banner-mia2.gif

УДК 330.342:631.16

Н.О. БОТВІНА, к.е.н., докторант

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН України

 

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ КРИЗОВИХ ДЕФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто механізм формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки в умовах якісних перетворень перехідного періоду.

·      Обґрунтовано необхідність зміни способу реалізації фундаментальних засад фінансового механізму у практичній діяльності.

Ключові слова: фінансова політика, аграрна сфера, кредитування, оподаткування.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрен механизм формирования и реализации финансовой политики в аграрной сфере экономики в условиях качественных преобразований переходного периода.

·      Обосновано необходимость изменения способа реализации фундаментальных принципов финансового механизма в практической деятельности.

Ключевые слова: финансовая политика, аграрная сфера, кредитование, налогообложение.

 

Issues that are examined:

·      The mechanism of forming and realization of financial policy is considered in the agrarian sphere of economy in the conditions of high-quality transformations of transitional period.

·      The necessity changing of the method of realization of fundamental financial principles mechanism is offered for practical activity.

Keywords:  financial policy, agrarian sphere, crediting, taxation.

 

Постановка проблеми. Трансформації аграрної сфери та нові реалії розвитку ринку вимагають переосмислення теоретичних підходів до застосування механізму формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів. В Україні механізм формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки в умовах якісних перетворень перехідного періоду не використовувався належним чином, про що свідчать, зокрема, результати господарювання починаючи з 1991 р. При використанні найважливіших і найактивніших складових та елементів механізму формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки (фінансових важелів і фінансових методів – податків, інвестицій, облікових кредитних ставок і, відповідно, оподаткування, інвестування, кредитування) не були враховані її особливості та специфіка трансформаційного періоду.

Надмірні податкові платежі, необґрунтовані високі облікові кредитні і неконтрольовані процентні ставки, за якими банки надавали суб’єктам аграрної сфери кредити, відсутність відповідного правового захисту іноземних і вітчизняних інвестицій – все це гальмувало економічний поступ. Отже, механізм формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки України потребує глибокого осмислення та подальшої модернізації з урахуванням потреб інтеграційних процесів. Йдеться не лише про необхідність змінювати способи реалізації фундаментальних засад цього механізму у практичній діяльності, але й про потребу теоретичних узагальнень з даної проблематики відповідно до викликів та запитів сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ряд проблем функціонування господарського механізму розглядали у своїх працях такі видатні вчені, як Л.І. Абалкін, П.Г. Буніч, Е.Т. Гайдар, Я. Корнаї, В.А. Медведєв, С.Я. Огородник, Г.Х. Попов, Е. Ульст, А.А. Чухно, С.С. Шаталін, І.С. Ястремський та інші. Різні елементи механізму формування й реалізації фінансової політики економіки досліджували І.Т. Балабанов, Т.Є. Бондар, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков, О.Д. Василик, Н.М. Внукова, О.М. Волков, В.М. Горелик, В.С. Загорський, Н.Є. Заяц, С.М. Злупко, О.П. Кириленко, Н.В. Коліна, М.І. Крупка, І.О. Лютий, І.Р. Михасюк, В.І. Міщенко, Г.Г. Нам, С.В. Науменкова, В.М. Опарін, Л.Н. Павлова, А.М. Поддєрьогін, С.К. Реверчук, Р.С. Сайфулін, В.М. Федосов, М.К. Фісенко, А.Д. Шеремет, В.А. Ющенко, М.П. Яснопольський та інші. Проте, у працях цих вчених відсутній комплексний, інтегрований підхід до розуміння цього механізму.

Відчутний внесок у розробку теоретичних засад та практичних рекомендацій механізму формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки здійснили такі відомі вчені дослідники як В. Амбросов, В. Борисова, О. Гудзь, М. Дем’яненко, П. Лайко, Ю. Лупенко, М. Малік, О. Могильний, О. Непочатенко, В. Онегіна, П. Саблук, П. Стецюк, А. Чупіс та інших [1–30]. В їх дослідженнях широко окреслено специфіку функціонування механізму формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки. Водночас, вивчення наукової спадщини з даної проблеми свідчить про наявність значних розбіжностей у визначенні сутності механізму формування й реалізації фінансової політики в аграрній сфері економіки, що полягають у різному тлумаченні окремими авторами змісту цього поняття: чи розглядається воно як форма реалізації фінансової політики; чи як окрема фінансова категорія; чи як методи або навіть інструменти фінансового впливу. В умовах трансформації фінансових відносин широке коло аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених наукових досліджень з метою пошуку шляхів оптимального їх вирішення.

