banner-mia2.gif

УДК 631. 162: 637

Л.А. Ільків,

аспірант кафедри бухгалтерського обліку та аудиту

Національного аграрного університету

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Раскрыта сущность классификации издержек;;

·          Предложена классификация издержек которая является наиболее целесообразной в скотоводстве.

Key issues that are disclosed:

·          The essence of classification of costs is opened;

·          Classification of costs most expedient in cattle breeding is offered.

 

Вступ. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва і з метою забезпечення раціональної організації обліку, визначення величини витрат і здійснення контролю за формуванням собівартості продукції, важливе значення має науково обґрунтована класифікація витрат.

Складність встановлення класифікації витрат пояснюється масштабами виробництва, різною технологією, різноманітністю самих витрат. Вони виникають в різних місцях та в різний час. Є витрати одноелементні, а є такі, до складу яких входить декілька елементів, одні прямо відносяться на виробництво, інші – непрямим шляхом; одні залежать від обсягу одержаної продукції, інші – не залежать.

Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Класифікація витрат – науково обґрунтоване групування витрат за визначеними однорідними ознаками для цілей обліку, аналізу, контролю, планування та прийняття управлінських рішень стосовно процесу виробництва продукції.

Класифікація, в загальному понятті, – це один із методів пізнання та вивчення об’єктів. Її суть у розподілі досліджуваних об’єктів на класи на базі визначених загальних властивостей об’єктів та закономірних зв’язків між ними [1]. Класифікація витрат на виробництво, як об’єкт пізнання, детально досліджена в теорії обліку і аналізу. Дану проблему розглядали Т.А. Бутинець [2], С.Ф. Голов [3], Л.К. Сук [6], В.П. Ярмоленко [7]. Класифікація витрат має практичне значення. Групування видів витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж, групування витрат допомагає знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, у нових сферах діяльності. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення, і визначення собівартості одиниці продукції, тобто локальних затрат [2]. Групування витрат є важливим не тільки для розрахунку собівартості, а й для встановлення певного співвідношення між ними з метою взаємного контролю та узгодження. Таке узгодження можливе тільки за наявності економічно обґрунтованої класифікації витрат за певними групами, що також має велике значення для економічного аналізу собівартості, встановлення та оцінки чинників її формування та зниження. Одним із визначальних моментів раціональної організації обліку витрат є їх економічно обґрунтована класифікація, що, в свою чергу, залежить від правильного вибору класифікаційних ознак.

Метою статті є теоретичне обґрунтування класифікації витрат виробництва, що є найбільш доцільною щодо виробництва продукції скотарства.

Результати. Слід сказати, що вітчизняною наукою і практикою визначені найрізноманітніші класифікаційні групи витрат. Ми пропонуємо узагальнену класифікацію, яка, на нашу думку, є найбільш доцільною щодо виробництва продукції скотарства (табл. 1).

Виділимо три основні напрями групування витрат відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: прийняття управлінських рішень і планування; визначення собівартості виготовленої продукції та отриманого прибутку; здійснення процесу контролю та регулювання.

Групування витрат за економічними елементами дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Таблиця 1

Класифікація витрат на виробництво продукції скотарства

Ознаки класифікації

Групи витрат

За елементами витрат

матеріальні витрати

витрати на оплату праці з відрахуваннями

інші операційні витрати

За статтями витрат

витрати на оплату праці з відрахуваннями; корми: а)власного виробництва, б)покупні; підстилка; засоби захисту тварин; роботи та послуги: а) власних структур, б) зі сторони;

витрати на утримання та ремонт основних засобів; амортизація основних засобів;

інші витрати; непродуктивні витрати;

витрати на управління; загальновиробничі витрати

За роллю в процесі виробництва

основні, накладні

За доцільністю

продуктивні, непродуктивні

За видами виробленої продукції

на основну продукцію

на побічну продукцію

За способом включення в собівартість продукції

прямі, непрямі

За відношенням до обсягу виробництва

змінні, постійні, умовно-змінні

Залежно від прийняття рішення

релевантні, нерелевантні

За можливістю здійснення контролю

контрольовані, неконтрольовані

За місцями виникнення і центрами відповідальності

у структурному підрозділі

поза структурним підрозділом

За можливістю встановлення нормативів

нормовані, ненормовані

За календарним періодом

поточні, одноразові (періодичні)

За можливістю охоплення планом

планові, позапланові

За видами діяльності

витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)

витрати надзвичайної діяльності

Згідно з Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати [5]. Проте в наукових дослідженнях зустрічаємо цікаву позицію вчених щодо даного поділу. Зокрема, В.П. Ярмоленко вважає, що таке групування не зовсім аргументоване [7]. Тому що, навряд чи правомірно виділяти амортизацію засобів окремою групою, оскільки вона також є матеріальними витратами, як перенесення вартості основних засобів відповідно до їх зносу на новостворений продукт. Якщо врахувати, що в своїй сукупності матеріальні витрати складаються із використаних засобів праці (саме амортизації основних засобів) і предметів праці, то виділення амортизації в окрему класифікаційну групу дає можливість другу частину матеріальних витрат об’єднати в групу “Предмети праці”.

