banner-mia2.gif

ОПУБЛІКОВАНО: Жук В.М. Концептуальні основи розвитку бухгалтерського обліку аграрного сектору економіки на засадах теорії фізичної економії / В.М. Жук // Економіст. – 2009. - № 3. - С.30-33.

В.М. ЖУК, к.е.н., с.н.с.,

зав. відділом методології обліку і аудиту,

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ БухгалтерськОГО ОБЛІКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ ТЕОРІЇ фізИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

 

Актуальність дослідження визначається недостатністю облікового забезпечення провадження ефективної аграрної політики в інтересах не тільки аграрних капіталістів, але і сільських територій та суспільства в цілому. Важливість біологічної, продовольчої, енергетичної та соціальної складової аграрної економіки в повній мірі розкривається та визнається лише теорією фізичної економії, котра, на жаль, не напрацювала технологій цифрового (бухгалтерського) підтвердження своїх постулатів та базових цінностей.

Метою статті є визначення концептуальних основ розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України та світу з метою посилення інформаційного забезпечення фізіократичних ідей в інтересах галузі, сільського виробника та людства.

Для реалізації мети ставляться такі завдання:

- дослідити економічний зміст фізіократичних ідей та їх вплив на розвиток сучасної економіки в цілому та аграрної економіки зокрема;

- визначити місце та місію бухгалтерського обліку в розкритті постулатів та цінностей теорії фізичної економії;

- проаналізувати стан та перспективи стандартизації фінансової звітності на відповідність і достатність цих процесів вимогам розвитку енерго-продовольчої та природоохоронної потреби;

- визначити концептуальні підходи до розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки на основі теорії фізичної економії;

- запровадити теоретико-методологічні підходи до побудови бухгалтерського обліку в аграрній галузі (і не тільки) на засадах теорії фізичної економії.

Виклад основного матеріалу. Основою фізіократичної доктрини є вчення про єдине джерело доданої вартості (приросту капіталу) від землеробства. На відміну від античності та середньовіччя, де філософи не могли бачити іншого джерела «природного багатства» крім землеробства, французька школа фізіократів Ф.Кене відстоювала цю ідею вже в боротьбі з меркантилізмом.

Це протистояння дало для світу появу економічної теорії (економічної науки), котра до цих пір намагаються пояснити природу багатства (капіталу) та перспективи його примноження в інтересах людства. Саме на фундаменті фізіократичних ідей створено англійську класичну політекономію, що неодноразово засвідчував Адам Сміт. Найбільш яскравому її інтерпретатору серу Уільямс Петті належать слова: земля - мати багатства, праця - його батько. Останнє абсолютно не було приростом до фізіократичних знань (теорії), оскільки фізіократи вважали, що землеробство виробляє все, що може бути бажане для людського життя та поклоніння Богам, але для того, щоб здійснити цю місію має бути підтримка зі сторони капіталу та праці. Звідси єдиним «плідним» класом ранні фізіократи вважали селянство (що не співставлялось ними із землевласниками).

Тріумф «Багатства народів» та інших ідей А.Сміта дискредитували вчення фізіократів з причин того, що вони (фізіократичні ідеї) стали відомі англомовному світу виключно через Сміта. Останній, визнаючи їх вклад, в свою чергу, критикував фізіократів за надмірний акцент на землеробстві в науці про багатство. Останнє лише частково відповідало дійсності, проте в час бурхливого розвитку капіталізму в промисловості було достатнім для певного забуття фізіократичних ідей.

За дослідженнями Томасс П. Неблі «фізіократи представляли собою групу соціальних філософів вісімнадцятого століття, теорії яких представлялись світу найбільш неправильно, як цього не було в історії економічної думки ні з якою іншою школою» [1 с.847].

В дев’ятнадцятому столітті найкраще оцінив вклад фізіократів в економічну науку К.Маркс. Він не тільки захоплювався «Економічною таблицею» Ф.Кене, але і завершив своє вчення про природу доданої вартості саме з врахуванням її фізіократичної платформи. Аналізуючи надбання англійської економічної школи, зокрема праці Джонса, IV том «Капіталу» К.Маркса завершується фразою: «Основою абсолютної доданої вартості – тобто реальною умовою її існування – є природна родючість землі,  природи, тоді як відносна додаткова вартість базується на розвиткові суспільних продуктивних сил» [2, с. 468].

