banner-mia2.gif

Т.В. ГРЕДЖЕВА,  аспірантка,

Таврійський державний агротехнологічний  університет

 

КОНКУРЕНЦІЯ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Понятия конкуренции и конкурентной борьбы, развитие конкуренции как базового принципа рыночной экономики.

·        Приводятся точки зрения ученых на проблемы конкуренции.

·        Выделены подходы к общему понятию «конкуренция».

 

Key issues that are examined:

·        Concepts of a competition and competitive struggle, development of a competition as base principle of market economy are considered.

·        The points of view of scientists on problems of a competition are resulted.

·        Approaches to the general concept "competition" are allocated

 

Постановка проблеми. Вся діяльність підприємств як суб’єктів ринкових відносин протікає в умовах жорсткої конкуренції. Саме конкурентне ринкове середовище створює найбільш сприятливі умови для економічного розвитку як окремого підприємства, так і суспільства в цілому, є рушійною силою соціального і економічного прогресу.

Метою статті є дослідження поняття «конкуренція», проблеми та розвиток конкуренції, як основного принципу ринкової економіки.

Основними завданнями статті є розгляд та аналіз точок зору провідних вчених щодо поняття «конкуренція», визначення суті конкуренції, проблем конкурентної боротьби, дослідження розвитку конкуренції, як базового принципу ринкової економіки.

Аналіз останніх публікацій. Питанням конкурентної боротьби, розвитку конкуренції як одного із базових принципів ринкової економіки присвячені праці таких відомих вчених - економістів як Г.Азоєв, Ф.Найт, М.Портер, Д. Рікардо, Дж.Робінсон, А.Сміт, Й.Шумпетер, Р.Фатхутдінов та інших. Серед вітчизняних науковців, які аналізували проблеми конкуренції, слід відзначити праці визнаних вчених-економістів Б.Губського, С.Мочерного, Ф.Павленка, В.Подсолонко, В.Сизоненко та інших. Однак основна увага більшості авторів направлялася на вивчення та аналіз окремих аспектів конкурентної боротьби в умовах економічної системи капіталізму. При цьому недостатньо, на нашу думку, висвітлювалися історія її розвитку та роль як засобу реалізації підприємництва, особливо в умовах пере6хідної економіки. Саме цим проблемам і присвячено дослідження.

Виклад основного матеріалу. Конкуренція є важливим атрибутом будь-якої ринкової системи господарювання, однак для розвитку підприємницького сектору особливого значення вона набуває в період переходу до ринку. Ефективний розвиток підприємництва неможливий без існування великої кількості підприємців, інноваційності їх діяльності, наявності різних типів ринків товарів та послуг. Як справедливо зазначає В.О.Сизоненко „У різноманітних моделях ринкового господарства конкуренція пов’язується зі співвідношенням ринку і держави, ролі й місця підприємництва в економічній системі” [ 1,c.26].Так, для ліберальної економічної системи ( США, Велика Британія) характерними є всебічне заохочення підприємництва, постійне збагачення підприємницького сектору, що забезпечує мінімально прийнятний рівень життя малозабезпеченим верствам населення. Для неї характерні високий рівень продуктивності праці, орієнтація населення на досягнення особистих успіхів в бізнесі. При цьому темпи зростання продуктивності праці випереджають ріст заробітної плати та рівня життя населення, що створює умови для ефективного розвитку економіки країни.

Соціально орієнтована ринкова система характеризується наявністю сильної державної соціальної політики, яка забезпечує скорочення різниці в рівнях життя різних верств населення шляхом перерозподілу національного доходу на користь малозабезпечених. За таких умов основна функція держави - розвиток конкуренції, підтримка ринкової інфраструктури, що забезпечувала би ефективну роботу суб’єктів підприємницької діяльності.

Українська економіка сьогодні характеризується наявністю структурного монополізму та примітивного (атомізованого) ринку. Головна ознака розвинутої ринкової системи – високий рівень конкуренції – в Україні, по суті, ще не створена, що негативно впливає на управлінські рішення підприємців, їх поведінку на ринку.

Економічною теорією конкуренція визначається як суперництво між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації продукції, сфери застосування капіталу. За Франком Найтом конкуренція – це свобода індивідуумів мати справу з тими чи іншими індивідуумами і вибирати кращі, з їх точки зору, умови серед запропонованих .

Основною рушійною силою ринку, як суперництво старого з новим визначав конкуренцію Йозеф Шумпетер [2,с.45]. Він вважав, що конкуренція є джерелом інновацій, впровадження нових технологічних рішень. Аналізуючи суть конкуренції у статті “Капіталізм, соціалізм і демократія” він відзначає, що істинна конкуренція – це конкуренція, що народжена новим товаром, новою технологією, новим типом організації, новим джерелом постачання. Вона визначає кінцеву вартість товару [2, с.354].

У книзі А.Ю. Юданова “Конкуренция: теория и практика” ринкова конкуренція визначається як “…боротьба фірми за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яка ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку” [3,с.12]. Як боротьба між виробниками чи постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва і збуту для досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності визначається конкуренція в книзі „Предпринимательство” колективу авторів Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту [ 4, с.227].