Ми вважаємо, що за економічними елементами доцільно виділити витрати за такими групами: матеріальні витрати (включаючи амортизацію основних засобів), витрати на оплату праці з відрахуваннями, інші операційні витрати. Така класифікація дозволить більш чітко отримати інформацію про витрати, що дасть змогу ефективніше організувати їх облік і контроль.

Однак при всій своїй важливості поелементне групування витрат за економічними елементами не може задовольнити потреби підприємства у здійсненні контролю за величиною витрат по їх цільовому призначенню, тобто не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою в плануванні, обліку і калькулюванні собівартості продукції застосовують групування витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.

В економічній літературі є багато пропозицій щодо удосконалення складу статей витрат. Проте до цього часу однозначно обґрунтованого складу статей витрат немає. Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

Особливість групування за статтями міститься в наявності низки комплексних статей, що відсутні в групуванні витрат за економічними елементами. Витрати, що об’єднуються в комплексні статті, в більшості випадків не можуть бути віднесені безпосередньо на конкретні види продукції, що й призводить до неточності визначення собівартості продукції. Необхідність групування за калькуляційними статтями витрат визначається тим, що деякі статті витрат на виробництво є спеціальними об’єктами планування. Групування за калькуляційними статтями витрат дає можливість визначити їх роль у формуванні собівартості.

Деякі науковці виділяють у тваринництві окремими статтями витрати на підстилку, автотранспортні роботи, водопостачання, транспортні роботи тракторів, електропостачання, витрати на управління, втрати від браку, невиробничі витрати; послуги (включаючи роботи і послуги зі сторони), витрати на утримання основних засобів (в т.ч. амортизація та ремонт); витрати на управління і обслуговування виробництва; страхові платежі, втрати від браку та падежу тварин.

Методичними рекомендаціями з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції визначено таке групування: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, засоби захисту тварин, корми, роботи і послуги (можна розділити на роботи і послуги власних структур та роботи і послуги зі сторони), витрати на ремонт основних засобів, амортизація основних засобів, інші витрати, непродуктивні витрати, загальновиробничі витрати.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” передбачає, що перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством самостійно і залежить від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеня однорідності витрат, які об’єднані в статті, специфіки підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість продукції (робіт, послуг). Отже, для відповідної галузі (підгалузі, виду діяльності) групування витрат по статтях повинно забезпечувати розмежування витрат, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції.

Для скотарства, ми вважаємо, правильно було б виділити такі статті калькулювання собівартості продукції: витрати на оплату праці з відрахуваннями; корми: а) власного виробництва, б) покупні; підстилка; засоби захисту тварин; роботи та послуги: а) власних структур, б) зі сторони; витрати на утримання та ремонт основних засобів; амортизація основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати; витрати на управління;загальновиробничі витрати.

Запропонована класифікація витрат за вказаними вище статтями, на нашу думку, буде сприяти ефективнішому управлінню витратами на виробництво продукції тваринництва, а зокрема скотарства.

На даний час обговоренню підлягає питання про те, як доцільно вести облік витрат виробництва за економічними елементами чи статтями калькуляції. Немає одностайної думки щодо цього. Сук Л.К. вважає, що виходячи з вимог звітності облік потрібно вести і по елементах і по статтях витрат [6]. Вивчення цього питання показує, що облік доцільно вести по елементах витрат, кожний з яких буде окремою статтею. Комплексною статтею, що складається з кількох елементів, є витрати по організації виробництва і управлінню. Поелементний облік витрат дає можливість посилити їх контроль і поглибити економічний аналіз. Деякі статті і елементи витрат збігаються між собою (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи), деякі статті хоч точно й не збігаються відносно найменування з виділеними елементами, але за своїм змістом є елементними (сировина і матеріали, роботи і послуги).

Висновки. Таким чином, намагання пізнати характер та поведінку витрат примушувало шукати нові класифікаційні ознаки, які б розкривали призначення і склад окремих витрат.

Актуальність даної проблеми спонукала багатьох вчених обґрунтувати пропозиції щодо утворення і визначення економічного змісту та групування витрат виробництва. Однак, у сільськогосподарських підприємствах спостерігаються значні особливості діяльності, тому при класифікації витрат потрібно враховувати особливості у різних галузях сільського господарства.

Класифікація витрат досить важлива для обліку та повинна цілком і повністю підпорядковуватись завданням фінансового та управлінського обліку.

 

Список використаної літератури

1.       Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собівартість продукції. Навчальний посібник. КДТЕУ. – К., 2000. – 64 с.

2.       Бутинець Т.А. та ін. Бухгалтерський облік для менеджерів та економістів.– Житомир: ПП “Рута”, 2000. – 670 с.

3.       Голов С.Ф., Єфіменко В.І Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ “Автосервіс, 1996. – 544 с.

4.       Литвин Ю.Я. , Олійник В.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в сільському господарстві. – Тернопіль, 1998. – 376 с.

5.       Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств /Затверджено Радою з питань фінансів та обліку в АПВ Мінагрополітики України протокол № 1/05 від 30.11.2005 // Облік і фінанси АПК. – 2005. – №12. – С. 5-43.

6.       Сук Л.К. Облік і контроль виробництва сільськогосподарської продукції. – К.: Урожай, 1990.

7.       Ярмоленко В.П. Про склад і класифікацію виробничих витрат //Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2000. – № 11. –С. 20-24.