Проте «забуття» фізіократичних ідей, на наш погляд, слід шукати в політиці. Фізіократи відстоювали інтереси фермерів, селян-капіталістів, тоді коли їх опоненти – робітників, капіталістів-промисловців, торговців, банкірів, а то і того гірше землевласників чи чиновників. Виходячи з цього кожна школа бачила і бачить свій економічний порядок та правила гри. Проте до честі фізіократів ними, і тільки ними, вперше розроблено таблицю економічного порядку, де представлено витрати і продукти під економічним кутом зору, слідуючи якому можна краще зрозуміти, а, також ясно судити про порядки і безпорядки, причиною яких є дії влади (уряду, політикуму і т.п.). Мова йде про знамениту таблицю Ф.Кене, якою захоплювались та захоплюються вчені всіх часів і народів. Таблицю, в якій показуються руйнівні наслідки політики, що сприяє виробництву розкоші (зараз зброї, продуктів віртуальної економіки) і обмежує виробництво предметів людської життєдіяльності, приросту енергії на Землі.

На нашу думку, як і триста років тому (при появі «Економічної таблиці) так і тепер людство і, особливо, його «уявний авангард» - розвинуті економічно суспільства не готові до сприйняття фізіократичних ідей. Людська жадоба багатства та влади руйнує його головне джерело – природу, родючість ґрунтів, живу складову приросту багатства. Проте в сьогоднішніх умовах вчення фізіократів має кращу можливість для розвитку, бо загроза знищення всього живого постійно збільшується.

В свій час фундатор Академії наук України В.І.Вернадський вказував на важливість гармонійного поєднання людської діяльності з природою, космосом. Український фізіократ С.Подолинський не тільки усвідомив глибоке значення його ідей, але намагався застосувати їх до вивчення економічних явищ. Відома його переписка на цю тему з К.Марксом. Проте передчасна смерть Подолинського на певний час перервала національний розвиток фізіократичних ідей.

Відродження фізіократичних ідей в сучасній Україні започатковано Миколою Руденко та групою молодих вчених, що об’єднані в українське товариство фізіократів ім.. С.Подолинського, котре очолює талановитий економіст Володимир Шевчук.

На XI конгресі економістів-аграрників, котрий відбувся в ННЦ  «Інститут аграрної економіки» УААН 26-27/02/2009 року В.Шевчук, аналізуючи вклад М.Руденка в теорію фізичної економії говорив:

«Його стаття «Глобалізація і Україна» (2002) містить ключ до адекватного глобальним викликам розкриття достатності економічної теорії. На наш погляд, цей ключ знаходиться у визначенні українським мислителем світової економічної науки. Учений трактує її як науку, «від якої залежить життя на землі».

Визначальною у його дефініції є альтернатива «залежить». Тобто життя на землі або продовжується (тим самим стаючи реальним підтвердженням достатності економічної науки), або припиняється. На жаль, цієї найактуальнішої проблеми майже ніхто крім М.Руденка досі не торкається, що є свідченням кричущої недостатності сучасної економічної науки.

Натомість достатньою може бути лише така економічна наука, підвалиною якої є складова, що спирається на природні закони. Цю основоположну складову М.Руденко назвав фізичною економією».

М.Руденко в усіх своїх працях критикує К.Маркса, звинувачує останнього в тому, що саме ним та А.Смітом скомпрометовано економічні ідеї фізіократів. З цим важко погодитись, адже відомо, що Маркс розглянув всі, відомі на той час, теорії доданої вартості, в т.ч. і фізіократів та високо оцінив та популяризував вклад останніх в економічну науку. Повторимо, проблема фізіократів лежить в площині не науки, а політики. До речі, як і проблема марксизму, котра була спаплюжена ленінсько-сталінською політикою.

Проте, у М.Руденка є положення, котрі потребують негайного наукового забезпечення. Серед них: перше, потенціал теорії фізичної економії спрацює, коли людство усвідомить свою космічну належність (цей час настає), а кожна країна (нація) свою місію на Землі. Для України – це сільське господарство.

Друге: теорія фізичної економії не сприймається сучасним світом ще і тому, що її постулати майже не представлені на універсальній мові бізнесу – якою є бухгалтерський облік. В усіх своїх працях М.Руденко критикує бухгалтерський облік (мабуть і через те, що і Маркс за освітою був бухгалтер). Ось одна із цитат «… політекономія, що оперує лише бухгалтерськими категоріями (у відриві від природознавства!) не лише не допомагає нам зрозуміти економічні процеси, а народжує нечувані помилки й економічні викривлення» [3, с. 303].