Зважаючи на те, що здійснюване в аграрній сфері реформування економіки відчутно зачепило систему фінансових стосунків, закономірності і масштаби розвитку яких визначаються, передусім, тією роллю, яку бере на себе держава в їх поступі, теоретичного узагальнення та наукового обґрунтування вимагають сутність методологічного інструментарію формування фінансової політики та механізм його реалізації в аграрній сфері за існуючих викликів і запитів сьогодення. Вищезазначене зумовлює актуальність даного наукового дослідження, його мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. Цікаво, що сама дефініція "механізм" запозичена із технічних наук (механіки), де його розуміють як систему частин, вузлів і деталей, яку застосовують для передавання різних форм руху. У природничих і технічних науках поняття "механізм" означає "внутрішню будову, систему чого-небудь" [21, С.262], "машинний пристрій" [11, С.324]. У природничих науках "механізм – це сукупність станів і процесів, із яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне і т.п. явище" [21, С.263]. У механіці "механізм (від грецької – машина ) – сукупність штучних рухомо-з’єднаних між собою тіл (ланок), які здійснюють під впливом прикладених сил задані рухи" [8, С.358].

Механіки вважають, що "будь-яка машина є механізм, але не всякий механізм є машиною" [8, С.358]. Наприклад, годинник – це механізм, але він не може бути машиною. "Машиною називається механізм, призначений для перетворення енергії (машина – двигун) або для виконання механічної роботи, пов’язаної з процесом виробництва або транспортування (робоча машина)" [8, С.358].

Критичний огляд існуючих наукових розробок, виявив, що питанням сутності й змісту терміну "механізм фінансової політики" присвячено чимало наукових публікацій, але єдності у підходах її визначення серед науковців не спостерігається. У економічній теорії, поняття механізму використовують у переносному значенні – "як внутрішня будова, як система функціонування, як апарат виду діяльності" [16, С.50].

В економіці діють такі механізми: господарський, фінансовий, кредитний, валютний, ціновий, ринковий, грошовий, організаційний, координаційний, бюджетний, мотиваційний, страховий тощо. Ще на початку 80-х років В.С. Пашковський зазначав, що використання економістами терміну "механізм" безпосередньо пов’язане із системним підходом до аналізу економіки і фінансів [18, С.23].

Сьогодні в економічній літературі існують  два основних підходи або напрямки до розуміння цього поняття. За першим напрямком, механізм – це організація, налагодження роботи економіки і фінансів [15, С.26].

Отже, механізм є важливою складовою виробничого і фінансового менеджменту. Інший, другий підхід – це розуміння механізму як засобу зовнішнього впливу держави і підприємств на економіку та суспільство [19, С.17].

Вважаємо, що саме цей підхід заслуговує на пильну увагу, оскільки: по-перше, економіка не може успішно розвиватися без втручання держави; по-друге, управління господарством не можливе без відповідного механізму; по-третє, без адекватного механізму не можна вивести національну економіку "на траєкторію сталого розвитку" [24, С.5].

В наукових публікаціях розглядають різні види механізмів, однак, базовим поняттям є господарський механізм.

Стрижневе місце в структурі господарського механізму займає фінансовий механізм [12, С.817], тому, що він є: по-перше, основою індикативного планування; по-друге, базою ціноутворення; по-третє,  підставою для змін у фінансовому праві.

Будь-які зміни у фінансовому механізмі автоматично повинні бути відображені у всіх підсистемах господарського механізму. Фінансовий механізм, таким чином, є органічною частиною механізму господарського, тому, його дослідження, удосконалення і т.п. вимагає системного підходу. Наприклад, не можна вдосконалювати окремі елементи фінансового механізму без урахування механізму ціноутворення.

