

93,8

    надання комунальних та

    індивідуальних послуг; діяльність у

    сфері культури та спорту

94,0

93,8

92,5

*Джерело: За даними: Статистичний збірник «Діяльність малих підприємств за 2008 рік».– К.: Держкомстат України, 2009. – С. 27.

 

Таблиця 2

Динаміка за видами економічної діяльності малих підприємств*

(відсотків)

Показники

Малі підприємства – юридичні особи

Фізичні особи – підприємці

за кількістю субєктів

за кількістю зайнятих працівників

За обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг)

за кількістю субєктів

за кількістю зайнятих працівників

За обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг)

Усього

2006

 

15,7

 

40,8

 

75,1

 

84,3

 

59,2

 

24,9

2007

14,9

38,7

74,2

85,1

61,3

25,8

2008

13,0

36,8

70,8

87,0

63,2

29,2

у тому числі

сільське господарство, мисливство, лісове господарство

2006

 

 

 

 

55,1

 

 

 

 

81,8

 

 

 

 

82,2

 

 

 

 

44,9

 

 

 

 

18,2

 

 

 

 

17,8

2007

52,3

78,8

82,3

47,7

21,2

17,7

2008

48,8

75,5

79,9

51,2

24,5

20,1

*Джерело: За даними: Статистичний збірник «Діяльність малих підприємств за 2008 рік».– К.: Держкомстат України, 2009. – С. 176.

 

Найголовніші з них:

1)                відсутність дієвої державної політики, підтримки розвитку малого бізнесу: потрібні державні цільові програми для малого агропідприємництва. В даний час державна підтримка зводиться в основному до кредитної підтримки через банківські установи, що не є чимось новим для підприємств.

2)                низька кваліфікація працівників сфери малого бізнесу. Особливо це стосується сільських підприємців, які мають обмежений доступ до інформації, технологій і, навіть, володіючи певним майном чи землею, не знають що робити і як робити, щоб мати дохід [2].

Доступ до іноземних і вітчизняних інвестицій, до державних цільових програм, пільгова кредитна та податкова державна політика, зменшення адміністративного регулювання – є основними складовими в успішному розвитку малого підприємництва. За економічною сутністю, будь-які інвестиції будуть надходити лише тоді, коли інвестор ознайомиться з менеджментом підприємства, з його кредитною і виробничою історією. Малі підприємства, навіть якщо і мають позитивну історію своєї діяльності, не мають доступу до іноземних інвестицій через ряд причин: обмеженість інформації щодо потенційних інвесторів, не інтегрованість до державних програм, які залучають іноземні інвестиції, низький рівень продукції, яка виробляється або послуг, що надаються, а також нестачу оборотних коштів. Це і є однією причин чому малий і середній бізнес в Україні важко назвати основою економіки, хоча в її структурі вони складають 30%, але реальний внесок їх у ВВП країни – 10%, з яких 5% – частка малого бізнесу. Для порівняння, середній внесок таких підприємств у ВВП європейських країн – 70%. Також значно нижчі показники в Україні і по кількості компаній: на 1000 чоловік населення в Україні припадає 11 малих і середніх підприємств, в Європі – 34 на 1000.

Сильна сторона малого бізнесу – орієнтація на «нестандартного» споживача, стратегічна робота по формуванню нової економіки – бізнесу, створеного не за рахунок приватизації активів планової економіки, а новий, створений на основах ринкової економіки. За нашими дослідженнями, самий більший конкурентний відбір в бізнесі іде на рівні малого бізнесу: біля 70% малих підприємств, як ми вже зазначали, існують не більше 2-х років. Компанії, що залишаються, працюють стабільно, деякі з них «доростають» до великого бізнесу: серед вітчизняних компаній, що вийшли на ІРО, основні ті, що були створені з малого бізнесу: корпорація «Немиров», «Миронівський хлібопродукт», «Рошен» тощо.

Але ці приклади – це виключення із загальної ситуації. За даними таблиці 3, діяльність малих підприємств за останні роки є збитковою в 35 % підприємств.

Таблиця 3

Динаміка фінансових результатів за видами економічної діяльності*

(млн грн)

Показники

Фінансовий результат (сальдо)

Підприємства, які одержали прибуток

Підприємства, які одержали збиток

у % до загальної кількості підприємств

фінансовий результат

у % до загальної кількості підприємств

фінансовий результат

Усього

2006

 

2709,3

 

65,2

 

16903,0

 

34,8

 

14193,7

2007

2624,1

66,0

22934,5

34,0

20310,4

2008

-41203,1

61,2

28996,5

38,8

70199,6

у тому числі

сільське господарство, мисливство, лісове господарство

2006

 

 

 

 

 

138,4

 

 

 

 

 

67,0

 

 

 

 

 

965,0

 

 

 

 

 

33,0

 

 

 

 

 

826,6

2007

820,9

70,1

1696,8

29,9

875,9

2008

515,7

68,5

2498,7

31,5

1983,0

*Джерело: За даними: Статистичний збірник «Діяльність малих підприємств за 2008 рік».– К.: Держкомстат України, 2009. – С. 121.

