banner-mia2.gif

УДК 657. 474. 57:638.1

Л.П. Аверненко,

аспірантка* ННЦ

“Інституту аграрної економіки” УААН

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрено ряд особенностей, которые влияют на построение учета затрат в отрасли пчеловодства;

·          Приведен порядок калькуляции себестоимости продукции пчеловодства двумя методами

·          Отмечена недостаточность единого подхода учета затрат и себестоимости продукции отрасли

&                   Key questions which are considered:

·          It is considered a number of features in branch of beekeeping which influence the organization of cost accounting;

·          The order of accounting of the cost price of production of beekeeping by two methods is resulted;

·          Insufficiency of the uniform approach of the cost accounting and determining of cost price of production of branch is marked

 

Бджільництво є одним з найдавніших промислів людини по добуванню меду і воску. Сучасне бджільництво розвивається в умовах інтенсивного землеробства, прогресивних форм організації сільського і лісового господарства, тому вирішення завдань щодо збільшення кількості бджолиних сімей, підвищення обпилювальної діяльності бджіл, збільшення виробництва меду, воску та інших продуктів бджільництва багато в чому залежить від того наскільки правильно організований облік витрат на підприємстві.

Система обліку витрат завжди була в полі зору вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків. У наукових публікаціях висвітлювалися раціональні пропозиції щодо методики, організації та управління витратами. Серед найбільш важливих слід відзначити праці В.Б. Моссаковського, Ф.Ф. Бутинця, Г.Г. Кірейцева, С.Ф. Голова, О.С. Бородкіна, Б.І. Валуєва, З.В. Гуцайлюка, К. Друрі, М.В. Кужельного, Ю.Я. Литвина, М.Р. Лучка, Є.В. Мниха, В.Ф. Палія, М.С. Пушкара, В.В. Сопка, Дж. Фостера, Ч.Т. Хорнгрена, М.Г. Чумаченка, та інших. Незважаючи на значні здобутки в дослідженнях цих учених ще низка питань потребує вирішення.

Як і ряд інших галузей сільського господарства бджільництво має свої особливості, які впливають на облік та контроль витрат, а саме:

·                незалежність зміни витрат від змін обсягів і структури виробництва у часі, оскільки немає регулярного виходу продукції, а це призводить до розриву часу між витратами праці та одержанням продукції;

·            сільськогосподарські підприємства витрачають частину продукції власного виробництва на поновлення виробничого процесу (наприклад, мед для годівлі бджолосімей);

·            виробництво декількох видів продукції: мед, віск, нові бджолині сім'ї, бджолині матки, прополіс, бджолина отрута, тощо, які потребують контролю за витратами на їх виробництво;

·            за своїм значенням, як фактор запилення сільськогосподарських культур, структурою (співвідношенням) одержуваної від бджіл продукції галузь характеризується різними виробничими напрямами. Кожний із них забезпечується певною мірою спеціалізації на виробництві продукції. Як показує практика, зараз існує декілька напрямків і кожний з них має свої особливості.

Запилювальний напрямок має на меті використання бджіл на запиленні сільськогосподарських культур, у тому числі в овочевих комбінатах, садівничих комплексах. При цьому отримання товарної продукції бджільництва не планують, а всі затрати на утримання бджіл відносять на запилювані культури. Всі витрати на утримання сімей відносять на собівартість запилювальних культур з вирахуванням вартості меду, воску, маток та іншої продукції бджільництва за цінами реалізації. Собівартість деяких видів продукції бджільництва (віск, мед, матки бджолині, пакети з бджолами та ін.) визначають розподілом суми витрат за видами продукції пропорційно її вартості за цінами реалізації та віднесення визначених сум до кількості одержаної продукції за видами.

Матковивідні та бджолорозплідницькі пасіки займаються розмноженням бджіл та виведенням маток для реалізації. Оскільки попит на них зростає з кожним роком, розмір спеціалізованих господарств, відділень і бджолоферм цього напрямку визначається переважно природно-економічними умовами. Доходи від реалізації бджіл у пакетах, маток і продуктів бджільництва мають покривати виробничі витрати і давати прибуток.