Зміна організаційної структури господарського механізму неминуче зумовлює кількісні і якісні зміни у фінансовому механізмі. На макрорівні фінансовий механізм є складовою частиною єдиної фінансової системи. Отже, фінансова система охоплює: сферу фінансів на макро- і мікрорівні (об’єкт фінансової системи); сукупність фінансових органів та інститутів (суб’єкт фінансової системи); фінансовий механізм (засіб взаємодії суб’єкта й об’єкта фінансової системи). Фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він покликаний забезпечити найсприятливіші умови дії об’єктивних економічних законів.

 Усі елементи фінансового механізму повинні бути конкретними, дієвими, погодженими в єдиній системі. Фінансовий механізм не можна тлумачити тільки з позиції об’єктивних чинників, оскільки є суттєва відмінність у складі, змісті і характері механізму дії економічних законів і механізму їхнього використання [1].

 Вважаємо, що фінанси, як об’єктивна економічна категорія, належать до механізму дії економічних законів [4]. Фінансовий же механізм створюють суб’єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об’єктивних економічних законів і закономірностей. Розглянемо деякі визначення фінансового механізму, що з’явилися в економічній літературі за останні 30 років.

"Фінансовий механізм – це сукупність форм, методів і важелів планового управління фінансовими відносинами, пов’язаними з плануванням фінансів, утворенням, розподілом і використанням грошових доходів, нагромадженням фондів, із системою фінансування видатків" [16, С.60]. "Сукупність фінансових важелів з притаманними їм особливими методами практичного застосування утворює фінансовий механізм впливу на суспільне виробництво" [25, С.19]. "Фінансовий механізм – це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів" [13, С.34].  "Фінансовий механізм - це сукупність методів та форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільних і перерозподільних фінансових відносин" [23, С.142]. "Фінансовий механізм – це система фінансових важелів впливу на організацію, планування і стимулювання використання фінансових ресурсів" [30, С.114].

"Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів" [29, С.13]. "Є чотири головні групи фінансових відносин підприємств матеріального виробництва: фінансові відносини підприємств з державою (платежі в державний бюджет і фінансування із держбюджету), фінансові відносини підприємств з керівними організаціями, фінансові відносини підприємств один з одним (оплата й отримання штрафів, пені і неустойки), фінансові відносини на підприємстві (утворення і використання грошових фондів цільового призначення). Система цих фінансових відносин утворює фінансовий механізм підприємства" [26, С.3]. "Державне регулювання створює певне середовище господарювання, в якому окремо взяте підприємство почуває себе краще або гірше залежно від його здатності адаптуватися до змін, що відбуваються" [17, С.548.]. "Фінансовий механізм – це складова частина господарського механізму, сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відносин. Фінансовий механізм включає передусім ціни, податки, мита, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, облікову ставку, тарифи" [22, С.369].

"Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових засобів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва" [20, С.18]. "Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення" [9, С.104]. "Фінансовий механізм – це система дії фінансових важелів, яка виражається в організації, плануванні і стимулюванні фінансових ресурсів" [7, С.25]. "Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами підприємства в цілях досягнення максимального прибутку" [28, С.16]. "Фінансовий механізм – це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які функціонують у процесі формування, розподілу й використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства" [10, С.68]. "Фінансовий механізм – комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених норм і методів створення та використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку і соціальних потреб громадян" [12, С.817]. Усі наведені визначення фінансового механізму по-різному його тлумачать. Найбільшим недоліком вітчизняних і зарубіжних дослідників у визначенні поняття фінансового механізму є відсутність його тісного взаємозв’язку з фінансовою політикою та брак окремих або й цілих груп елементів.

Так, деякі економісти у визначеннях не враховують такий важливий елемент, як фінансовий важіль. Інші у тлумаченні фінансового механізму використовують тільки фінансові важелі і не згадують про фінансові методи. Ще інші взагалі не згадують фінансових важелів і фінансових методів і замінюють їх "системою управління фінансами".

Дехто ув’язує систему управління фінансами лише з використанням фінансових методів і фінансових важелів. Крім того, в наведених визначеннях фінансового механізму немає згадки про джерела забезпечення використання фінансових методів і фінансових важелів, а саме: правового, нормативного та інформаційного.