В сучасному світі глобалізації економіки (котрий, на наше переконання, хоч і з великими проблемами але сприяє розвитку людської цивілізації до гармонії з природою) значення бухгалтерського обліку, як універсальної мови економіки зростає. В зв’язку з цим, для науковців-аграрників, що застосовують теорію фізичної економії постає питання розробки бухгалтерського забезпечення фізіократичних ідей.

Логічним кроком завершення певного етапу таких досліджень стала розробка нами Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України, котра розглянута та схвалена рішенням Колегії Мінагрополітики України 3 лютого 2009 року.

Базуючись на фізіократичних ідеях в Концепції зазначено:

Визначальна роль аграрного сектору в забезпеченні продовольчої та енергетичної безпеки, суспільної стабільності, реалізації експортного потенціалу держави, а також специфіка, пов’язана з використанням в господарському процесі незамінних природно-біологічних факторів виробництва, ставить специфічні вимоги до галузевого бухгалтерського обліку як інформаційної системи, що має проводити достовірну діагностику стану життєво важливих галузей національної економіки.

Діючі підходи до регулювання на державному рівні бухгалтерського обліку не сприяють реалізації місії аграрного сектору економіки, який справедливо оцінюється політиками, вченими і практиками як базова складова національної економіки, що покликана відігравати ключову роль в забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку України.

До специфічних особливостей аграрного сектору економіки, що потребують розробки окремих облікових технологій, зокрема, але не виключно, відносяться:

біологічна складова економічного процесу, відповідно до якої саме родючий грунт, рослина і тварина, біологічні закони, за якими вони існують, визначають технологію побудови бухгалтерського обліку. Це зумовлено, насамперед, використанням природного феномену, якими є придатні для здійснення сільськогосподарської діяльності землі - унікальний, не відтворюваний, обмежений в просторі засіб виробництва і предмет праці;

соціальна складова і неоціненна суспільна значимість сільськогосподарської продукції, що апріорі передбачає орієнтацію аграрного бізнесу не тільки на отримання максимального прибутку, але  і на провадження соціально орієнтованого підприємництва в громадянському суспільстві, в основі якого, в першу чергу, лежить задоволення життєвих потреб суспільства, забезпечення соціальної стабільності і сталого розвитку сільських громад та підвідомчих їм територій;

місія забезпечення продовольчої, екологічної та енергетичної безпеки світу в умовах участі України в світовій господарській системі, що вимагає здійснення активної інформаційної політики, спрямованої на підвищення ефективності і конкурентоспроможності виробництва та  реалізацію Україною свого значного аграрного експортного потенціалу в умовах членства у Світовій організації торгівлі (далі - СОТ).

Без належного інформаційного представлення цих особливостей аграрний сектор, як складова національної економіки, не зможе в повній мірі  забезпечити збереження та примноження унікальних земельних та біологічних ресурсів, інвестиційної привабливості суб’єктів господарської діяльності і сільських територій, конкурентоспроможності національного аграрного виробництва в світовій господарській системі.

Отже, виходячи з теорії фізичної економії аграрний сектор виробництва, на відміну від іншого, використовує живі активи, або за міжнародною термінологією біологічні активи. Останні є природно необхідними, невід»ємними для підтримання життя людини та людства. Очевидно, що аграрна економіка була, є і залишиться першою економікою людства за необхідністю. Таку економіку, виходячи з фізіократичних ідей можна назвати «живою», тоді коли економіку промисловості – «механічною», нау-технології – «розумною» і так ділі. Для фізіократів очевидним є відмінність цих типів економік, як і їх переплетіння по мірі розвитку людства. Головне за фізіократами, що різні типи економік будуть «плідними» тільки за умови продукування ними доданої вартості (енергії) в інтересах як тих «плідних класів», котрі продуктивно рухають ці економіки, так і людства в цілому.

Звідси висновок: жива економіка має бути адекватно представлена в бухгалтерській системі. Більше того, з теоретичної точки зору можна доводити, що такі  системи мають бути як різні для різних типів економік, так і однакові.