Дуже перспективним є напрямок, пов'язаний з комплексним використанням бджіл: запилення сільськогосподарських культур, виробництво товарного меду, воску, квіткового пилку, маточного молочка, бджолиної отрути, пакетів бджіл та ін. Досвід показує, що цей напрямок є найбільш ефективним і перспективним для господарств фермерського типу. Особлива роль при цьому відводиться організації відповідної розфасовки та упаковки продукції шляхом створення спеціальних ліній, цехів. Важливе місце повинна зайняти також реклама продуктів бджільництва.

Із всіх виробничих напрямів бджільництва найбільшого розповсюдження набуло медово-запилювальне, головним напрямом якого є виробництво товарного меду. Як правило, в господарствах такого напряму кількість бджолиних сімей становить більше тисячі, а вихід товарного меду коливається від 35 до 80 кг і більше від однієї бджолиної сім'ї [4]. Медово-запилювальний напрямок бджільництва має поширення в різних зонах, де вирощують ентомофільні культури. Бджоли тут використовуються для їх запилення, підвищення врожайності та поліпшення якості плодів. Товарний мед отримують в основному за рахунок вирощуваних сільськогосподарських культур.

Розглянувши напрямки спеціалізації даної галузі можна стверджувати, що питання розподілу витрат між основною та побічною продукцією, а також  визначення собівартості продукцій залишаються не врегульованими.

Згідно методичних рекомендіцій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 році №132 [1] (далі рекомендації), об'єктами та одиницями калькулювання собівартості продукції медово-запилюваного напрямку є:

·             мед, віск – 1 ц;

·             прополіс – 1 кг;

·             соторамка, матка плідна, неплідна матка, рої, бджолині соти – 1 шт;

·             маточне молочко, пилок квітковий, отрута бджолина – 1 гр;

·             запилення культур – 1 га.

Відповідно до рекомендацій собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту стільників визначають за собівартістю топленого кондиційного воску. Собівартість нових бджолосімей приймають за цінами реалізації. Собівартість 1 кілограму бджіл прирівнюють до собівартості 10 кг меду.

Зважаючи на сучасні потреби управління, дуже важливо знати скільки коштує одержаний кілограм меду, тобто яка його собівартість. Це можна обчислити, якщо відомі витрати на утримання пасіки і кількість меду одержаного у минулому сезоні. Якщо ж бджоляр не вів суворого обліку своїх витрат, то здійснити фактичну калькуляцію собівартості дуже складно, тому для розрахунку собівартості продукції бджільництва велике значення має система обліку. У бджільництві ведуть виробничо-контрольний і бухгалтерський облік. Журнал пасічника є основним реєстром виробничо-контрольного обліку. Крім того, складають акти весняної та осінньої ревізій пасіки, ведуть щоденник пасіки, журнал обліку інвентарю і матеріалів. На бухгалтерському обліку перебувають як основні (зимівники, пасічні будинки, майстерні, сховища для стільників, павільйони), так і оборотні засоби (бджолосім'ї, вулики, малоцінний і швидкозношуваний інвентар, вощина, цукор). Слід зазначити, що бухгалтерія господарства своєчасно обліковує виробничі витрати та оприбутковує товарний мед при відкачуванні, а кормовий – за актом осінньої ревізії. Крім того, ведеться чіткий облік іншої продукції бджільництва, одержаної на пасіці.

Собівартість продукції бджільництва – це сукупність витрат на її виробництво, виражена у грошовій формі. Статтями витрат у бджільництві є оплата праці з нарахуванням пасічникам, тимчасовим працівникам і сторожам; вартість кормів, залишених бджолам на осінньо-весняний період у минулому році та вартість цукру, використаного для підгодівлі бджолосімей у поточному році; вартість вощини, малоцінного пасічницького інвентарю, різних матеріалів, ветеринарних і дезинфікуючих засобів; роботи і послуги; витрати на утримання основних засобів; витрати на організацію виробництва та управління; страхові платежі та інші витрати. Застосування баз розподілу витрат у бджільництві є об’єктивною необхідністю, від якої неможливо відмовитись. Самі ж бази розподілу витрат періодично змінюються та вдосконалюються, що сприяє справедливому розподілу витрат між основними і супутніми видами продукції

У зв’язку з тим, що період понесення витрат на виробництво продукції не збігається з періодом виходу продукції і перевищує один календарний рік, це призводить до визначення собівартості сільськогосподарської продукції один раз наприкінці року за допомогою коефіцієнтів. Але такий підхід не задовольняє потреб оперативного управління, так як процеси виробництва і реалізації продукції фактично закінчилися і на їх результати вплинути вже неможливо. Застосування такої методики, на нашу думку, призводить до необгрунтованого збільшення собівартості окремих видів продукції.