Без цих забезпечень наміри застосувати передові фінансові важелі і фінансові методи приречені на провал. Прикладом цього є практика господарювання суб’єктів аграрної сфери впродовж років незалежності. Трансформаційна криза суттєво зменшила обсяги сільськогосподарського виробництва в Україні. В 2007 р. на одиницю площі продуктивних земель вироблялося продукції сільського господарства на 37%, а на душу населення на 32%  менше, ніж у 1990 р. Однак, починаючи з 2000 р. в Україні проявилась тенденція до зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, темпи якого останнім часом загальмувались. У докризовому 2007 р. обсяги аграрного виробництва були майже на 40% меншими рівня 1990 р., а показник середнього продовольчого споживання відповідно поступався майже на чверть. За підсумком 2009 року сільське господарство є видом економічної діяльності, де було зафіксовано зростання обсягів виробництва на 0,1%. Даний показник було досягнуто на фоні надзвичайно високої порівняльної статистичної бази 2008 року, коли темп приросту становив 17,1%.

Незважаючи на кризові явища у економіці, за підсумком 2009 року в рослинництві спостерігалося зростання обсягів виробництва основних сільськогосподарських культур у порівняні з показниками докризового періоду, за підсумками 2009 р., обсяг виробництва тваринницької продукції зріс на 4,2%, що є найбільшим показником, починаючи з 2006 року [31].

Проте, сьогодні пересічний громадянин України споживає продовольства майже на третину менше норм продовольчого споживання розвинутих країн, витрачаючи на продовольчі потреби в 3-4 рази більшу частку свого сімейного бюджету. Водночас, за 2001-2007 рр. кількість господарств, які мають у власності і оренді більше 10 тис. га сільськогосподарських угідь, збільшилася у 2,6 рази, а загальна площа сільгоспугідь в них – майже у 3,3 рази [3]. Відтак, ці надвеликі агрофірми (середній розмір понад 20 тис. га), становлячи 1,3% усіх господарств, розпоряджаються 13,6% сільськогосподарських угідь. Особливо стрімко розширилися посіви ріпаку у порівнянні з 1990 р. – у 10 разів, сої – у понад 7 разів, соняшнику – у понад 2 рази. Частка соняшнику в структурі загальної посівної площі досягає в середньому 14-15%.

 Проте, за нашими розрахунками, частка соняшника в структурі посівної площі сільськогосподарських підприємств, які займалися вирощуванням цієї культури (41%), перевищувала третину, що значно,  майже в 3 рази, перевищує раціональну частку (10-12%).

Досить часто орендарі декілька років підряд висівають соняшник і ріпак на одному й тому ж полі, перетворюючи родючі землі в безплідну субстанцію [3]. Очевидним є те, що розширення площ комерційно привабливих культур відбулося переважно за рахунок скорочення кормових культур. У 2008 р., за даними Міністерства аграрної політики України, соняшник посіяно на площі 4,1 млн. га (на 14% більше, ніж у 2007 р.), ріпак – 1,5 млн.  га (на 64% більше). Урожайність зернових і зернобобових в Україні становить 85% середньосвітового рівня та, принаймні, в 2 рази нижча, ніж в розвинених країнах, у тому числі й Франції, яка характеризується схожими погодно-кліматичними умовами.

Сьогодні основними стримуючими  чинниками сільського  розвитку  є:

- бідність сільського населення: рівень його добробуту залишається загалом нижчим, ніж у докризовий  період (1990 р.), і нижчим, ніж у міських жителів. У 2007 р. частка витрат на харчування в структурі сукупних витрат сільських домогосподарств становила 59,3%, міських - 54,3%; частка осіб, які отримували загальні доходи нижче прожиткового мінімуму у сільській місцевості – 37,5%, у міських поселеннях – 25,4%. Низький рівень платоспроможного попиту, в свою чергу, є однією з причин занепаду сфери обслуговування;

- погіршення доступу сільського населення до базових послуг;

- звуженість сфери економічної діяльності в сільській місцевості, що спричиняє низький рівень продуктивної зайнятості і трудову міграцію населення. Практично для кожного другого зайнятого сільського жителя єдиним місцем прикладання праці є неформальний сектор економіки, передусім власне особисте селянське господарство. Останнє ж, через техніко-технологічну відсталість і фактичну  виключеність з системи регульованого (в різний спосіб підтримуваного) сільськогосподарського виробництва, неприйнятне як сфера діяльності для осіб активного працездатного віку;

- слабка інституціональна забезпеченість: недостатній рівень людського і соціального капіталу сільських громад;

- слабкість місцевого самоврядування на сільських територіях (в тому числі його фінансової і організаційної бази);

- практична відсутність національної системи управління сільським розвитком.