На нашу думку, на сьогоднішньому етапі світової стандартизації бухгалтерського обліку, слід говорити про необхідність відображення цих типів економік на другому – галузевому рівні стандартів бухгалтерського обліку.

Незважаючи на існуючу до цих пір радянську школу (нормативні напрацювання -  читай сьогодні стандарти) бухгалтерського обліку в сільському господарстві, Україна при запровадженні МСБО та МСФЗ діяла за принципом: «немає пророків у своїй вітчизні» або «меншевартості».

В сучасній Україні до 2007 року бухгалтерський (фінансовий) облік був для всіх типів економік однаковий. З перекладом МСБО 41 «Сільське господарство» та прийняттям на його основі П(С)БО 30 «Біологічні активи», «нам прояснилось» і ми ввели «живу» економіку в балансове узагальнення, а, з 2009 року і в примітках до фінансової звітності. Прикро, але цей, безумовно правильний підхід, має закордонне, а не національне походження. Більше того, в розвинутих країнах існує (або створюється) окреме нормативне регулювання бухгалтерського обліку в сільському господарстві. Наприклад, в США, де стандартизація бухгалтерського обліку традиційно формується професійними організаціями, такими є Керівництва, що готуються Спеціальним Комітетом Агробізнесу Американського Інституту Сертифікованих Публічних Бухгалтерів.

Слід визнати, що світова тенденція до формування галузевих стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності більше мотивується інвестиційними (меркантильними) ідеями, ніж визнанням теорії фізичної економії. Разом з тим, така тенденція розвитку бухгалтерського обліку сприятиме популяризації фізіократичних ідей на «всесвітній мові бізнесу». Отже, Україні, яка була, є й буде ключовим гравцем в глобальній аграрній економіці потрібно не чекати, а приймати саму активну участь в підготовці бухгалтерських стандартів другого рівня. Глобальна криза викличе не «косметичні», а кардинальні зміни МСФЗ. Вітчизняна наука та практика має формувати вектор цих перемін, їх теоретико-методологічне наповнення, в тому числі і співпрацюючи з Комітетом з розробки Міжнародних Стандартів фінансової звітності.

Проте, останнє видається нам проблемним без відновлення впливу та відповідальності органів державного управління аграрною галуззю за формуванням і дотриманням методології бухгалтерського обліку і звітності, координації наукових досліджень, ініціювання міжнародного співробітництва . Сьогодні законодавство України в цьому питанні не сприяє розвитку бухгалтерського обліку в аграрній галузі: Мінфін визначає методологію, бухгалтерського обліку для аграрного сектору економіки, Держкомстат без контролю її дотримання, приймає фінансову звітність від суб»єктів господарювання, а Мінагрополітики не має впливу на ключову функцію галузевого управління – якою є бухгалтерський облік. В такій ситуації марно очікувати не тільки бухгалтерського забезпечення посилення ефективності галузевого управління, але і виконання аграрним комплексом України національної та глобальної місій. Враховуючи теоретичні посилки фізичної економії, в Концепції нами передбачено відновлення впливу Міністерства аграрної політики на розвиток галузевого бухгалтерського обліку за нормативно-регуляторним, методологічним та професійним напрямами.

В контексті даної статті розглянемо методологічний напрям розвитку галузевого бухгалтерського обліку, що має бути в основі нової облікової теорії (парадигми), котра враховує ідеї фізичної економії. В першу чергу це стосується впливу теорії фізичної економії на призначення бухгалтерського обліку, вибір облікових процедур, методологічної основи.

Реалізація фізіократичних ідей потребує єдності методології в бухгалтерському обліку та звітності «живої» економіки, оскільки останнє сприятиме відстоюванню її інтересів в глобальному розподілі (обміні) національних та світових продуктів (доданої вартості). Єдність методології  забезпечить розвиток (а відтак і сприйняття Урядами та міжнародними організаціями) методу «Економічної таблиці» Ф.Кене, В.Леонтьєва. У зв’язку з останнім бухгалтерський облік світової економіки, базуючись на єдиній методології має стати вагомим інструментом в подоланні економічних криз, виснаженні відновлювальних природних ресурсів та інших негараздів економічної діяльності людства. В Україні запровадження методу «Економічної таблиці» та його бухгалтерське наповнення в найближчій перспективі сприятиме інформуванню щодо пагубних наслідків політики відбирання доданої вартості у селян на користь інших типів економік чи «непродуктивних класів».