 

Аналіз діяльності малих підприємств показує, що до основних проблем які зашкоджують перетворенню малого бізнесу у великий, є проблеми сфери фінансів:

-                     невідповідність функціонування державних і корпоративних фінансів;

-                     обмеженість до фінансових і грошових ринків, відсутність умов і потреб до подальшої корпоратизації діяльності – емісії акцій і виходу на фондові ринки;

-                     відсутність доступу до державних програм;

-                     малий вибір джерел фінансування діяльності.

Одним із засобів по розширенню фінансування діяльності малих агроформувань може стати впровадження іпотечного кредитування малого бізнесу. Фінансування діяльності малого підприємства за рахунок іпотечного кредиту на сьогодення є одним із найбільш вигідних способів, адже:

-         спрощується процедура одержання кредиту;

-         не має потреби у вилученні коштів із обороту підприємства;

-         право довгострокового кредитування основних засобів під невеликі відсотки.

Якщо проаналізувати стан формування джерел фінансування діяльності малих агроформувань в даний час, то це:

-         статутний капітал;

-         прибуток;

-         амортизація;

-         фонди.

Всі ці джерела є власними, а механізм іпотечного кредиту дає малому підприємству можливість залучення досить дешевих запозичених коштів на довгостроковий термін.

Іпотека для підприємств малого бізнесу має базуватися на слідуючих умовах:

-         обовязкове укладання страхового договору відповідальності в разі невиконання іпотекодавцем зобовязань перед іпотекоодержувачем;

-         обовязкова наявність майнового страхового договору на весь термін дії іпотечного договору;

-         всебічний аналіз кредитної історії іпотекодавця іпотекоодержувачем.

Застосування іпотечного кредитування малими підприємствами має великі перспективи, адже саме малі формування мають найбільшу потребу в основних та оборотних засобах, а також з кожним роком зростаюча конкуренція на аграрному ринку буде змушувати малі субєкти господарювання постійно знаходити нові і покращувати вже існуючі джерела фінансування своєї діяльності задля модернізації та переозброєння. Ми вважаємо, що найбільш перспективними шляхами кредитування є фінансування в основний капітал, капітальні ремонти, придбання основних засобів та приріст оборотних коштів.

З позиції іпотекоодержувача, при видачі іпотечного кредиту має відбуватися обовязкова ринкова оцінка реальної ринкової вартості нерухомого майна, що буде являтися іпотечною заставою, адже аудиторські статистичні звіти щодо аналізу ринкової і балансової вартості майна агроформувань показують про завищення балансової їх вартості над ринковою. Таку оцінку краще виконувати незалежними аудиторськими чи консалтинговими компаніями і саме вона має бути закладена як основа суми іпотечного кредиту.

З позиції держави, іпотечне кредитування малих підприємств є теж дуже вигідним тому,що:

- це є механізм залучення додаткових оборотних коштів для розвитку виробництва;

- як засіб стимулювання обороту майна та коштів тоді, коли з яких причин інші засоби економічно невигідні або юридично заборонені;

- для існування та розвитку фондового ринку іпотечних цінних паперів.

Фінансовий інтерес малих підприємств при іпотеці полягає у максимізації обсягу залучених фінансових ресурсів на одиницю вартості нерухомого майна, що взято як іпотечна застава. А з позиції держави зацікавленість заключається в тому, що відбувається капіталізація національного майна, прискорюється оборот капіталу, зменшується розрив між виробничим і фінансовим капіталом, збільшуються види підтримки національного виробника і споживача та в результаті поповнюється державний бюджет.

Отже, по своєму змісту, іпотечний договір – це програма спільних, погоджених зусиль її учасників для задоволення взаємних інтересів. Для іпотекоодержувача іпотечне кредитування розглядається як інвестиції в нерухомість іпотекодавця, як регулярне, стабільне отримання доходу на власні позичені гроші, і які ще вдобавок забезпечені нерухомістю, а для іпотекодавця – як можливість одержати один із найбільш недорогих кредитів на розвиток свого підприємства.

Найбільш перевагою іпотеки над кредитним договором із заставою є те, що іпотечна застава залишається у розпорядженні іпотекодавця. Це дає змогу підприємству, що взяло іпотечний кредит, на повну міру використати свої фінансові, виробничі і підприємницькі активи для сплати отриманого кредиту і розвивати та покращувати свою діяльність та матеріальний стан.

Висновок. Одним із стратегічних напрямів розвитку економіки АПК є збільшення частини малих підприємств у ВВП. Адже самі малі формування не потребують великих стартових капіталів, інвестицій, функціонують з високою оборотністю капіталу, швидко реагують на зміни ринку і здатні вчасно і економно вирішувати питання по формуванню та насиченню ринку різноманітними товарами і послугами. А запровадження та розвиток іпотечного кредитування малих агроформувань значно покращить доступ до джерел їх фінансування, що забезпечить стабільність їх діяльності та розвиток економіки АПК.

 

Список використаних джерел.

1.        Аналітичне дослідження: «Україна та Росія: політика сприяння розвитку малого підприємництва» / [Д. Ляпін, К. Ляпіна, О. Ступницький та ін.]. – К.: ІКС, 2002. – 211 с.

2.        Торопов Д. Малое предпринимательство: сельский аспекти / Д. Торопов, И. Кичигина // АПК: экономика, управление. – 2010. – № 02. – С. 39 – 42.