Як пересвідчуємось, поняття фінансового механізму невіддільне від фінансової політики. Якою є фінансова політика, такою є і функція механізму її реалізації.

Отже, фінансовий механізм – це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів,  які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за відповідного правового, нормативного  та інформаційного їх забезпечення [14, С.22]. Потреба в повноцінному використанні багатофункціональної природи сільського господарства і села в інтересах усього суспільства спонукатиме до необхідності: в процесі реалізації аграрної політики спрямовувати дедалі більшу частину державної підтримки аграрного сектора на розвиток конкурентоспроможного малого і середнього підприємництва в сільському господарстві, нарощування людського капіталу аграрного сектора, диверсифікацію доходів виробників сільськогосподарської продукції, підтримку екологічних заходів і природоохоронної діяльності; засобами регуляторної політики формувати сприятливі умови для створення  і функціонування малих підприємств у сільській місцевості у поза аграрних видах діяльності; в процесі вдосконалення міжбюджетних відносин забезпечити наповнюваність місцевих бюджетів податковими надходженнями, достатніми для повноцінного виконання  на сільських територіях основних функцій самоврядування; у межах регіональної  політики забезпечувати випереджувальний розвиток сільської інженерної і соціальної інфраструктури; на всіх рівнях організації суспільства цілеспрямовано формувати сприятливе інституційне середовище сільського розвитку, в тому числі створювати умови для того, щоб сільські жителі активніше використовували право голосу при розв’язанні проблем своїх громад і прийнятті загальнодержавних рішень.

В ситуації, що склалася, для суттєвого гальмування темпів інфляції на продовольчому ринку необхідно:

– стримувати зростання цін виробників сільськогосподарської сировини і продовольства, яке викликане інфляцією витрат. Для цього державну підтримку сільського господарства слід переорієнтувати з методів, які збільшують прибутки агровиробників за рахунок зростання виручки (цінові надбавки і дотації), на методи, що забезпечують зростання прибутків шляхом здешевлення виробничих витрат. Прикладом такого механізму стримування інфляції витрат є державна програма здешевлення кредитних ресурсів, що надходять в агросферу. Такий механізм варто поширювати на всю сукупність цін придбання товарів і послуг для сільського господарства;

– останнім часом в кінцевих цінах продовольчого споживання абсолютно і відносно зростає частка непрямих податків, що означає збільшення податкового тягаря для найменш забезпечених верств населення. Потрібно удосконалення податкової системи як щодо пропорцій прямого і непрямого оподаткування, так і щодо розподілу непрямих податків по товарних групах. Доцільно зменшити до мінімуму податкову складову у споживчій ціні товарів першої життєвої необхідності – неелітарного продовольства та ліків;

– високі темпи інфляції на продовольчому ринку найбільш небезпечні для малодоходних соціальних груп з високою питомою вагою продовольчих витрат в сімейних бюджетах. Апробованим світовою практикою методом соціального захисту таких груп повинно стати запровадження державної програми адресної продовольчої допомоги. Світовий досвід реалізації таких програм свідчить про їх ефективність і політичну популярність. Крім того, цей напрям соціальної політики одночасно є важливим важелем підтримки агропродовольчих виробників.

Висновки. Механізм формування й реалізації фінансової політики повинен бути дієвим та ефективним. Судити про це можна лише на підставі оцінки ефективності всього господарського механізму. Узагальнюючим показником ефективності механізму фінансової політики на макрорівні є темпи зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу – основне джерело зростання добробуту суспільства [27, С.30-31]. Механізм фінансової політики не можна тлумачити тільки з позиції об’єктивних чинників, оскільки є суттєва відмінність у складі, змісті і характері механізму дії економічних законів і механізму їхнього використання.

Вважаємо, що фінанси, як об’єктивна економічна категорія, належать до механізму дії економічних законів. Фінансовий же механізм створюють суб’єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об’єктивних економічних законів і закономірностей.

 

Список використаних джерел

1.       Гудзь О.Є. Механізм забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств / Гудзь О.Є. // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 50 – Харків: ХНТУСГ, 2007 р. – 400 с. - с.90 - 94.

2.       Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: [монографія] / Гудзь О.Є. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 578 с.