Отже, першочергово доцільно провести розширення статей балансового узагальнення, а, отже, і узагальнень на рахунках.

Вище зазначалось важливість доповнення балансового узагальнення біологічними активами, що викликано адаптацією в Україні МСБО 41 «Сільське господарство». Зокрема, бухгалтерський баланс (форма 1) до П(С)БО 2 підприємств доповнено рядками: «Довгострокові біологічні активи (за справедливою, первісною вартістю та врахуванням їх амортизації); Поточні біологічні активи, котрі, в свою чергу, розшифровуються за групами в таблиці XIV «Біологічні активи» ф. 5 «Приміток до річної фінансової звітності».

Разом з тим, «жива» економіка оперує і іншими не менш важливими (відмінними від інших економік) активами, що також потребують балансового узагальнення. Мова йде за землі сільськогосподарського призначення, незавершене виробництво в рослинництві, органічні добрива, насіння і корми, готову продукцію від сільськогосподарської діяльності. Всі ці активи за теорією фізичної економії відіграють роль біоенергетичного забезпечення суспільно-господарського буття. У зазначеному вище виступі на XI Конгресі економістів-аграрників В.Шевчук зазначає:

«Освоєння сфери  живого передбачає здобуття людьми важливих для їх життєдіяльності ресурсів. Перелік найважливіших ресурсів пропонуємо звести до 5. Це гумус, зерно, солома, худоба, гній.

Відсутність навіть будь-якого з них унеможливлює людське існування. Отже, ці 5 ресурсів належать до абсолютних благ. Їх сукупність являє собою абсолютний, біоенергетичний, врешті фізичний капітал. У забезпеченні людського життя абсолютні блага не мають жодної альтернативи».

Звідси висновок: біоенергетичні (відновлювальні) активи мають бути представлені у фінансовій звітності окремими статтями.

Відмітимо, що в Радянській Україні (СРСР) ці ресурси мали певне балансово-рахункове узагальнення (наприклад: рах. 10 «Насіння і корми»; 201 «Основне виробництво в рослинництві»; 401 «Готова продукція рослинництва»; 402 «Готова продукція тваринництва», в т.ч. гній і т.д.) З практичної точки зору сучасне запровадження таких узагальнень можливе і в Примітках до річної фінансової звітності (ф. 5). З теоретичної точки зору це засвідчує необхідність запровадження другого рівня стандартів фінансової звітності (коли, наприклад, Примітки будуть мати виключно галузеву ознаку).

Нами неодноразово піднімалась ця проблема в науковій дискусії, більш того на Кабмін, Мінфін України було направлено проект річної фінансової звітності сільськогосподарських підприємств [4]. Тепер на розв’язання цієї проблеми націлена і Концепція.

Окремого балансового узагальнення потребує найважливіший біоенергетичний актив – землі сільськогосподарського призначення. З точки зору фізичної економії Україна має потенціал найбагатшої країни, оскільки володіє 10 відсотками світових сільгоспугідь та третиною чорноземів. На XI Конгресі економістів-аграрників В.Шевчук засвідчив, що мудрість кожного народу є в його самодостатності і навів баське прислів’я: «Дім – золото, а земля – гаманець».

На відміну від попередніх біоенергетичних активів, землі сільськогосподарського призначення є в добавок і відновлювальним активом. На відміну від перших котрі завжди є абсолютним капіталом, земля стає ним лише за умови людського (набагато рідше природного) забезпечення її родючості.

Звідси висновок: землі сільськогосподарського призначення мають бути об’єктом бухгалтерського обліку незалежно від впливу персоналістичних (юридичних) чи інших теорій на методологію бухгалтерського обліку. З точки зору фізичної економії, бухгалтерський облік земель сільськогосподарського призначення має забезпечити управління інформацією для провадження відновлення цього ресурсу та його ефективного використання.

З практичної точки зору постановка такого обліку нами в певній мірі опрацьована [5,6].

Далі. Питання методології оцінки в бухгалтерському обліку викликає сьогодні найбурхливішу дискусію в науково-практичних колах. Проблеми оцінки біологічних активів та сільськогосподарської продукції за «справедливими» цінами неодноразово піднімались і в наших працях. В даній статті лише тезисно зазначимо, що з точки зору фізичної економії оцінка біоенергетичних активів за так званими «справедливими» чи ринковими цінами є неприйнятною. Оскільки ці цінності не можуть бути оцінені «невидимою рукою» ринку. Принаймні до тих пір, поки ці «невидимі руки» не будуть нівельовані державницькою (а в світі – людською) політикою, в основі якого лежить прозорість методу «Економічної таблиці».