„Конкуренція - зазначає С.В.Мочерний в підручнику „Основи підприємницької діяльності” –боротьба (в тому числі змагання, зіткнення, взаємодія) між виробниками (продавцями) за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення максимальних прибутків” [ 5,c.89].

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” дає визначення конкуренції як “…змагальності підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товару на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач” [6, с.3 ].

Узагальнюючи, можна погодитися з визначенням, яке дають колектив авторів в книзі „Малий та середній бізнес” [7, c.113]: „Зазвичай конкуренція визначається як протиборство, суперництво між виробниками товарів та послуг за можливість збільшення прибутку. ...Іноді її визначають як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби між підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку” [7, с.114]. Отже, теоретичний аналіз літературних джерел з проблем конкуренції показує, що на сьогоднішній день відсутнє єдине визначення поняття „конкуренція” (табл..1).

Узагальнюючи інформацію, наведену в табл.1, можна виділити три основних підходи до визначення поняття „конкуренція”. Перший підхід характеризується акцентуванням уваги на змагальності підприємств і підприємців на ринку, суперництва за досягнення кращих результатів господарської діяльності (характерно для вітчизняних авторів та авторів країн СНД – Войчак А.В., Горфінкель В.Я., Азоєв Г.Л., Зав’ялов П.С. та інші).

Другий підхід визначає конкуренцію в якості елемента ринку, механізму, який здійснює автоматичне регулювання попиту на товари та їх пропозицію (представники класичної економічної теорії – Брю С.Л., Макконел К.Р та інші).

Для третього підходу характерний розгляд конкуренції як критерію, за яким визначається тип галузевого ринку (представники сучасних економічних теорій ).

Таблиця 1.

Визначення поняття “конкуренція”

Автор та джерело визначення

Зміст визначення

Ф. Найт

Конкуренція – це свобода індивідуумів мати справу з тими чи іншими індивідуумами і вибирати кращі, з їх точки зору, умови серед запропонованих

Й. Шумпетер

 [2, с.354]

Істинна конкуренція – це конкуренція, що народжена новим товаром, новою технологією, новим типом організації, новим джерелом постачання. Вона визначає кінцеву вартість товару

Г.Л. Азоев. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 208 с.

Соперничество, на каком – либо поприще между отдельными юридическими или физическими лицами (конкурентами), заинтересованными в достижении одной и той же цели

А.Ю. Юданов

 [3, с.12]

Конкуренція – боротьба фірми за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яка ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.

А.В. Войчак. Маркетинговий менеджмент: Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – 268 с.

Притаманне товарному виробництву змагання між, окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів.

Предпринимательство: Учебник (Под ред. В.Я. Горфинкеля).–М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 475 с.

Конкуренція – це боротьба між виробниками чи постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва і збуту для досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності.

С.В. Мочерний та ін. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.:ВЦ “Академія” 2003. – 280 с.

Конкуренція – це боротьба (в тому числі змагання, зіткнення, взаємодія) між виробниками (продавцями) за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення максимальних прибутків.

Малий та середній бізнес. За ред. В.Є.Сахарова. – К.: ВНЗ “Національна академія управління”, 2003. – 368 с.

Конкуренція – протиборство, суперництво між виробниками товарів та послуг за можливість збільшення прибутку …Іноді її визначають як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби між підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Карлофф В. Деловая стратегия: Пер. с англ./ Науч. ред. и авт. послесл. В.А.Приписнова. –М.: Экономика, 1991. – 239 с.

Соперничество, или борьба, часто между двумя более или менее четко обозначенными соперниками.

Зайцев Н.А. Экономика организации. – М.: Экзамен, 2000

Конкуренция – составная часть рыночной экономики и основной механизм формирования хозяйственных пропорций, направленный на создание наиболее благоприятных условий сбыта продукции и максимального удовлетворения потребностей потребителей.

Завьялов П.С. Формула успеха: маркетинг/ П.С. Завьялов, В.Е. Демидов. – М.: Международные отношения, 1991. –416 с.

Соперничество между отдельными лицами, хозяйственными единицами на каком-либо поприще, заинтересованными в достижении одной и той же цели.

Закон України “Про захист економічної конкуренції від 11.01.2001 р. //Голос України.–2001.-№ 1.

Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб’єктами господарювання з метою отримання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість обирати між декількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку.