3.       Гудзь Е.Е. Особенности становления и тенденции развития интеграционных процессов в АПК Украины: финансовый аспект / Гудзь Е.Е. // Интеграция и дезинтеграция в агропромышленном комплексе экономики: традиционный и инновационный подходы. – М.: ООО «НИПКЦ Восход-А», 2009. – 925 с. – С. 438–445.

4.       Гудзь О.Є. Формування адаптивного механізму фінансової безпеки агроформувань: методологічний вимір / Гудзь О.Є. // Вісник Харк. Нац. Техн. Ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 90. – Харків: ХНТУСГ, 2009 р. – 316 с. – с. 32-45.

5.       Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / [Дем’яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.]; За ред М.Я. Дем’яненка. – К.: ІАЕ УААН, 2002 – 645 с.

6.       Ринкова трансформація економіки АПК: [кол. монографія у 4 ч.]; За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – Ч.3: Фінансово-кредитна система. – К.: ІАЕ, 2002. – 477 с.

7.       Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом / Балабанов И.Т. - М.: Финансы и статистика, 1994. – 384 с.

8.       Большая советская энциклопедия. - Т. 27. [второе издание]. - М.: Госуд. научное изд-во Большая советская энциклопедия, 1954. – 664 с.

9.       Василик О.Д. Теорія фінансів / Василик О.Д. - К.: НІОС, 2001. – 416 с.

10.  Государственные финансы: [учебное пособие] / Под ред В.М. Федосова, С.Я. Огородника и В.Н. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.

11.  Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. ІІ. / Даль В. - М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1955. – 779 с.

12.  Економічна енциклопедія. У трьох томах. Том 3. – Київ: Академія, Тернопіль: Академія народного господарства. – 2002. – 952 с.

13.  Кириленко О.П. Формування інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів України / Кириленко О.П. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія економічна. Випуск 8. – 2001. – С. 76-81.

14.  Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики): [монографія] / Ковалюк О.М. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – 396 с.

15.  Льовочкін С.В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання / Льовочкін С.В. // Фінанси України. - 2000. - № 12. – С. 25-33.

16.  Никольский П.С. Финансы в системе хозяйственного механизма управления промышленностью / Никольский П.С. - М.: Финансы и статистика, 1982. – 127 с.

17.  Павлова Л.Н. Финансы предприятий: [учебник для вузов] / Павлова Л.Н. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.- 639 с.

18.  Пашковский В.С. Кредитно-расчётный механизм в системе управления отраслью / Пашковский В.С. - М.: Финансы, 1980. – 144 с.

19.  Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): [Навч. посібник] / Опарін В.М. - К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.

20.  Фінанси підприємств: [підручник] / [Поддєрьогін А.М. Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін.]. [2-ге вид., перероб. та доп.]. – К. КНЕУ, 1998. – 368 с.

21.  Словарь русского языка. Т. ІІ - М.: Изд.-во Русский язык, 1983. – 752 с.

22.  Райзберг Современный экономический словарь /
Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. –
[2-е изд., исправл.]. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 478 с.

23.  Теория финансов: [учеб.пособие] / [Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко,
Т.Е. Бондарь и др.
]. [2-е изд.], стереотип. - Мн.: Высш.шк.,1998. – 368 с.

24.  Україна: Поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України: 2000 рік  // Урядовий кур’єр. – 2000. – 23 лютого. – С. 8.

25.  Финансовый механизм воздействия на производство. - М.: Финансы, 1972. – 240 с.

26.  Финансовый механизм предприятия автопромышленности в новых условиях хозяйствования. - М.: МАИ, 1990. – 45 с.

27.  Финансы и кредит: [учебник для студ. экон. вуз.] / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной, Л.И. Ушакова и др. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 468 с.

28.  Финансы предприятий: [учебник для вузов] / [Н.В. Колчина и др.]; Под ред. проф. Н.В. Колчиной. - М.: Финансы, 1998. – 413 с.

29.  Шеремет А.Д. Финансы предприятий: [учебное пособие] / Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. - М.: ИНФРА-М, 1999. – 342 с.

30.  Экономика предприятия: [ученик] / Под ред. проф. О.М. Волкова. – [2-е изд. перероб. и доп.]. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 520 с.

31.  Матеріали офіційного сайту Міністерства економіки України. – 2010  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.me.gov.ua/