Обравши підприємство ТОВ ім. Ульянова, яке визначає собівартість продукції за допомогою коефіцієнтів (мед – 1 ум. од., віск – 2,1 ум. од.), при цьому всі види продукції бджільництва, отримані на пасіці, переводять в умовні медові одиниці за відповідними коефіцієнтами (таблиця 1).

Таблиця 1

Вихід продукції на пасіці в плановому році

Види продукції

Вихід продукції, кг

Коефіцієнт переведення продукції в ум. медові одиниці

Кількість продукції, ум. медових одиниць

з однієї сім'ї

Всього

1

2

3

4

5

Мед

30

9000

1

9000

Віск

1

300

2,1

630

Квітковий пилок

2

600

6,6

3960

Прополіс

0,1

30

34,2

1026

Пакети стільникові

0,5

150

14,7

2205

Всього

х

x

x

16821

 

Проведемо розрахунок собівартості продукції бджільництва на пасіці медово-запилювального напряму в 300 бджолосімей, за різними методиками. За методикою, що використовується в господарстві і за методикою, яка пропонується рекомендаціями. Розрахунок носить методичний характер, адже розмір тарифних ставок та інші нормативи, ціни постійно змінюються.

При розрахунку собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму одним із перших етапів калькулювання є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно затверджених нормативів.

Проаналізувавши дану ситуацію видно, що, по-перше, зарплата з нарахуваннями бджоляру розраховується, виходячи з тарифних ставок та кількості робочих днів.

Згідно з положенням про оплату праці тарифний фонд збільшується на 25%. Тарифний фонд – 5,65 грн. х 290 роб. дн. х 1,25 = 2048,13 грн. Під час кочівлі на запилення та медозбір (2,5 міс.) денна тарифна ставка збільшується на 35%, а при отриманні меду понад 15 кг на бджолосім'ю тарифний фонд збільшується на 45%.

Пасічникам даної пасіки присвоєно звання майстрів тваринництва І класу, річний фонд оплати при цьому збільшується на 20% і становить 2940,93 грн.

Таким чином, річний фонд оплати праці одного бджоляра з урахуванням доплат становитиме 3998,00 грн. (1,375 - коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату).

Нормативно-технологічні затрати становлять 5710 грн. і включають: мед – 2500 грн., цукор – 1080 грн., вощина – 0,5 кг на одну бджолину сім'ю за сезон, доплата при обміні 150 кг воску на вощину 300 грн., лікувальні препарати – 300 грн., автотранспорт для перевезення бджіл – 400 грн., оплата праці робітників на перевезенні бджіл – 150 грн., оплата праці робітників на виставці та постановці бджіл у зимівник – 100 грн., оплата праці робітників, зайнятих на відкачуванні меду – 100 грн., купівля дрібного інвентарю – 100 грн., поточний ремонт зимівника, будиночка – 180 грн., придбання плідних маток – 300 грн., вартість електроенергії, газу та інших видів палива – 200 грн.

Амортизаційні відрахування основних та оборотних засобів складають – 830 грн.: зимівник – 200 грн., пасічний будиночок – 180 грн., вулики, платформи для утримання та перевезення бджіл – 250 грн., медогонки, ваги пасічні – 100 грн., виробничий інвентар – 100 грн.

Інші прямі витрати господарства становлять – 200 грн.

Отже, прямі затрати без фонду оплати бджолярів складають 6740 грн.

30% цих затрат відносять на запилювальні культури, тому прямі затрати на отримання меду без оплати праці бджолярів становлять 4718 грн.

Сума прямих затрат по галузі склала 8716 грн. (річний фонд оплати праці бджоляру з нарахуваннями – 3998грн. та оплата матеріалів – 4718 грн.)

Що стосується страхових платежів, а також витрат на організацію виробництва та управління – 626,00 грн.

Отже, підрахувавши кошторис затрат по пасіці далі можна визначити собівартість умовної медової одиниці.