З практичної точки зору, нами запропоновано виконання вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи» щодо оцінки таких активів та сільгосппродукції за справедливими цінами, на основі запровадження єдиної облікової політики в цілому по аграрній галузі України [7]. На розробку такої облікової політики націлює і Концепція розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України.

Висновки. Теорія фізичної економії, спираючись на природні та філософські закони, обґрунтовує визначальну роль аграрного сектору економіки в забезпеченні продовольчої та енергетичної безпеки, суспільної стабільності людства.

За свідченням економістів всіх часів та народів ідеї фізіократів (а, отже, і теорія фізичної економії) можна вважати найбільш справедливими для людського буття. В той же час, людська жадоба до грошового багатства та влади, розвиток капіталізму, ринкової економіки не сприяли приросту фізіократичних ідей, збагаченню теорії фізичної економії. Серед факторів певної стагнації цих ідей є і те, що ця теорія не має достатнього цифрового забезпечення. Її постулати та базові цінності фактично не розкриваються на універсальній мові економіки, бізнесу – яким є бухгалтерський облік. Метод «Економічної таблиці» Ф.Кене та В.Леонт»єва не використовується при розробці та провадженні економічної політики, в тому числі через недостатність звітної інформації.

Стандартизація бухгалтерського обліку та фінансової звітності не сприяє розкриттю для управління та політикуму основ та важливості аграрної галузі, або за фізіократами «живої» економіки. Цю проблему на сьогоднішньому етапі розвитку бухгалтерського обліку доцільно вирішувати на другому галузевому рівні стандартизації. Вітчизняна бухгалтерська наука має сформувати вектор розвитку стандартів другого рівня для аграрно-продовольчої галузі, їх теоретико-методологічного наповнення, враховуючи потенціал України в світовій «живій» економіці та надбання радянської школи аграрного бухгалтерського обліку.

Першочерговими на цьому шляху має стати методологічне забезпечення балансового узагальнення не тільки біологічних активів (що вже частково визначено П(С)БО 41 та П(С)БО 30), але і інших біоенергетичних цінностей (гумусу, зерна, гною і т.д.). Біоенергетичні активи мають бути представлені у фінансовій звітності окремими статтями. В додаток – землі сільськогосподарського призначення мають бути об’єктом бухгалтерського обліку незалежно від домінування сьогодні персоналі стичних (юридичних) теорій.

Оцінка активів «живої» економіки за так званими «справедливими» цінами є неприйнятною в найближчій перспективі. Ідеям фізіократів більше сприятиме запровадження в аграрній галузі єдиної облікової політики.

 

Список використаних джерел

1. Кенэ, Ф., Тюрго, А.Р.Ж., Дюпон де Немур, П.С. Физиократы. Избранные экономические произведения /Ф. Кенэ, А.Р.Ж. Тюрго, П.С. Дюпон де Немур; [предисл. П.Н.Клюкин; пер. с франц., англ., нем.] Эксмо. – М.: Эксмо, 2008. – 1200 с.

2. Маркс, К. Теории прибавочной стоимости (4-й том «Капитала». Ч. 3.) / К. Маркс; Политиздат. - М. : Политиздат, 1978. - 674 с.

3. Руденко, М.Д. Енергія прогресу: Нариси з фізичної економії / М.Д. Руденко; Молодь. – К: Молодь, 1998. – 528 с.

4. Річна бухгалтерська звітність в сільськогосподарських і пдприємствах: Брошура / ННЦ «Інститут аграрної економіки. – К.: ННЦ «Інститут аграрної економіки, 2003. – 62 с.

5. Облік і оцінка балансової вартості земель в наукових установах і підприємствах УААН: Практичний посібник /Аграрна наука. – К.: Аграрна наука, 2006. – 276 с.

6. Методичні рекомендації з організації обліку та оцінки землі підприємствами АПК // Облік і фінанси АПК. - 2005. – № 3. - С. 135-206.

7. Облік сільськогосподарської діяльності: Навчальний посібник / Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста». – К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. – 368 с.