Ще Адам Сміт (ХVІІІ століття), розглядаючи конкуренцію як суперечку продавців з покупцями за вигідніший продаж продукції, чи покупців з продавцями за більш вигідні умови її купівлі, сформулював взаємообумовленість і взаємопов’язаність конкуренції і ринку. Сформульований ним економічний закон („принцип невидимої руки”) доказував, що ринкова економіка побудована таким чином, що хоча підприємці турбуються лише про свої власні інтереси, сила обставин змушує їх діяти в інтересах суспільства [8,с.11]. Причому досить часто вони здійснюють це більш ефективно і добросовісно, ніж якби спеціально ставили собі за мету тільки альтруїстичні інтереси. „Каждому, помышляющему лишь об улучшении своего положения, противостоит на рынке толпа людей с аналогичным стремлением. В результате каждый действующий субъект на рынке вынужден принять цены, предложенные конкурентами. При такой конкуренции производителю, который пытается запросить больше, чем другие производители аналогичной продукции, трудно будет найти покупателя. При этом хозяин (предприниматель), которому хотелось бы заплатить работнику меньше, чем его конкуренты, не сможет найти таких работников. Таким образом, рыночный механизм дисциплинирует всех участников рынка[8, c.9].

Саме А.Сміт вперше теоретично обґрунтував положення про конкуренцію як суперництво, визначив умови ефективної конкуренції, та довів, що конкуренція, прирівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу капіталу і праці між галузями та теоретично розробив модель досконалої конкуренції.

Серед сучасних вчених-економістів світового рівня найбільш аргументовано, на нашу думку, суть конкуренції визначає М. Портер – автор концепцій конкурентної стратегії і міжнародної конкурентоспроможності [9,с.32-33]. За М.Портером конкуренція - складний процес, що визначається взаємодією п’яти основних сил: суперництва вже існуючих на ринку конкурентів; появи нових конкурентів; появи нових конкурентноздатних товарів (замінників); конкурентною здатністю постачальників (продавців); можливостями покупців (рис.1).

Image

Рис. 1. Сили, що визначають стан конкурентної боротьби (за М.Портером)

Названі вище п’ять сил конкуренції визначають умови, в яких функціонує кожен конкурентний ринок.

Стан кожної сили та їх взаємодія визначають реальні можливості підприємства в конкурентній боротьбі та основні напрями ефективного використання його економічного потенціалу. Однак дія цих сил залежить від ситуації на ринку. Відповідно до змін на ринку М. Портер згрупував основні рушійні сили, що впливають на інтенсивність конкуренції, в одинадцять типів: швидкість зростання попиту на товари (послуги); суттєві зміни у складі покупців, способах використання товару; поява (чи зникнення з ринку) крупних фірм – конкурентів; впровадження маркетингових досліджень та інновацій; суттєве оновлення продукту; розповсюдження нових технологій; скорочення (збільшення) витрат та ефективності підприємницької діяльності; наявність (відсутність) споживацьких переваг у товарів (послуг), що пропонуються на ринку; зміни в державній політиці та наявність механізмів, які сприяють зменшенню ризику.

Підсумовуючи наведені вище тези можна зробити висновок, що конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між відособленими виробниками, між ними і споживачами, та між самими споживачами задля максимального задоволення їх інтересів та одержання максимального прибутку. Вона виступає в якості способу ведення господарської діяльності, засобу реалізації підприємницьких ідей і важливого атрибуту ринкової економіки, що має на меті завоювання ринку та забезпечення одержання сталого прибутку в результаті суперництва

Визначаючи конкуренцію у якості основного фактора суспільного прогресу та центрального механізму ринкової системи, більшість економістів схиляється до думки, що саме вона спонукає підприємців до підвищення продуктивності праці, її наукової організації на основі впровадження інновацій.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, які присвячені проблемі підприємництва, на сьогоднішній день відсутнє єдине визначення поняття „конкуренція”, а як і всяка дефініція, наведені вище визначення конкуренції не в повній мірі характеризують її суть і зміст. Однак суттєвими характеристиками конкуренції, на нашу думку, є:

1) ринковий характер конкуренції (взаємодія підприємств, фірм на ринку);

2) обмежений обсяг платоспроможного попиту, за який ведеться жорстка боротьба;

3) конкуренція розвивається тільки на реальних сегментах ринку.

Підсумовуючи точки зору та формулювання дослідників теорії конкуренції, можна констатувати, що суть конкуренції як складного економічного явища, невід’ємного елементу і умови функціонування ринку як засобу реалізації підприємництва полягає, на нашу думку, в суперництві інтересів суб’єктів ринку за більш вигідні умови підприємницької діяльності задля одержання максимального прибутку.

 

Список використаних джерел

1.     Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво. - К.: Вікар.:,1999.- 438 с.

2.     Шумпетер Й. Теория экономического развития (исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры).- М.: Прогресс, 1982 . – 436 с.

3.     Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика (стратегия рыночного поведения). – М.: Гном – Пресс, 1998 .-  387 с.

4.     Предпринимательство: Учебник (Под. ред. проф. В.Я.Горфинкеля.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.- 475 с.

5.     Мочерний С.В., Устенко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник.- К.: ВЦ „Академія”, 2003.-280 с.

6.     Закон України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992 р. № 2132 – ХП // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№21.- Ст..296.

7.     Малий та середній бізнес (За ред. В.Є.Сахарова.- К.: ВНЗ „Національна академія управління”, 2003.- 368 с.

8.     Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 685 с.

9.     Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 1993. – 407 с