Собівартість умовної медової одиниці (1 кг) – відношення всіх витрат, що віднесені на продукцію бджільництва до виходу продукції за плановий рік в умовних одиницях:

9342 грн. : 16821 ум. мед. один. = 0,555 грн. /ум. мед. од

Виходячи з вище зазначеного проведемо розрахунок собівартості продукції бджільництва за двома методами: за методичними рекомендаціями та за коефіцієнтом 2.1. Визначимо наскільки обґрунтовано розраховується собівартість продукції бджільництва (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок визначення собівартості

Показники

У господарстві

(за коефіцієнтом 2,1)

За методичними рекомендаціями

Валовий вихід меду, ц

30

30

Віск, ц

1

1

Витрати разом, тис. грн.

9,3

9,3

Умовна продукція, всього

16,8

х

у т.ч. мед

9,0

х

віск

2,1

х

Виручка за мед, тис. грн.:

 

 

1 ц

0,37

0,37

Всього

11,0

11,0

Виручка за віск, тис. грн.:

 

 

1 ц

3,6

3,6

Всього

3,6

3,6

Собівартість 1ц меду, тис. грн.

0,555

0,233

Собівартість 1 ц воску, тис. грн.

1,2

2,3

 

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновок, що розрахована собівартість продукції за методичними рекомендаціями значно відрізняється від собівартості розрахованої в господарстві. Розрахунки показують, що собівартість меду, розрахована за рекомендаціями зменшилась, а собівартість воску значно підвищилась і тим самим наблизилася до реалізаційної вартості цієї продукції.

Дослідження показали, що методика розподілу витрат за коефіцієнтами є застарілою, яка диктувалася номенклатурно – плановим веденням господарства. Тоді така методика була виправдана оскільки закупівельні ціни встановлювалися державою вони були досить стабільними на протязі багатьох років.

На сьогодні коефіцієнт розподілу слід переглядати та підводити під його значення економічне підґрунтя. Що ж стосується методики розподілу витрат за рекомендаціями то коефіцієнт розподілу буде щоразу змінюватися в залежності від зміни реалізаційної ціни на продукцію. Ціна ж є віддзеркаленням ринку, як сільськогосподарської продукції так і матеріалів сільськогосподарського призначення, праці тощо. Тому ми вважаємо, що собівартість продукції бджільництва визначена за методичними рекомендаціями є більш обгрунтованішою.

У зв'язку з цим виникає потреба удосконалення, насамперед, системи управління витратами та собівартістю продукції.

Доцільно буде розробити інструкцію з організації обліку та контролю в галузі бджільництва. Це вирішіть ряд питань, які в даний час турбує галузь, а саме обґрунтує єдиний підхід для визначення собівартості продукції бджільництва.

Крім головних факторів, які впливають на облік витрат галузі бджільництва виділимо також впровадження раціональної організації і прогресивної системи оплати праці пасічників та науково обґрунтоване поточне і перспективне планування розвитку бджільництва.

Серед організаційних заходів по підвищенню рентабельності пасік важливим є правильне встановлення норми відрахування виробничих затрат бджільництва на продукцію запилюваних бджолами культур.

Поряд з цим, одним з напрямків вдосконалення і покращення бухгалтерського обліку є його автоматизація, яка дасть нові можливості: дозволить задовольнити потреби методології бухгалтерського обліку і забезпечить порядок документування облікової інформації, підвищить достовірність і оперативність отримуємої інформації, зменшить трудомісткість документування і підготовки облікової інформації, забезпечить повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів.

Список використаної літератури

1.          Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року №132. //К.: Вища освіта, 2001. – 376с.

2.          Герасимович А.М., Кірейцев Г.Г., Линник В.Г., Горбатенко П.Є. Організація обліку у контролю на міжгосподарських підприємствах і в об’єднаннях. – К.: Урожай, 1984. – 216 с.

3.          Касьянов Л.І., Горбенко П.А. Організація і економіка бджільництва. – К.: Урожай, 1972.

4.          Приймак Г.М. Бджільництво: запитання та відповіді. – К.: УААН, 2003. – 600 с.



* Науковий керівник Дудка К.П., кандидат економічеих наук, ННЦ „Інститут аграрної економіки”